432Історія української журналістики XIX століття

що саме в процесі мовної дискусії 1891-1892 років у Б. Грінченка та роді па ся

ідея (.творення словника української мови, який навічно уславив його ім'я і

увійшов під ним (як "Словник Грінченка") в історію української культури.

Істотним підсумком дискусії була висловлена Б. Грінченком думка:

Гатчина у творенні української мови мусить пристати до більшості: це така

ж провінція, як Київщина. Херсонщина. Слобожанщина: як нехіає окремої

українсько-київської, українсько-херсонської, українсько-слобідської мови,

так немає й українсько-галпцької: є єдина українська літературна мова.

Теоретичне положення Б. І'рінченко проілюстрував на прикладі. Візьмімо

двох поетів, запропону вав він. Шевченка й Масляка і порівняймо лише за

мовою. Перший зро зумілий в усіх куточках України, включно з Галичиною,

дру гий лише у своїй місцевості. Закінчував Б. І 'рінченко гаслом: у сім нам

треба вчитися, вчитися бути українцями, писати українською мовою,

створювати зрозумілу дія всього нашого народу літературу. 1 Іідсу мковнй

диску рс статті Б. Грінченка був настільки відчу тним, що редакція не знайшла

потреби дати коментар вії себе. Призвідник дискусії зробив це краще за

будь-якого представника редакції.

Надалі Василь Лукнч вів літературно-критичний відділ журналу в

більш спокійному тоні. Щороку в березневих числах дру ку валося багато

Шевченківських матеріалів. На роль першорядного ІІІевченкового

біографа й знавця його т ворчості вису ну вся О. Коннськіш. що в 1894 році

опублікував у "Зорі" працю "Т. Шевченко під час перебування його в

акадехіії художеств (1838-1844)" (№№ 16-22). у 1895 Т. Шевченко під час

вищого розцвіту його кебети, до арешту його (1845-1847)" (№№ 5-14). у

1896 "Т. Шевченко в дорозі з заслання" (№№ 5-13).

Сказавши достатньо про пересічний художній талант О. Конпського.

слід визнати, що він поставив собі справжній пам'ятник працею про І.

Шевченка, розділи з якої друкувалися в "Зорі". Вона вийшла під назвою

"Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя" (Львів, т. 1-2. 1898.

1901) і стала видатною пам'яткою шевченкознавства. На жаль, другий гом

опублікований уже посмертно. Про високу вартість праці О. Конпського

свідчить її перевидання в 1991 році.

"Зоря" друкувала фольклор, де героєм віїсту пав Т. Шевченко, зокрема

анекдоти. Вони свідчили про' популярність поета серед народу,

підкреслювали його дотепність і кмітливість. 1894 року М. Вороний подав

такий історичний "Анекдот з життя Т. Шевченка" (№ 5. с. 117): 'Якось був

Тарас в театрі. Поруч з нпхі сидів якийсь пан з своєю панею. І Іан був надто

товст ий і череватий, пані ж надто тонка і суха. Як панові, так і пані дуже не

вподобалось близьке су сідство з "репаиихі" мужиком, якихі здався їм Тарас

по своїй одежі. Крутився, крутився пан на дзиґлику, врешті не втримав

таки, щоб не зробити якоїсь образи своєму неприємному сусідові і

оберну вся до нього з словами; "А што. любезний. у вас. в Малоросії свині

дорогі?" "Та як вахі сказать, добродію... - спокійненько відповів Тарас,

як яка свиня. Коли б отака, як ви. пане, то може рублів 20-25. а коли така,

як ваша пані, то не варта вона і шага!.."