1885 Рік засвідчив повернення "Зорі" до первісного рутенства перших

двох років її існування. Часопис знову наповнився поезіями В. Масляка.

оповіданнями Г. Цеглпнського. Згодом (1886. № 1) у рубриці "Дрібні вісті

з літератури й науки" журнал повідомив, що В. Масляк "довголітній

співробітник "Зорі" прнготовує до друку і видасть небавом збірне видане

своїх творів поетичних, котрі пояаляли ся в нашой часописи, в "Ділі", або

досі ще не були дру ковані. Перший томик поезій п. Масляка. в об'ємі 10-12

аркушів, коштує в дорозі предалаты 1 зр."

;

Рівень же "творів поетичних" "довголітнього співробітника "Зорі" В.

Масляка можна продемонструвати, навівши першу строфу його вірша

"Благослови Боже!" з № 7 1886 року, де знаходимо:

Благослови Боже весь люд мій единый

Вкраїну широку мою.

Вкраїну далеку, вдовицю бездольну.

Сирітську Русь Неньку святу !

Порожність змісту втілена в такій же бездарній формі, цілковите не

вхйння піднятися над школярським рівнем. - такі риси відзначали всі вірші

цього "поета", частого гостя на сторінках "Зорі".

У 1885 році від 1 до 24 чиста друкувалася документальна повість Мих.

Подолинського "З подорожей по Італії". що складалася з нудних описів і

була позбавлена свіжих спостережень і глибоких думок. Ом. Калнтовськпй

друкував велику історичну розвідку "Киево-Могалянська колегія в дру гій

половині ХУП-го віку" (№№ 1-7). де представив портрети професорів цього

навчального закладу. Працю "Прохід козаків через Покутє до Молдавії в

р. 1739" вмістив Ю. Целевич (№№ 3-6). а Ю. Медвецький працю '"О

скаменелостях" (№ 7-10). Це були матеріали, розраховані на спеціалістів,

але аж ніяк не на широку публіку . Авторитет журналу падав, кількість

передалатників скорочу валася.

Деі раду вав відділ критики, де під заголовком "Літературна хроніка"

друкувалася велика рецензія В. Коцовського на "Литературный Сборник,

издаваемый галицко-русской Матицей" (№№ 11-16). Ні предмет

висвітлення, ні його оцінка не були наближені до сучасних потреб

українського народу. З етнографічних творів найвизначнішою була праця

АГЧІ

Михайин 1.Л.Історія української журналістики XIX століття

Левка Маячпнця "Про шлюб на Русі-Україні в ХУІ-ХУП сто л етю" (№№ 13­

18). А іе її ці матеріали не мої ли привернули увагу пу бліки до часопису

Ом. Партпцькшї знову звернувся до. І. Франка. У ч 18 1885 року

з'явитися в "Зорі" перекладений І. Франком вірні-Я. Врхліцького "Дрімаючий

монах" ла в рубриці "Літературна хроніка" рецензія на альманах "Нива"

(Одеса. 1885). З цих творів розпочався новий етап співробітництва І. Франка

із "Зорею", доволі плідний як для часопису, так і для поета.

Його стосунки з М. Драгомановим раз у раз напружувалися саме через

"Зорю". У 1885 ропі І. Франко надрукував тут надісланий йому ще раніше

лист І. Тургенева від 21 березня 1876 року з нагоди отримання від М

Драгоманова книжки повістей Ю. Федьковича (№ 21). І. Тургенев не лише

дякував за увагу, але й висловився з симпатією про українську літературу .

"Заранее чу вствую, писав він. - что тут только и бьет ключ живой воды".

Під криптонімом М. Д. був надрукований і коментар публікатора з

роз'ясненням ситу ації наведеного вислоалювання.

Здавалося б. що в тому лихого? Але М. Драгоманов запротестував проти

використання свого імені в "Зорі", яку вважав не гідною дія появи своїх

хіногоцінннх творів. Він написав у редакцію листа з протестом. І. Франко

перехопив цей лист і якийсь час приховував його від Охі. Партицького. І

тільки наступного (1886) року, коли редагування перебрав на себе Ом.

Калігговський. у № 2 була вміщена замітка віл "Редакції "Зорі": "В ч. 21 "Зорі"

з хпшувшого року поміщений був лист Туріенєва до п. М. Драгоманова враз

из поміткою до сего листу Ви Адресата. Лист сей і примітка передані бу ли до

напечатаня в іншої) нашой часописи, н дія того п. М. Д. в письмі до редакції

"Зорі" протестує против оголошення того листу враз з его заметкою в "Зорі"

з хшнувшого року , що ми на виразне его жадане констатуємо".

Годі й говорити, що така поведінка М. Драгоманова погано

впису валася в галицькі реалії, тільки соромила І. Франка і виславляла в

негативному світлі. Почасгн сам М. Драгоманов зрозумів недоцільність

таких учинків і згодом змінив позицію, перейшовши від нетерпимості іі

заперечення до співробітництва із "Зорею", зрозумівши, що іншої трибуни

для розмови з пу блікою тут просто немає.

У' кінці 1885 і впродовж 1886 року І. Франко друкує в "Зорі"

оповідання "Довбанюк" (1886. № 7). прозові переклади оповідання Марка

Твена "_Як то я видавав рільничу газету?" (1885. № 24). казок "Ліс" (1886. №