5). Крижановськнх (1885. № 5). У містивши усього 21 портрет і закінчивши

працю біографічним нарисом про Трощннських (1888. № 1).

В. Антонович подав до жу рналу у перший рік його існу вання у своєму

перекладі з польської мови й опрацюванні видатну працю з у країнської

історіографії "Щоденник Освецима 1643-1651 гг. у витягах і перекладі з

передмовою Володимира Антоновича" (1882. №№ 1. 2. 5. 6. 9. 11. 12).

Станіслав Освецим [Освенцим] шляхтич короля Владислава IV. що брав

участь у численних походах в Україну й залишив щоденник, який є

важливим джерелом з історії України доби націонатьно-внзвольної війни з

поляками. Його публікація була ветиким успіхом журналу .

1883 Рік так само пройшов під знаком великої публікації,

підготовленої до друку В. Антоновичем. Це були "Записки Карла

Хаєцького (1768-1776)" (1883, №№ 1-12). Науковець розглядав

публікаторську діяльність як важтивий складник праці історика, займався

нею охоче, збагачуючи українську історіографію цінними джеретамн.

Крім чужих творів. В. Антонович опублікував у перші два роки

існу вання "Киевской старины" свої статті "Київ, його доля і значення в XIV

до XVI століття (1362-1569)" (1882. № 1). "Пани Ходики, верховоди

міського самоуправління в Києві Х'УІ-Х'УП ст." (1882, № 2). "Уманський

сотник Іван Гонта" (1882, № 11). "Невідомий досі гетьман н його наказ"

(1883. № 5). Вони були цікаві реконструкцією особистості в історичному

просторі, широкою фактологічною базою, розкривали нові, невідомі

сторінки минулого.

4

Див. пр.: Палієнко М.Г. Журнал "Киевская старина": організаиійно-видав-

ннча діяльність у контексті епохи (кінець XIX - початок XX ст.) // Збірник праць

'послідного центру періодики - Львів. 1996 - 1997. - Внп. 5. - С. 104.Історія української журналістики XIX століття

Активно розпочав співпрацю з "Киевской стариной'' М. Костомаров,

опублікувавши ту г ряд статей: " Поїздка в Білу Церкву ' (1882. № 5).

"Матеріалі з історії Коліївщини" (1882. № 8). "Жидотріиання на початку

XVIII в." (1883. №№ 1. 3). "Куліш і його остання літературна діяльність"

(1883. № 2). Зв'язаний зобов'язаннями з іншими журналами, де раніше

друку ватися його праці. М. Костомаров не міг запропонувати для "Киевской

старины" історичну монографію, але працював для часопису як журналіст,

подаючи сюди подорожні нариси, рецензії й невеликі праці, які виникали

внаслідок того, що багатий матеріал не поміщався в монографічних

дослідженнях. Участь М. Костомарова підносила авторитет журналу,

Запрошені були до участі в " Киевской старіше" і професори історико-

філологічного факультету Харківського університету. Так. невдовзі після

відкриття журналу, у ньому з'явилися праці Д. Багалія " Стан політики в

малоруських містах XVIII в." (1882. № 8). " Генеральний опис Малоросії.

Епізод з діяльності першого правителя Малоросії ір. П. І. Рум янцева-

Задунайского" (1883. № 1). "Займанщіша в Лівобережній Україні" (1883. №

12) та М. Сумнова "До історії слобідсько-українського чумацтва" (1884. №

3), "Слобожанське дворянство у творах Г. Ф. Квітки" (1884. № 6).

Далі М. Сумцов подав у "Киевской старіше" розділи з цілої

монографії, присвяченої історії української літератури XVII століття:

портрети "Іоанникій Галятовський (До історії південно-руської літератури

XVI ст.)" (1884. №№ 1-4), "Іннокентій Гізель (До історії нівденно-руської

літератури XVI ст.)" (1884. № 10). "Іоанн Вишенський (південно-руський

полеміст початку XVII століття)" (1885. № 4) і узагальнюючий нарис

"Характеристика південно-руської літератури XVII століття" (1885. № 1).

Ці матеріали не просто розширили географію авторів "Киевской старины",

але й внесли до українського історичного простору Слобожанщину як

невід'ємну його частину. - і як предмет дослідження і як авторів -

представників українського наукового світу.

Етнографія і фольклористика була предстаалена записами й працями

І. Манжури "Запорізьке пограбування. Дві пісні про те. кому дістались

запорізькі землі" (1882. № 2), "Легенда і три пісні про Семена Палія" (1882.

№ 3). "Панщина в піснях і молитвах" (1882. № 5), "У країнська гетера"

(1883. № 1). Це був дебют у майбутньому визначного поета й фольклориста

з публікаціями записів усної народної творчості і коментарями до них.

Вони відзначалися науковою сумлінністю, дбайливим ставленням до

народного слова, прагненням зберегти автентичність виконання.

Прикметними були й етнографічні праці О. Ф Кісгяківського "До історії

вірувань про продаж душі чорту " (1882. № 7) і II. Сфнменка "Звідки взялися

запорожці" (1882. № 12). де розглядалися цікаві аспекти народної свідомості.

Ряд публікацій присвячувався стародавній літературі. Тут варто

виділити статтю П. Сфнменка "Зразки викривальної літератури в

Малоросії" (1882, № 3) з наведенням текстів аналізованих творів:

публікацію матеріалів з історії вертепної драми: статті Гр. П. Ґалаґана

"Малоруський вертеп" (1882. № 10). до статті була додана передмова П. Г'.