489Михай.Іин і.Л.

По-фуіе. межа між першим і другим періодом в історії журналу не

вшлядаг такою чіткою, як »давалося О. І. Дею. Перехідний період

роздягнувся віт вересня 1875 до лютого 1876 року. Про гіеребії подій,

пов'язаних з історією жу рналу , мова піде далі. Ту т же необхідно ска зати, іцо

найкраще другий період хронологічно вписувати в хіежі 1876 року, маючи

на увазі, що перехід на нові позиції відбу вався плавно, поступово.

Віщання журналу здійснював редакційний комітет. До його першого

складу входили Степан Лабаш. Ієронім Кордасевич. Омелян Калптовськпй.

А. Климковнч. Михайло Вагилевпч і Антон Дольницькіш. Підписував

жу рнал до друку і значився його відповідальних! редактором І. Кордасевич.

оскільки австрійські закони вимагати для редакторської посади вікового

цензу (не менше, ніж 24 роки) і він один відповідав цихі вимогам. До

редагування він не втручався, займаючись лише адміністративними

питаннями. Так сахю поводилися й наступні відповідальні редактори:

Олексій іафіовськпй. Микола Дольницький і Андрій Павлиш, які без

особливих наслідків для жу рналу змінювані один одного.

Передбачалося, що кожного навчального року при надходженні до

у ніверситету нових студентів склад комітету бу де переобиратися. Вже восени

1874 Року до редакційного комітету був обраний сту дент першого курсу

Михайло Паалик. який вперше поставив питання про мову жу рналу . Перший

бій він програв, правління "Академического кружка", на засідання якого ре­

дакційний комітет виніс це питання, у хвалило дотримуватися в хюві і право-

гаїсі попередньої москвофільської традиції. Обличчя жу рналу 1874-1875 років

визначали фактично три студенти: С. Лабаш. А. Дольницькіш і М. ІІавлик.

Було це дивовижне поєднання: С Лабаш був і до кінця жпгтя залишився

запеклим хюсквофілохі. А. Дольницький дотримувався народовської

платфорхпі, а М. Паалик вже тоді вияаляв соціалістичні симпатії.

"Друг" у цей час розвішався в руслі хюсквофільської журналістики. Мав

він переважно реферативний характер. Серед оригінальних творів варті

відзначення з огляду на розміри, а не на хіісце в літературі повість М.

Вагилевича "Дохіна Розанда" (1874. №№ 1-12). оповідання А. Дольницького

"Случай на случай" (1874. №№ 3-4). "Месть" (1874. №№ 5-6). О.

Калігтовського "Веснянка" (1874. №№ 13-14). В. Стебельського "Стефапія"

(1875. №№ 1-7). "С'ераф і Серафнна" (1875. №№ 1-12). Це наслідувальні твори,

скомпоновані з німецьких оригіналів і адаїповані в український простір.

Поезія була иредетаалена віршами В. Стебельського. О. Авдіїковського.

М. ГІавлнка. І. Озаркевича. Тут друкувалися в майбутньому послідовний

москвофіл О. Марков і .майбутній радикал І. Франко, який надсилав до

редакції "Друга" свої твори, ще навчаючись у Дрогобицькій гімназії. І.

Франко, пристосовуючись до політики журналу, так само писав тоді свої

твори язичієм. Перша його книжка віршів "Балади і розказы" (1876) проте

.лише за мовою відповідала москвофільським настановам: І. Франко ставився

до неї критично, ніколи не перевидавав і не передру кову вав свої ранні вірші.

Наприкінці жіптя він поверну вся до юнацької творчості і створив нову

мовну редакцію старих віршів, склавши з них книжку Із літ моєї молодості"