Послідовність як риса особистості

Як ми тільки що з'ясували, головна ознака присутності в людини тієї або іншої риси особистості - це погодженість його поводження в різних ситуаціях. Але в певний момент психологи зрозуміли, що ця погодженість - послідовність, з якої людина робить однаково в різних ситуаціях, - може змінюватися від особистості до особистості, що дозволяє розглядати послідовність як самостійну рису особистості.

Деякі люди більше послідовні, ніж інші. Для більшості з нас те, що ми робимо, обумовлено як нашими особистісними властивостями, так і вимогами ситуації. Але ступінь, у якій переважає той або інший фактор, міняється від особистості до особистості. Звичайно, деякі соціальні ситуації впливають на більшість людей однаково й залишають мало місця для персональних варіацій. На похоронах усі поводяться шанобливо й зберігають сумне вираження особи (Price and Bouffard, 1974; Monson, Hesley, and Chernick, 1982). Але як бути із ситуаціями, які не настільки однозначні за своїм впливом на людей? У них деякі люди будуть поводитися більш послідовно, ніж інші.

Самоконтроль. Деякі люди контролюють своє поводження більше, ніж інші. Одна із причин цього — ступінь, з якої людина прагне в тій або іншій ситуації стежити за тим враженням, що він робить на інші. (Тоді він зможе виявитися потрібною людиною в потрібнім місці в потрібний час.) Ступінь контролювання свого поводження в тій або іншій ситуації виміряється Шкалою самоконтролю, розробленої Марком Снайдером. (Деякі твердження цієї шкали представлені в табл. 16.3.) Люди з високим самоконтролем у значній мірі піклуються про те, як вони виглядають в очах інших людей. Тому що вони увесь час пристосовуються до різних ситуацій, їхнє поводження

Таблиця 16.3 Деякі твердження Шкали самоконтролю

Твердження	Відповідь
1. Заради правої справи я можу спокійно збрехати кому завгодно, дивлячись йому в очі 2. У різних ситуаціях і з різними людьми я часто поводжуся зовсім по-різному 3. Мені важко щось зміняти у своєму поводженні, щоб підлаштовуватися під різних людей і різні ситуації 4. Я можу доводити правильність тільки тих ідей, які збігаються з моїми переконаннями	Вірно Вірно Невірно Невірно

Примітка. Відповідь на те або інше твердження відповідає певному ступеню самоконтролю. Люди з високим самоконтролем, швидше за все, відповідять ствердно на питання 1 і 2 і негативно - на питання 3 і 4.стає непослідовним; вони поводяться як заумні вчені в компанії цінителів мистецтв і як люті спортивні фанати на стадіоні. У них часто буває такий вид, начебто вони запитують себе: «Якою особистістю я повинен стати в цій ситуації?». Люди ж з низьким самоконтролем, навпаки, значно менше цікавляться тим, як вони виглядають в очах інших людей. Вони хочуть бути самими собою, який би соціальний клімат їх не оточував. У результаті їхнє поводження від ситуації до ситуації виглядає більше послідовним (Snyder, 1987, 1995).

Люди з високим самоконтролем виглядають не такими правильними, як їхні побратими з низьким самоконтролем. Але, як указує Снайдер, все залежить від того, яке місце модель високого самоконтролю займає в житті індивіда. Люди з високим самоконтролем однозначно приємніше в спілкуванні, і їхні дипломатичні навички й адаптивність корисні якості для людини, якому доводиться грати багато соціальних ролей, чого, наприклад, вимагає таке складне суспільство, як наше. Достоїнства людини з низьким самоконтролем ще більш очевидні; можна багато чого сказати про цільну особистість, що сьогодні - та ж, що буде завтра, і завжди вірна собі.

Але якщо взяти крайні прояви ступеня самоконтролю, те жоден із цих людей не буде привабливим. Надмірно високий самоконтроль може перейти в поверхневе, безпринципне позерство. Украй слабка виразність цієї ж властивості теж обертає свої достоїнства в пороки, і послідовна вірність принципам перетворюється в сліпу, уперту твердість. Уміти марширувати під музику будь-якого оркестру — не завжди добре. Надто важливо, що це за музика (Snyder, 1987, 1995).