Швидкість сприйняття

Люди з високою швидкістю сприйняття мають тенденцію показувати вищі результати тестів на інтелект (Адаптовано по Deary & Stough, 1996)

Чи відображає швидше сприйняття дуже розумних людей велику неврологічну швидкість? Неодноразові дослідження показують, що їх мозкові хвилі реєструють простий стимул (такий, як спалах світла або тональний сигнал) швидше і більш комплексно (Caryl, 1994; Deary & Caryl, 1993; Reed & Jensen, 1992). Мозкова реакція, що викликається, також схильна до прискорення, якщо люди з високими інтелектуальними оцінками виконують просту задачу, таку як натиснення кнопки, коли на екрані з'являється X (McGarry-Roberts & others, 1992).

Нейронна швидкість обробки інформації при виконанні простих задач виявляється недоцільною при необмеженому в часі реагуванні на складні питання тестів, що стосуються визначення розумових здібностей, таких як "В чому схожість між шерстю і ситцем?" Поки що, як відзначає експерт по вивченню інтелекту Натан Броді (1992), ми не розуміємо, чому швидкі реакції при виконанні простих задач повинні передбачати показники розумових здібностей. Пилип Вірнон (1983) міркує, що "швидша обробка пізнавальної інформації дає можливість засвоїти більшу кількість інформації". Можливо, люди, які швидше обробляють інформацію, накопичують більше інформації про шерсть, ситець і мільйон інших речей.

Нейрологічний підхід до трактування інтелекту (і багато іншого в психології) в даний момент підтримується багатьма ученими. Чи не приведе цей новий підхід до досягнення мети Гальтона в зведенні того, що ми зараз називаємо G-фактором, до простого вимірювання основних видів діяльності мозку? Або все ж таки ці зусилля повністю безглузді, тому як те, що ми називаємо інтелектом, -не єдина загальна властивість, а декілька культурно обумовлених навиків? Суперечності навколо природи інтелекту ще далекі від їх вирішення.

Резюме

Матеріалізація "розуму" і "обдарованості" є помилкою, оскільки неможливо сприймати ці поняття як реальні, як конкретні речі.

Чи є інтелект культурно обумовленим? Деякі психологи стверджують, що розумна поведінка (скажімо, здатність людини успішно адаптуватися до вимог школи або роботи) носить культурно-релятивний характер. Інші заявляють, що розум — це культурно-безвідносна здатність вирішувати всілякі задачі.

Чи є інтелект однією загальною чи кількома специфічними здібностями? Психологи визнають, що люди володіють такими специфічними здібностями, як, наприклад, вербальні і математичні. Проте у них викликає суперечки питання, чи є загальний інтелект (фактор G) об'єднуючим для всіх здібностей. Факторний аналіз і дослідження особливих умов, таких як синдром знавця (savant), визначили кластери розумових здібностей.

Чи вимірюється інтелект нейрологічно? Зусилля Гальтона зміряти розум в категоріях простого зважування мозку відродилися в сьогоднішніх спробах знайти кореляцію між оцінкою розумових здібностей і анатомією мозку, а також його функціонуванням. У деяких дослідженнях простежується незначна кореляція між розмірами голови (по відношенню до розмірів тіла) і оцінкою тесту на розумові здібності, а також дещо більша (хоча як і раніше скромна) кореляція між розмірами мозку і оцінкою тесту на розумові здібності. У деяких дослідженнях висувається припущення, що мозок людей, які досягли високих результатів в певній області, вимагає менше глюкози для вироблення енергії при виконанні окремих пізнавальних задач. Високоінтелектуальні люди схильні також швидше сприймати інформацію і проявляти швидші мозкові хвильові реакції до таких простих стимулів, як, наприклад, спалах світла. Час покаже, чи принесуть істотні плоди ці нові нейрологічні підходи до інтелекту. Якщо так, то дослідники неминуче зіткнуться з питанням, якою мірою природа і виховання впливають на структуру і функціонування мозку.