16 Сторінок. У часи матеріальної скрути (1884) його довеюся зменшити до

восьми сторінок. Видавався жу рнал етимологічним правописом.

Ом. Партацький був відомий передусім мовознавчими, етнографічними

та історичними працями, літературного ж таланту не мав: рівень його

світогляду, духовного розвитку був обмежений. Він надав журналові

консервативного рутенського духу: вів його без вогника, без пошу ку нового.

Про рівень редакторських здібностей Ом. Партацького свідчить той

факт, що він навіть не спромігся подати до першого чиста свого журналу

програмової редакційної статті. Натомість число від 1 січня 1880 року

відкривалося віршем Ілярія Грабовича "До "Зорі", де були такі рядки:

Скрізь буря стогне, вихор гуляє,

Хмара за хмаров ся мчить:

А з-поза хмари місяць витає

І ясна зірка горить.

Легко здогадатися, що даті поет розгорне поетичний паралелізм між

природними явищами і духовним пробудженнях: українського народу.

Так нині "Зорю" нову вітаєм.

Що в рідній сходить землі:

І тужну гадку до ней звертаєм.

В надії на красиш дні.

Нехай же "Зоря" руській родині

Пожиток, правду несе.

Тут розжене в лихій годині.

Рідним ся словом озве.

Поет закінчував вірш оптимістичним поглядом у майбутнє, яке

повинен просвітити новий часопис.Історія української журналістики XIX століття

Но серце руське ще в груди бьс ся.

Та й дух ще вихрьі поборе

Прожене хмари... мати всміхне ся:

"Вітай, вітай, нова "Зоре"!

Цей декларативний вірш, виконаний поза межами мистецтва

версифікації, про що свідчать недотримання розміру, примітивні рими типу

"несе" - "озве". може правити за взірець поетичного відділу " Зорі" в перші

роки її існування. Тим часом саме Ом. Партацький "відкрив" І. Грабовича

ще на сторінках своєї "Газети школьної" (1879. № 18). де представляв

дебютанта такими словами: "З цілого серця витаєм (...) ново восходящу

звізду на нашім небосклоні і сердечно бажаєм, щоби в повнім блпск\

народові рускому просвічала . Прполпзно на такому ж художньому рівні

були виконані поетичні твори І. Гуиіалевича. В. Масляка, М. Маркова. Д.

Млакн та деяких інших авторів, що друкуватися в перші роки існування

часопису. Головним змістом їхніх поезій були абстрактні заклики до зорі

просвіти, а темами туга і смуток, любов і розлука. Бачимо серед авторів

не лише народовців, ате й москвофілів, що так само свідчить про

невиразність політичної й культурної орієнтації видавця.

Так само блідими за формою й невиразними за змістом творами була

представлена проза в "Зорі". Автори зосереджувалися переважно на

історичних сюжетах, опрацьову ючи їх у рутенсько-еентаментальному дусі.

Такими є повісті Є. Грушкевича "Марія, княжна руска" (1880. №№ 12-16).

історичне оповідання І. Шараневпча "Гатьпіка, княгиня Острозька" (1880.

№№ І-9. 14-23). Твори про су часне життя обиралися з життя галицького

хііщанства з ухилом у пригодницькі чн гумористичні сюжети, як-от:

оповідання "Заклята темниця" І. Грабовича (1880. №№ 18-19). О.

Торонського "Пригода старого жениха" (1881. № 8). К. Бобикевича

"Клопоти "скінченого" академіка" (1881. №№ 16-21).

Публіцистика "Зорі" пройнята в цей час відвертим моралізаторством,

у богістю зображаїьного дискурсу , що особливо виразно засвідчив твір "З

записок подорожніх" Михайла Полонинського (1881. №№ 4-7: 9-24).

Майже не було матеріалів з підросійської України. Журнат створював

вузький гурток авторів з кола Ом. Партацького, що відповідав йому за

рівнем знань і таланту. За перші два роки стало ясно, що журнат хилиться

до занепаду і при такому напрямкові редагування не протримається довго.

До честі Ом. Партацького слід віднести те. що як редактор він знайшов

вихід із сіггуації, що склалася, і виявився внутрішньо здібним до плюралізму

думок. Він уже в 1882 році розпочав Широкий передрук у "Зорі" в перекладі

творів зарубіжних літерату р. Так. Упродовж 1882 року були опубліковані по­

вість М. Гоголя "О тім. як посварився Іван Іванович з Іваном Никпфоро-

вичем" (№№ 1-3). І. Тургенєва "Нещасна" (№№ 4-11). Л. фон Захер-Мазоха

"Княгиня Любохпірська" (№ 20). 6'. Гребінки "Пригода з солдатом" (№ 22).

л

Цнт. за пр.: Сніцарчук Л. Ілярій Грабович // Українська журналістика в іме­

нах: Матеріали до енциклопедичного словника. - Львів. 1997. - Вип. IV. - С. 58.