Підведення підсумків

У цій і попередній главах ми розглянули кілька підходів до особистості. Одним з них була теорія рис, де особистість розглядається з погляду декількох базових характеристик, багато хто з яких носять вроджений характер. Згадали ми також і про біхевіоральний підхід, прихильники якого наголошують на видимих проявах і реакціях індивіда й доводять, що вони обумовлені ситуацією, у якій людина виявилася тут і зараз або в якій йому доводилося бувати раніше. Не залишився без уваги й ще один підхід - психодинамічний, зосереджений на глибинних почуттях, підсвідомих конфліктах і бажаннях людини.

Крім того, ми обговорили гуманістичний підхід, що ставить питання про шляхи розкриття людиною власної індивідуальності й реалізації їм своїх потенціалів. На закінчення ми поговорили про соціокультурний підхід, у рамках якого стверджується, що певні подання про людську індивідуальність, очевидно, є продуктом нашої західної культури й не можуть застосовуватися до людей, що живуть в інших соціокультурних умовах.

Сьогодні лише деякі автори проявляють явну прихильність до радикальних форм того або іншого підходу. Більшість біхевіористів схиляються до більше когнітивного поняття особистості; автори, що дотримуються психодинамічного підходу, розглядають механізми психологічного захисту й копінг-стратегії як елементи якогось континуума, але практично всі сходяться на тім, що поводження людей залежить як від ситуації, так і від особливостей особистості, багато хто усвідомлюють існування як культуральних, так і універсальних розходжень.

Але навіть у цьому випадку деякі неабиякі відмінності в підходах зберігаються. Імовірно, це непогано, оскільки різна орієнтованість теоретичних основ відбиває різні перспективи розробки однієї й тієї ж проблеми, причому кожна з них обіцяє певні вигоди. Деякі аспекти особистості, мабуть, носять вроджений характер (теорія рис); інші є придбаними (теорія соціального научіння); деякі відбивають сховані конфлікти (психодинамічний підхід); інші виявляють потребу в самоактуалізації (гуманістичний підхід); а деякі можуть виявитися обмеженими особливостями культурного світогляду (соціокультурний підхід). Важко сказати, який буде всеосяжна теорія особистості, але вже зараз можна із упевненістю затверджувати, що вона повинна описувати всі аспекти людського функціонування.

Крім усього іншого, різні підходи до розвитку особистості багато в чому перегукуються з різними підходами до подання діючої особи в літературі або на сцені. Як краще описати людську драму: за допомогою заїжджених шаблонів, можливо, навіть із набором ретельно підібраних масок, - або героїв, схожих тільки на самих себе й ні на кого більше? Однозначної відповіді ні, адже люди одночасно й схожі між собою й відрізняються друг від друга. Хто дає персонажеві кращу характеристику - класики, що описують розум, або романтики, що оспівують почуття? І отут теж навряд чи найдеться універсальна відповідь, адже й емоції, і раціональність - невід'ємні властивості людської природи. Чи належні актори, виходячи на підмостки, вихлюпувати зовні внутрішнє життя людини й демонструвати те, що під маскою, або їм варто зосередитися на самій масці, тому що саме її бачить глядач? Але й це питання залишається без відповіді, оскільки кожний з нас живе як внутрішньої, так і зовнішнім життям.

Ми й схожі на інших людей, і в той же час - зовсім інші. Нас - особливо тих, хто належить до індивідуалістичних культур, - роздирають внутрішні й зовнішні спонукання, але при цьому ми розділяємо переконання, що кожний вільний зробити свій власний вибір. Ми раціональні, але в той же час ідемо на приводу у своїх почуттів. Ми - це маски, які ми носимо, і одночасно - те, що під ними. Ми - члени певного суспільства, і в той же час - частина людства. Кожний з підходів до особистості концентрується на тім або іншому аспекті людської природи.

Всі ці аспекти дійсно існують у реальному житті, що надає право на існування кожному із цих підходів.