1749 Року тут вийшов одноденний листок польською мовою ’’Kuryer

Lwowski”. Проте дане видання не належить до власне періодичної преси, а

являє собою одноденний листок (листівку, летючку), випущену з нагоди

інтронізації львівського греко-католіщького єпископа Льва Шептицького.

Архівні джерела зберегли звістку, хоча й не залишили для дослідників

жодного номера газети ‘Avertissement” (“Повідомлення”, ‘Вісті”), яку

почав видавати у Львові книгодрукар Антон Піллер відразу після

приєднання Галичини до Австрії в 1772 році. Та оскільки робив він це

свавільно, без належного дозволу влади, то львівський окружний уряд 1 1

січня 1774 року виніс ухвалу про заборону цього віщання.

Першою газетою в Україні, що відповідала нашим нинішнім уявленням

про подібного роду періодичні видання, була “Gazette de Leopol” (“Львівська

газета”), яка виходила у Львові французькою мовою впродовж усього 1776

року. Дана газета була тижневиком, хоча виходила й не суворо регулярно.

Але однаково за рік з'явилося 52 числа газети. Вона мала формат 23 на 18 см.

та об’єм 4 сторінки. До окремих чисел (таких усього 15) випускалися додатки

по 2-4 сторінки формату газети. Вони були двох типів: “Supplements”

(“Новини”) і “Les annonces” (“Оголошення”); у додатках першого типу

містилися повідомлення й новини, такі ж. як і в основній частині газети,

другий тип додатків друкував різного роду рекламні оголошення й об’яви.

У заголовку газети був зображений герб Австрії (двоголовий орел) з

квітами по боках. Гаслом газети було латинське висловлювання “Sub

umbra alarum tuarum” (у затінку твоїх крил), що, написане на стрічці,

утримував орел у своїх лапах.

Видавалася газета в друкарні знайомого нам Антона Піллера. Про її

видавця і власника ширше невідомо, знаємо лише його прізвище - Оссуді

(Ossoudi)

12

. Правдоподібно припустити, що походив він з львівського

шляхетського гуртка, який ще в 1774 році звертався до центрального

австрійського уряду за дозволом видавати газету.

За приклад і взірець львівському журналістові правша столична

“Gazette de Vienne” (“Віденська газета”, 1759-1788), яка в свою чергу була

“французькою сестрою” упривілейованої німецькомовної газети "Wiener

Diarium”, попередшщі урядового видання “Wiener Zeitung”.

12

Маценко Г. Оссуді // Українська журналістика в іменах / За ред. М.М. Ро­

манюка. - Львів. 1998. - Вин 5. - С. 239 - 240.

22Історія української журналістики XIX століття

"Gazette de Leopol” за головне своє завдання мала всебічне

інформування своїх читачів про політичні новини в країнах Є'вропи.

Повідомлення з приватного життя трашіяються рідко. Число повідомлень у

кожному числі газети в залежності від обсягу новин могло коливатися від

двох до десяти. Географія повідомлень охоплювала весь тодішній

культурніш світ. Вони нагадують газетні телеграми або хронікерські новини

в сучасних часописах. Найбільш імовірне джерело походження повідомлень

- передруки з тогочасних французьких або переклади з німецьких газет.

Перше число починалося відразу інформаційним повідомленням і не

містило програми видання чи звернення до читачів. Але в додатку до першого

числа “Газети”, що має назву “Прилюдні оголошення з міста Львова та його

околиць з дня 1 січня 1776 року”, на самому початку друкувався виклад

завдань видання та запрошення до співробітництва в ньому зацікавлених

осіб. “Цей листок має служити до інформування громадянства про все. що

станеться цікавого в місті і в його околиці. - писав видавець. - Та ми не

зможемо зробігги його цікавим без участі самого громадянства. В його

передовсім інтересі лежить надсилкою нам документів і матеріалів причиня­

тися до його складання. [...] Отже запрошуємо кожного подавати всі думки,

що їх він уважає гідними уваги. Ми обов'язуємося скористати з них і знайо­

мити з ними публіку”

13

. Далі в цьому тексті містилося запрошення подавати

об'яви (тобто, рекламні оголошення), адресоване до широкої, розмаїтої

публіки. Митці, ремісники та купці могли поінформувати читачів газети про

нові винаходи, корисні відкриття, цікаві та приємні предмети свого мистецт­

ва. Власники майна могли через газету оголосити про його продаж. Мандрів­

ники - відшукали супутника для майбутньої подорожі. Безробітні - знайти

роботу. Духовні установи - оголосити про теологічні акти, що мають від­

бутися в їх стінах. У зверненні до вельмож містилася пропозиція інформувати

публіку через газету про всі незвичайні події, що відбуваються в їхніх родинах.

Газета мала своє рекламне бюро, розміщене в центрі міста на площі проти

митної контори. Його діяльність була істотною складовою діяльності віщання:

майже в кожному числі друкувалося доволі приватних оголошень і об'яв.

Місцева інформація та повідомлення з українського життя в Російській

імперії становлять особливий інтерес. Повідомлень зі Львова налічується

12. Найцікавіше з них у № 5 являє собою ошіс Львівських контрактів того

часу. Решта містить описи різноманітних святкових подій, як наприклад,

іменин цісаря Йосифа II (№ 13 від 28 березня) чи коронації образу Матері

Божої (додаток до № 20 від 16 травня).

13

Цит. за пр.: Кревецький Ів. Перша газета на Україні. - К.: Український науковий

інститут книгознавства, 1927. - С. 8. Викладаючи львівський період в історії ран­

ньої української журналістики за працями І. І. Кревецького, хочемо привернути

увагу до цієї непересічної особистості в нашій культурі. Див. про нього змістовну

працю: Качкан В. А. "Реальні образи сумної правди" (Іван Кревецький - історик,

критик, бібліограф, пресо- і книгознавець) // Збірник праць Науково-дослідного

центру періодики / За ред. М. М. Романюка. - Львів. 1998. - Внп. V. - С. 398 - 414.

23Михайлин І.Л.

Усього три повідомлення стосувалося жіптя Великої України. Перше з

них з Москви інформувало про призначення графа Румянцева генерал-

губернатором України (№ 2 від 12 січня). Друге - про перенесення ним своєї

резиденції з Глухова до Києва (№ 4 від 24 січня). Третє являло собою

розгорнутий нарис про плавання на Чорному морі й освоювання його

узбережжя Росією для торгівлі (№ 40 від 3 жовтня).

Мала газета й бібліографічній! відділ, що складався з оповісток

друкаря А. Піллера про книжки, які надходили на продаж у його книгарні.

Покупцям пропонувалися книжки найрізноманітнішого змісту переважно

французькою, а також латинською, німецькою та польською мовами.

Видання “Gazette de Leopol” мало велике значення для етапу

становлення журналістики в Україні. Тижневик подав взірець часопису,

зорієнтованого на традиції преси європейських столиць, інформував

місцеву читаючу публіку (зрозуміло, це було в переважній більшості

шляхетство) про події в світі та в своєму ближчому довкіллі. Часопис

прищеплював у суспільній свідомості смак до читання періодики,

створював передумови для появи нових періодичних видань.

І вони не забарилися з’явитися. Наприкінці XVIII - на початку XIX

століть на теренах України виходять періодичні видання французькою,

німецькою, польською, угорською та румунською мовами.