Р.С. Балакирева

Г оловою її заочно обрали лідера української о руху за національне відродження професора М. Грушсвської о, який на гой час ще не поверіпвся з заслання.

Центральна Рала діяла ВІД імені Тимчасовою уряду Росії, мала

забезпечувані порядок в Украпи і громадську злагоду. 6 травня

Центрадьн) Рад) підтримав Всеукраїнський з'їзд українізованих

військових час пін. делегат Селянською і Робітничого з'їздів, що

ЛИСЯ в іоіі час \ Кін ні.

б квітня у Кисві відкрився Український національний конгрес, який проіолосив свою більш noBiiv правосуб'скіиіси» і саме вій об-рав новий склад Центральної Ради \ кількості 150 членів.

Стримано поставилось до нової влади населення промислових центрів України: Харкова. Катеринослава, Кременчука. Донбасу. Вже 5 початку березня гуі утворюються Ради робітничих і солдатсь­ких деП) tа і їв. На середину ІУ17 р. в Україні налічувалось 252 Ради, і яких ISO в Донбасі. Ради перебирали па себе функції органів дер­жавної владо. Таким чином в державі склалась ситуація «двовладдю».

Центральна Рада, як орган державної влади, почина» стверджу­вати правові основи своєї діяльності, врої оюіііус й основні засади і перш за все принцип національно-тернторіальноїавтономії.

Перший нормативно-правовая акі Центральної Ради І Уні­версал було проголошено Н) червня 1917 рок\ на міді військових частіш. Він стверджував иаціонально-тернторіальн) апюномио України у складі демократичної Росії. Владні повноваження Цсіп-ральної Ради мали поширюватись на 9 губерній, па території яких пізніше \ і порилась радянська Україна, а також на Кубань, південні повіти Бсссарабії. частішу Холмської і убернії, ихідіп землі області війська Донської о. Чорноморської, Ставропольської губерній, »а\ідн\ часині) Воронізької губернії.

Політична позиція Центральної Ради була висловлена дещо декларативно, але досип, однозначно. «Не одділяючись під усісї Роси, не розриваючи і державою російською. \ай народ укрпін-ськиіі па своїй землі мас право сам порядку ваш своїм ЖИТТЯМ. Хай порядок і лад на Вкрапи дають вибрані всслюдішм, ріпним, пря­мим і гайним голосуванням Всенародні Українські збори (Сейм). Всі закони, пю повниш дати гой лад гуі \ нас. на Вкараїні, мають прано видавати ГІЛЬКН наші Українські збори».

Оскільки і пмчасовпй Уряд не виділяв на \ гримання Цей граль­ної Ради ніяких коштів, було вирішено організувати н фінансуван­ня через добровільний податок громадян.

38

Конституційне право України

Д ля вдосконалення роботи Центральної Ради було створено Генеральний оскрстаріаі що складався з 8 міністерств, на чолі яких стояло К генеральних секретарів. На той чае Секретарш очолин В. Винннченко, досить відомий український письменник, який фах-пічно став головою першого українською уряду.

Незважаючи на досип, поміркований характер 1 Універсалу, він викликав негативну реакцію Тимчасового уряду, який вважав що. авіономію України було проголошено самочинно, без учі женпя з урядом Росії.

До Киева нрибуля делегація Тимчасового уряд) на чолі з О. Кс-репськпм, після переговорів було підписано угоду, у відповідності і якою територія України скорочувалась до 5 губерній. Централь­на Рада зобов'язалась надалі узгоджувати СВОЇ ДІЇ з Тимчасовим урядом, який визнав Центральну раду держанням органом влади.

Зміст досягнутої угоди було викладено в двох документах. Для Тимчасового >ряду це була посіанова «Про національно-полііичік- становище України», а Центральна Рада оформила ного як II Універсал і оголосила його 3 липня 1917 р.

Замість 9 губерній до ск МД) України маю ВХОДИТИ лише 5, Центральна Рада зобов'язалась не буде встановлювати авто­номно, не узі однвши це питання ипдалеі їдь з Тимчасовим урядом Роси.

Після падіння Тимчасовою уряду в жовни ІУІ7 р. ситуація різко змінилась. Прийнятий в нових умовах III Універсал Цені-ра іі.ної Ради знову стверджував, ЩО її влада поширюється на 9 гу­берній, де живуть переважно \ крапин, включаючи іакож Кубань. Південні повни БессарабІЇ, СХІДНІ ООВІТИ Холмської губернії, об­ласті війська Донського. Чорноморської, Ставропольської та час-ііінн Воронізької губерній.

Проголошувалось утворення Української національної держа­ви УНР Української Народної Республіки, яка не ВІДДІЛЯЄТЬСЯ ВІД Російської держави, але стає вільним членом Російської рес­публіки, як федерації рівних і вільних народів.

Намагаючись одержані підтримку низів, Центральна Рала III Універсалом, що був прийняті) 6 листопада ІУІ7 р. Малою Ра­дою, оголошувала широку програму соціальних псреіворснь.

Враховуючи приваб шин п. ;ьія селянства і асла: «Земля селя­нам», III Універсал Центрально! Ради не ми ігноруватв питання приватної власності на іемлю, орієнтуючись на підтримку селянст­ва иа виборах до Установчі* Зборів України.

39

Р.С Балакірєва

Конституційне право України

Тому одним s перших питань в 111 Універсалі було шпация иаіііо-ііа.іпаніі землі і передачі и селянаы без викупу. Проголошувався 8-ми годинний робочий день, запроваджувався на впробнншві робочпі контроль. Ill Універсалом проіолошува.шся всі права і свободи ЛЮ­ДИНИ, здобуті всеросійською революцією: свобода слова, ду мки, дру­ку, віри, зборів, союзів, страйків, право недоторканності особи і житла. Скасовувалась смертна кара, амністія політв'язням. Утверд­жувався статус УНР як складової часі шиї Російської Федерації.

На початок 1918 року на гернторй України фактично було 2 уряди: Центральна Рада і Народний секретаріат, обраний Всеук­ раїнським з'їздом Рад. Почалася «війна декретів», а часом ізброй- и.і війна. Загони робітників, військові частини Антонова-Овскнка контролювали мшшшці, розширювали контродьован) ними гери- горію. Вплив Центральної Ради серед селянства був незначним, бо її соціальні програми шлись нездійсненими.

12 січня 1918 року на засіданні Малої Ради М. Гру шевський оголосив IV Універсал, де УНР проголошувалася незалежною від більшовицької Росії, вільною, суверенною державою. Влада до ви­борів належала Ц Р.

Центральна Рада ухвалила закон про нашонально-персонадьв) автономію, яким і.і будь-якою національністю на території Украї­ни визнавалося право об'єднуватися в союзи, користуватися пра­вом законодавчої ініціативи і корнсіушіінся субсидіями з бюджет) на національно-культурні потреби.

Автоматично нащонально-персональн) автономію і і ромадянегво УНР одержували лише росіяни, еврсі га поляки. Всі інші громадяни не\крапни мали сплатні 10 ніс. карбованців, подаш заяву до гене­рального Суду і одержувати ііаіііоналміо-псрсоналмп автономію.

В IV Універсалі Центральна Рада закликала український народ готуватись до виборів делегатів Українських Установчих Зборів. Бую зроблено доручення Конституційній комісії підготувати до розгляду на надзвичайному засіданні Центральної Ради просп Конституції УНР, над яким працював М. Груїіісвськиіі. Тези про-екту Коиституцй було опубліковано ще в листопаді 1917 року. їх основні ідеї перш за все відтворювали найактуальніші моменти го-гочасного життя: ироіолошення України незалежною, демокра-пічною державою, конституційні гарантії прав і свобод громадян, виголошені III Універсалом УНР, основні принципи організації в іадп. У відповідиоеп до іез проекту Конституції державна влада ма а будуватись «а принципом розлоді п й па шсонодавчу (Укра-

40

міські Всенародні Збори), виконавчу (Кабінет мине і рів), судову (Генеральний Суд). За формою правління УНР мала оми парла­ментською республікою, за державним устроєм - унітарною дер­жавою з широким місцевим самоврядуванням, заснованим на прин­ципі децентралізації влади. Розроблена конституційною комісією під головуванням Грушевського Коиеіиічия УНР школи не була реалізована, бо події початк) 1918 р. вик почили іаку можливість.

На початку, лютого 191Н р. в Брест-Литовську почалися перего­вори між Німеччиною та и блоком з одного боку та Урядом Пстро-іраду і пішої о. УНР надіслала до Ьрсс і-Литовська власну деле­гацію, яка 9 лютого (за новим стилем) \ клала сепаратнії договір З державами німецькою блоку. Протягом І половшій 1918 р. уряд УНР зобов'язувався поставити Німеччині га Авсіро-Угорщиш он мли. пудів хліба, 2750 гас. пудів м'яса га вині види продовольст­ва. Німеччина зобов'язалась ввесін свої війська в Україну і допо-МО1 ти Урядові УНР у боротьбі з більшовиками.

Німецькі, авсіро-уторські дивиїї разом з військами Централь­ної Ради почали наступ на Київ, який j лютому 1918 р. вже був у ру­ках більшовиків. Загальна м шасть німецьких гаавстро-угорських військ на Украпи досягла 450 ніс. чоловік.

З березня 1918 р. радянська Росія підписала мирниіі договір з країнами німецької коаліції. Україна і Фінляндія оголошувались самостійними державами. Раднарком був зюдсн розпочата перего­вори з УНР і визнані її договір з Німеччиною.

В умовах німецької окупанії Центральна Рада була неспромож­на на проведення соціальних реформ га на виконання своїх зо­бов'язань перед союзниками, бо зібрані іакі великі кількості про-дово пліва Центральній Раді було дуже складно.

Нсвдово ієна її бсЗПОраДИІСТЮ німецька ВІЙСЬКОМ адміністрація вирішила усуиути Центральні Раду від керівництва і почала пере­говори з генералом П. Скоропадським, бо вбачала в ньому фііур\. спроможну утвердити диктатуру, «навесні порядок».

На переговорах з генералом висувалися умови: визнані Брестський договір, розпусні пі Центральну Раду, відновній ПОМЩШЦЬК) властен, па землю, оплаппп Україною перебування на н території німецьких військ, ліквідувати на місцях земельні комітети га залишки будь-якої о самоврядування.

29 квіїня 1918 р. на Хліборобському кошресі за сприяння ні­мецької військової адміністрації П. Скоропадського було оголоше­но гетьманом України.

41

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

Починається період Гетьманат; ибо «Української державні».

Істваиня Гетьманат) почалося з проголошення маніфест) га «Закону про тимчасовий устрій України». Цими документами ліквідувалась УНР і замість неї країна одержала назву «Українська держава», оіодотувався розпуск Центрально! ради і земельних комітетів, вся повною влади концентрувалась в руках гетьмана. ліквідувались всі акти про націоналізацію землі, земля знову стала приватною власністю поміщиків. Українську Державу визнала ли­ше Німеччина.

II. Скоропадський, користуючись підтримкою німецьких військ, повернув поміщикам землю і все майно, що ного націоналізувала ЦР. В промисловості знову було запроваджено 12-ій годинний ро-бочий день, почалися масові локаути.

Отримавши владу, П. Скоропадський поспинав провесні куль* гурні реформи нерпі за все шляхом українізації адміністрації, шкіл, закладів культури. Поруч з російськими він відкрив 150 українсь­ких гімназій, українські університети в Києві. Харкові, Одесі. Кам'яікнь-І І оді. іьському. В листопаді 191 х р. було відкрито Укра­їнську АН, Українська національну бібліотеку. Національний архів України, відкрилась Націоналі.на галерея МИСТЄЦТВ, Україн­ський національний геатр Саксаганського, почав працювати «Мо­лодий геатр» Леся Курбаеа.

Однак, культурні ііочипаїїіія іеіі.маїїа не змогли продовжити сірок існування Української держави. Особливе незадоволення поді-іпка П.Скоропадської о викликала серед робітників і селян. Обурен­ня і протести окупаційного німецькою режиму га правління гетьма­на П. Скоропадською переростали у справжню партизанську війну.

В пошуках виходу із скр\ гної ситуації II. Скоропадський 14 ли­стопада призначив новий кабінет мине грів, який повністю складав­ся з російських монархистів і проголосив Акі федерації, за яким Україна мала бути складовою частиною небі іьіііониці.кої Росії.

Того ж дня опозиційні сп пі мворіїли альтернативний уряд Директорію, очолювану В. ВннниЧеяхом і С Петлюрою. Зібрані ) Ьіпп Церкві Директорією аіііпісїьманські збройні сили І4груд-нч взяли Київ, звідки вийшли німецькі війська, прихопивши і геть­мана II Скоропадською. Уряд йою проіснував менш ніж X міся­ців, реально владою не користувався, бо знаходилась вона фактич­но в руках німецької окупаційної адміністрації.

Директорія стала іГяіпособовнм верховним органом влади (5 директорів) відновленої УНР. Але влада її була ефемерною. Фак-

42

нічно вона була в руках партизанських отаманів, інших військових об'єднань, більшовицьких заюнів.

Урядувала Днрскіорія близько півтора місяця. За цей час було видано основний правовий докумеяі «Декларацію», в якому проголошувалися наміри новою уряду поєднати політику наведен­ня порядку з політикою революційних реформ. Уряд давав обіцян­ку націоналізувати поміщицьку землю і розподілити її серед селян без викупу, позбавити виборчих прав поміщиків і промислову бур­жуазію, забезпечиш захист соціальних прав робітників. Але да гі обіцянок справа не пішла. Уряд Директорії діяв \ надзвичайно складних умовах і зовсім не контролював ситуацію.

На початок 1919 р. Україна була ареною військових дій армій Антаитп, Дснімпа. партизанських іагонів, радянських військ, які стрімко просувались різними напрямками по і ери юри України і 5 іюіою 1919 р. увійшла в Київ

Директорія переживала останні дні. Переслідувані радянськи­ми військами иі.ішііки уряду УНР вісклн до Жмеринки. Утверд­ження нової більшовицької влади почалося у 1919 р. зі зміни самої назви Української Держави. (> січня 1919 р. більшовицький Тимча­совий уряд запровадив нову назв\ України Українська Соціаліс­тична Радянська Республіка (УСРР). Гака назва існувала до 1936 р.. коли змінився порядок слів УРСР.

З 1919 р Тимчасовий уряд України очолював більшовик Христи­ян Раковськпй. якніі реорганізував його в Раду Народних комісарів.

Було видано нерпи іакоиодавчі акт. які проголошували, то УСРР об'єднується з РСФРР на засадах «соціалістичної федерації». На місцях утворились ревкоми, які були місцевими органами вико­навчої влади.

Конституції радянською періоду (1919, 1929, 1937, 1978 рр.)

6 Ш березня у Харкові відбувся III Всеукраїнський ми Рад. на якому було прийнято Конституцію УСРР. Вищим органом рес­публіки оголошувався Всеукраїнський з'їзд Рад. в між з'їздами Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Фак­тично влада знаходилася в руках КП (б)У з йою розгалуженою сп-стемою ревкомів. комнезамів, комбідів, надзвичайних комісій.

Конституція утвердила загальні принципи виборчого права. і і іьська волос і ь, незалежно від кількості населення, але не менше 125 тисяч, надсилала до з'їзду Рад І депутата, робітники міст

43

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

поси іа.ні І депутата від IS шсяч. а чсрвоноарміііиі 1 депутата від 10 тисяч виборців. Сота іьпа дискримінація в виборчому праві і очевидною, бо надана.іа нсрсваіп робітникам і ЇХ збройним силам. Ця норма чоііипна.іася особливостями утвердження дикіа-гура пролетаріату. За Конституцією 1919 р. виборчою права поз­бавлялись піп ворсиш населения колишні експлуататорські кла­си (помшшкн. буржуазія, служите гі к\ шту).

Конституція УСРР доповнювалась баїаіьча декретами Ра­дянською уряду в Украпи. Це декрети про націоналізацію промис­лових підприсмеїв, націоналізацію землі, про комнезами, про про-дрозвсрсіку, про сопи пстнчве чем ісвпоря;ікуваиня. яким б\ло по­кладено початої уїворсішя радгоспів і комун, надзвичайно нспо-іплярннх серед се.іяисі ва.

Після запровадження непу урядом було прийнято серію дек­ретів, що визначали ііоі о політик) в і алузі промисловості, торгівлі, панків, сільською господарства.

\ш десятиріччя і 1919 до 1929 p.. коли було прийнято нову Кон­чи і \ цію УСРР. країна пройшла надзвичайно важкий, інколи дра­матичний і иавпь граї ічнпіі шлях. Такою сіраніною сторінкою був ГОЛОД IV2I 1922 pp. в південнюі об.іасіях України.

В 1922 р. УСРР увійшла до складу Союзу Радянських Соціа­лістичних республік СРСР. Змінився статус Української держа­ви, «випарився» Гі суверенітет, натомість визначилась її роль як складової частини сота лісіпчиоі федерації з сильною цеіпра.нзо-ваною владою. Поча вся підготовка союзного доювору. У травні 1924 р. VIII Всеукраїнський з'їзд Рад ратифікував союзний договір, якій о\в рекомендований республікам як основний юридпчио-пра-вовнй документ, що реї v иовав всі міжреспубліканські відносний.

Щоб пом'якшити процес пере творення рссп\о іік \ ск і.і.іові ча­стині СРСР. XII з'їзд РКП(б) v квітні 1923 р. взяв курс на «ко-рсиізацио». Він май на меті ПОСИЛИТИ вплив парні на національні окраїни, зміцниш партійний контроль за їх політичним та еко­номічним /Кін іям. В УСРР почався процес українізації державного апарату, перехід на українську мову діловодства, навчання, куль-гурного жни я.

В умовах проведення ПОЛІТИКИ іидм іріа іпапп і кооперування

сільського господарства було прийнято Консптцно 1929 р.. за якою

Україна позбавлялась права самоспііппх міжнародних ВІДНОСИН на

державному рівні, ііпсрнаніона.іьпі зв'язки могли підтримувати

піше громадські організації через недержавні канали.

44

індію Конституції УСРР 1929 р. конституційно визначено era*

гус Мо.ідовськоі Автономної соціаліспічної радянської респуб­ліки, яка у іворнласьиа іериторіїУСРР у 1924 р. Виборче право.пі таюсь дискримінаційним, нерівним і непрямим. Колишні пред-с і авпнки експд) а і а і Орських класів позбавлялись виборчого права, конституційно закріплювалось існуваняя кашорн «позбавленців». Вищим органом влади лишався Всеукраїнський з'їзд робітничих і селянських депутатів, а в періодах між з'їздами Центральний Ви­конавчий комітет. Фактично влада була в руках союзних оріанів і ЦК ВКП (б).

і утвердженням тоталітарного режиму йшов подальший процес ценіралпацн влади і вірага УСРР державного суверсиітегу. Через рік після прийняття гак званої Сталінської Конституції СРСР > 1937 році було прийнято Коне і и і \ цію УСРР.

Формально ця Конституція була більш демократичною порів­няно з Коне і ні хінно 1929 р. Вона проіо.іошувала УРСР суверен­ною державою, за нею збери алося право національного самовиз­начення і навій, вільною ВНХОД) в складу Союзу, але за умови зго­ди піших союзинч республік.

Конституція 1937 р. демократизувала происд\ру формування представницьких органів влади, запроваджувала легальне, рівне і пряме виборче право дія всіх громадян республіки. Але проведен­ня виборів на одномандатній основі ник почало будь-яку ажьтвриа-ш»\ до рекомендованих партією кап ш киш j дел) іаш.

Конституція 1937 р. проголошувала досить iinipoKN систем) громадянських нрав і свобод людніш, Але і.і п декларацій справа не пішла ІІо.иіичис свавілля властей, система позасудових ре­пресій персіворювала проголошені права громадян у ПОЛІТИЧНИЙ фарс. Коисіиіуція 1937 р. передбачала запровадження місцевих Рад. але фактично у принципових питаннях розпорядчі і виконавчі функції Рад перебирали на себе місцеві партійні оріани. Процес одержавлення парій, інтеграції її у державні структури завершився. Місце парій в політичній організації суспільства було консіп-і мийно закріплено в основном} законі держави через статті про керівну і кишача.іі.и\ ролі, парні н суспільстві

На основі нової 1937 р. Конституції УРСР було провсдеио вибо­ри до Верховної Ради України. Було обрано 304 депутати, 153 — робіїинка. 76 селян, с пжбовців 75. Українців у ЦЬОМ] складі було І86,росіяп -111, інших національностей 7, комуністе— 222, комсомольців 36, безпартійних 46. Звичайно, висування

45

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

кандидатів у депутати Ішло зіідно з партійною рознарядкою і на безальтернативной основі.

Для порівняння можна сказані, що у сі іа.її Верховної Ради України ХНІ скликання було дуже мало робітників, жодного кол­госпника, з 45о депутатів лише ІЗ жінок. Переважала колишня ііаріїііііо-алміїїісіраппша номенклатура, представники демокра-гаяних парнії.

Сьогодні в складі Верховної Ради України IV скликання г пред­ставника аграрної парні, представники промисловців і підприєм­ців, немає жодного робітника чи селянина і на 450 депутатів лише 23 жінки.

За Конституцією УРСР 1937 р. країна жила до 1978 p., коли за зразком Союзної Конституції республіки почали переглядати свої Конституції.

Конституція УРСР 1978 р. мала досить чітку структуру і чітко сформульовані правові положення. Вона складалася з 10 роздІШВ, 19 глав, 171 статті, мала преамбулу. Конституція СРСР 1977 p., Конституція УРСР 1978 р. одержали офіційну назву Конституцій суспільства розвинутого соціалізму.

Конституція УРСР 1978 р. констатувала, що в умовах розвші) ю-го соціалізм) держана диктатури пролетаріат) перетворкм п.ся в за-іа ЕЬНОНародН) державу. ВИЩИМ законодавчим оріапом її с Верховна Рада народних депутатів, місцеве самоврядування здійснюють Ради народних деп) гатів відповідного рівня. В Конституції 1978 р. зберіга­лася стаття 6 про керівну і визначальну роль КПРС. яку було ануль­овано лише в період перебудови. Конституція 1978 р. визначала еко­номічну основу розвинутою соціалізму, якою с суспільна н.іасіїісіь. що існує у формі загальнонародної (державної) власності та ірупової (коліоспно-коопсраіивної) власності Визнавалось право особнсіоі власності, яка набуваєгься шляхом особистої праці людний.

Конституція І97Х р. проголоип вала систему прав і свобод лю­дини, громадянина і в гому числі права економічні, соціальні. політичні і особнеп.

Коисііпуційііо передбачались гарантії реалізації права на пра­цю, на безкоштовне одержання кваліфікації, яка відповідає здібно­стям і схильностям людини, а гекож мдовольвяс суспільні потреби у певних видах діяльності.

Передбачались гарантії реалізації соціальних прав ЛЮДИНИ: права на осви у. медичну ДОПОМОІ у, права на відпочинок, права на соціальний захист у разі втрати тимчасової або повінемо пранез-

46

1.ПІІОСІ1, на соціальний захист у старості, для багатосімейних, інвалідів і а дней.

Політичні права гарантувались Конституцією, як право вільно обирати і бути обраним в оріани державної влади, як свободу сло­ва, думки, друку. Конституція широко закріпляла особині права громадян.

За Копії п і \ пню У PC Р 1978 р. країна жила до 28 червня 1996 р. ко­ні Верховна Раді України, вже суверенної, незалежної держави прий­няла нову Конституцію України. Тому, природньо, було зроблено чис­ленні зміни і доповнення до Конституції 1978 р. Так, було вилучено з іексіу Консініуни 1978 р. «Преамбул)», призупинено дію їлавн 2 про скономічп) систему соціалізм), як іак\. що не відповідала новим еко­номічним реаліям; призупинено цю і і 16 про державний план еко­номічною і соціальної о розвп і ку УРСР; і л. 17 про Державний бюджет України, вилучено з тексту Конституції сг.6 про керівн\ роль КПРС.

До Конституції 1978 р. було зроблено значну кількість допов­нень і змін. Гак, конституційно було запроваджено посаду Прези­дента України (і.і. 12), визначено статус Автономної республіки Крим (ст. 12) було внесено зміни до виборчої сисісми. яка ВІДНИНІ ма­ла реалізуватись на багатомандатній, альтернативній основі. Конс-ііпуційно б>ло передбачено проведення референдумів, конкретизо­вано функції і повноваження Верховної Ради, Кабінету мшісірів (гл. ІЗ Конституції 1978 p.). Статтями 149 п І50 було змінено стро­ки повноважень с\ ідів та порядок їх обрання і призначення.

Конституційно було запрова;гжсно 40-годииниіі робочий інж-день. було закріплено положення про державну мову України і а інше. Всі ні зміни було доповнено спсісмою законів України, які шдгворювали нові сошально-поліпічні явища в жиги України. Але б) іа нагальна потреба створення нового Основного Закону, який он леї гтимізував нов\ пояпячи) і нову економічну синему, що по­чала формуватись в Україні з кінця 8<)-х років.

Прийняття Конституції України 1996 року було історично обу­мовлено Акюм про утворення суверенної незалежної Украйні. який надав їй всю повноту правосуб'ектності.

Пшпшшя 0:ін самоконтролю

1. Чи можна вважати «Руську правду» прооборазом Конституції і чому?

2. Як визначали державний статус Україна «Березневі стані» Б. Хмельницького?

47

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

3. В чому шмигають демократичні ознаки Конституції П.Орлика?

4. В чому відмінності конституційних проект М. Драї оманова, М. Грушевського віл комсі м і \ иійного проекту Г. Андрузького'.'

5. Які етапи пройшло конституційне законодавство радянських часів?

( писок рекомендованої іІїш'ратури

1. Історія держави і права України. / Ча ред. Рогожина. - Харків. І 993.

1. Історія України / За ред. В. ( мо.пя. К.. 1997.

2. Грабовськпй С, Ставросиі С, Шкляр Л. Нариси з історії укра­ їнською державотворення. К., 1995.

3. Котляр М., Кульчицькнй С. Шляхами віків: довідник з історії України. К., 1993.

4. Слюсарснко А.Г., Томсико М.В. Історія української Коисіп- гуції. К., 1993.

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

1. Конституційне визначення державною \cipoio в Украпи.

2. Принцип розподі.п влади.

3. Коне і и і \ цінне регулювання права власності в Украпи.

4. Громадянство в Україні. Культурна і мовна полппка держави.

5. Державна символіка України.

Іага п.н\ характерне і ик\ конституційного ладу України дас р.І Кокс шпіці України «Загальні засади», де визначено основні оз­наки української держави, принципи здійсненна державної влади. економічну основу державною устрою України.

Конституційний лад України цс система економічних, соціаль-но-полііпчпнч і а куЛЬТурНИХ ВІДНОСИН, ЯКІ закріп.нош І і.ся. регуЛЮ-

клься та яхищакльея конституцією. Як будь-яка Конституція, Кон­ституція України легітимізує політичну систему, дас визнаяення суті. ГНИ) держави, форми правління, прінінпгив функціонування держав­них інститутів, і\ взаємодії, визначає державно-територіальннй устрій України, киаіьіи принципа внутрішньої і зовнішньої полі пі­ки України, повноваження органів місцевою самоврядування.

Розділом І (сі.І) Конституції Україна визначається як суверен­на, незалежна, демократична, правова, соціальна держава.

48

Поняття «суверенна» і «незалежна» держава в іексп Конеін-iviui не оіотожнюються. В Декларації про державний суверені і є і України, протолоиісииіі 16 липня 1990 p.. державний суверенітет визначні іьея як верховенство, непооі.н.іініпь влади вищих владних струкі\р на всій кріп ори республіки.

Принцип суверенітету с одним з основоположних принципів конституційного права всіх країн і втому числі України. І хоча за різних історичних \мовзмісі цього принципу дещо змінювався, йо­го су і ніс п. завжди пов'язувалась з проблемою суб'єкта, носія вла­ди в державі та межі її реалі мції.

Класичне розуміння принципу ішрооїш.'о суверенної \ пов'язане з ім'ям французькою філософа XVIII сі.Ж.Ж. Руссо, який вважав, що НОСІЄМ державної влади мас б\ пі народ, який не потребує деле­гування своїх владних повноважень органам представницько) мокра пі. Але вже сучасники Руссо вважали народний суверені к і реалізований через форму безпосередньої, а не представницької де­мократи утопічним, бо парні некомпетентний ні в галузі законо-іворчоси. ні в галузі виконавчої діяльної 11

Конституційне право України не розрізняє народний і держав­шій суверенітет, а скорин ототожнює їх. Народ є носієм суверснітс-і\ і джерелом влади, але функції володарювання здійснює держава, яка с суверенною і незалежною.

Конституційне право України неоднозначно спч-рджус носієм суверенітету і единим джерелом влади в Украпи народ (ст.5 Кон-сінтуції України). Туї визначаються такі форми здійснення суве­ренітету як безпосередня і представницька демократія.

«Народ здійснює владу безпосередньо і через орі aim державної к сада іа органи місцевою самоврядування» (там же). Воля народу щодо організації влади і методів її здійснення виявляється безпосе­редньо в комет виборів, шляхом проведения референдумів, опп і\-вання (плебісциту), народної шініашви. народною вето, відклику.

Форми представницької демократ передбачають гаке функ­ціонування представницьких (виборних) органів влади, коли вони користуються повною довірою народу і захищають ного інтереси.

В залежності від склад) них представницьких органів влади, політичного режиму в країні, політичної орієнтації окремих членів них представницьких оріаиів принцип сувсрснпси народу може бути спотворений. У вищому представницькому органі влади — парламенті може \ поритись адміністративна більшість, яка не мас довіри народу і не репрезентує йою інтереси. 4»' 49

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Так звана «оксамитова революція» в лютому 2000 р. призвела до зміни керівництва Верховної Ради і до утворенні пропрези-деніської більшості Також було утворено пропрезидентську більшість j Верховині Раді IV скликання і було запропоновано їй Президентом сформовані коаліційний уряд.

В коисішунінному праві незалежно від політичної кон'юнкіу-рн поняття державного (народного) суверені і еі\ практикується як верховенство держави, її вшніх органів влада на всій в тершорії, її tt ч illicit, інших подібних за повноваженнями органів державної влади, підлеглість цим органам влади всього населення цієї тери­торії. Так. Україна суверенна держава, бо повноваження Верхов­ної Ради, Президента, KM У поширюються на нею територію країни. В складі України с АРК, АлсАРК — не суверенна держава, а іериторіа п.ма автономія, бо виші органи влади автономії підзвітні і підконтрольні Президенту України. Верховній Раді. КМУ. Конституційному суду України. Норми Конституції APR мають узгоджуватись з Конституцією України.

Суверені і сі України поіііиріогії.ся па всю її територію, яка в межах існуючого кордону с цілісною і недоторканною (ст.2). Жодна зі складових шсі території не може оголосити себе незалеж­ною від суверенної влади України. Захист територіальної цшіснос 11 України с одшею з найважливіших функцій держави. Оборона і за­хист суверенітету, іершоріа и.иої ЦІЛІСНОСТІ і недоторканності по­кладаю і ься на Збройні Сили України (сі. 17).

Територія України відокремлена від інших держав кордоном, довжина якою найбільша в Європі, з 25 областей 19 — прикор­донні. Складовими ціп державної і ери і ори с суша, континенталь­ний шельф, підземні, водні, повітряні простори. До державної ісри-юрн прирівнюються об'єкти, що належать державі, але знаходять­ся за п межами (трубопроводи, системи зв'язку, космічні об'єкти, повітряні і морські суда га піше). Всі вони знаходяться під захистом держави, мають прапор і атрибути держави.

Суверенітет забезпечує незалежніш, держави її еамоспй-іпеп, у розв'язанні шпат. ии\ грШШЬОЇІ зовнішньої ПОЛІТИКИ.Суве­ренній і» і незалежність України виявляй ься перш за все в її стосун­ках і іншими державами, демократам її виявляється у стосунках s народом.

Демократизм української держави конституційно мкршяено визнанням народ) України єдиним суб'єктом влади і носкм суве­рени сі у.

50

В конституційному праві України демократичною державою вважається держава, яка гарантує громадянам вільну участь \ міііеііеіііп державної влади. Стаї гею 38 визначається право гро­мадян «брані участь в управлінні державними справами, всеук-раїнськом) і місцевих референдумах, вільно обирані і бути обра­ним до органів державної влади і орі ашв місцевого самоврядуван­ня». Конституція гарантує громадянам доступ до державної служ­би, а гакож до служби в орі анах місцевого самоврядування.

Юридичний змісі демократичної держави передбачає визнання демократичної легітнмиосп орі ашв державної влади, повну відповідальній і. політики держави інтересам носія суверенітету — народу. В демократичній державі народ ЗДІЙСНЮЄ владу як безпосе­редньо через вибори і референдуми, гак і через представницькі ор-іаип влади як на державному, іак і на місцевому рівні. Дсмокра-ГИЗМ держави ВИЯВЛЯЄТЬСЯ J процесі формчіаііия органів влади іа місцевого самоврядування шляхом виборів, а іакож у порядку і\ ДІЯЛЬНОСТІ.

Статгсю 5 контніуйовапо існуючу форму правління в Украпи Україна с республікою. Світова практика державоіворсиня пере­конливо довела исрсваї н реснубдіканськоі форми правління перед монархією або диктатурою. Переважна більшість сучасних розви­ну ш\ країн мас республіканську форм) правління. Це або прези­дентська, або парламентська, або президентсько-парламентська, або пардаментсько-президентська республіка.

Президентською вважається гака республіка, де пре шлеш оби­рає і ься безпосередньо прямими виборами і маї є і а і ус і лави держа­ви і глави виконавчої влади, є вищою посадовою особою держави.

В пар.іамеїпеькпі республіці прямими виборами формується лише парламент, який в свою чергу обирає президента. Президент і піше главою держави.

Україна це президентськочіаряаматська республіка. Ту і пре- підеш обирається на основі прямою і загального виборчого пра­ ва, але він не мас статусу і лави уряду, не с вищою посадовою осо­ бою, а виступає лише як глава держави. В Україні Презндені є гла­ вою держави де-юре і де-факто. Вш іараш Конституції, він забез­ печує держаних незалежність, національну безпеку, правонасіуп- ііпцпн) держави, представляє державу в міжнародних відносинах. Консіпіуція статтею 106 наділяє Президента широкими повнова­ женнями як в сфері законодавчої і виконавчої діяльності, гаї і в сфері судової влади. «• 51

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Конституційне визначення повноважень Президент, практика державотворення останніх років переконливо доводінь. що саме Прсяідсні уособлює реальн) влад) и державі. Зіншиіована Прези­дентом полі пічна реформа передбачає трансформацію України з прсзидсінсько-парламсіїїської в парламснтсько-прслисіїїеьку ре-спуоліку. а.іс шляхом розширення повноважень Президент.

Конституція характеризує Україну як соціальну державу, де ви­щою соціальною цінністю і подана, п життя, здоров'я, честь і 11 щи п.. Людина основини пріорат державної політики (ст.З).

Поняття соціальної держави включає політик) держави в сис-к-мі соціа плюю эахИСТ) населення, соціальне еірах\вання, ЖИТТЄ­ВІ стандарти, охорону здоров'я, житлову політику, освітні і куль* гурні програми.

Виважена і послідовна політика соціальної держава має забезпе­чувати соціадьн) солідарність всіх груп населення га консолідацію суспільства, ііоі о економічну, соціальн) і подггичн) інтеграцію.

Соціальна держава не держава соціальної злаїолн. Вона відповідальна за соціальну справедливість, соціальну рівність, гідний людини рівень жіпія. гаранти соціальної допомога і захис-гу на рівні встановлених міжнародними угодами стандартів, В су­часному світі в різних країнах сформувалось гри моделі соціальної дсржаїш ліберальна (США, Канада, Австралія, Велика Британія), конссрваїнвна (Аварія, Німеччина. Франція, Ііа.іія, Греція), соціал-дсмокрапічна (Швеція).

Остання модель вважа< гься найбільш ефективною. Вона перед­бачає перерозподіл доходів за допомогою проірсснвіюі системи оподаткування, зорієнтована на залобігання бідності, забвзиечен-ня всім зайнятим громадянам достойного рівня життя. Ліберальна модель соціальної політики передбачає перевірку і підіверджешія нужденності особи чи родини, адресну допомогу, прямий перероз­поділ доходів через пода гки і бюджет.

В консервативній моделі соціальної держави домінує система соціальною страхування з внесків працюючих і роботодавців. Бо-ротьба з бідністю поєднується з підтримкою високих стандартів життя всіх громадян, наявність певної кількості платнях сещіааь»

ІІІІУ ПОСЛУ І.

Основними ознаками соціальної держави (при всіх національ­них особлнвосіях її соціальної політики) с втручання держанії в процес розподілу і перерозподілу ВВП. через який реалізується принцип соціальної справедливості, іахнсі працівників від соціаль-

52

ипх ризиків, державні гарантії соціальної безпеки громадян, коп­ій плація суспільства на основі спільності економічних і соціальних інтересів різних верств суспільства,

В Украпи ознака соціальної держави поєднують принципи різних світових моделей соціальної держави. Соціальна політика значною мірою реалізується в залежності від бюджетної ситуації.

( і оі одні в і акнх умовах зростаючого дефіци іу економічних ре-сурсів, ускладнення демографічної ситуації (старіння населення, еміграція активної Його частини, посилення диференціації населен­ня на ізольовані верстви і групи) йде імеишеяня страхових фондів і. як наслідок, йде поширення бідності, збільшення соціальної неза­хищеності, марі іна іьііосп. вштовхування цілих Груп активного населення на узбіччя економічного і соціальною ЖИТТЯ.

Основна функція соціальні ави сьогодні є реалізація

прав ЛЮДИНИ на працю, права на освіту, охорону здоров'я, на до-еімінкн. культурних їй иное ієн, на досіаппіі рівень життя.

Сьоіодні. проголошені Конституцією України права і свободи іромадян. соціа п.ні гаранти їх реалізації ще недостатні і не забез­печують ГІДВЮГО людина житі свої о рівня. Несвоєчасна виплата за­робітної плати, низькі пенсії га стипендії часто не можуть сьогодні иіоеміечіпи навіть прожиткового мінімуму. Тому в сучасних умо­вах це положення мас дещо програмний, декларативний характер, бо держава не може вже сьогодні гарантувати реалізацію цих пріоршемів соціальної політики; В майбутньому, ко.т буде подо-іана системна криза в країні, українська держава стане справді .вільною, зможе реально захищати сота іьно-ііезачиіцсні верстви суспільства, pea гізувати принцип соціальної справедливості в роз-но,и п нидів діяльності в сфері виробний та т матеріальних білаї га послуг в сфері споживання.

Подолавши кризу, відродивши виробництво. Україна як справді соціальна іерл.ава зможе забезпечити соціальну спрямо­ваність економіки, подолати безробіття і кризу неплатежів, забез-

іі и кожній людині гідний рівень жіп ія.

Конституція України визначає Україну як правову державу. Цс

(розглядати як програмне, прогностич] що

ставит перед суслі і псині історичні завдання. В правовій

каві папуг лінію закон, дотримання якої о обов'язкове для кож­ною грома іяинна, посадової особи, будь-якого орган) влади, дер-

,;• і: цілому. Проголосивши принцип верховенства закону, Кон-стнтуція України надас йому значевия фундаментальної правової

53

Р.С. Валакірі на

Конституційне право України

норми (ci.S). Правосуддя це соціальна цінність демократичного суспільства. Без законною і справедливого правосу;ідя не можна реалізувати інші соціальні цінності і інституте демократ.

Заков «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 p.. запрова­джуючи в судову практику Інститут присяжних і народних заеіда-іе ив правовими механізмами забезпечує рсальнх участь населення в процесі судочинства, значно поширює межі демократії в системі судоустрою. Суп свою характеристикою правової держанії г неза­лежність суду, якніі мас захистити людину від беззаконня та сва­волі посадових осіб та оріаиів виконавчої влади (ст. 126. ч. І).

Сьогодні Україна на шляху до створення правової держави, по­лі' іашія «телефонного права» в судочинстві, никл влади на суди.

Крім незалежності і неупередженосп судів суттєвою ознакою правової держави о надійне гарантування проголошених Коне і и-гущею прав і свобод людини і громадянина, наявність громадянсь­кого суспільства з його незалежними від держави інституціями, а га-кож відповідна правова свідомість і правова культура населення. Ці ознаки правової держави в НИНІШНІХ умовах лише формуються.

Якщо суверенність с внутрішньою характеристикою влади і держави, умова її незалежності, то незалежність України цс харак­теристика міжнародною статус) держави. її непідпорядкованість будь-якій зовнішній силі, владі піших країн.

Незалежність як cj гтева риса сучасної української держави роз-і вдасться в конституцШно-правовом) і політичиом) аспекті бага­тогранно як спроможність держави проводит самосініну внут­рішню і зовнішню політику, що здатна забезпечиш незалежність політичну, фінансову, економічну і інформаційну.

Таким чином суверенітет забезпечує незалежність держави. її гериторіа іьн\ цілісність, її економічну і а інформаційну безпеку.

Характеристика України як демократичної республіки була б недостатньою без визначення її історичного типу. В історії людст­ва в залежності від характеру панівних соціально-ехоношчннх відносин розрізняю 11. рабовласницькі, феодальні, буржуазні і сота не пічні держави. Виходячи з конституційного визначення панівних форм власності в Україні, які виникли в період переходу до ринкової економіки і перш за все властен- припаї ну. можна го­ворити про Україну як державу посгсопіаліспічною nun. держав) перехідною періо. і\

Загальна характеристика України буде неповною без аналіз) фор­ми державного устрою. Форма державної о устрою цс спосіб органі-

54

запії державної влади який реалізується через взаємовідносини дер­жави в Цілому і складових її часині адміїїісіраііінно-їернторіаль-шіх і по.ніііко-іериіоріальпих ОДИНИЦЬ. І амімії ОДИНИЦЯМИ можуть бути державні утворення тину авіономннх республік, округів, зе­мель, провінцій, департамента, штатів, областей, регіонів та інше.

Державний, адмшіеіраіивно-гериторіа. ни устрій країни зале­ жні ь від баї а і ьох факторів (сі пічного складу населення, історичних умов формування держава, традицій, міжнародної сіп уани га ін.).

В процесі розробки Конституції і обговорення її у Верховині Раді йшли пошуки найбільш ефективної форми державного vci-рою. В світовій практиці державотворення відомі такі форми дер­жавного устрою, як конфедерація, федерація іа унітарна держана. Враховувалось, що територія федеративної держави с сукупністю територій суб'єктів федераті, с игтус суб'єктів федераті визна­чається федеральною конституцією і юнетнтуціямя самих рес­публік, а інших суб'єктів федерації федеральною конституцию і статуї вмн них суб'єктів (Росія).

Конфедерація с особлива форма міждержавного союзу, якніі може передувати утворенню федераті (США. Австралія) або само-ліквшнашся (Об'єднана Арабська Республіка — Сгнпеї і С ірія). Конфедерація може виступай як суб'скі міжнародного права, але вона не маг ознак суверенності. Суверенітет збсрііаюгь держави, що входя п. до складу конфедерації. В сучасних умовах можливе поєднання в міждержавному союзі ознак федерації і конфедерації (Об'єднані Арабські Єміратн. до склад] яких входить 7 суверенних держав).

Враховуючії цс і посилаючись на полісгнічпий склад населення України, частина депутатів Верховної Ради під час роботи над Конституцією пропонувала федерацію для країни, поділ її на авто­номні, відносно незалежні землі. Але в ході дискусії була прийнята і відтворена в Конституції ідея унітарності Ст.2 проголошено, що Україна і унітарною (інша лаг., єдиний), тобто єдиною держа­вою. Вона складається з 24 областей, міст Києва. Севастополя та АРК. Конституція України ст.132 визначає територіальний устрій України як і.ікиіі. ню «і рунтуеться u засадах і дності га цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-еко­номічного PO3BHIKV регіонів, з урахуванням їх історичних, еко­номічних, екологічних, географічних і демографічних особливос­тей, етнічних і культурних градацій».

55

Р.С. Балакірєоа

Конституційне право України

Ці ознаки властиві унітарній державі, якою с Україна.

В унітарній державі с единиц вищій представницький орган влади, єдина Конституція, єдина податкова система, едина ірошо-иа одиниця, державний бюджет. Особливіш статус в Украпи м;м Автономна Республіка Крим. Вона має статус гериторіальної авто­номії і самостійно виріши державні питання, що віднесеш до її комнсіенцп розділом X Конституції. Лде не зважаючи на наявність АРК \ складі України, Україна є унітарною державою, її с\не-реипеї поширюється на всю ісршорно. яка в межах іспмочою кордон) є цілісною і недоторканною (ст.2).

Крім загальні характеристики держави, Конституція України розділом І дає правове закріплення основних засад здійснення вла­ги, визначає принцип розподіл) влади.

Конституційний принцип здійснення влади в Україні сформу­льовано у ст.б, як основний принцип організації державної влади ■ її функціонування. «Державна влада и Украпи здійснюється на іа-са (ах п поділ) на законодавчу, виконавч) №■ судову».

Принцип розподілу влади вперше було георетнчно обі рунтоввно в XVI11 еі.анілпїськіїм філософом Джоном Локком та франц) юм Шарієм Моїпсск'с. Виходячи з «доіовірпої» теорії походження держави, природних прав людини, воші вважала за необхідне централізувати державну влад) і обмежити влад) монарха в інтере­сах молодою клас\-о\рж\аіи. Вважали за необхідне розподілити функції законодавчі, виконавчі і судові і закріпити їх м органами влади, які б мали певні повноваження і прерогативи. Гакни розпо­діл влади запобії ав би сваволі, і пранії і забезпечував би реалізацію природних прав людини.

Принцип розподіл) влади використовується і закріплюється Конституціями багатьох країн світу, хоча pea мис і і.ея він по-різно­му, коли може бути жорстка або менш /Корсіка система розподіл) м іади і протшми. Конституція України ст.б та 7 закріплює горизон-1.1.п.піні і вертикальний розподіл влади як основини принцип функціонування оріашв влади.

У відповідпоспдо Конституції України державна влада в Украпи ді піп.ся на законодавчу Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів, судову Верховний Суд і Конституційний Суд

Це горизонтальний розподіл влади, w яким органи законодав­чої, виконавчої і судової влади щіґіснюють свої повноваження вп-піп.х органів влади в межах, встановлених Конституцією і відпо­відно до іаконів Украйні.

56

Крім них і їдок влади. Конституцією визначається статус Пре-ііідсніа як і лави держави, ЙОГО взасмоди з ВИЩИМИ органами дер­жавної влади.

Вертикальний РОЗПОДІЛ влади передбачає децен і ратанію вла­ди, передачу певної частини повноважень місцевим органам влади. Конституцією, сг.7, р.ХІ визначається і гарантується місцеве само­врядування.

Місцеве самоврядування реалізується як право територіальної іромади-жиіедів села чи добровільного об'єднання у сільську ірома-д\ жшедів кількох сіл, селян іа жпіедів місіа самостійно вирішувати питання місцевою значення в межах Коне і и і мій і законів України.

Місцеве самоврядування сприяг залученню вайширшнх верств населення до управління державними справами, до безпосередньої демократ.

Іакпм чином, ідпкпюі п.ся ирактчио денен і ра.пзація влади. реалізується принцип локальної демократ на мкпях. Через роз­поділ влади реалізується конституційний принцип політичної, еко­номічної іа ідеологічної багатоманітності що запобігає готалтга-ріізм v і а монополізації влади певним органам влади або іншою полі пічною структурою, гаранту* від сповзання до диктатури.

Референдум 16 квіїня 20(H) рок) зробив ймовірним перероз­поділ державної влади, концентрацію ключових владних повнова­жень довкола інституту президентства, підвищення ролі регіонів \ державном> управлінні Додаткові підстави розпуск) ІІрсзиден-іом Верховної Ради, скасування або обмеження депутатського імунітету, скорочення кількості народних деп) газів з45()до 3(H), пе-рехі. і ві. і о. (нопала і ноі о, за Коне і н і уцією України, до двопала і но-ю парламент) істотним чином мож) гь вшшн) ги на обмеження по­вноважень єдиною законодавчого представницького органу вла­ди Верховної Ради України.

^ініційована президентом Л.Д.Кучмою конституційна реформа

і є суттєво перерозподіли ні владні повноваження між гілками влади, змінній процедуру формування органів виконавчої іа судо­ вої влади аі порядок їх взаємодії. А зміна структури парламенту, перехід до двопалатної системи (бікамерізму) призведе хід-

носи конституційного визначення форм взаємодії між Державни­ми Зборами як нижньої палатою парламент) і Палатою регіонів, цим своєрідним сенатом. Мас змінитись і форма республіки Укра­їна з президентсько'парламентської на ііар.іаменісько-презн-іеитську.

57

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Статтею 5 Конституції України визначено, що Україна с рсс-пуб.пкою. Безпосередньо в текси Консінтунн ис конкрсіїповаио якою саме — президентською, парламентською, президеитсько-пар.іамспіською чи парламснгсько-прсзнденгською с сьогодні Ук­раїна. А.іс конституційно визначені повноваження гілок державної влади, функціонування існуючої моделі управління, сисісми стри­мувань і противаг, що діс у відносинах між Президентом, парла­ментом, урядом і судовою системою, дас підстава визначати Україну як прсзндсіїісько-парламсніську республіку.

Стратегічна мча конституційної реформа перехід від діючої моделі державного управління прсзиденстсько-пар.іамсніськоі рес­публіки до нарламснісі.ко-прсзндсніськоі. Однак оприлюднений на початку березня 2003 р. проект Закону «Про внесення змін до Кон­ституції України» шачно розширює повноваження Президента в сфері впливу на діяльність парламенту, на процедура формування уряду, и;ілія іьшс 11. судової сне і еми. Фактично передбачається кон-непірапія владних повноважень навколо інституту президенте і ва,

Конституція України визначила основні засади зовнішньої і внутрішньої політики держави.

Наііваж.іпвіпіпміі функціями держави» замісі суверенітету і ТЄ-рнторіальноі цілісності України, забезпечення її економічної і інформаційної безпеки (ст.17, ч.І).

Рев п іапія ЦИХ завдань ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ Збройними силами України.

Забезпечення державної безпеки і мхнсі державного кордону України поклад» гься на відповідні військові формування та пра­воохоронні ограни держави, організація і порядок діяльності яких визначаю гься законом.

Конституцією Украйні забороняється використання Збройних (її і України для обмеження прав і свобод громадян або ч метою повалення конституційного ладу і усувення органів в лади чи пере­шкоджання їх діяльності.

Зовіїїиіиьополпична дія.іьнісіь України спрямована па забезпе­чення її націоналі.них інтересів шляхом мирною і взасмовнидного співробпнпніваз членами міжнародного співтоварне і ва м Загаль-НОВЯЗЯаннмн принципами і нормами міжнародною права (сг. 18).

Декларацією про державний суверенне і України 1990 р. було проіолоінено наіп\ державу нейтральною і позаблоковою, яка до-грвмується трьох неядерних принципів: «не мати, не виюіов лящ і не набуваїи ядерної зброї». Виходячи з неядерних принципів, Ук­раїна в перин роки незалежності знищила іа передала Росії свою

58

ядерну зброю, провела в односіороііньому порядку за власною ініціативою скорочення ядерною потенціал) держави.

Все цс маг забезпечити Украпи захист її суверенітету і відпові­дає національним Інтересам українською народу. Реформи Зброй­них Сил України, шо проводяться нині, мають скоротити особовий склад армії і забезпечити перехід від обов'язкової військової с.іуж-би до служби в армії на контрактній, професійній основі, що ма< наблизити Украшу до світових стандартів організації Збройних Сил в сучасних умовах,

У сг. 17 Коне і п і у пи визначає і і.ся, шо захне г суверені і є і у 11 ерн-юріальної ЦІЛІСНОСТІ України, <абсзпсчсння її економічної та інформаційної незалежності покладається на відповідні збройні військові формування та правоохоронні органи держави.

Рсалізуюча доктрину позаблоковою статус) держави, Україна через систему конституційного законодавства проголосила забо­рону на створення і функціонування па і ери торії України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, на розташу­вання на території України іноземних військових баї.

Метою зовнішньої по лі піки держави є забезпечення національ­них інтересів і безпеки шляхом підтримання мирною і взасмо-віпі тою співробітництва і членами міжнародного співтовариства за загальяовнзиаанми принципами і нормами міжнародного права (сі. 18).

іасадя внутрішньої політики України визначаються ci.l.via \^{> Конституції га відповідним чинним законодавством, яке per) DM економічні, соціальні, ідеологічні га культурні пронеси.

Найважливішими внутрішніми функціями держави в сфері внутрішньої політики с забезпечення правопорядку, економічної, політичної та ідеологічної багатоманітності, екологічної безпеки і їм при мания екологічної рівноваги на гернторй України, подолан­ня наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу, гаранта прав і свобод людина і громадянина.

Реалізація всіх них завдань обумовлена конкретними соиіаль-но-но.ті пічними реаліями сьогодення, періодом переходу від to-іа тарною суспільства радянських часів до ринкових відносин каппа.іісіичпоіо іипу.

Лібералізація, баіаіоманпніеіь суспільного життя обумовлене особливостями перехідною періоду, який нині переживає держава Без державної підтримки практично неможливо утвердження но­вих форм суспільпо-по.ппічних відносин.

59

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Державнії екологічна політика стала пріорятотною після іра-і оди 1986 р. Виникла погребі канстнтуюватв основні напрями іа-коі політики. Цс перш за все с творения відповідної нормативно-правової бази, яка б регулювала правові відносини в сфері скопи її: по-друк\ сіпорсния сне і емп ско юі ічиих нормативів і екологічно* ю контролю $а і\ доіримапням, по-іром . формування еколої ічної Культури іромадяп.

Конституційне право власності в Україні

Х.іракісрисіпка держава і п коне і н шинною да д\ була б непо­вною без аналізу економічної системи, основних форм власності в Украпи. Конституційне реї \.конання прана власності нсвід'см-на прерогатива будь-якої держави. Саме гак іде процес лсгпнміза-ціі певних иайппииі і економічних підноснії.

Спеціального розділу, присвяченого проблемам власності, в Конституції України нема* \ к виходячи з ряду статей, а саме і і ІЗ, 14, 41. 142, 143. можна зробиш ВИСНОВОК, то в умовах пе­рехідного періоду Конституція проголошує не.інше політичну, іде­ологічну, але Л скопо \іічіі\ оаі а і омані і ніс 11. (сі. 15).

Якщо в Конституції УРСР 1978 р. було проголошено існування 2-х форм власної її ни аяьнонародної як державної і колгоспно» кооперативної та особистої, го анголошена новою Конституцією економічна багатоманітність передбача< ширший спектр форм власності.

Коне і и і \ цінною новацією с прої олошення прива і ноі плаї пос 11 як такої, шо охороняється законами держави. Право приватної власності с непорушним (сі.41). Конституція визначає суб'єкти і об'єкти приватної власності, шляхи и набуття, правовий порядок відчуження об'єктів приватної власності (сі.41).

Другою формою власності с «властен, украївсвкого народу» (гі.ІЗ). Це земля, п надра, атмосферне иокіїря і а інші природні ре- cvpcii, які знаходяться па гервгторії України, природні ресурси и континентального шельфу, виключної (морської) економічної чопи. Від імені Українського народ) щ линка иіііепіокчі.

органи державної влади і а органи місцевою самоврядування.

Конституцією прої олі и ню основним національним багат­ ством с земле вона перебувас під особливою охор іва (сі.14). Крім гою. громадяни України можуть користуватись об'єктами права власності народ\. державною вннсністю на прв>

60

родш об'єкти. Так, законодавчо розрізнясп.ся заіальне і спеціаль­не пріі|)одокорпсіуваиня. Перше не передбачає оплати за корисіу-ваппя природними об'єктами, спеціальне природокорпсіунашія передбачаг и.іаі\ на піде і ані ліцензій (о.хоїа. вирубка лісу і і.д.). Реформа сільською господарства, започаткована Указами Прсзи-депіа України на початку 20(H) р. призвела до розпаювання землі і зміни форми власності на землю. і об'єму права вдасноси укра­їнського народу земля перетворюється на прнвапп власність.

Докорінно змінюється не лише правова природа власності на землю, змінюється також суб'єкт власності на землю, ного соціаль­ний статус як власника земельною паю.

Цей процес б\ло започатковано одраз) після проіолошення державної незалежності України. Вже Законом України «Профор­ми власності на землю» ні і ЗО січня 1992 р. Верховна Рада постано­вила запровадиш в Україні поряд з державною КОЛСКТИВН] і приватну форми власності на землю. Ці форми власності с рівно­правними сьогодні. Шляхом пріїванпаші амля, як і інші об'єми колективної і а державної власності в умовах переход] до ринкової економіки стає приватною власністю громадна України.

Конституція України закріпи 1.1 кпіпмнісіь іакої форми влас­ності як комунальна або муніципальна власність.

Об'єктами комунальної власності с комунальні підприємства, організації іа установи (ст.142 Конституції України). Суб'єктом права комунальної власносп є місцеві іромади вособі місцевих рад,

Конституцією України не іадек.іаровапо іак\ форму власносп як власність колективна. Але шин норматившнхравові акт стверджу* ють право колективної власносп і порядок її викорисіапня. Гак. Ь-коном України «Про споживчу кооперацію» від 10 квпия 1992 р. (розділ 4) властен, споживчої кооперації розглядапься як одна з сфер КОЛСК1ИВНО1 в.іасиосп. Вона складається з власності споживчих товариств, оріанізашіі іа і\ спільної власності Кожен ідея спожив­чого товарне і на мас свою частку майна в спільному майні споживчої кооперації, яка визначається розмірами пайового внеску та дивідендів на нього. Але пайовик не може самочинно користуватись, володііп і розпоряджались кооперативною власністю. Суб'єктом прана власності с юридична особа кооператив, спілка або утворе­не кооперативом підприємство, якщо воно мас відокремлене майно.

Іншою формою колективної власності була гакож власність ко­лективних сільськогосподарських підприємств, яка \ відповідності з Іеме IUIHM кодексом сьогодні нереіворюєіься у приватн) в икність.

61

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Таким чином, можна зробиш висновок, що конституційне рс-гулюмяня права власності передбачає скономічн\ баїато-мапіпіісп,, що базується на рівноправному існуванні гакях форм власності як власність державна, колективна, муніципальна га при­паї на. Основною тенденцією економіки перехідною періоду с при­ватизація державного, колективною і а муніципального майна, пріоритетний¹ розцінок приватної власності На її основі фор-муєп.ся повнії піп посісоціалісіичпих виробничих відносин, нова економічна система української держави.

Визначивши найважливіші характеристики держави, її полти­ну і економічну систему, Конституція України регулює іакож принципи зяь'язк) громада t українською суверенною державою через розв'язання проблеми громадянства.

І ромадянство в Україні. Мовна і культурна політика держави

У відповідності з міжнародним! правовими актами Конститу­ція України проголосила існування единою громадянства, яке и-безпечус єдиний правовий статус .ия всіх громаддя України (сі.4).

Коне і н і мім більшості країн свіі\ запроваджують єдине грома­дянство. Але можливе і подвійне громадянство, гак званий білет-ризи. Біпатриди користуються правами громадян своєї стічної батьківщини і правами громадян країни проживання. Це створює певні іісзручноси не лише при виконанні громадянином своїх обов'язків, але н при використанні своїх прав, бо в різних країнах воші можу и. мані річні правові норми.

Тому у практиці міжнародних відносин держанії праінуп. мін-каїн бшатрюму і застосовують ііою лише за умови двосіоронніх міждержавних мод. Запровадивши принципи единого громадянст­ва, Конституція України сприяє збереженню стабільності в суспільстві, запобігає будь-яким міжетнічним конфліктам,

Механізми набуття громадянства України, втрати ііою га по­новлення викладено в конституційному Законі «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р. Значно конкретніше умови набуття громадянства Украйні визначено законом України «Про грома­дянство», то набрав чинність з 1 березня 2(H) І р.

В різних країнах сві і > існують різні конституційно врегульовані способи набуття громадянства, і аи як філіація, натуралізація, домінс.ші га оптація. Найбільш оптимальним с спосіб філіації, який полягає в тому, то громадянство вабувається за народжен­ії

пям Філіація пов'язана з принципом «права крові» і «права грун-і\». Історично першим був принцип римського права - принцип «права крові». Він ліс і в українському законодавстві про грома­дянство. «Дії піна, батьки якої на момсіп її народження перебували н громадянстві України, с громадянином України, незалежно від того, чи народилась вона на території України, чи u її межами* ('Закон «Про громадянство України»).

Іншим способом набуття громадянства с натуралізація на­дання громадянства за вільним волевиявленням особи, яка с грома­дянином іншої країни, бажає набути громадянство країни прожи­вання. Такті спосіб існує в США, Іспанії, Франції і а ІНШИХ країнах

СВІ IV.

Доміцелій передбачає процес укорінення, що означає намір осо­би обрані крашу місцем постійного проживання, праці, одруження га інше. Оптація застосовується до біпатридів для виходу з подвійного громадянина і шлміоіо обрання ЄДИНО] 01 ромадянсіва.

Особи без громадянства апатриди це реали, що виниклії після розпаду Радянського Союзу, коли втративши старе грома* дяіісіво вже не ІСНУЮЧОЇ держави, люди не набули Громадянство нових суверенних держан. Цс торкається мешканців країн Ьа.іін. російськомовного населення, а іакож етнічних українців, що по­вернулись в Украін\ і інших регіонів СРСР і до 31 грудня 1999 р. не подали іаяву про визначення своєї належності до громадянства України. Законом України «Про ірома;іянство» 2001 р. передбача-юіься умови натуралізації для осіб, що виявили бажання набути громадянство України і перш за все проживання на і ери і ори Ук­раїни не менше 5-ти років, наявність засобів до існування, відмова від громадянства інших країн.

З мстою досяі нсніїя міжнаціональної злаюди Консппуція Ук­раїни (впроваджу* принцип єдиної оержавноїмови. Зміст ст. 10 про державну мову в Україні був об'єктом дискусій в парламенті. Зва­жаючи на полісі ііічішїі склад України, наявність значної кількості російськомовного населення, ліві дсиу гаї в парламенту пропонува­ли надані статус офіційної не .інше українській але й російській мові. Були відповідні посилання на мовну політику Швейцарії, де, зокрема, офіційно визнаються 4 мови: італійська, німецька, фрап-И) и.ка і ретороманська.

Сьоіодіи статус української мови визначається Конституцією, а також Законом «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 19X9 р. як державної мови.

63