322Історія української журналістики XIX століття

руської літератури на основі одностайного розвою народної річи в письмі і

мові": по-друге, "одзнсканнє його (українського народу. І. М.) прав

прпродніх і політичних через розбудженнє його народно-політнчної

чинности на законній дорозі". Таким чином, було сформульовано два

завдання: у сфері літературній і політичній, спрямовані до одної мети

національного відродження українського народу.

В опублікованій у першому ж числі далі редакційній статті "Ровесна

літопись" К. Климкович від імені "Молодої Русі" проголосив: ми будемо

видавати не орган окремого чоловіка і не орган окремої партії, а орган

всього українського народу. Програма журналу повинна розвиватися услід

за розвитком національної самосвідомості українців, охоплюючи дедалі

ширші життєві проблеми і сфери. Цікавою є заява редактора, повторена

кілька разів, що позиція журналу заґрунтована "на самих фактах",

"тенденція нашого орнана" "опирається на фактичнім стані діла". Що

розумілося під "тенденцією нашого органу ", роз'яснено трохи далі.

Тут накреслювалася нова, у порівнянні з "Вечерницями". програмова

засада "Мети" виразна ангнросійська тенденція. Ми вважаємо свій орган

всеукраїнським, заявляє редактор і продовжу є так: "Ту сиособність подає

нам горючий відзив наших українських братів, которі засуджені бездійно

дивитися, як під варварським гнітом московського абсолютизму всяка добра

намірена праця руських народолюбців уважається пожаданим поводом,

щоби привести в дію давно від московського правительства обдуманий план

знищення руської народності, т. є. зцентратізовання. омоскалення Ру сі".

Автор розкриває московські спекуляції навколо слова "Русь",

спрямовані на утвердження неісну ючої в природі єдності руського світу. Є

два ру ські народи, доводить він. ми далі будемо вживати слово "Русь" для

позначення малоросів, а для великоросів уживатимемо слово

"московіцина".

Завершу валася стаття твердженням, що "нинішня Росія єсть для Ру сі

таким самим нещастям, як колись Польща. Ми вже пізнали Польщу, а нині

пізнаємо, що таке Росія". Порятунок Русі у єднання Галичини й

Надлніпряніцпни. доводив К. Климкович і продовжу вав: "Господеві слава,

що не вся' Русь попалася в поробу московську : що під людяним берлом

нашого австрійського Царя остається одна часть руського краю, де

народові руському своєї правди домагатися і за кривду братної землі свій

голос вщнести вільно" (підкреслення моє. - І. М ).

Прикметною для розвіггку ідеології "Мети" була стаття Д. Танячкевича

"Письмо до громади", опублікована в третьому числі 1863 року під псев­

донімом "Невідомий з-поміж гурту". Поняття "своєї правди" підноситься

ним як центральне для програми жу рналу н народовців: "Ми не вбачаєм для

себе добре ні з .ляхом, ні з москалем, а що в своїй хаті знаєм і свою правду:

маєм довести всьому світові, що ми справді народ великий, знаючий себе,

перелічивший свої голови, народ дозрілий говорити за себе". Під пером Д.

Танячкевича. таким чином, його авторське колективне "ми" від значення

"Молода Русь" розширилося до поняття всього українського народу.