106Історія української журналістики XIX століття

переклад однойменного вірша О. Пушкіна, де створений образ самотнього

поета, що в зимовий вечір, коли "буря з хмари небо криє. Сипле сніг, як з

рукава” (с. 281). шукає розради в бесіді з домочадцями. Вірш наповнювався

українським колоритом: пушкінська "пзбушка” перетворювалася на

"хатку”, “моя старушка” - на “паніматку”, серед реалій побуту' з'являлись

“лава”, “стріха”, “дннще”. “починок”. Адаптуючи в систему української

образності, переклад все ж доносив до читача дух пушкінського вірша,

відбивав головні його настрої, строфіку й ритміку:

Вип'єм, добра поніматко!

Ну, по одній наливай;

Вип'єм з горя! Де ж кухлятко?

З веретеном не дрімай (с. 282).

Наступну добірку Л. Боровиковського в “Ластівці” складав цикл з

десяти байок. Цей жанр у його творчості набув своєрідності у порівнянні з

іншими українськими авторами, він позбувся бурлескності, далеко

відійшов від традиційної “котляревщини”, хоч і не втратив обов'язкової

для байок дотепності й гумористичності. Байка Л. Боровиковського

відзначалася особливою стислістю, являла собою короткий виклад певного

життєвого епізоду, аніж подієвий розвиток сюжету. Майже всі твори

будувалися на основі народних прислів'їв чи приказок або комічних

бувальщин-анекдотів. За взірець жанру в творчості Л. Боровиковського

може правігги байка “Клим”, яка складається усього з шести рядків:

Спитали Клима раз, яка найлучча птиця:

Чи чиж. чи соловей, чичітка, чи синиця?

Голодшій Клим озвавсь баса:

“Найлучча птиця - ковбаса!”

Голодній, бач, кумі -

Хліб на умі (с. 294-295).

Завершена сталість епізоду, колоритність образу героя, мінімально

передана його внутрішня мова, але достатня окреслеиість і ситуації, і його

характеру, експресивна виразність мовлення, використання в невеличному

тексті з трьох речень двох народних приказок - ось риси цього твору.

Представив на сторінках “Ластівки” Л. Боровиковський і свої

фольклорні записи, але це були не традиційні пісні, а народні приказки, а

також загадки (з відгадками). 86 приказок, подані поетом і байкарем,

поклали почни публікації цього фольклорного жанру. Причому на цей раз

було опубліковано найбільш широко вживані приказки і прислів'я:

“Пани скубуться, - а в мужиків чуби болять!”

“Покірне телятко дві матки ссе; а пеє ні одної”.

“Сім рік маку не родило - та голоду не було”,

та інші (с. 318-331).

“Загадки”, опубліковані видатним поетом, також були першою

публікацією цього фольклорного жанру, демонстрували народну

дотепність, винахідливість. .Якщо врахувати, що упорядник Є. ГребінкаМихайлин І.Л.

мав намір дати книжку дія чіггання в зимові вечори, то ця її частина цілком

відповідала поставленому завданню, давала читачам можливість

розважитися, повпрааіятися у відгадуванні загадок.

Близько до завершення друкувався останній твір JI. Боровиковського

в "Ластівці” - вірш "Розставання”. Він був написаний на мотив знаменитої

народної пісні "їхав козак за Дунай”, aie, використовуючи його поетику ,

значно розширяв і головний мотив, і ситу ацію, утворював цілу драматичну

сценку з розмовою двох героїв: Козака й Дівчини. Традиційний для

української народної творчості мотив прощання белетризувався, набу вав

під пером поета опуклості, стереоскопічності.

Л. Боровиковський надрукував у "Ластівці” твори, що писалися в

різний час від 1834 року. Його добірка - друга за обсягом після Т. Шевченка

- являла собою достойне надбання альманаху. всебічно представляла поета:

і як автора стилізованих під народні твори романтичних баїад і ліричних

віршів, і як дотепного й своєрідного байкаря, і як оригінального

фольклориста, що розширяє сам предмет фольклористики і пропонує

читачам не традиційні пісенні, а оригінатьні жанри, котрі дають новий

матеріаі для характеристики народного світогляду.

Упорядник "Ластівки” запросив до участі в альманахові й свого

шкільного товариша, Олександра Степановича Афанасьева, з яким разом

навчався в Ніжинській гімназії вищих наук і навіть мешкав з ним на одній

квартирі в професора природничих наук М. Ф. Соловйова. Під псевдонімом

А. Чужбинський він опублікував тут два вірші: "Є. П. Гребінці” і

“Прощання”. Обидва воші вкладаїися в романтичну концепцію "Ластівки”.

Перший вірш-звертання розвивав тему пошуку щастя героєм-сиротою.

Другий оіцісував прощання автора з Україною, яка стаїа дія нього

скарбницею таких цінностей, яких він “не знав у своїй стороні” (с. 314) - О.

С. Афанасьев за національністю росіянин. Ліричний герой - солдат,

відірваний від дому й родини (тоді автор служив у полку, дислокованому в

Чугуєві), він сумує, aie й пишається своєю самотою, сприймає її як ознаку

обраності, вищості над юрбою. Залишаючи Україну, він відчуває, що цей

край увійшов у його серце.

Дебютував на сторінках “Ластівки” знаменитий український поет-ро-

мантик Віктор Забіла. Він опублікував тут три вірші: "Голуб”, "Пісня” та

"Повіяли вітри буйні”, у яких постав як глибокий автор теми гіркого, нероз-

діленого кохання. В основі першого вірша покладено макроприйом парале­

лізму: голуб скаржиться козакові на зраду коханої дружини-голубки, після

чого й козак вирішує залишитися на все жіггтя самотнім. Другий вірш вико­

наний у пісенній стилістиці: двічі козак проїздить повз двір коханої дівчини,

прагнучи побачити її, але вона не вийшла; відтак він замислюється, чи вона ж

кохає його? _Якщо так, то воші будуть жити щасливо цілий вік, "як риба з

водою” (с. 222). У відповідності із законами пісенної стислості даті ця тема не

розвивається. Третій вірш має автобіографічний характер, хоча й підносить

тему в одязі народно-поетичної символіки. "Вітри буйні” стають тут знаком

“лютого горя”. .Яке прийшло в життя поета через зраду коханої. Вона