1). Це були ліричні вірші, часом мініатюри, але вони розбудовувати образ

поета в напрямку посилення особистісного начала, більш рішучого

оприявнення в них авторського "я". Оповідання Ю. Федьковича "Хто

винен?" (1863. № 1-2). "Стрілець" (1863. № 3-4) . "Таліянка" (1864. № 1)

засвідчити, що він був єдиним на той час на Заході України автором, що міг

за рівнем таїангу дорівнятися до письменників з підросійської України,

більше того продовжити ряд видатних надбань української літератури.

За художнім стилем ці оповідання продовжують розпочату у

"Вечерннцях" традицію етнографічного романтизму. Побутове життя

верховинців, що містить у собі боротьбу могутніх пристрастей, герої якого

обурюються н повстають проти будь-якої спроби обмежити їхню волю,

присилувати до немитих їхньому серцю рішень. - це одна тема, яка вже в

цей час окреслилася в творчості Федьковича.

На друге місце вийшла тема жовнірського життя, aie знов же таки

узята не в итощині бойових дій і військових походів, а загальнолюдських

почуттів (передусім кохання), дія якого скрізь знаходиться місце і яке

вражає людину, незалежно від її національної приналежності, місця

перебування, підневільного жовнірського становища.

Художній світ прози Федьковича приваблював простотою н

невигадливістю ситуацій, романтичною прямолінійністю характерів,

могутнім потягом усіх героїв до природності, бунтарством проти

насильства над їхніми почуттями.

Крім оригінальної художньої творчості жу рнал дру ку вав у рубриці "Жив­

а словесність" численні фольклорні матеріали, зокрема цикл " оляди гуцулів".

Публіцистика була представлена статтями редактора, що з'являлися

майже в кожному числі "Дещо до становища Русі супротив ляцько-

московської борби", "Руське питання". "Австрія і Україна".

К. КлимКович у редакційній діяльності орієнтувався на досвід

"Основи", вважаючи після її закриття свій журнал осередком творення

у країнської літератури і політичного руху. Тут містилися полемічні статті,

друкувалися дописи з підросійської У країни, важливе місце відводилося

інформаційним рубрикам "Новини". "Огляд часописей". "Огляди

політичні". "Перегляд різних часописів, роз'яснюючих руське питання".

Але по виході п'яти номерів (у січні 1864 року ) віщання часопису через

брак коштів довелося припинити Ного вдалося відновити лише через рік, у

березні 1865 року на зовсім нових засадах. Публіцистична діяльність К. Клим-

ковича уможливила на цей раз надати жу рналові політичної спеціалізації. Це

вже був політичний часопис, що виходив два рази на місяць. На цей раз

кошпв і сил вистачило на 18 номерів, після чого жу рнал остаточно припинив

своє існування. Про певну зрілість суспільства і смак, що вироблявся в

галичан до політичної проблематики, свідчить те. що наклад журналу

збільшився віл 400 примірників у першому періоді до 500 - у другому.

Провідним публіцистом відноаленої "Мети" залишався редактор К.

Климкович. У статті "Руська народна партія та її політична ісповідь" вінМнхайіин І.Л.

сформулював позиції українства стосовно польською повстання,

пояснивши, що примноження польської сіті і відновлення польської

держави, та ще іі у кордонах 1772 року, не принесе жаданих наслідків для

українського народу. В Австрії у країнці мають якісно відмінні політичні

обставини для облаштування свого національного життя. Відродження

Польщі було б для них кроком назад, тому й немає серед у країнців охочих

проливати кров за польську ідею.

Очевидно, сьогодні слід сказати, що в цілому розраху нки у країнців на

демократичну Австрію, які неодноразово були предметом висміювання в

радянській історіографи, були насправді не безпідставними іі історично

виправдалися.