623Михайин і.Л.

Так само ро-илянуто релігійні. національні й громадсько-економічні

погляди Шевченка. Ф. Вовк вульгаризує творчість Шевченка, прагне

бачити політичну програму за кожним поетичним рядком, часто

нав'язуючи йому підтексти й надтекстп і обурюючись, коли це не вдасться

робити. Попри всю критичність у підході до предмета достижения. Ф.

Вовк все ж приписав Шевченкові чимало соціалістичних ідей і в підсу мку

кваліфікував його як предтечу соціалізму на Україні.

Вульгарно-соціологічний метод свого автора використав редактор М.

Драгоманов. Диву с нетерпимість, з якою він поставився до думок колеги.

Адже йому й так доводилося майже на самоті вести свою справу. І от

з'явився цінний співробітник, відомий науковець, який вистовив свої

думки, виклав своє розуміння творчості Кобзаря. Причому зробив це

досить професійно в межах визнаного дтя себе вульгарно-соціологічного

методу. М. Драгоманов, замість привітати його спроби, кинувся

спростовувати концепцію Ф. Вовка. ҐІого зачепило ставлення Ф. Вовка до

Шевченка. Критик все ж бачив у ньому пророка, речника сучасних ідей,

хоч і не досить виразно висловлених. Цей й обурило N1. Драгохіанова. Тихі

паче, що в 1870-х роках складався ку льт Шевченка в Галичині; відзначалися

річниці його схіерті. публікувалися статті з шевченкознавства в пресі,

виходили його твори. М. Драгохіанов вирішив розпочати війну за

Шевченка, причому нічого методологічно іншого, аніж у Ф. Вовка,

запропонувати не зміг; а відтак у нього вийшла війна з Шевченком.

Праця М. Драгохіанова "Шевченко, у країнофіли і соціалізм" складалася

з трьох частин. У' першій він зробив огляд шевченкознавства вщ перших

статей про поета М. Костохіарова й II. Куліша до праць кінця 1870-х років.

V його оі ляді не браку вало цитат з народовеької преси, з яких випливаю, що

одні автори засуджувати окрехіі твори Шевченка, другі його творчість

розглядати як джерело бунтарських революційних ідей, треті зображали

його ворогом росіян, четверті - ворогохі поляків, п'яті "святіш хіу ченнком.

пророкохі і апостолом Русї-УкраїніГ і т. д. Іншихш словами, робив висновок

М. Драї охіанов. Шевченко перетворився на величезну духовну силу, яку хоче

залу чнллі на свій бік кожен у часник сучасної ідеологічної боротьби. С'а.хіе це

робив дещо незру чно і Ф. Вовк. "Шевченко вийшов у д. Сірка, - підбивав

підсумки М. Драгохіанов. "правдивіш народним кобзаре.м. писатслехі

мужичимта до того таким, який мав і "ту широту й освіту, яку могли дати

його ду мці нау ка й житгя між освіченихш людьхш, а почастно раціоналістом,

соціалістом і революціонерохґ"Л6

. Це розлютішо М. Драгохіанова і він

вчинив ще один парадоксальний вчинок: замість прикликати авторитет

Шевченка на свій бік. він цілкохі викину в його.

Другий розділ присвячений ідеологічній трепанації Шевченкової

гворчослі. Проводилася вона під гаслахш концепції: Шевченко не соціаліст і

не революціонер. На доказ цієї думки М. Драгохіанов вису ну в такі аргументи:

436

Драгоманов М. П. Шевченко, українофіли і соціалізм //Драгоманов М. П.

Вибране. - К.. 1991. - С. 354.

624Історія української журналістики XIX століття

1. Виходячи з марксистського положеній про те. що людина є продукт

суспільних відносин, він докладно вивчив НІевченкове оточення і прийшов до

висновку, що нікого в тому середовищі не було, хто б міг наштовхнути ноега

на соціалістичні ідеї. "Кру гом нього було дві компанії: спеціалісш-слов'яніци-

ки й так звані світські люди, писав М. Драгоманов, розуміючи під першими

Кирило-Мефодіївське братство, а під друї ими товариство "мочемордів'. і вів

даті: - Кожні й учитись, і знати те. що їм бу ло треба. А Шевченкові треба бу ло

образования чоловіка взагалі й письменника зокрема. Ні того, ні другого не

вміти йому дати його ирпятеті в часи середні. А потім тюрма. Арал"43

.

Оскільки "ніхто не дав", а самому своїм розумом у феодальній Росії, де не

бу ло пролетаріату , до соціалізму дійти бу ло не можливо, то немає підстав, за

М. Драгомаиовпм. вважати Шевченка соціалістом.

М. Драгоманов заклав підвалини принизливої для Шевченка концепції

ного особи: нібито прийшов він у літературу з панської стайні, а не з

Академії Мистецтв, був людиною безграмотною, писав недбалі за формою

й примітивні за змістом твори, у яких шукати соціатізму - марна річ.