6L6Історія української журналістики XIX століття

шкільний товариш - прокурор Шестірний. а ховав - також шкільний

товариш Попенко. Різними шляхами розійшлися колишні товариші.

Окрім виразного революційного змісту цього хрестоматійного твору,

звергало на себе увагу його художнє новаторство. У порівнянні з

оповідною домінантою гірози Марка Вовчка і О. Стороженка, взірцевою

настановою на об'єктивність І. Нечуя-Левнцького Панас Мирний вперше в

українській літературі запропонував новий рівень психологізму. Створення

глибоко індивідуальних тітів чотирьох товарігшів. використання прийому

щоденникових записів, передача внутрішнього мовлення героя,

використання невласне авторської мови. - усе це було новим в українській

прозі. _Як новаторським був і сам прийом відтворення життя у вигляді

тюремних марень Петра Телепня, котрий знемагає в гарячці від нервового

перенапруження. Твір відзначався революційністю змісту і форми, і М.

Драгоманов цілком виправдано обрав його для репрезентації свого

видання. Щоб закінчити тему, слід додати, що успіх повісті, яка нелегально

поширювалася в Україні, спричинився до того, що невдовзі видавцеві

"Громади" був переданий і роман " Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Івана

Білика та Панаса Мирного. Він був опублікований у женевській друкарні в

1880 році. Певною мірою це пояснюється тим. що М. Драгоманов постійно

відчував брак коштів і на нього працював у друкарні лише один набіршік.

Першій випуск "Громади" вийшов на початку 1878 року і містив

"Переднє слово", що являло собою політичній маніфест М. Драгоманова.

Це найважливішій твір для з'ясу вання світогляду діяча, а якщо врахувати,

що під його могутнім впливом перебувала передова Галичина (М. Паалик,

І. Франко, О. Терлецьктй та ін.), то слід зрозуміти його ідеологічну

концепцію як надзвичайно важливу і вплігвову. Її головні положення

можна представиш у вигляді таких концептів:

1. Громадівство. Людина живе в суспільстві, тобто є членом певного

колективу (громади), а відтак цей колектив мусить бути таким, аби

гарантував індивіду цілковиту його особисту волю і незалежність. За М.

Драгомановим. метою суспільного розвитку є опанування людішою своєї

власної сутності, що можливе через повне її розкріпачення, самовираження,

розкриття внутрішнього потенціалу. Духовно багата людина є гарантом

заможного процвітаючого демократичного суспільства. "Громада. -

відзначав М. Драгоманов. - потрібна людям тільки для того, щоб кожному

було найліпше. Значить, і громада тільки тоді буде мила кожному, коли

вона не неволить нікого: бути в ній чи не бути. І громада мусить бути

спілкою вільних осіб"*

20

(тут і далі курсив М. Драгоманова. - І. М.).

Особисту волю й незалежність гаранту є власність. Різна міра власності

породжує нерівність осіб. Для того, щоб забезпечити ідеал волі особи,

необхідно встановили рівність людей перед власністю. "В рівності й в

спільному господарстві, - твердив М. Драгоманов. - над всім, що потрібно

420

Драгоманов М. П. Переднє слово [до "Громади" 1878 р.] //Драгоманов М.П. Ви­

бране ("...мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні). - К.. 1991. -С. 296.

617Михайин .Л.

людям, і геть корінь волі й для людей маючих свої держави й не маючих

їх"

421

. От лаке товариство, яке є спілкою вільних осіб, створене на засадах

рівності й спільності господарства. М. Драгоманов називав " громадою".

Легко зрозуміти, що " громада" М. Драгоманова - клітинка життя соціа­

лістичного суспільства, у якому ведеться спільне господарсгво, здійснюється

справедливий розподіл, відсулня власність, а відтак панує рівність. Таким

чином, драгоманівське "громадівство" - це не що інше як соціатізм.

2. Безначальсіво. У громади люди посходнлпсь добровільно для вільної

праці й допомоги одие одному. Така спільнота не подібна до теперішніх

держав, своїх чи чужих, виборних чи не виборних. її мета - "безначальство:

своя воля кожному й вільне громадство й товариство людей і товариств"*

12

.

Рівність передбачає відсутність примусового підпорядкування людини іншій

людині. Вона несумісна з насильницькою владою, не може спиратися на

багнети армії чи поліції, а передбачає тільки добровільну угоду про

об'єднання в спілки. Прихильників таких порядків уже багато в світі, -

відзначає М. Драгоманов, - "то партія соціальна, громадська, соціачісти-

громадівці"і2і

. Термін " анархізм" (від грецького "безвладдя") М. Драгоманов

переклав словом "безначальство", так само його термін "громадський",

"громадівський" у значенні "соціалістичний" виник як переклад терміну

"комуністичний", що походить від латинського слова "соштипІБ" -

"спільний", "загальний". Логіка в цьому, зрозуміло ж, була, хоча для

сучасного читача, який звик до іншого слововжитку, така термінологія

утруднює сприйняття текстів М. Драгоманова. Драгоманівська концепція

громадівства й виражала його розуміння соціалізму.

Публіцист вважав, що Україна має міцні традиції безначальства. При

цьому він посилався на досвід Запорізької Січі, як української держави, що

в минулому будувалася на таких демократичних засадах, до яких лише

зараз доходять передові уми соціалістів.

Своє "Переднє слово" М. Драгоманов розпочав з окреслення

територій, замешканих українським етносом, посилаючись при цьому на

недостатню ознайомленість світу з українським народом та його країною.

Після викладу географії він перейшов до історії, стисло оглянувши основні

віхи жилтя українців на тлі європейських подій. Вказавши на

розшматування нашого краю між двома імперіями, Росією й Австрією, він

відзначив особливо тяжке становище України в Росії, де заборонене саме

українське слово. "Причому. - писав він, - знову показалась або байдужість

до цього нечуваного в Європі діла, або й явне ворогування проти

у країнства з боку московського й помоскоаленого панства, навіть з самих

вольнодумців. Та байдужість і те ворогування тільки осмілили царське

начальство робити, що здума. над Україною"

424

.

421

Там само. - с. 295.

4:2

Там само. - С. 296.

423

Там само. - С. 297.

424

Там само. - С. 286.

618ш щшя

Таким чином, та М. Драгомановим. Україна. яка мала питомий нахил

до безначальства й громадівства і найближче стояла до їх запровадження,

зараз найдалі відкинута в боротьбі за ці світові ідеї.

3. Еволюція (а не революція). Запровадження громадівства М. Дра­

гоманов бачив на шляху формування вільної особи і насту иного об'єднання

таких осіб у вільні товариства. Він категорично відкидав повстання як

спосіб насильницької заміни старих порядків. "Зробити нові порядки, та ще

й громадські й господарські, саме повстання не може. Навіть повалені старі

порядки, - переконував він, особливо громадські й господарські,

вертаються безперемінно "на другий день повстання", коли їх нічим

замінити таким, щоб господарські потреби людські так чи сяк та

вдовольнялись. а з тими потребами люди не ждуть довго''

41". А тому не

заколоти, спрямовані на захоплення влади, повинні складати мету

громадівців (соціалістів), а щоденна діяльність задля "зросту малих і

великих товариств між людьми, зміни звичаїв і думок людських по всіх

громадах якої країни, коли не всіх країн, хоч би на перший раз самих

європейських, в цілім ряді праць зовсім не політичних, а громадських і

господарських, родинних, наукових"426

.

4. Федералізм. Воля і рівність повішні бути засадами стосу нків і між

найбільшими спільнотами, якими є породи людей або нації. Вважаючи

волю особи метою суспільної еволюції, М. Драгоманов розглядав

національність як щось неістотне, випадкове, тимчасове на шляху

всесвітнього поступу. Він вважав фантомом національний характер. В

кожній країні й нації мусять бути "осібні підходи й приводи до однакової

цілі"42

(тут і далі підкреслення мої. - І. М.).

Помилка М. Драгоманова полягала в нерозумінні того простого

факту, що свою волю й рівність, самовираження й таланл особа може

реалізувати лише на національному грунті.

.Якщо мета у всіх націй одна, то набуває безглуздості національно-

визвольна боротьба, адже особі повинна бути байдужа її національна

приналежність, аби була воля та рівність - це і є "однакова ціль" М.

Драгоманова. "Українцям замість того, щоб рватись заложити свою

державу, - запевняє він. - [...] ліпше старатись розбавляти усяку державну

силу й прямувати до волі краєвої й громадської вкупі з усіма іншими

країнами й громадами. От через те українцям найліпше виступати з

ду мками не стільки національними, скільки автономними й федеральними

до котрих пристане завше багато людей з других країв і пород"428

. М.

Драгоманов боїться утворення "централізованої України"429

через нібито

наявну загрозу позбавити волі й рівності національні меншини і ній самій.

Історія української журналістики XIX століття

425

Там само. - С. 312.

426

.Там само. - С. 313.

4Г

Там само. - С. 302.

428

Там само. - С. 320- 321.

429Там само. - С. 321.

КІРПубліцист ніяк не може розв'язати суперечності між своїм

космополітизмом і патріотизмом. Він крігщкує російських соціал-демократів,

точно підміззівшн появу серед них централістів. Останнім часом з'ясувалося.

- пише він. "що в декого з "інтернаціонатістів" слово народ (nation) значігть

держава, так що ті інтернаціоналісти зовсім і не вбачають недержавних пород.

а іноді” и людей малих держав3

:

1

' що слова про братерство і рівність у деяких

людей з державних націй, навіть і соціалістів, "любісінько живуть поряд з

звичками верховодити над другими по приміру держав тих. в котрих

повиростали ті люди, і з зневагою до "темних" і недержавних людей'"131

.

Розуміючи, що в світі всяка сила поступається тільки перед сплою ж. М.

Драгоманов однаково не радить українцям будувати свою державу.

Перейшовши до прагматичної частини своєї програми, він передбачає,

що "усяка громадська праця на Україні мусить мати українську одежу.

українство '

4Одежа - це те. що можна зняти з себе й одягти інше вбрання.

"Звісно, те "українство", додає він. боячись, що його не зрозуміють, не

може бути в цілях праці"433

.

Його ужиткова програма виглядає такою:

1. Добиватись скасування царської її чиновницької сваво п. запровади­

ти республіку. Зменшення чиновницької сваволі підірве державну

централізацію й полегшить націям умовитись і впорядкуватись між собою

на засадах рівності.

Як він збирається домовлятися з російськими централістами

соціалістичного зразка. М. Драгоманов не пояснює. Він наївно вірнть. що

це можна буде зробити. Історія спросту вала його ілюзії.

2. Працювати дія у країнської о мужика. Писемні у країнці "му сять

заректись не йти з України, мусять упертись на тому, що кожний чоловік,

вийшовши з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу,

кожне слово, сказане не по-українському. єсть видаток з української

мужицької скарбниці, видаток, котрий при теперішніх порядках не

звернеться в неї нізвідки”

-Як бачимо, у "Листах з України Наддніпрянської" Б. Грінченко мало

не дослівно повторив наведену тезу. -Як М. Драгоманов мав намір

реалізувати цю максималістську програму з своїми поклонахіи в бік

російської культури, не зрозуміло, так само і як це поєднувалося з

роз'ясненнями про непотрібність української держави.

3. Громадівці мусять виступиш проти попівства. Воно в Росії пристаю

до чужого начальства її панства, а в Австрії виробилося на свої панство. От

де теоретичні джерела Павликової ненависті до духівництва. М. Драгоманов

пише далі так: "Наші громадівці му сять виступити проти попівства дужче.

Михайи .Л.

430

Там само. -С. 323.

431

Там само.

432

Там само. - С 3

О

2

433

Там само.

434

Там само. - С 306

620Історія української журналістики XIX століття

ніж це досі роблено було громадівцями. напр. в Московщині. В Австрії наші

громадівці му сять виступити проти попівсгва. може, ще ду жче, ніж в Україні

малоросійській, аласне. через те. що там попівство не так явно одцуралось од

української породи й іноді манить себе й других і самі мужицькі громади,

буцімто воно стоїть за ті громади й може полегшігтн їхню долю'"435

.

ІІомптка М. Драгоманова полягала в тому, що в Галичині й в У країні

існувала достатньо попівства, яке не "буцімто", а насправді захищало

народні інтереси. Про це в нас уже йшлося, так що повторюватися не варто.

Національні інтереси вимагали не вбивати клин класової боротьби між

мужиком і уявним його експлуататором попом, а навпаки, роз'яснити

сдність їхніх інтересів у визвольних змаганнях.