1877Року. Роль і. Франка в збереженні журналу. Цикл оповідань і. Франка

"Борислав" та його новаторські риси. Перекладна белетристики 1877року:

М. Чернишевський, М. Салпшков-Щедрін, Еркнан-Шатр'шн. Літературна

критика журналу: "ОпЬнайнося" М. Даргоманова: представ лення

радикальної партії як прогресивної, звинувачення народовців вреакцшності

Відповідь В. Барвінського в "Правді": "Слівце до опізнання": перша

конструктивна критика соціала ну на засадах українського світогляду,

український національний характер не сумісний з ко лективною власністю.

Стаття М. Павлика "Сказав, що знав ": Ду.нка М. Огоновського, що Т.

Шевченко - поширювач соціаліспшчної краноли та її спростування критиком

"Друга". Третій соціалістичний процес. Виарештування редакції Завершення

історії журналу "Друг". Значення журналу.

Л ГТСІсторія української журналістики XIX століття

Приблизно через півтора десятиліття після появи народовців, у

середині 1870-х років, із їхнього середовища народилася нова культу рна н

політична течія, що дістала дивовижну як на наші часи назву - її

представників стали називати радикалами, а напрямок, який вони

представляли. - радикальним.

Словник іншомовних слів сьогодні поняття "радикалізм" витлумачує

як "обстоювання і вжиття радикальних методів у розв'язанні будь-яких

питань, насамперед політичних", слово "радикальний" пояснює в такий

спосіб: це "той. що дотримується крайніх поглядів", а під поняттям

■ радикал" розуміє "прихильника крайніх, рішучих дій. поглядів". Таким

чином, маємо справу із загальним визначенням: радикалізм можливий в

усіх сферах людської діяльності: політичній, національній, економічній,

моральній, екологічній, інформаційній і т. д. Сучасна людина немало

здивується, довідавшись, що під терміном "радикальніш" у Галичині

останньої чверлі XIX століття виступали прихильники цілком конкретного

суспільно-політичного напрямку, а саме: соціалістичного. Це добре

розуміли сучасники Інформуючи в четвертому випуску "Громади" (1879)

про жіптя в Галичині. М. Драгоманов сповіщав, що тут з'явилася "нова

фракція галицьких народовців", тобто соціалістів"

30

.

Для того, щоб правильно зрозуміти характер і сутність цієї течії,

необхідно дати відповідні пояснення.

По-периіе. у свідомості старшого покоління українців, що вчишся ще в

радянських школах, поширення соціалізму в Росії і в Україні, включно з

Галичиною, пов'язане хронологічно з так званим пролетарським періодом

(за ленінською концепцією від 1895 року) визвольного руху. А відтак

складається враженій, що раніше ніякого соціалізму у вигляді політичної

течії не існувало. Це не так, і сьогодні цей погляд має бути цілком

спростований. Знаком зародження соціалізму став "Маніфест кому ністичної

партії" К. Маркса і Ф. Енгельса, написаний у 1848 році. Відтоді соціалістичні

ідеї стали поширюватися світом, проникати в Росію й в Україну.

В "епоху великих реформ" в Росії (середіша 1850-х - середина 1860-х

років) речниками соціалістичних ідей стали віщатні літерату рні критики М.

Чернншевський, М. Добролюбов. Д. Писарєв. Російські народники 1870-х

років, між якими було багато українців, вже були соціалістами, які

намагалися пристосувати марксизм до економічних умов своєї аграрної

держави. Настання соціалізму вони відносили не в далеке невизначене

майбу тнє, а в найближчий часовий проміжок.

Сама ідея соціальної справедливості володіла величезною моральною

силою. Це породжу вало наївні романтичні переконання, що цієї моральної

сили достатньо для перемоги ідеї: необхідно тільки її оповістіші народним

масам, як вони самі повстануть на боротьбу за її втілення. їх лреба бу де лільки

очолити йц повести в правильному напрямку. Ця наївна віра споріднювала

марксизм з релігією. Вона штовхала російських народників до ходіння в

Громада. - 1879. - Виті. 4. - С. 358.