Р.С. Балакірєва

щ одо суб'скин підприємницької діяльності. Обмежується підпри­ємницька діяльність депутатів, посадових і службовяхосіб, органів державної влади іа органів місцевою самоврядування. Законом «Про підприємницька діяльність» від 7 лютого 1991 р. заборонено іаіімапісь підприємницькою ДІЯЛЬНІСТЮ військовослужбовцям, працівникам прокуратури, а гакож гам категоріям державних службовців, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств.

Крім гою, обмеження передбачені для осіб, яким судом заборо­нено на певний час займатись підприємницькою діяльністю.

Проголосивши право кожною на підприємницьку діяльність, Конституція України регламентує основні принципи рошнтк) підприємництва ) державі і перш за все захищає принцип вільної, добросовісної конкуренції. Не допускається зловживання моно­польним слаповшнем на ришу, неправомірне обмеження конку­ренції захищається законом. Крім Конституції України. Верхов­ною Радою прийнято Закони «Про обмеження монополізму іа не-допущєиня недобросовісної конкуренції в підприємницькій дія іь-носп» від 18 лютого 1992 року та «Про Антимонопольная комин України» від 26 листопада 1993 рок\, якими регламенту* п.ся про­цес вільної конкуренції і встановлюються обмеження для моно­полізму. Державний контроль за додержанням нього антимоно­польного законодавства забезпечується Антимонопольным коміте­там України, то має широкі повноваження і забезпечує захнсі інтересів підприємств від шовживания монопольним становищем іа недобросовісної конкуренції. Вперше в умовах переход) до рпн-к\ Конституцією України «декларовано замісі орав споживачів. Він і іпкиїосіься шляхом державного контролю Мі якісно і без-печністю продукції га \сі\ послу] і роби, шляхом сприяння діяль­ності громадським організаціям споживачів. Законом «Про захисі споживачів» від 15 грудня 1993 року передбачено запровадження жорсткого контролю з боку місцевих органів влади, громадських організацій споживачів, Державною комітету України по стандар-гезацп, метрологи га сертифікації, Державного комітет) України \ справах захист) прав споживачів иі якісно юварів і пое.ім. 5а-хисі про споживачів передбачено дією Іакон) України «Про спо­живчу кооперацію» від II) квітня 1992 рок\

В системі економічних прав ключове місце посідає право на пращо, задеклароване статтею 43 Конституції України. Право на працю включає можливість кожною заробляти собі па жиі і я пра­цею. як\ він вільно обирає або на яку вільно погоджу* гься. Цс мо-

82

Конституційні' право України

ж е бути робота по найму, підприємницька діяльність, індивідуаль­на трудова діяльність, робота в якомусь кооперативі, робота фер­мера га інші види занять. Людина може бути не іайпяіа у сфері грудовоі діяльності, але це не є підставою притягнення й до будь-якої відповідальності як «нетрудового елементу», ню практикум-лось за радянських часів.

Кони иі \цісю України передбачено, що держава створює умо­ви ятя повною здійснення громадянами права на працю, що вона мас гарантувати рівні можливосп у виборі професії і а роду трудо­вої діяльності, pea іп\( пра рами професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовка кадрів для суспільних потреб.

Сьогодні, в умови економічної реформи пі положення Конеін-гуцй України в дос і а і ній мірі нереалізовані.

іа браком коптив держава неспроможна створювані нові ро­бочі місця, не може рса.ітваги програм) ЗвйНЯТОСТІ населення, програму професійно-технічного навчання; шдготовк) га перепід-ютовку кадрів в необхідних масштабах. Зменшується кількість ро­бочих місць, зростає безробіття. На початок 2003 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних становила близько півтора м їй. осіб. Гом) конституційна норми ст.43ч.2 носить дещо прогно­стичний харакіср. вона скерована в майбутнє і є програмою дії УРЯД) щодо подолання безробіття і забезпечення кожного робо­тою, яка б відповідала здібностям людини і забезпечувала іадово-лепня суспільних потреб у певних видах грудової діяльності Ці обов'язки держава мас никоих паш підносно і ромадян, а не всіх лю­дей, що проживають в Україні, хоча право н.і працю в нашій дер­жаві мас кожен. Гак само як кожен кас прано на належні, безпечні і йорові умови праці, на заробітну плаі\, не нижчу від визначеної законом. Останнє регулюється законодавством по охороні праці, яка всіанов.іює ЄДИНИЙ порядок охорони прані в Україні. Копсін-ічня України забороняє внкорнсіання примусової праці. Такою не вважається військова або альтернативна «невійськова» служба, ро-боїа за вироком суду, або у воєнний час і нрн ііадшичаішом\ стані Громадянам гарантується іахіні від незаконного звільнення. Правда, масові скорочення через банкрутство або зміпнкх підприємства не передбачені Основним законом, як і не передбаче­но правове запобігання таким явищам.

Конституцією України в сі.43 передбачено своєчасне одержання винагороди за працює яке захищається законом. Цс найбільш враз­лива для критики частина нього закону, бо пракпічно вона роками

83

PC. Балакирева

Конституційне право України

не виконуси.ся державою і урядом сіосовпо численних працівників держбюджетяої сфери. Баїатомісячиа заборгованість по заробітній план вже аата сумною рсап.шсію наших часів, хоча в законо­давстві це питання можна вважати ДОСИТЬ врегульованим.

Так. Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. передбачено і розмір мінімальної заробітної ПЛОТВ, і порядок ви­плати її двічі на місяць, і розміри відрахувань н «аробіїної плані дія підіримкії иідприемсів усіх форм власносп і господарюнання.

Тому проблема погашення заборгованності ззаробішоі плані і врегулювання «своєчасного одержання виииіороди за працю» сіа-ла останнім часом об'єктом полі пічних дискусій і причиною соціальної нестабільності в країні, що виявилось j масових страй­ках різних категорій працюючих, демона раціях га інших формах соціального протесту- Гостро стоїть питання співвідношення мінімальної заробітої плані і а прожиткового мінімуму. Урядшу-кас джерела дія підвищення мінімальної заробітної плані до 237 гривень при прожитковому мінімумі в 342 ірпвні і неоподатко­вуваного \iihimv\i\ и 17 і ринеш..

Створюючи Конституцію України в умовах економічної кріпи, законодавець передбачив правове регулювання захисі\ ірудяши-ми своїх економічних і соціальних ппсресів через СТ.44 Конституції України.

Вона визначає, що кожні, хто працює, маг прано па страйк лія захист) своїх економічних і соціальних інтересів. Проюлошуючи цс право, Конституція України зразу ж запроваджує систему обме­жень в реалізації нього права. Підставою дня заборони страйку місцевими органами влади і лія ква пфікапїі ного як незаконного с політичні вимоїн, з якими виступають страйкуючі.

Страйк забороняється, якщо він становить загроз) ващона и.-НІЙ бсзисіп, здоров'ю, правам і свободам інших ЛЮДеЙ. кібороня-іоп.ся страйки па залізничному, міському граиспорп. на иідпрп-емствах авіації, зв'язку, енергетики, оборонною виробництва, в органах правопорядку і безпеки, в державних установах і закла­дах, на виробництвах з безперервним виробничим циклом і такс інше. Участь j огранку може бути лише добровільною. Ніхто не може були примушений до участі або до неучасті у страйку. Пору­шення сі.44 \ цій частині іяїне відповідальність v передбаченому UIKOHOM порядку ;іля осіб винних \ цьому порушенні.

Особливе місце серед соиіа.іьно-скоиомічніїх прав посідає пра­во на відпочинок, проіо.тошене ст.45 Конституції України. Цісю

84

статтею регламентується порядок одержання щорічної оплачува­ної відпустки, що перш за все пов'язане з соціальним захистом пра­цюючого.

Конституція України проголоиі\с лише загальні положення проте, що кожен, мо працює, мас право на відпочинок, що це пра­во забезпечується наданням щорічної відпусті, щотижневого відпочинку, скороченого робочого дня окремих професій і вироб­ництв. Конкретизацію цих положень дає КіпП України, відповід­но якого тривалість робочою тижня не може перевищувати 40 ю-лпн. а на шкідливих впробніїціпач 36 годин. Скорочену ірнвалісп, робочого час\ веіановдено яія окремих категорій пра­цюючих (лікарів, вчи і слів та інших), а також для неповно нпііч. При п'ятиденному робочому тижні надається два вихідних на тиж­день, при шестнденном] один. Щорічна оплачена відпустка надається ірнва лісно не менш ніж 24 кя к в мрім дш.

Останнім часом внаслідок cna.iv виробництва, часто-густо

Працівників ПРИМУШУЮТЬ ІІІП \ НеОПЛаТИІ іріІН.і II ВІДПУСТКИ, ЩО С

порушенням коне і н і \ цінної норми статті 4.\

Особливе місце в Конституції України посідай правове регулю-напия соціального захисту громадян, перо (бачене с і.46.

Якщо економічні права Конституція визнає за всіма людьми, то соціальний захнсі tat адресний характер, ним мають користу­ючись інше громадяни України.

(ота іміііи захнсі включає право громада перш за все на ма­теріальне іабезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрат працездатності, втрати годува іьиика. безробіття з незалеж-и<\\ від них обсташш, а також \ сіаросп та шшііч мішалках, перед-баченнх шсояом. Доля цих категорій громадяв значною мірою за­лежнії, під відрахувань працюючих до пенсійною фонду, від співвідношення працездатної о і непрацездатного населення. В цьо-М) відношенні Україна вважається сота іьио навантаженою країною, в якій на 49 м ти. населення 16.5 мли. пенсіонерів і Н) мли о і сії. йде об'єктивний процес старіння населення і демографічна ситуація оцінюється як несприятлива, бо піврічно кількість смерки перевищує кількість народжень. І ах, у 1998 р. їх було на 42і> тне. більше ніж народжень, у 1999 р. на 47S шс, в 2000 р. на 525 гне більше померло ніж народилось.

Окремою статтею у програмі соціальною захисту населення проходить пенсійне забезпечення, система пільг і компенсацій гро­мадян, ще постраждали внаслідок Чорнобильської аварії.

85

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

Фінансовим джерелом реалізації проірами соціальної о захисту і ромадян с система з:п а льиообов'язкової о страхування, яка вк.по-час аснінування з державною бюджету, місцевих бюджетів, стра­хові внески підприємств, установ, організацій, а іакож страхові внески громада до пенсійної о фонду, створення персональних страхових пенсійних рахунків.

Віш.іаін. ними, матеріальна допомога доповнюється пішими формами соціального захист) шляхом створення мережі державних, комунальних, приватних закладів дія ДОГЛЯД) за испрацездаінпмії і ромадянами. Цінячі будники, іііколіі-иіісрнаїн. будинки ДЛЯ іро-ма.іяп почилої о віку, шва плів, одиноких непрацездатних ірома.іян).

Суттєвім моментом у сі.46 Коїісіиіуип с частіша і, де зазиа-■і.к іься. що пенси іа шин види соціальних віш.іаі іа допомої п, які с основним джерелом існування, мають забезпечувані рівень жні-ія не нижчий від прожитковою мінімуме, встановленого законом.

Сьогодні, в умовах дестабілізації економіки, занепаду вироб­ний іва ця вимоіа Конституції України лншаеіьса верешгізоваацю. Мінімальна пенсія лишається меншою за фізіологічний прожитко­вий мінімум. Том) наїальннм завданням для держави с сьогодні підвищення мінімальною розміру пснсііі, запровадження дифе­ренційованого щддод) до призначення розміру пенсії в залежності від реального трудового внеску пенсіонера, від грудовоге стаж) га розмір) ііою заробітної плати в останні роки робочії.

Система соціальною замісі\ вимаіаг подальшого вдоскона­лення пошуків джерел н фінансування.

Серед соціальнії\ прав людини Конституція України визначає іакож право на ЖИТЛО (сі.47). Кожен, хто проживає в Україні (гро­мадянин України, іноземець, людина без громадянств) користу­ються правом на житло. Вони можуть побудувати житло, придба­ні ЙОГО \ власність, взяти в оренду, одержані у спадок, купити.

Безоплатно, або за доступи) шну житло надасться державою лише громадянам України, які мають право одержати житло у бу­динках державною житлового фонду, в будниках громадського жііілового фонду, що належать кооперативним організаціям або профспілкам.

В гаках будинках громадяни України користуються житлом на умовах найму. Але Законом України «Про приватизацію держав­ного житлового фонду» віт 19 червня 1992 р. передбачена привати­зація такою житла за гак шані житлові сертифікати, які безоплат­но одержуя кожен громадянин Украйні. Після приватизації грома-

86

дянн мають право користуватись приміщенням на правах приват­ної власності (володіти, користуватись і розпоряджаїись).

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Приватні будинки, які знаходить­ся у власності і ромадяи. не МОЖ) її. б\ ні вилучені у них інакше як за рішенням суду або у випадках громадської потреби з наст міним відшкодуванням їх вартості або наданням рівноцінного житла.

У контексті з правом на жшія. проголошеним Конституцією України, слід розглядати конституційне право на достатній ЖИТТЄВИЙ рівень для себе і свосі сім'ї, що включає достатнє харчу­вання. ОДЯГ, ЖИТЛО (СТ.48 Конституція України).

В \ мовах переходу до ринкової економіки держава і суспільство неспроможні забезпечиш кожному достатній жиі гєвнй рівень. Ос­новою такого рівня с в багатьох випадках заробітна нлаїа. мінімальний розмір якої визначається щорічно бюджетом України

Для непрацездатних і ромадяи рівень життя визначається розмірами пенсій та інших виплат, які сьогодні нижчі за прожитко­вий мінімум.

Таким чином, можна зазначити, що зміст цієї статті (Сонети-і мій спрямований у маікГп гне, коли стабілізація економіки і зайня­тості населення дасть можливість ПІДНЯТИ рівень доходів населен­ия, нинішніїн рівень мінімальної заробітної плати, пенсій, сти­пендій та піших видів матеріально! допомога малозабезпеченим верствам населення.

Соціальні гаранті щодо pftrcnamT правової норми ет.48 безпосс-решьо пов'язані з реалізацією найважливішого особистого, невід'єм­ного права ЛЮДИНИ прана на ЖИТТЯ (сг.27 Коисппуци України).

З правом на ЖИТТЯ органічно пов'язане право на охорону здо­ров'я, медичн) допомої\ іа медичне страхування, задеклароване с та нею 49 Konciiiivitu України. Безперечно, реалізація цього пра­ва у повному обсязі передбачає гакож кваліфіковану, организован) на рівні оучяснях досягнень науки, мсдіііііпіську допомогу, мож­ливість вільною вибору лікаря і медичною мш Ш і\. Всіма цими правами користуються ис лише громадяни України, але Іноземці та особи без громадянства,

У державних та комунальних закладах охорони здоров'я ме­дична допомої а має надаватись безоплатно, як передбачено ст;49 Коне тіпуни України (частин* 3): «Держава створює умови для ефективного і доступної о для неіч і ромадяи медичного обслуї он\-вання». Але реальна практика обумовлена не лише Конституцією

87

Р.С. Балакірсна

Конституційне право України

України, але и чншшм законодавством з питань охорони здоров"я. Так, у 1996 р. прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження перелік) платних послуг, які надаються в дер­жавній >акладах охорони здоров'я іа вищих медичних іакдадах освіти», яка внесла супеві корективі до правової норми про безо-иіапп МСДИЧНу ДОПОМОГУ, надаючи исрсваї \ платим іісн.імам, Сьогодні перелік платних медичних носім перевищи сотню най­менувань. (" певна іепдснція иерсіворення безоплатної медичної допомої и на страхов) га приватну. Фінансування системи охорони здоров'я здійснюється за paw нок державної о бюджет) і а спеціаль­ного грошевою страховою фонду, який створюється *а рахунок власних коштів громадян, страхових коштів підприємств, иіанов та організацій. Рішенням Конституційного Суд) України від 25 ли­стопада ІУУХ р. було визнано иеконсптціинимії p.J іа III Поста-нови Кабінету Міністрів України, якими дозволено лікувальним закладам приймати від хворих план за надані ним медичні послу­ги. Ллє незважаючи на це медичні шкдади продовж\юіь практик) обов'язкової оплат хворими наданих пі медичних послуг.

Прийняті останнім часом соціально-екоіюмічш. медико-сані-іариї іа оздоровчо-профілактнчиі програми виконуються частко­во. Через брак біоджсіною фінансування скорочується кількість ми і в лікарняних «кладах державної га комунальної власності, скорочується кількість медичних працівників. Хоча в ст.49 Койота-гуції Украйні спеціально записано, що існуюча мережа гаких КДадІВ не може бути скорочена, і як наслідок, поі ірніеніїя сіану здоров'я населення, зростання емер і носі і, поширення процеси; популяції, крппічна демографічна ситуація, коли помирає більш ніж народжу* п.ся.

Важливим напрямом охорони здоровя населення с державне забезпечення саинарно-епідемічноіо благополуччя, про не спеці­альним пунктом говориться в 4 розділі ст.49 Конституції України Він доповним п.ся Законом України «Про забезпечення санітарно­го і а епідемічною благополуччя населення» від 24 лютого 1994 p.. де передбачено дотримання санітарно-гігієнічних, санітарио-епідемічннх правил і норм, заходи організації санітарного конгро-по в країні. Реалізація них заходів передбачає не лише збільшення бюджетних асигнувань для потреб системи охорони здоров'я, а іі перш за псе підвищення заіа [ЬНОГО життєвого рівня населення, по-долання бідності Без цьою подолання гаких хвороб як губерху-лі.оз, СНІД га ні ні і практично иемож шво.

88

В комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материн-ста і дитинства розглядається ііроскі Закону про запровадження в Украпи страхової медицини, яка фактично передбачає предоп н іу громадянами медичної допомої н. яка Конституцією іаран-і\( іься як безоплаїиа. Щоб зняти цю суперечність проект) Закону конституційній нормі, розробники Закону пропонують запровадн-пі багаторівневу систем) медичних послу] і медичної допомоги. Перший рівень не медичні установи, то фінансуються з бюдже-і\ і надають носпуі в незалежно від тою чи перерахували громадя­ни внески до Фонду медичною страхування чи ні Друї ий рівень ба-зусп.ся на основі загального державною медичного стархування. І паренні, ірсіііі рівеїи. базу» гься ва добровільному етрахуваяні при наявності фінансових можливосте! і саме вій і аранту< додаткові ме­дичні послуги і вищип рівень медичною обсл>тов\наііня.

іадекларувавшя право на охорону здоров'я, держава, згідно Конституції України дбає про розвиток фізичної культури і спорту, як основу розвитку фізичних, морально-вольових га їй і є юктуа п>-них здібностей людей. На жаль, і спорі, фізична масова культура занепадаю 11. через брак КОШТІВ, брак державною біоджсіною фінансування.

Серед соціальних прав, проголошених Конституцією України, особливе місце восідвс право на освіі\.

Цс граднційна норма конституцій радянських часів, що шдиовідас міжиародиом\ иакі\ про економічні, соціальні і куль-ivpin прана (ООН, 1966р.).

Кожен, ні нищиш від віку, статі, соціальною і майнового стану, нанюнальпосп. парініної приналежності громадянства мас право на освіту. Повна загальна середня освиа, с обов'язковою (ст.53).

Держана забезпеч) с дос гупніСТЬІ безопла і ніс і ь ДОШКІЛЬНОЇ, по­вної загальної середньої, професійно-технічної, вищої оевпи в дер­жавних і КОМувадЬВНХ закладах, надання державних СТИПЄНДІЙ ГЯ іпльі учням і студентам (сі.53 Конституції України). Обов'язковою лишається сьоюдиі повна заі альна середня оевиа.

Вища освіта, шеляднпломна освіта (одержання нової кваліфі­кації, нової спеціальності на основі раніш здобутої) здійснюється на конкурсній основі і не с обов'язковою.

Не зважаюнв на проголошений Конституцією принцип безопат-иосп осипи на різних рівнях гадах навчальних закладів, останнім часом від припиши безоплатності освіта переходить до принципу контрактів, платності, орі анізаці приватних навчальних закладів.

89

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Одночасно ііде скорочення загальпоосвпніх середніх шкіл ЗмевшувТЬСЯ асні іімкппія на потреби освігн з державною бюджс-і\. скорочується кііькісіь вчини», збільшується наповнюваній!, класів, більш жорсікими сіаюіь ііормаііівн оплат праці вчіпе лш. до тою ж вони исрсіулярпо одержують зароби и\ плату. Спираю­чись на Декларацію прав національпосгей України від І лнегопада

1991 р. іа Заков України «Про нашона п.ні мснішіїїи в Украпи» від 25 червня 1992 р. Конституція України ст.53 задекларувала право національних меншин на иаичаїїня рідною мовою чи па шівчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні к\ льілри товарне і ви. Ця часіина сг.53 кореспон-

і\і іі.ся зі ет.10 Консінімпі України, якою іарангусіься вільнпіі розвиток, внкорисіання і захист російської, іііінпх мов напіони п.-пііх мсіііііпн України. Крім тою. порядок одержання освіш рідною мовою передбачено іакопом «Про мови в УРСР» від 28 ЖОВТНЯ 1989 р. зі змінами від 2Х лютого 1995 р.

Таким чином, соціальні права людини і громадянина, як бачи­мо, торкаються різних сфер жпмя і перш іа все гагах, які для їх здійснення вимаї аіоп. асні нувапь з Державного бюджету, щоб за­хисник інтереся ЛЮДИНО і і ромадяїіпна н сота н.пій сфері.