Соціокультурний підхід

Що таке соціокультурна перспектива особистості?

Які дані, отримані кулътуралъними антропологами, свідчать про те, що ключові аспекти особистості залежать від культури? І навпаки, які дані підтверджують, що деякі важливі аспекти особистості можуть носити універсальний характер?

Як орієнтація культури на колективізм або індивідуалізм може вплинути на особистісні особливості приналежних

до неї людей?

Що свідчить на користь твердження, начебто поняття Я може варіювати залежно від культури?

Не дивлячись на численні розходження, всі підходи, що обговорювалися вище, до особистості поєднує одне: у центрі уваги кожного з них перебуває людина. Але, зрозуміло, існування кожного з нас протікає в соціокультурному контексті, що є вирішальним чинником у становленні людини. Як правило, учені, що займаються проблемою особистості, упускають цей контекст із виду, практично повністю зосереджуючи на людині, або підходячи до йому з позиції категоризації (теорія рис), або вивчаючи його поводження в різних ситуаціях (теорія соціального научіння), або намагаючись розгадати сховані мотиви його поводження (психодинамічний підхід), або звеличуючись його унікальність (гуманістичний підхід). Жоден із цих підходів не приділяє увагу властиво самій культурі, невід'ємною частиною якої ця людина є. Деякі сучасні критики вважають, що це серйозний недолік. Вони відзначають, що практично всі дані, на яких будується сучасна теорія особистості, отримані в дослідженнях, де вибірку становили західні європейці або північно-американці, що належать до середнього класу. Чи можемо ми бути впевнені, що дані, що стосуються цих людей, будуть тією самою мірою справедливі й для людей, що живуть іншим часом, в іншім місці, в інших соціокультурних умовах?

І так, і немає. Адже в деяких відносинах люди в різних куточках нашої планети нескінченно відрізняються друг від друга, а в інші - надзвичайно схожі між собою.

Розходження між людьми

Багато даних, що стосуються цих питань, були отримані в рамках культуральної антропології — дисципліни, що вивчає особливості укладу життя того або іншого суспільства. Піонером цієї науки був Франц Боас (1958-1942), що переконав багатьох антропологів у необхідності вивчати первісні культури, поки вони не зникли зовсім. Серед його студентів були Рут Бенедикт (1887-1948) і Маргарет Мід (1901-1978), які згодом стали двома найбільш впливовими фігурами в цій області; у їхніх роботах відзначалося колосальне різноманіття характерів і широка варіативність особистості, обумовлені принциповими розходженнями в культурних традиціях народів.

У своїй монографії «Паттерни культури» Рут Бенедикт описала паттерни особистості, які, на її думку, характеризували три різних первісних суспільства. Так, серед індіанців, що жили на північному заході Канади, племені квакіутли переважали суперництво, хвастощі й самовихваляння. Для індіанців південноамериканського племені пуебло були найбільш характерні самоконтроль, кооперація й дуже низький рівень агресії. А остров'ян із племені добу Нової Гвінеї відрізняли взаємна ворожість і недовіра, а також майже повальна переконаність у тім, що буквально кожний наводить псування на всіх своїх одноплемінників.

Маргарет Мід у Самоа, 1925 рік (Institute for Intercultural Studies)

Інші свідчення вказували на розходження у визначенні гендерних ролей в умовах тієї або іншої культури. Маргарет Мід порівнювала особистісні особливості чоловіків і жінок у трьох первісних племенах Нової Гвінеї, що жили в радіусі декількох сотень миль друг від друга. Описуючи представників племені арапеш, вона відзначала, що чоловіки й жінки дуже м'яко, чутливо, так сказати, «по-родинному» ставилися один до одного й особливо до дітей. Що стосується їхніх сусідів, племені мундугомор, де, по даним Мід, і чоловіки й жінки там агресивні до жорстокості й забіякуваті понад усяку міру. У своїй роботі Мід дає характеристику ще одного племені - чамбули, де, по її свідченню, чоловіки й жінки помінялися ролями: жінки там були міцними й енергійними, на їхніх плечах лежали обов'язок добувачів - вони ловили рибу й ходили на ринок; і поки представниці прекрасної стать вирішували всілякі побутові проблеми, чоловіки займалися тим, що брехали, споруджували на голові немислимі зачіски, займалися розписом і різьбленням по дереву й виробляли всякі мудрі колінця (Mead, 1935, 1937).

Зрозуміло, ні Бенедикт, ні Мід не затверджували, що кожній людині, що живе в умовах тієї або іншої культури, обов'язково властиві описані ними паттерни. Не всі представники племені квакіутли випробовували непереборну тягу до хвастощів; не кожний абориген із племені арапеш обов'язково відрізнявся м'якою, згідливою вдачею. Вони всього лише намагалися охарактеризувати типові паттерни особистості, властиві даної соціокультурній групі. І той факт, що різні культури дійсно демонструють різні паттерни, очевидно, свідчить про те, що особливості сучасного західного суспільства не слід розглядати як універсальні характеристики людської натури.