631Західній Європі", у якій він висвітлив найважливіші події останніх часів

соціалістичного руху провідних європейських країн: з'їзди партій, заснування

різного роду соціалістичних організацій і періодичних видань тощо.

Учасгь С. Подолинського в журналі була корисною й плідною. Він

представляв глибший теорепічний рівень в розробці теорії соціалізму, ніж

наскрізь полемічний М. Драгоманов.

Другим співробітником журналу був М. Павлик. який утік до Женеви

від переслідувань австрійського уряду. У першому числі публікувався

початок його повісті "Вихора" (перші чотири розділи) й обіцялося

продовження, але в другому числі чомусь воно не з'явилося. М. Павлик

дотримувався свого методу етнографічного реалізму. Він мав на меті

зобразити героя з народу - дівчину Юстпну. велетенську на зріст, палку в

коханні, яка не пробачає зради, а як вихора (стихія) помщається зралникові.

Шкода, що цей художній задум затінився датекнм віл завершення.

Крім цього белетристичного проекту. М. ГІавлик здійснював'у

"Громаді" функції оглядача. ІІого перу належав розділ "Україна

Австрійська", що досить вправно й посіідовно висвітлював боротьбу

поколінь москвофілів і народовців у галицькому суспільному русі, а також

зародження в межах останнього соціалістичного напрямку. Аналогічну

статтю "Новішії з Австрійської України'' М. Павлик надрукував і в

другому числі журналу . Очевидно він спеціаіізувався на цій темі.

V цьому ж номері журнату були використані ще два матеріаш сестер

М. Павлика: Аннн "Мої й людські гріхи, а панська та попівська правда",

передрук відомої статті з "Громадського друга". - а також другої сестри,

Параски. "Он хто робить порядок межи людьми". Ці дві статті складати

своєрідну хроніку переслідувань українських соціалістів, та ще й дівчат, у

1878-1880-х роках, викривати австрійські порядки і своє українське

ругенство. Висновки підбивав М. Драгоманов сталтрю "Наука з попередніх

оповідань".

Взагалі N1. Драгоманов міг трохи спочити від журналістської праці. У

першому числі "Громади" йому наїежить огляд "Україна Російська:

мужицькі бунти й письменні бунтарі в 1880 р.", заснований на

традиційному методі М. Драгоманова: опрацюванні газетних повідомтень

і почасти першоджерел з листування. У другому чисті подано дві невеликі

праці "Робітницький рух за границею: нові соціалістичні часописи й з'їзди:

робітницькі з'їзди в Гаврі й їх уваги: справа виборів у французьких

робітників" та полемічний виступ "Полякам громадівцям в Росії". М.

Драгоманов виконував вже бітьше функцію редактора-коордннатора в

цьому виданні.

Цікавою була стаття "Солдатська служба (догінсь з російської

України)", підписана криптонімом С. К., вона зазначала місце написання

Харків, і містила розповідь про солдатський побут (№ 1).

У нічому ж видання журналу було вдаїою спробою українського

соціалістичного часопису. Від нього можна було сподіватися перетворення

на стабільне інформаційне джерело по формуванню теоретичних ідей.

Михайлин .Л.

632Історія української журналістики XIX століття

вивчення життя трудового народу, зокрема й становища робітників, появи

цікавих літературних творів.

Занепад журналу спричинили такі обставини. "Громада" викликала

гостру критику з усіх боків: і від російських соціатістів. які скипіли

ненавистю до спорідненого українського часопису, який нібито руйнує

одностайність їхніх рядів, і від реакційної монархічної преси. Зокрема,

газета "Киевлянннь", орган тодішнього київського генерал-губернатора

Черткова, розпочала війну з "Громадою", скерувавши її особисто проти С.

Подолинського та ного родини. Газета звернулася із закликом до його

батьків вшшнути на сина. Ті припинити надсилати синові гроші, стосунки

між сином і батьками погіршати. Це так вигинуло на вразливого С.

Подолинського. що у І88І році він психічно захворів. Лікувався в Парижі,

але до поправки справа не йшла. І89І року він був перевезений до Києва,

де невдовзі й помер. Так сумно скінчилася доля видатного українського

журналіста й ученого, який, без сумніву, міг би вирости на фігуру світового

масштабу.

Лише 1882 року вийшла п'ята книжка "Громади", яка завершила цикл

періодичних і неперіодичних видань під цією назвою. У вступному слові

"Од внорядчика" М. Драгоманов вказав, що цей збірник був готовий ще в

1879 році, але друкування його зупинилося через спробу реалізувати інші

плани - створити однойменний журнал, віщати роман "Хіба ревуть воли,

як ясла повні'?". - але за три роки матеріал не застарів, що дозволяє, трохи

доповнивши, випустнллі цю книжку.

Відкривав книжку нарис, за підписом Л. Л. "Дорога по Полтавщині в

1876 р." - художньо-документальна розповідь про подорож через

Полтавську губернію. Автор спинявся на картинах народної бідності,

убожества, живописав жахливий побут. Чого варта така картина: у Гадячі

автор у базарний день спостерігає, як чоловік продає своїх дітей.

"Проходжу в саме коло. - читаємо в нарисі. - Серед кола стояв чоловік ще

не старий, літ йому під 40. високий на зріст, плечистий: борода зарошена,

віщно, давно не бачила скіска: лнце довгобразе, хмурне, очі грізні. Коло

чоловіка двоє діток: хлопчик літ 10 й дівчинка літ 8. І чоловік, і діти

обірвані, в чорних лихих сорочках. Питаю: що це за диво? - "Батько дітей

продає!" (с. 17). Причини його вчинку: мати їх померла, батько бідує,

самому нічого їсти. Дгтей у нього розбирають у найми. З таких картин

складається пей нарис, покликаний викликати співчуття до знедолених і

лють до російських порядків.

Науковою ґрунтовністю відзначалася стаття Володимира

Навроцького "П'янство й пропінація в Галичині: розвідка статистична". В.

Навроцькнй (І847-І882) відомий економіст, публіцист. На жаль, поки

віпїшла ця книжка "Громади", він помер, і на останній сторінці видавець

умістив некролог про свого автора.

Узявши за основу висновок сеймової комісії, що в занепаді селянських

господарств винні п'янство, темнота й ледарство, він очима економіста

поглянув на це питання. Виклавши прибутки середньої селянської родини