1772 Року, хоч би й соціалістичної.

З усіх документів, які опинилися в руках поліції, випливаю, що в

Галичині існує могутня таємна соціалістична польсько-українська

організація з ценром за кордоном. Нею керує М. Драгоманов з Женеви,

вона має представництва в Києві, а мережу по всіх територіях, захіешканих

українцяхш. Поліції тільки того й треба було. Вона розпочала хіасові

арешти й обшуки. 9 червня був проведений трус на помешканні І.

Мандичевського. а потіхі і в редакції журналу "Друг", киди вели всі нитки

змови. 11 червня поліція заарешту вала І. Франка й І. Мандичевського, 18

червня - М. Гіавлика, 8 липня І. Белея. Полинули телеграми до Відня. Тут

проведено трус в товаристві "Січ", заарештовано Ф. Сельського-ІЦасного.

О. Терлецького і привезено (в кайданах!) до Львова. З поляків схоплено ще

й Б. Лімановського. Але поліція робила наголос на русинському характері

соціалістичної організації, тохіу польські соціалісти практично не

постраждали. Так розпочався третій соціалістичний процес, у якохіу влада

вже ніяк не хотіла програти.

"Друг" припинив виходити внаслідок виарештування редакції. Ті ж

студент и, які залишилися на свободі, жахалися журналістської діяльності як

страшної небезпеки. Ні за програхюю "Друга", ні за якою іншою

програхюю часопис ніхто видавати не хотів. На цьохіу закінчилася історія

журнату "Друг".

Значення журналу "Друг" полягає в тому, що:

1) це був перший студентський часопис, який пройшов у продовж своєї

короткої історії стріхікнй розвиток: виникнувши в хіежах »москвофільської

ідеології, він згодохг став на народовські позиції, а в кінцевохіу епізоді

еволюції перегворився на перше українське радикальне (соціалістичне)

періодичне віщання:

2) часопис став стартовім майданчиком для значної кількості

видатних українських жу рналістів, одні з яких відзначилися в майбутньому

в межах .москвофільського дискурсу (С. Лабаш. О. Марков), другі -

356

Франко 1. Я . Д-р Остап Терлепькнй // Франко 1. Я . Зібр. творів: У 50 т. - К..

1982. - Т. 33. - С. 342. За цією мемуарною працею викладено тут історію

третього соціалістичного процесу. - І. М.

9Історія української журналістики XIX століття

народовського (В. Лукич. І. Белей). треті радикального (М. ІІавлик. І.

Франко): для їх усіх "Друг" став надійною школою журналістської

майстерності:

3) часопис мав виразну орієнтацію на передові європейські ідеї, серед

яких ідея соціалізму, сприйнята у своїй загальнолюдській визвольній

сутності, зайняла провідне місце:

4) у часописі дебютувати з першими художніми творами перелічені

журнатістп, ате найголовніший здобуток журналу полягав у тому, що він

став місцем дебюту й першодру ку ранніх творів І. Франка, з яким пов'язана

ціла епоха в історії у країнської духовності:

5) жу рнал у публіцистиці й літературній критиці розвивав думку про

галицько-українську єдність, про те. що галицькі русини й українці

складають єдиний етнічний масив, а відтак українська мова повинна стати

літературною мовою галицької української журналістики: хоча до реальної

співпраці на сторінках журналу галичан і українців не дійшло: вшгяток гул

складав М. Драгоманов, який розпочав співпрацю з "Другом", дописуючії

до нього з Києва, ате дуже скоро опинився на еміграції в Женеві:

6) співпраця з М. Драгомановим була корисною для всього

редакційного комітету журнату: незалежно від ступеня прийняття чи

неприйняття світоглядних засад М. Драгоманова. його думки, внслоалені в

листах до редакції та в інших матеріалах, будили розум, давали взірець

нау ковості, залізної логіки, широти охоплення проблем: навіть той. хл о не

пішов далі дорогою соціалізму, міг винести з них важливий творчий урок:

7) журнал став першим виданням, яке опублікувало твори на

робітничу тематику, запровадило в українську літерату ру гему Борислава,

показало світові образ українського робітника, нащадно визискуваного

єврейським капіталом:

8) журнал слав першим періодичним виданням, яке надало свої

сторінки для творів українського натуралізму, у межах якого був

виконаний цикл борнславськнх оповідань І. Франка: український

натуралізм мав на меті документально тонне відображення героїв і

обставин, ате уникав провідної ідеї європейського натуралізму про

залежність людини віл спадковості:

9) у процесі ведення журналу було доведено, що далеко не всі ідеї

соціалізму можуть бути прищеплені на українському гру нті: ідея революції

як збройного захоплення влади була неприйнятною для українців: л ак само

виявилася непрпйнялною ідея вну гріїпньонаціональної класової боротьби,

оскільки українського класу капіталістів (як і феодалів) не існувало:

найбільшу привабливість для українців складали картини утопічного

майбутнього з торжеством соціальної справедливості.

513Михайлин .Л.

Розділ одинадцятий

"Громадський друг". "Дзвін". "Молот"

Підготовка і перебіг третього соціалістичного процесу. "Підставлений" І.

Франко. Наслідки процесу для нього: рівні громадський і особистісний

Подгопювка журналу "Громадський друг" пш його загальна характеристика

Конфіскації чисел журналу і боротьба редакторів за часопис. Видання

збірників "Дзвін" і "Молот". Літературний відділ журналу. Публіцистична

гострота і художнє новаторство творів М. Павлика "Юрко Куликів",

"Ребенилукова Тетяна", "Пропащий чоловік". Помилкова ідеологічна

наспшнова - шукапш класового ворога в особі піпівського стану. Політична

лірика І. Франка: "Товаришам із тюрми", Думка в тюрмі", "Невольники",

"Каменярі", "Дума про Нау ма Безу.мовича". Проза І. Франка: "Патріотичні

пориви", "Моя стріча з Олексою", "Boa constrictor": концепція дійсності і

героя. Інші автори літературного відділу: Михайлина Рошкевич, Ро ман

Гудз.ман, Анна Павлик, Михайло Спшрицький. Переклади з Е. Золя, Т. Гуда,

М. Родоця Публіциспшка журналу. Перекладні праці з теорії пш історії

соціалізму: "Що таке соціалізм?" А. Шеффле, Робітніче питання" Ф.

Ланге, "Мореллі, Руссо і Маблі - соціалістичні писате.лі XVIII віку" Б.

Лімановського. Інформаційно-публіциспшчні відділи "Віспи з Галичини" і

"Віспи з України", особливість карпшни світу, відтвореної в них. Авторські

публіиистичні праці: "Пригоди п. І.ловайського в Галичині" М. Драгоманова,

"Війна слов'ян з турками" Ф. Василевського, "Мої і людські гріхи, а панська

пш попівська правда" А. Павлик, "Критичні письма о галицькій інте.ліїенції" І.

Франка Літературно-крипшчна спхаття І. Франка "Література, її завдання

і найважніші ціхи" - псевдопо.леміка з І. Нечуєм-Левицьким. Значення

журналу і супровідних збірок. їх каменярський соціалізм.

Провадити справу третього соціалістичного процесу було доручено

слідчому судді Крігсайзенові. якого І. Франко охарактеризував як "одного

з найглупіших і найлінивіших урядників львіського суду"

35

. Польська

• адміністрація краю постаралася, аби процес роздути якомога більше,

надати йому характеру антидержавної змови і залучити до нього якомого

ширше коло учасників. Були проведені обшуки у всіх осіб, що листувалися

із заарештованими соціалістами, у їхніх родичів і знайомих: В.

Навроцького, адвоката Бучннського. о. М. Рошкевича в Лолині, о. Л.

Шанковського в Дулібах, о. Маркевича в Єзуполі, поста Антоневича в

Перемишлі, народного вчителя Л. Василовича в Сапогові. якого за

найневинніши листи І. Франка звільнити зі служби. Усього було проведено

біля 50 обшуків. Трусн проводилися демонстративно, серед білого дня. на

очах у сусідів, знайомих, абп створити широкий резонанс справі.

Унаслідок таких дій поліції було зібрано вози матеріалів, залучених до

судової справи. Суддя Крігсайзен не знав української мови. Усі матеріали

35

Франко І.Я. Д-р Остап Терлецькнй: Спомини і матеріали // Франко І .Я. Зібр.

творів: У 50 т. - К., 1982. - Т. 33. - С. 343 - 344.

4і АІсторія української журналістики XIX століття

для нього перекладав заприсяглий перекладач Василевський, поляк, який з

трудом читав руське письмо. На час слідства переважна більшість

заарештованих були випущені на свободу, звільнили усіх поляків, окрім

Еразма Кобилянського. він же Михайло Котурницький. він же Станіслав

Барабаш. Винушені були й українці, окрім особливо небезпечних

соціалістів, якими, на думку австрійської влади, виявитися Іван Франко.

Михайло Павлик та Остап Терлецький.

Слідство завершилося 10 жовтня 1877 року і звинуваченим був

пред'явлений акт оскарження, у якому за головний доказ правиш листи М.

Драгоманова. а за головний злочин - соціалістичні переконання і

недозволені стосунки з тим же М. Драгомановим. Проти абсурдного

звинувачення І. Мацдичевський через свого адвоката д-ра II о пел я подав

протест до вищого суду. Вищий суд зажадав для вивчення усі матеріали, і...

в підсумку відкинув скаргу І. Манднчевського. З-під варти звільнили М.

Паалика, а І. Франко й О. Терлецький продовжували сидіти в тюрмі.

Нарешті. 14 січня 1878 року після різдвяних вакацій розпочалося

слухання справи. Тривало воно до 21 січня. Підсудні були визнані винними

й позасуджувані на невеликі терміни ув'язнення. Е. Кобилянський і N1.

Паалнк отримали за вироком суду... три місяці тюрми; І. Франко шість

тижнів. Відсидіти їх він мав після винесення вироку. Він вийшов на свободу