Ілюзії сприйняття

Яким очином ми організуємо свої відчуття в значимі сприйняття? Ще наприкінці XIX сторіччя, коли психологія формувалася як окрема дисципліна, ілюзії сприйняття дивували вчених. Вони дивують їх і зараз. Ілюзії вводять нас в оману, впливаючи на спосіб організації й інтерпретації наших відчуттів. Розглянемо кілька прикладів:

Приклад 1. Перед вами - класична ілюзія, запропонована в 1889 році Францом Мюллером Лайєром. Який із двох сегментів - АВ чи ВС - здається вам довшим? Більшість відповість, що ці сегменти рівні по довжині. Але от чудо -- вони не рівні! За допомогою лінійки ви зможете переконатися, що сегмент АВ на добру третину довший за сегмент ВС. Чому наші очі обманюють нас?

Приклад 2. Нижче ви бачите два фотознімки тих самих дівчин в одній і тій же кімнаті. Картина кімнати представлена так, як би ви її бачили, якби дивилися на неї крізь щілину одним оком. Чому ріст дівчин змінюється, коли вони міняються місцями?

Приклад 3. Що більше - висота чи ширина арки Святого Луї? Більшість знаходять, що ширина арки менша, ніж висота. В дійсності висота й ширина однакові. І знову сприйняття обманює нас. Чому?

Приклад 4. Пілоти літаків, капітани кораблів, водії автотранспорту сприймають навколишнє середовище при різних умовах видимості. Коли їхнє сприйняття або реакції дають збій, як це часто відбувається з пілотами, то в результаті може відбутися катастрофа (Adler, 1989). З метою дослідження сприйняття відстані психолог Хелен Росс (Ross, 1975) попросила пасажирів визначити відстань між білими дисками, які вона встановила на газоні Британського університету в Галі. Люди, які визначали відстань у густому ранковому тумані, вважали, що диски перебувають значно далі, ніж ті, хто визначав відстань у ясний полудень. Чому так відбувається?

Приклад 5. Ілюзії властиві й іншим видам відчуттів. Більше сторіччя тому назад Вільям Вундт (Wundt) дивувався, чому люди чують ритмічне цокання метронома або годинника як повторний ритм двох, трьох або чотирьох "тіків" - як тік-так, тік-так, тік-так, а не як стабільне і рівне: тік-тік-тік-тік, яким воно є насправді. Стійке й рівне цокання підсвідомо сприймається кожним з нас по-своєму. Який принцип сприйняття діє в цьому випадку?

Увага, яку ми приділяємо візуальним ілюзіям, свідчить про перевагу бачення над іншими видами сприйняття. Коли виникає непогодженість між очами й іншими органами сприйняття, перемагають завжди очі. Ми часто зустрічаємося з феноменом "візуального полону". Люди із призмами на очах, які зміщають візуальний світ в один бік, сприймають свою руку в тому місці, де бачать її, а не там, де вона є насправді. Якщо ми дивимося кінофільм, а звук іде від кінопроектора, що перебуває за нашою спиною, ми сприймаємо його так, нібито він доноситься з екрана, де ми бачимо акторів. Дивлячись, як на широкому кіноекрані прожогом мчаться вниз по крутих рейках аматори подібних атракціонів у парку відпочинку, ми напружуємося, хоча інші органи відчуттів говорять нам, що ми можемо розслабитися. В обох випадках зір бере в полон інші сенсорні органи.