Конституційний Сул України

1. Статус і структура Конституційного Суд) України.

2. Прерогапівп Конституційного Суд) України.

Як було зазначено у попередніх розділах, система організації клади згідно Конституції України побудована па принципі розпо-ліл\ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Проголошений і закріплений Основним іаконом принцип орга­нізації державної влади м.к . як свідчи 11, свіюва практика, і свої не-рсваї п і свої проблеми.

Неузгодженість, протиріччя і навіть конфлікт між окремими гілками влади чожчь ослаблювати і\. призводити до без.іа,ідя. безвідповідальності і навіть дестабілізації суспільства.

166

Тому особливої актуальності і важ півосі і набуває проблема конституційного коніролю за дотриманням Конституції усіма 11 іками н іадп.

В різні часи і в різних країнах механізм нікого коніролю був ргшпм. Гак, в Ані.пі. крапп розвиїп гою парламентаризму, відс) і-ня урядова структура, яка б здійснювала контроль за копсіи-і мийною законністю іаку функцію внкон\с парламент.

За радянських часі контроль за конституційною законністю становив компетенцію Верховної Ради Союзу і республік. І інше в Конституції Української РСР у 1937 році було запроваджено фор-м\ л\ «контроль гл виконанням Конституції», але суб'єктом такого коніролю визначалась Верховна Рада. її Президія здійснювала конституційний контроль за дотриманням Конституції (ст.19).

Основніїіі Закон Української РСР прийнятії у ІУ78 році гакож не закріп иос ніяких спеціальних структур конституційного конт­ролю. Вході конституційної реформи Основною Закон) Українсь­кої РСР було задекларовано створення комітет) конституційного нагляду. Але цей комітет не похитнув гегемонію Верховної Ради у іалузі контролю за дотриманням конституційних норм. Він не мав права скаемкіш неконституційні акт. Це право ЛИШИЛОСЯ за Верховною Радою та В Президією.

Декларація про державний суверенітеї України проголосила новий принцип здійснення державної влади шляхом розподі.п її на законодавчу, виконавчу і судову. Цс вимагав нової моделі здійснення конституційного кой і ри no

У проекті Конституції України, внесеному Верховною Радою на всенародне обговорення І шипя 1992 року місишся спеціальний розділ «Державна влада». Він включав іакі і лави як « Іагальні по­ложения»; «Законодавча влада»; «Національні збори України»; «Виконавча влада»; «Судова В Ш

В останній главі визначається судова влада. як\ складаю і ь Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції га господарські суди. Власне. Конституційному Суду було присвячено лише ода) (204) с і а і іік,

А ге в проекті був спеціальний розділ (VIII) «Охорона Кот ш гуції» де фактично мова йшла про прерогативи Конституційного Суду. Єдиним джерелом влади Конституційного Сулу визначався парламент. Тому при наступному редаї \ вапні проекіу Конституції законодавець пішов шляхом більш детальної розробки повнова­жень Конституційного Суду і виділення нього питанні в окремий

167

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

розділ. Така практика відповідала традиціям світового консти­туційного процесу.

В наступят редакціях проект) Конституції проводився принцип більшої незалежності Конституційного Суду ви Верховної Ради.

'•і і дію чинної Конституції, Конституційний СуД формується не лише Верховною Радою, аде іі Президентом і;і ч із дом суддів, що забезпечує більш) незалежність і неупередженість суду. Створення Конституційного Суду задекларовано Конституцією у 19% році, а перший склад йою почав працювати інше у 1997 році.

В Коїісііпуїш виділено спеціальний розділ (XII) «Конституцій­ний Суд України», де статтею 147 визначається ііоі о статус як сінно­го органа конституційної юрисдикції в Украпи. Специфіка Коисти-т мийного Суду поляіас втому, що він не входить в систему загальної юрисдикції і правое)ддя в класичному розумінні він не здійснює.

Основна функція Конституційного Суду поляіас втому, що він вирішує питання про відповідність іаконів га інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції Ук­раїни га Законів України.

Конституційний Суд здійснює нагляд за дотриманням Констн-гуцВ міма гілками влади, всіма органами законодавчої, виконав­чої, судової влади, а також Президентом України.

Реалізація таких функцій Конституційного Суду мас на меті за­безпечення верховенства права в державі. Вона передбачає вс.шк\ в ид) Конституційного Суду і пою незалежність.

Ця незалежність гарантується Конституцією і забезпечаться вона на етапі формування йою персонального складу.

( іагтсю 148 передбачено, що Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду.

Президент України, Верховна Рада України га »Ъд суддів Ук­раїни призначають по 6 суддів Конституційного Суду України.

У відповідності до проскі) Закону «Про внесення змін до Кон-спііуцїі» персональний склад Конституційного Суду формується інше Президентом і Верховною Радою, а також рекомендується статтю 14Х ч. 4 викласти в такий редакції: «Одну і і у саму особу не може бути призначено суддею Конституційного Суду України більш ніж на два строки підряд». Термін обрання Голови Консти-і мийного Суду піше на трирічний термін в проекті закону скасо­вується і не внзначле гься взагалі.

До членів Конституційного суду висуваються високі вимоги. Суддею Конституційного Суду може бути лише громадянин Украі-

168

ми. який на день призначення досяг 40 років, мас вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як И) років, проживає в Україні протягом останніх 20 років, та володіє державною мовою.

Всі ці вимоги виправдані і им, що судді Коне і ні мийного Суду виконують специфічні обов'язки, які потребують не .інше високого професіоналізму і освіченості, а де великої полі пічної волі, об'єктивності у розгляді справ.

Суддя Конституційного Суду призначається строком на 9 років без права бути обраним на повторний сірок. Із складу суддів Кон-і пі і мийного Суду обирається Голова Консі ні мийного Суду шля­хом гаемного голосування лише на один трирічний строк. Такий порядок обрання Голови Коне і п і мийної о Суду забезпечує мож­ливість більш широкому колу суддів виконувати обов'язки Голови Конституційного Суд}

На суддів Конституційного Суду, як і на суддів загальної юрис­дикції, поширюються і арап пі незалежності і недоторканності. Вплив на судців в будь-який спосіб забороняється. Звільнення з по­сади здійснюється \ відповідності до етапі 126 Копії п і мш Украї­ни, де передбачається, що підставою ;ідя звільнення є:

1. Закінчення сіроку обрання;

2. Досягнення суддею 65 років:

1. Стан здоров'я, що робить неможливим виконували обов'язки суддів;

3. Порушення вимої щодо несумісності:

4. Порушення присяги;

5. Припинення громадянства;

6. Обвинувальний вирок щодо судці;

7. Смерть або визнання безвісно відсутнім;

8. Заява про відставку.

Коне і п і \ пін України (сг. 126) забороняє суддям Консі м і \ щйноі о Суду, як і суддям загальної юрисдикції, члена во \ полгіпчнп.х партіях га профспілках, будь-яку поли нчну дія.п.шсіь. будь-яку інпі\ оплачувану роботу крім наукової, вик іадацької та творчої.

Іака конституційна норма мас на меп запобнти полііизаии Конституційного Суду, що може заважати об'єктивно і иеуперед-жено розглядати справи.

Суддя Конституційного Суд) не може мати представниці.мін мандат, обіймані якісь інші оплачміані посади.

Особливий статус Конституційного Суду визначається особли­вими йою функціями, та ного повноваженнями.

169

Р.С. Балакірєпа

Конституційне право України

Основна функція здійснення контролю за відповідністю Кой-< і и і \цн \ країни:

законів і а правових ак~пв, що приймаються Верховною Ра­дою України;

Указів Президента України; актів Кабінету Міністрів Україна; акин Верховної Ради Авюномиоі Республіка Крим. б'ектамв права звернення до Коне пітнішої о Суд) с Прсзи-деш України, не менше 45 депутатів Верховної Ради. Верховний

і України, Уповноважений з прав людини, Верховна Рада Авто­номної Республіка Крим. Коло суб'єктів права звернення до Кон-ституційиого Суду обмежене

Громадяни України можуть звертатись до Конституційного Су­ду, але через Уповноваженого з орав людина, або через Презндсніа.

Ком с і н і \ пі 111111 п нагляд за відповідністю законів Конституції України г единим засобом забезпечити верховенство Основного Закону України, запооп ги зловживанню владою, попередній будь-яку конфронтацію або пати, конфдпсі між законодавчою, вико­навчою владою і Президентом Украпім.

Конституційний Суд повноважний здійснювати контроль за ВІДПОВІДНІСТЮ правових актів, прийнятих Верховною Радою Крим) Коне і и mm України.

( [ідзвернути увагу, що Конституційний Суд маг повноважен­ня не інше визнавати неконституційннмв закони і правові акт. а к- и анулюватв їх. припиняти своїм рішенням їх дію.

Крім коні рольної функції, Конституція Україна вадас Констн-туціЙНОМ) Суд) право офіційно ілумачнін змісі іа межі застосу­вання певної конституційної норми іа оудь-якого закону. Виходя­чи зі змісту шеї прерогативи Конституційного Суду і обумовлено ного склад, ті високі вимоїн які впсхваюіься щодо суддів Консти­туційного С>д\.

Рішення Конституційного Суд\ відносно ілумачсішя окремих положень, законів, визнання і\ неконституційними обов'язкові до виконання на вені критерії України в порядку вставовленом) *а-коном і оскарженню не іп.ияі ають.

До повноваження Конституційного Суду відносяіься також висновки щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів і угод, які вже діють, або іакнх. що вносяться до Верхов­ної Ради дія ратифікації' Іишиосіься розі ляд таких справ у Коне-гитуційном) Суді лише Президентом га Кабінетом Міністрів Укра-

170

пін, інші суб'єкти права, в чому числі і народні депутати, іакої ініціатива позбавлені.

Ця норма є новацією в Конституції України. До І99І року пи­тання відповідності міжнародних угод Конституції України не сіа-вп юсі. на обюворення і не викликало сумнівів. Чинним законодав­ством передбачається можливість розі ія.п в Конституційному Суді міжнародних угод і договорів на предмет їх ковстнтуційності.

Конституційний Суд Украйш у відповідності »статтями 111 га 15] бере участь у розв'язанні важливою питання державною жит­ія дострокового припинення повноважень Президента в поряд-к\ імпічменту.

Конституційний Суд розглядає процедуру розслідування і роз-і іяд) справи про імпічмент. При цьому Конституційний Суд роз-і.іядас не суть звинувачень, а додержання порядк) створення слідчої комісії, правомочність її склад] та дій при проведенні розслідування.

Особливу роль піди рає Копі пітніший Суд у процесі внесення змін до Конституції України Bui дає висновок про відповідаль­ність законопроект] статті 157 Консіпіунн України, яка кони а і що зміни не можуть бути внесеш, якщо вони передбачають ск._: ваппя або обмеження нрав і свобод людини і громадянина, або як­що вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення ісрпіоріа іі.поі цілісності України. Лише за наявності висновку Конституційного Суд) щодо відповідності законопроекту ви мої ам статей І57 га І.^Х Конституції Верховна Рада може розглядати за­конопроект про внесення змін в Конституцію,

Рішення Конституційного суду про неконституційність законів може бути обумовлене исвідповідіїїеію їх змісту конституційним нормам, а іакож може бути пов'язане з порушенням консін-гуційної процедура в порядку іх прийняття.

Після гакого рішення закон втрачає чинність з дня ухвалення рішення. 11 і'іі цьом) передбачапі.ея відшкодування за рахунок держави матеріальної або моральної шкоди, яка є наслідком дії ньою закону.

Лспііімііісп. наслідків квннсвою 2000 р. Всеукраїнського рс-ферендум) була визвана Конституційним Судом України і цс рішення відкрило шлях до внесення змін до Конституції України з надзвичайно важливих питань здійснення державної влади.

Спираючись на посіаиову Коне і п шинної о Суду про лсіинм-ність квітневого 2000 рок\ Всс\ критського рсфсрснд\ м\ І Ірезиден і

171

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

України зшіциовав проведення парламентської реформи перехід до принципово нової для України моделі політичної системи у формі парламсиісько-президснтськоі республіки.

Питання д.ш самоконтролю

1. Як визначив Закон «Про судоустрій України» 2002 року струк­ туру судової влади в Україні?

2. Які основні принципи судочинства визначено Конституцією Ук­ раїни і чинним законодавством?

3. Як формусіься кадровий склад судійського корпусу України'

4. Які специфічні функції виконує Конститущйний Суд України?

Список рекомендованої літератури

1. Констніуція України, прийнята иа V сесії Верховної Ради Украї­ ни 2Х червня 1996 року.

2. Коментар до Конституції України. — К. — 1996.

3. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року.

4. Основи конституційно права України. К.: Юрінком [втер, 2000.

5. Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції Ук­ раїни». К., 2003.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

1. Засади територіального устрою України.

2. Місцеве самоврядування.

Засади територіального устрою України

Основні засади ісріпоріальноіо устрою України визначено Кон­ституцією України розділами І, IX, X, XI. Саме в них конкретизовано принципи ісріїїоріан.ноіо ус грою України, економічні, соціальні га політичні заса.иі фчікшотваиия органів місцевого самоврядування.

Питання територіального устрою України мас в системі кон-с і п і уцінкою права суттєве значення. Воно визначає заі а іьні прин­ципи цеіпрапиши і децентрадшцй влади, діалектику взаємо­зв'язків центру з реї іонами, принципи взаємозалежності глобаль­ної (загальнодержавної) і локальної (місцевої) демократ.

172

Питання територіального устрою багатопланове. В ньому с кілька аспектів і перш за все цс проблема кордони держави, тери­торіальної визначеності етносів, економічного розвііік\ крнторій, їх традицій, їх геоиолігичних особливостей. Тому перш ніж розгля-дані їх, доцільно здійснити історичний екскурс в проблему.

Сучасні державні кордони України хіворилися після проюло-іпспіія незалежності і визначені правовими акіами України як неза­лежної держави. Цей процес мас склади) і драматичну історію.

Сучасна історична наука віипачас кілька етапів становлення етнічних, адміністративних та політичних кордонів України.

Па герпгори сучасної України певний час існувало найбільше v тогочасній феодальній Європі державне утворення Київська Русь з чігко визначеними етнічними, господарськими, правовими і політичними відносинами.

Міць нісї держави було підірвано міжусобними війнами, зазіханнями інших держав па її територію внаслідок чою етнічні українські землі було поділено між Литвою, Польщею та Туреччи­ною, етнічні українські кордони зміщувались на схід.

З XV-XVI ст. починається відродження українських етнічних кордонів. Після Визвольної війни 164Х-І654 pp. сформувалась напіввійськова система адміністративно-територіального \cipoio з є юментамн демократи >м) га ієрархи геритеріальних одиниць пш) куренів, сотень, полків.

Подальший розподіл етнічних українських земель між Авст­рією і Росією призвів до втрати державності, яка почала відроджу­ватись лише у XX ст. після лютневої 1917 р. революції шляхом у інорения У HP.

іа радянських часів Україна існувала в складі Радянського Со­юзу як республіка. По закінченню Великої Вітчизняної війни мала міжнародну правосуб'єкгність, була чденоы ООН, але виші органи влади УРСР були підзвітні і підконтрольні вищім органам влади СРСР, а ючшшеЦККПРС.

Акт про державну незалежність від 24 серпня 1991 р. проголо­сив територіальну цілісність України в межах її кордонів у складі СРСР. Але проблема визначення кордонів України хоча і розв'яза­на на офіційному рівні, але ще не знята. В перші роки незалежності Росією. Румунією висловлювались територіальні претензії на Крим. Севастополь, о. Зміїний. Основним аргументом була заява про освоєння Росією південнії\ земель України, а румунських націоналістів на традицію.

173

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Конституція України сі.2 визначила цілісність і недотор­каний її. державної території в межах існуючих кордонів, ст.17 — обов'язок держави зачитані суверенітет, ісрпіоріа.іьну цілісність і іісдоіорканшсгь.

Після проіолоіііеиия шиї ісжносіі в період роботи над кон­цепцією Конституції, а ікнім над проектом Конституції одним з дискусійних питань було витання адаіпстратнвно-територіальнс-го устрою України. В одних проектах Конституції пропонувався федеративний принцип територіального устрою з посиланням на традиційний ію и і \ країни на Захід, Схід, Південь і Центр. Згаду­вались історичні райони: Галичина, Правобережжя, Слобожан­щина, Буковина і а інше.

При ньому враховувалась історична традиція, культурні особ-іпносії. етнічна своєрідність і майже не враховувались рівень і особливое 11 економічною розвшкл.

В тексті Конституції в ст.ст.2, 132 враховано всі фактори, що обумовлюють діючий принцип адміністративно-територіального поділу унітарної держави України

Територіальний устрій України грунтується на засадах (.шості і ЦІЛІСНОСТІ державної території, поєднання ценіра іпації і децсиі-ралпацп \ здійсненні державної влади, збалансованосіі соціально-скономічною розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, еко­номічних, екологічних, географічних і демографічних особливос­ті, стічних і культурних градацій.

Систем) адмпіїсірапівно-терітторіалі.ното устрою України складають: Автономна Республіка Крим. 24 області. До складу об­ластей входя п. райони, місі а. райони в містах, селища і села.

Особливіш статус мас Київ як столиця України і Ссвастоію м. як порі і база українською і російською флотів, якіпі пс входин, до складу АРК, хоча і знаходиться па території Криму. Статус к-риіоріа.іьної ■втономіі маг АРК. Це питания більш докладно роз-глядається окремо в розділі «Автономна Республіка Крим».

Питання <) ія самоконтролю

1. Як історично формувались і визначались кордони України'

1. На яких засадах сформувався сучасний адміиісіраіпвно-тсрн- торіальнжй устрій України''

2. Які одиниці складають адміністративно-територіальну систему України'

174

Список рекомендованої пшераппри

1. Конституція України. Р. І. IX. X. - К.. 1996.'

2. Коментар до Конституції України. Р.І. К., 1996.

3. Дністрянський М.С. Кордони України. Львів. 1992.

4. Каспрук В. Новин гериторіальний устрій нова якість управ­ ління // Урядовці! кур'єр. - 1998. З вересня. С 4.

5. Історія України / Під заі. рсд. В.А. Смолія. К.: «Альтсрнаі н- ва», 1997.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Місцеве самоврядування ■ органічна час і нна су часноі дсмокра-шчноі держави, оріаіизовапоі на засадах ЄДНОСТІ цсніралізацн і дс-цсіпр.і іи.іііп влади.

Правові основи функціонування оріапів місцевою са.мовря.и-иаїшя визначено р.ХІ Констнтуцп України. Вони відповідають ос­новним положенням Всссвпньої Декларації місцевої о самоврядуван­ня іа Європейській \.ipi и про самоврядування і відтворюю і ь особли­вості функціонування органів самоврядування в Україні га певною мірою ісюричн) градвірю самоврядування на ісрпюри України.

і часів Київської Русі формування нейтралізованої держави ви-маїШЮ конценіраци влади в руках князя. Видання законів, судо-чн псі во, збирання податків, охорона державних кордонів, питання зовнішньополітичних відносин з іншими народами були прсроіл-інвамп центральної влади. Владні повноваження на місцях мали близькі родичі князя іа ЙОГО довірені особи. Посилення влади місцевих князів носили цсптробіжні тенденції. І на кінець XII — по-чаюк XIII сі.дрібш князівсіва почали об'єднуватись на конфеде­ративном) принципі під егідою сильних княжих династій.

На початку XIVст. на критерії сучасної України поширюється Магдебурзьке право в таких містах як Сянок, Хуст. Львів. Кам'янсці. іа інші

Магдебурзьке право було своєрідною формою самоврядування н \мовах феодальною суспільства. Населения місі купувалограмо-і\ на це право у князів тпічлміоі лннасін. обирало магістрат, ЯКИЙ відав господарськими, адмшістративннмн, фшаисовимн, судовими справами.

Переяславська мода 1634 рок\ гарантувала Магдебурзьке пра­во багатьом українським містами воно бую указом царя скасовано інше 1831 р.

175

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

На засадах самоврядування було побудовано адміністративний її і Запорозької Січі. Частково їх було відтворено і в Конституції Пилипа Орлика 1710 року.

Органом самоврядування на деяких територіях Укр;шш були релігійні братства, які відіграші велику роль в духовному єднанні громадян, в розвитку національно! свідомості в часи польською засилля в Україні.

За нових часів революцій і війн XX ст. пошуки оптимальних форм державною устрою знову було спрямовано на проблему цеп-ір:і.нзапіїі дснсіпралізаціі влади. Видатний український полно юі М. Драгоманов вважав, що найбільш раціональним і ефективним шляхом прогресу суспільства с шлях переходу від жорсткої цент-ралпаци влади до повноцінної о самоврядування. За його копії м туційним проектом сходи іромадян або виборних осіб мали фор-муватв органа самоврядування па сільському, волосному, повіго-вому і міському рівні.

Всі посадові особи обираються іромадою і підзвітні ш

Певною мірою ідеї М. Драї оманова було відтворено в роботі М. Грушсвського «Конституційне питання і українство в Росії» (1905 p.), де проводилась думка про необхідність самоврядування в селах, містах, повітах і волос і ях.

За радянських часів система самоврядування діяла через Ради різних рівнів іа і\ виконкоми. На час утвердження незалежності Україна мала паї ому історичну ірадппію існування системи само­врядування в конкретно-історичних умовах більш або менш жорст­кої централізації влади.

Спираючись на історичний досвід та враховуючії міжнародні правові документ Європейську хартію про місцеве самовряду­вання 1985 p., Всесвітню Декларацію про місцеве самовряд\вання, законодавець в особі Верховної Ради України визначив копсін-іуцніиі засаде самоврядування в Украпи.

Конституція дає визначення самоврядування як право терн-горіадьної грома ні жителів села чи добровільного об'єднання \ еІКЬСЬК) громаду жителів кількох сіл. селища іа міста са­мостійно вирішувати питання місцевого значения в межах Констн-iv пи і законів Україні! (ст. 140).

Суб'єктом самоврядування с територіальна громада, яка оби-рас орі апп місцевою самовряд) вання ради га їх виконкоми і де­легує їм повноваження захисту іп ісрссів громади га питання ор-і.низанії управління на місцях.

176

Виходячи з основних положень Конституції України Закон Ук­раїни «Про місцеве самоврядування в Україні» конкретизує поняі-ія іернюріа 1ЫЮ1 громади. Цс жителі, що постійно проживають у межах села, селища, міста, району, які с самостійними адмініетра-півио-ісрніоріа IUIH4II одиницями або це добровільне об'єднання жителів кількох сіл, шо маки і. єдиний адміністративний центр.

На початок 2003 р. в Україні налічується понад 12 тисяч місце­вих рад, які обрані понад 12 тисячами територіальних іромад. Од­нак, цс не означає, що кожен населений пункі мас свій орган само­врядування. Близько 18 тис. населених пунктів не мають власних оріанів самоврядування, вони адміністративно вхо;іять до склад) ІНШИХ адчінніраііівііо-icpuiopia IUIUX одиниці.. Так. Велика Ял і а включає до свого склад) ?М селищ міського піну, до складу Севас­тополя вхопи і. Інксрман, до складу Кременчука Крюків.

Місцеве самоврядування ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ як безпосередньо тери­торіальною громадою, гак і опосередковано через представницькі органи влади місцеві ради.

Формами безпосередньої локальної демократії, що здійснюється громадами сіл. се пші, міст є збори, вибори і місцеві референдуми.

До відання оріанів місцевою самоврядування належать Збори громадян за місцем проживання, можуть скликатися мешканцями будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону.

Вибори до оріанів місцевою самоврядування рад >сі\ рівнів прово;ія і ься на основі заі ального, рівного і прямого виборчого пра­ва у відповідності до чинного законодавства України га ст.69, 70, 71 Конституції України. Виборцям гарантується вільне волевиявлення, як під час виборів доорганів державної влади, іак і доорі ввів місце­вого самоврядування шляхом виборів населення сіл, селищ, міст обирає терміном на чотири роки депутатів рад відповідного рівня. Виконавчий орі ан ради очолює голова ради, який також обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права.

Дсп\ кіш раЙОНИКХ та обласних рал іакож обираються слекю-раїом району чи області шляхом прямих виборів, але голови оби­раються відповідними радами і очолюю 11.1\ виконавчі комітети.

Одночасно з районними та обласними радами діють районні га обласні державні адміністрації, голови яких призначаються і звільняються з посад Президентом України (Конституція України, СТ.106 п.10). Неузгодженість дій органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в особі голів районних і облас­ них адміністрацій іноді призводить до складних ситуацій на місцях. 12»' і 77

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Найбільш вразливою частиною таких відносин с піпаппя ча-геріалкної і фінансової основи місцевою самоврядування, розподіл розпорядчих повноважень місцевих рад народних депутатів і місце­вих державних адміністрацій щодо майна, доходів і нндаіин місце­вих бюджетів, інших коштів, землі та інших матеріальная ресурсів.

Коне і п і чия України є 1.142 однозначно инзначас, що ма-ісріальною і фінансовою основою місцевою самоврядування с ру­хоме і нерухоме майно, доході місцевих бюджетів, інші кошти, зем­ля, природні ресурси, що с у власносп територіальних громад и і, селищ, районів у містах, а гакож об'єкти їхньої спільної власносп. що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В разі поіребн територіальні іромадп сіл, селищ і міст можуть па договірних засадах об'сдн\ваіп об'єми ком\пальної власності Лія виконання спільних проектів, або спеціальної о фінансування комунальних підприємств, організацій і установ.

консннміїя сі.143 конкретяэуе повноваження іеріпоріа.іьинх громад щодо комунальної (муніципальної) власносп.

Територіальні і ромадп сіл, селищ, місі безпосередньо або через утворені ними органи самоврядування управляють майном що с в комунальній власності.

Своїми рішеннями ради цих рівнів затверджують програми соціа.іьно-скоиомічиою і а культурного розвитку і контролюють їх виконання органами виконавчої влади, які підпорядковані і підзвітні районним і обласним адміністраціям.

Конституція України і чинне законодавсіво про місцеве само­врядування надає іершоріа и.ним громадам повноваження затвер­джувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних ОДИНИЦЬ і контролювати їх виконання, встановлювані місцеві по­даті і збори відповідно до закону, утворювані і реорганізовувати і ліквідовувати комунальні підприємства.

Широкими повноваженнями наділяє Конституція України (ст.143 ч. 2) обласні і районні ради. Вони заівсрджуїоп, програми соціально-скономічноіо і культурного розвитку області і ранои\. затверджують районні і обласні бюджет, які формуюіься з копти державного бюджету і відповідно розподіляю п. їх між гернторіадь-ним громадами для виконання спільних проектів шляхом залучен­ня гакож коштів з місцевих бюджетів, контролюють їх виконання.

І хоча за законом органам місцевою самовряд\вання можуть надана іпся окремі повноваження виконавчих органів влади, на практиці виконавчі оріанн влади це місцеві державні

178

адміністрації, які фактично конкретизую і ь іаіальні програма і втілюють їх \ жіггтя, виходячії з відповідних настанов центральних органів виконавчої влади.

{тлі и складність відноснії між центра м.нпмп органами влади і місцевим самоврядуванням, між представницькими органами міс­цевою самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

Ці відносини ускладнюються підчас затвердження державного (консолідованого) бюджсіч і місцевих бюджеіів, в сфері майнових ипересів громад і держави в процесі приватизації об'єктів кому­нальної і державної власносп і а інше Саме тому сьоюдні пробле­ма узгодженості політики державних і місцевих представницьких і виконавчих органів влади лишається актуальною, нею опікується міжвідомча комісія з питань місцевого самоврядування. Асоціація місі України, відповідні органи на імінк іранп І Ірешдепіа і у Вер­ховній Раді України.

Аналіз повноважень органів місцевого самоврядування був би неповним без конституційно визначеною права територіальних громад па проведення місцевих референдумів іа реалізацію їх ре­зультатів (сі.143). Шляхом проведення місцевого референдуму ор-іанн місцевою самоврядування мають можливість вивчення думки місцевою населення шдпосио певних конкретних проблем Резуль-іаїн іакпх референдумів мають коїю.імаї пишні харакіер і врахо­вуються в прннпяі н рішень і и практичній дія іьноеті органів місце­вого самоврядування.

Законодавчо визначено правові засади взаємодії оріанів місцево­го самовряд\ванпя з районними іа обласними державними адмініст­раціями, іо.іовн яких призначаються і звільняються з посад Прези­дентом за поданням Кабінету Мінісірів України (ст.! 18 Конституції).

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підкоп і рольні орга­нам виконавчої влади вищою рівня. Але в час піні повноважень. делегованих їм відповідними районними і обласними радами, вони підзвітні і підконтрольні цим радам.

Конституцією (сі.ІIX) передбачено, що обласна чи районна ра­да може вислови пі недовіру ю.іові відповідної місцевої державної адміністрації двома третинами голосів депутатів під склад) відповічиої ради. В такому разі Президент приймає рішення про відставку юлови місцевої державної адміністрації.

Конституційним законодавством врсі\.іьоваио основні засади взаємодії орі аиів місцевого самовряд) вання і державою. Держава бе­ре \ часі ь в формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування,

12* 179

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

фінансово підгримує місцем самоврядування. Втрати оріашв мщсвого са\іоврял\н:иііія. що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою (сі. 142 ч. 3).

Це положення суптво впливає на ефективнісн. роботи оріашв місцевою самоврядування, які крім коне і u і чинних повноважень повніші мані фінансові га матеріальні ресурси для реалізації соці-ально-економічних іа культурних програм. І хоча основу місцевих бюджетів і матеріальних ресурсів складають прнб\ ікп об'єктів ко-мунальної власності, місцеві доходи та прибутки від діяльності об'єктів спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. фінансова та матеріальна підтримка держанії сприяє розв'язанню проблем, в яких зацікавлено кілька громад і державці оріапп виконавчої влади.

До місцевих бюджетів зараховуються псвиі відсоткв від загаль­нодержавних податків і зборів, таких як податок на прибуток підприємств і організацій всіх форм власності (крім комунальної), прибутковий податок з іромадян; часішіа доходів від приватизації державною майна га інше.

Фінансова підтримка місцевого самоврядування державою мо­ же мата н інші форми (дотації; субвенції), якщо рішення державних органи) змушує органі] місцевого самоврядування проводиш неза- п іановаиі додаткові впи іа і н іа paw BOX місцевих бюджс і ін. Ви і ра- ти органів місцевого самоврядування у відповідності до ст. 142 ч.ІІІ компенсуюіься державою. ₄

Сфера відання і повноважень органів самоврядування ви піл-часіься Коне ііііміісю України та іншими иормагіївііо-иравовпмн документами. Стаття 143 Конституції дас перелік найважливіших питань віднесених до повноважень органів місцевою самовряду­вання, про то йшлося вже раніше.

Рішення органів місцевою самоврядування в межах повнова­жень, визначених законом, обов'язкові до виконання на відповідній території. Чинним законодавством, і зокрема Законом «Про місцеві Ради народних депутатів іа місцеве і регіональне самоврядування» передбачаю 11. адміністративну, конституційну, і навіть майнову відповідальність іромадян, ніднрін мета, організацій і установ в разі невиконання рішень органів місцевого самоврядування. Але в ран, якщо рішення органів місцевого самоврядування прийнято з переви­щенням їх повноважень або з порушенням процедури прийняття чи невідповідності їх змісту Конституції України чи законам України. їх дія зупиняй ься у встановленому законом порядку за рішенням суду.

180

Конституція не конкретизує процедуру призупинення дії рішень оріашв місцевого самоврядування, не визначає особу чи оріан влади, повноважний ініціювати звернення до суду щодо виз­нання них рішень искомапі\цінними, як і не конкретизовано, в іаснс до якого суду слід звертатись Коне і в т\ цінного Суду Ук­раїни, який на час прийняття Конституції України шс не був ство­рений чи до суду загальної юрисдикції і якої судової інстанції.

Конституційне законодавство передбачає право органів місцево­го самоврядування па захист своїх прав у суді і перш за все права на вільне і повноцінне здійснення ними своїх повноважень, виконання законних рішень, якщо вони прийняп в межах визначених законом. Невиконання цих рішень з боку державних органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і ірома;іяіі розглядається в іакому разі як грубе порушення прав ісріїгоріальних і ромад.

Таким чином, право оріанів місцевого самоврядування зверга­тись до суду врівноважує їх позиції з позицією державного оріан\. посадової особи, яка може звертались до суду з позовом щодо не­конституційності чи невідповідності чинному законодавству рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування.

В сучасних умовах тривають пошуки найбільш оптимальних форм дія іі.носп оріанів місцевої о самоврядування, їх взаємовідно­син з місцевими органами виконавчої влади та з державою.

11 її пі а і ш ч t) їй самоконтролі»

1. Чім історична і радіння самоврядування в Украпи"

2. Назвіть суб'єкти самоврядування в Украпи га форми ного діяль- восгі як форми демократ

3. Які повноваження мають органи місцевого самоврядування'' На якій мли-ркі іьпій основі діють?

4. Яке співвідношення повноважень органів місцевою самовряду­ вання (районних і обласних Рад) з районними і обласними дер­ жавними адміністраціями?