МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Р.С. Балакірєва

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Київ 2003

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник оля студентів вищих навчальних закладів

0-1174

Р.С. Палакірєва

Конституційне право України

ПЕРЕДМОВА

Потреба вивчення курсу конституційного права України в сис­темі освіти обумовлена доленосними подіями в хні 11 нашої країни в останнє десятиріччя.

Проголошення 16 квітня 1990 р. Верховною Радою УРСР Дек­ларації про державний сувсрсніїсі країни, схвалення всенародним юлосуваиням І і рудня 1991 р. Акту проголошення неза.тсжносіі започаткували радикальні перетворення в житті нашого народу. Цими докумсиїами було покладено краіі монополії комуністичної партії на владу не інше юри пічно, але й фактично. Сьогодні ре­алізується принцип розподілу державної влади, формуються засали нової конституційної юрисдикції, закла лаіоіься правові основи но­вих соніально-скоиомічних відносин. Йде процес кодифікації за­конів, створених па новій правовій основі.

За роки незалежності України було внесено кардинальні зміни в конституційне законодавство країни, скасовано більшість союз­них законів і підзаконнпх актів, прийнять нову Конституцію. Цей величезний правовий масив потребує ілибокою вивчення його спеціалістами та ознайомлення з його основними положеннями широкого загал) і перш за все студентської та учнівської молоді.

Систематичне вивчення курсу конституційного права України не лише дасть можливість оріситуваіись в с\часному правовому полі, воно сприятиме форм>ванню політичної і правової свідо­мості, розумінню особою свою місця в полппчиом\ житті країни, усвідомлення своїх конституційних прав, свобод, обов'язків держа­ви перед особою і обов'язків особи перед державою і суспільством. Але життя вимагає подальшою розвитку і вдосконалення усього правовою масив) і нерпі за все конституційного законодавства. Виходячи з цього, 6 березня 2003 року Президент вніс до Верховної Ради дія обговорення законопроект про внесення змін до Констн-іуцп і а видав указ про всенародне його обговорення.

Оскільки цим документом передбачаються суттєві зміни Кой-спггуцп, мсад державною лад) і пі зміни зачіпають інтереси всіх верств суспільства, важливо кожному зробити свідомий вибір мо­делі республіканського правління.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЯК НАУКА

1. Конституційне право, предметі метод, зв'язок з іншими іа.іузя- чи права.

2. Конституція Основний іакои держави.

3. Соціально-полггнчиї передумови утвердження суверени сі \ України і створення пової Конституції.

Конституційне право специфічна іалузь національною пра­на України. Воно мас особливий предмет і негод правового реї \ -нокання, виконує особливі функції, передбачає специфічні види коистіпуцінио-правової відповідальносїї.

Предметом правового регулювання констіпуційного права с суспільні ВІДНОСИНИ, що виникають в процесі організації топе ми політичної влади та її функціонування.

Оскільки в кожній окремій країні існую 11. в іасш юридичні нор­ми, що регулюю і ь основні засади економічної і політичної оріа-иізації суспільства, кожна країна мас власне конституційне право.

Конституційне право України цс сукупнісіь юридичних норм, що визначають державний устрій країни, прерогативи пев-ии.х інститутів влади, шляхи їх формування, принципи взасмозв'яз-к> центральних органів влади з органами місцевою самоврядуван­ня, принципи організації держави.

Конституційне право України визначає економічні основи політичної системи суспільства через юридичні норми про право власності і його державні гарантії.

Кожна система політичного владарювання мас історично-кон-кретне економічне підгруигтя. Тому найбільш счггеві економічні відносини, пов'язані з існуючими формами власності, також с слемсн-гом предмету конституційного права. Саме конституційним правом визначаюіься панівні с\спі.п,но-екоиомічиі відносини, існуючії фор­ми власності, способи і осподарської діяльності, соціальний пічне і

піни і а джерела його фінансування і ма і еріальиого забезпечення.

Конституційне право регулює відносини між людиною, грома­дянином і державою, визначає конкретні форми зв'язку людніш і громадянина з органами державної влади, визначає межі своОоои людини іа її обов'язки перед державою і с\спі.тьсівом

Конституційне прано впливає на суспільно-скоиомічш і полі-пічиі відносини шляхом застосування специфічною методу коїіс-і її і \ цшно-правовоі о регулювання.

Р.С. Балакірєва

Копституцінні' право України

Метод коїісііичіиімо-правовоіо регулювання передбачає ш-стосування засобів правового впливу на суспільні відносини, що становлять прсдмсі конституційного права. Оскільки поїш мають характер найбі гьш с\ п< них і кардинальних лля розвіпку держави і суспільства, конституційне регулювання шкрішпое найголовніші напрями цьою розвіпку і мас загальну природу. Максимально ви­сокий юридичний рівень методу конституційно-правового реї клю­вання визначається гем, що суспільні відносини закріплюються Конституцією на иайвищом) іахонодавчому рівні.

Мсгод конституційного права мас імперативний харакіср, пове­дінка суб'єктів конституційного права чітко регламентується. Віа-повідппмп розділами Конституції України визначаються межі ком­петенції кожного з іяс гитутів в. іа. пі. іч с\ бординація іа прерої а і нвп.

Установчий характер метод) конституційно-правового реї \-повання виявляється в гому, що Конституцією встановлюються принципи формування органів державної влади, принципи відно­син особи і держави, процедура прийняття нормативно-правових актів держави.

.\ НІверса імти характер методу коне і п і х цпїио-правового реї \ -лювання вняв.іж п.ся втому, що ііоіо дія поширюється на всі сфе­ри жппя суспільства і йому підпорядковане конкретне правове ре-і V повання.

( кладовою конституційного права с конституційна «іотті- дальність суб'екпв конституційних відноснії. Проблема котли- гуційної відповідальності особливо гостро постас в сучасних \мо- вах затяжної системної кризи в суспільстві, коли значно зроекн політична відповідальність органів державної влади, політичних організацій і окремих осіб. Конституційна відповідальна!і. іноді поєднується з іншими видами відповідальності. Так. порушення народним леп\ гатом сі.78 Конституції про несумісність деп\ іаісь- кою мандата < іншими видами дія ості передбачаї не піше кон­ ституційну, але п кримінальна відповідальність.

Па практиці конституційна відповідальність поеднуї гься з кон-ституціЙНИМП санкціями, ілкіїмн як досірокове припинення повно­важень органів державної в гади, леп\ гатів, посадових осіб, скасу­вання норматпвно-правових актів органів державної влади га інше.

Основні функції конституційного права охоронна і регуля­тивна.

Охоронна функція конституційного права України реалізується шляхом леї і нічийнії (узаконення) певних повноважень органів дер-

жнвної влади, процедурі ЇХ формування, взаємозв'язку між ними. легалізації існуючих економічних і соціальних нюад суспільства.

Регулятивна функція конституційного права реалізується в за­лежності від пою предмету. Конституційним правом регулюються перш за все політичні, владні відносини в суспільстві, суб'єктом яких с держава. Але ж по.иіичиа ДІЯЛЬНІСТЬ держанії ірансфорчу-сться через ставлення п до особа і цс ставлення іакож регулюється конституційним правом.

Норми конституційного права мають іеорсіично-конкрепп зовнішні форми, які прийнято називати джерелами конституційно­го права. Розрізняють дві сфери гахих джерел: природне право і по-шпінне право. Природне, або звичаєве право відобража< загальио* нодські уявлення про соціальну справедливість, свободу, про не­від'ємність природних прав полини (право на життя, рівність з пішими подьмн, достаток, шасія). В багатьох норматнвно-ораво-влх документах нашої епохи відтворено загальнодемократичні при­писи природною права («Зага 0>на Декларація з прав людини») Джерелами позитивного конституційного права України є:

Конституція України 1996 р.;

конституційні (або органічні) закони України.

\казн Президента України:

иормаїивио-правові акти Кабінет) Міністрів України. - рішення конституційного Суду України, що встановлюю 11. КОНСТИТуціЙНІСТЬ законів га ІНШИХ правових акин Верховної Ради України, указів президента Україна, акіів Кабінеіу Міністрів, пра­вових акпв Верховної Ради Автономної республіки Крим, що офіційно тлумачам. Конституцію га закони України;

конституційні моди укладені в 1995, І⁽Ш рр. між Президен­том і Верховною Радою про розполіл в ладних повноважень, хоча вони мали суло політичний характер. До цьою переліку слід додані:

міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України;

нормативно-правові акти органів місцевою самоврядування. якщо вони регулюють відносини в сфері конституційного права.

И деяких країнах світ) формальним джерелом конституційного прана вважаються іакож судові прецеденти, коли рішення вищих судових інстанцій мають обов'зковс юридичне значення для судів нижчої інстанції при розгляді аналогічних справ по с) 11

В КОЯСТНТуЦІЙНОМ) ПІКШІ України СУДОВИЙ Прецедент ЯК ДЖере і"

практично відсутній. Це пояснюється специфічними історичними і

Р.С. Балакірсва

c oma и,ними j мовами формування правового поля держави в посг-соціа.пс пічному просторі. В юридичнії! науці радянських часів бу­ло відсутнє саме поняття конституційного права, а ного проблема-піка була змістом так званого державного права.

Тому, звісно, конституційне право сучасної України не може мати правових прецедентів радянської епохи.

Особливе місце в структурі конституційного права посіданні. конституційні икот!. Вони доповнюють Конституцію України, визначають проіісдурио-пронссуальні умови реалізації матеріаль­них норм Коне і и і у ції. Конституційним законам властива ком­плекс ніс і ь. в ішч синтезовано норми багатьох галузей права (Закон «Про громадянство» 1 березня 2001 p.. Закон «Про власність» 7 лю-іого 1991 p.).

Нормагивно-правові акти Президента України. Кабінете Мініст­рів України га інші правові документи, реї \.поіочи найбільш суттєві економічні, соціальні, політичні га культурні відносини, іакож висту* пають як суттєва час піна і джерело консі її і j цінної о права.

Однак, крім конституційного права, вся багатоманітність суспільних відносин регулюється різноманітними галузями права, іакнмн як цивільне, кримінальне, міжнародне, адміністративне, трудове, фінансове прано га інше. Між ними і конституційним пра­вом існує ієрархічна залежність. По відношенню до всіх конкр. г-них галузей права конституційне право відпрас роль загальної ме­тодології і визначає концептуальну природу конкретних правових норм. Так конституційна норма про право приватної власності (ст.41 Конституції України) визначає концептуальне спрямування законів про підпрінмінші.кх діяльність, про податкову систему, про власність і а піше.

Основою конституційного права України г Конституція Украї­ни 1996 року. До 1996 р. Україна жила за нормами Конституції УРСР прийняті 1978 року, який доктринально започаткував зни­щення соціалістичної системи. Створенню нової конституції перс-дувшш певні сощалміо-політнчш події, початок яких було покла­дено Квітневим 1985 р. Пленумом ЦК КПРС.

Оголошений Квітневим Пленумом ЦК КПРС курс на перебудо­ву спочатк) мав цілком помірковану мету - «поліпшення» соціалізму без зміни ііоіо сопіально-скономічпої і полі пічної сут­ності. Цей курс було ініційовано «зверху, ііоіо було задумано як політичний паліатив, без будь-яких радикальних змін соціалістич­ної системи.

Конституційне право України

Вважалось за необхідне подолання «застійних» явищ в еко­номіці шляхом інтенсифікації виробництва, запровадження прин­ципу госпрозрахунку і самофінансування в роботі підпригчств промисловості і в аграрному секторі. В політичному жити вважа­лось за потрібне віднови пі повиовла.тдя Рад, ленінські принципи партійного життя, гласність і плюралізм думок та пептичних орієнтацій, розширити межі демократ, надати прнорпет загаль­нолюдським, а не класово обмеженим цінностям.

Нові сота лміо-полпичні реалії доби «перебудови» вимаїаш нових законодавчих актів, які б ці реалії відіворювали і захищали. Перегляд законодавства набував конституційного характеру, по­чався «косметичний ремонт» спочатку союзної, а потім і рес­публіканських конституцій.

Заклик до плюралізме багатоманітності думок, масності було почуто в республіках і в центрі Відкрн то починає внетупаз пані нуря-дова опозиція, яка оформляється організаційно. В Україні організа­ційно оформився «Народний руд за перебудову» (1988 p.), ооліти-іується діяльність «Зеленого cbiiv». акіивио включаються в полі-гнчне життя українські організації Гельсінської Спілки, з поліпім-ними заявами виступає «Український kvii.i урологічний клуб».

М умовах пожвавлення політичного життя га ішлпичної бага-і омані і нос и відбулися вибори 1990 р. до Верховної Ради УРСР. Вперше за роки радянської влади вибори були багатомандатним! і а [ьтернатнвними. Заміси, одного кандидата, перевіреною і реко­мендованого парі апаратом, до виборчих бю лепив було внесено по кілька кандидатів па один депутатській мандат.

За результатами виборів до складу Верховної Ради потрапило чи­мало десиденпв та колишніх політв'язнів. Демократичні, опозиційні сили одержали на виборах 25% місць в парламент! України. Склад парламенту був чітко іюлиичпо структурованнй. Опозиційні сили в парламенті утворили Народну Раду, ліві депутати иа чолі з ко-■іііісіами та неформалами «групу 239». Таке співвідношення ні і \ парламенті відображало вастрої населення республіки иа юй час.

В політичному ЖИТТІ Радянського Союзу йшов глибокий супе­речливий процес боротьби двох тенденцій: сувсрснізації республік, перетворення і\ у незалежні держави і намагання центру вря ту ваш союз республік будь-якою ціною або знайти йому якісь нові форми. Серпневий путч 1991 року став факпічно кінцем перебудови, показан неспроможність центр) керувати республіками, зберегти союз.