3 1894 Року стала тижневиком, аз 1921 року - щоденником.

У першому числі в передовій статті була сформульована її програма:

"Нашою задачею єсть просвіщати український руський народ, боронити

його честь од вражих нападів, вказати дорогу до поступу, до цивілізації, до

добробуту. Датьше святим буде обов'язком сохраніггн межи народом

його сокровища, скарби: віру, обряд і мову".

Газета призвела до консолідації українців, які ЗО травня 1894 року

заснували в Америці свою громадсько-політичну організацію: Український

народний союз. О.Г. Грушку обрали до правління, а його газету

проголосили органом нової організації.

Газета "Свобода" була найширшим інформаційним джерелом

американських українців, виступала проти москвофільства, широко

висвітлювала життя української еміграції та події на батьківщині, вона

відіграла видатну роль у пробудженні національної свідомості серед

українських емігрантів у США.

Створення української журналістики на еміграції засвідчило велику

духовну силу українців. їх потяг до духовного життя, до об'єднання за

допомогою преси навколо спільних завдань збереження своєї національної

тотожності. Особливе значення мала журналістська діяльність М.

Драгоманова, яка попри всю її суперечливість, залишила помітний слід в

українській культу рі.

461

Франко І. Я . Нарис історії українсько-руськох літератури до 1890 р. //

Франко І . Я . Зібр. творів: У 50 т. "- К„ 1894. - Т. 41. -С. 457.

лолІсторія української журналістики XIX століття

ЧАСТИНА П'ЯТА

УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В РОСІЇ

Розділ шістнадцятий

Українська альманахова журналістика в Росії

Альманахи як спосіб існування української журналістики в Росії в оспшнній

чверті XIX спюліття. Пожвавлення в Росії українського культурного

життя на початку ІННО-хроків. Альманах "Луна" (1881), іспюрія появи,

основні матеріали: вірші Т. Шевченка, О. Кониського; оповідання

"Приятелі" і еарис "Шевченкова могила" І. Нечуя-Левицького; участь в

альманасіМ.Спшрицького: вірші і водевіль "Як ковбаса та чарка, то

минеться й сварка ". Відгуки на а льмшіах "Луна " в критиці. Альманах М.

Старицького "Рада " (1883). Початкова і кінцева добірки віршів редакпюра

П. Куліш як авпюр "Ради". Поетичний дебют в Україні Олени Пчілки і Б.

Грінченка. Публікація в Україні повісті І. Нечуя-Левицького "Микола

Джеря". Роман "Повія" Панаса Мирного. Драна М. Старицького "Не

судилось ". Наукові матершли: В. І. Василенка "Про хліборобські спілки ",

М. Комарова "Бібліографічний покажчик нової української літератури

(1798-1883) ". Визначні твори другого тому: поема Олени Пчілки "Козачка

Олена", розділи з повісті Панаса Мирного "Як ведеться, так і живеться".

Значення альманаху "Рада". Альманах "Нива" (Одеса, 1885): оповідання

"Чортяча спокуса " І. Нечуя-Левицького. Відгуки на альманах. Альманах

"Степ" (Херсон, 1886): оповідання І. Нечуя-Левииького "Невинна", драна І.

Карпенка- арого "Бондарівна "; наукові спшпипі російською новою. Аль.нанах

"Складка" (Харків, 1887). Проза: оповідання Б. Грінченка "Одна, зовсін

одна"; вірші альманаху, що стали народники пісняни: "Розбите серце" В.

Александрова і "Дайте бо жить!" Цезаря Білиловського; сапшра "Горе-

піїти" В. Самійленка. Наступні випуски аль.нанаху "Складка" (1893,1896,

1897). Найголовніші твори: драматична поє на "Маруся Чураївна" В.

Санійленка. Значення аль.нанаховоїжурналістики.

Другий період історії української журналістики позначений практично

цілковитою її відсутністю в Росії. Виключення складата альманахова літера­

тура. яка лишилася мато не єдиним способом її існування. В останній чверті

XIX функціонування журналістики у формі альманахів було явним анах­

ронізм. Затримання цього явища в журналістиці обумовили такі причини:

1. Законодавча заборона українського пу блічного слова в Росії Валу євсь-

ким ішркуляром (І863) і Емським указом (1876). яка унеможливила існу вання

журналістики у звичайних формах журналу і -газети. Проте поліцейські

заборони не могли знищити цілком ду ховне життя величезного народу. Воно

лривало і шу кало пу блічного виходу для себе. Альманахова література і стала

єдиним способом вияву українського, переважно ху дожнього, слова в Росії.

2. У цих умовах природним виходом було б співробітництво

у країнських діячів у галицькій журналістиці. Але за всієї простоти цього

заходу на шляху до його реалізації виникали перешкоди, викликані так само

637Михайлин ЬЛ

деспотичним режимом у Росії. Серед них не другорядну роль відігравав

острах українських діячів співробітничати в галицькій журналістиці.

Красномовний приклад навів М. Драгоманов в "Австро-руських

споминах", де розповів такий епізод. Коли у Львові розпочалося видання

журналу Правда", редакція надсилала його в конвертах деяким відомим

українофілам у Росію. Отримав кілька чисел журналу і М. Драгоманов. Аж

якось прийшов до нього схвильований Олександр Кістяківський. що був

колись секретарем редакції "Основи", а тепер працював доцентом

кримінального права в Київському університеті. "Він страшно перелякавсь,

получивши в листах кілька номерів "Правди". "У нас жандармерія. -

кричав він, та у нас і без чорного кабінету листи розкривають на поштах,

то вже безперемінно дізнаються, що я получаю "Правду" [...] _Я не прохав

їх висилати, казав Кістяківський, я як получу ще. то просто віднесу в

жандармську управу, бо по чім я знаю: може, то самі жандарми шлють, щоб

потім потрусити у мене та й знайти!"462

М. Драгоманов ледве умовив його

того не робити, але згодом Кістяківський переказав таки з оказією свої

побоювання і журнал перестали йому висилати, а заодно й Драгоманову.

Важливо нагадати при цьому, що згідно з Емським указом ввезення укра­

їнської книжки з-за кордону було заборонене. Припущення Кістяківського

про можливу провокацію з боку жандармерії не було позбавлене слушності.

Українські закордонні видання вважалися нелегальщиною. їх віднайдення

при обшукові справді тягло за собою непередбачувані наслідки, найлегшим з

яких могло бути звільнення з посади, що для різночинця на державній службі

дорівнювало катастрофі. Діячі українофітьствували в приватному жилті, але

мусили забувати про свої симпатії на службі..Якщо панічний страх наводило

просто отримування закордонних видань поштою, то набагато більшу

небезпеку складало співробітництво українців у галицьких виданнях. На це

одважувалися одиниці.