Питання д.Ія аілшкотпро.Іт

1. Яка різниця між виборчим правом і виборчою системою?

2. Чи може бути виборче право нсіаіа.іиіим, нерівним і непря­ мим¹

3. Як поєднуються форми прямої і представницької демократії'

4. Чи можна наділяти всеукраїнський референдум законодавчими повноваженнями'

( 'писок р*кл мнОованої. іітсришурч і. Конституція України. Р.ІІІ. К., 1996.

118

2. Коментар до Конституції України^ Р.ІІІ. К., 1996

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від IX жовіня 2001 р.

3. Закон України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» від З липня 1991 р.

4. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. P.IV. К.: «Вища школа». 1997.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗПОДІЛ ВЛАДИ

Основний принцип організації державної влади в Україні визначено сі а нею 6, розділу 1 Конституції, де проголошено, що державна влада в Україні ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ на засадах ПОДІЛ) її на зако-нодавч}, виконавч\ і судову.

Принцип розподілу влади в сучасних умовах закріплено коп­ии шиями багатьох країн. В конституційному процесі він мас іначну історичн) градацію. Вперше принцип розподілу влади було георетвчно обгрунтовано у XVIII сторіччі Джоном Локком іа Шарлем МоїескЧ як необхідну умов) обмеження влади вбсоЛЮТ-вої монархії на корпи ь молодою класу б\рж\азіі. В історично відомому документі «Пакт і Конституції законів га вільностей війська Запорізькою», написаному у 1710 році Пилипом Орликом, принцип розподілу и йди було викладено як основи) засаду ор-галізації полі пічної влади > козацькій республіці

Такий розподіл передбачш децентралізацію влади, чітке визна­чення меж повноважень оріаиів законодавчої, виконавчої га судо­вої влади, мас на меті запобігти концентрації влади в одних руках,

уТВерДЖСННЮ ПОЛІТИЧНОЇ сваволі, ашориіаризмч, інраші.

У відповідності до принципу розподілу влади кожна і їдка дер­жавної влади мас б) ГИ відносно самостійною, незалежною. Для >з-годження їх дні Конституцією передбачена система стримувань і противаг, кікнх як різні а роки повноважень Верховної Ради 111 ре­чі [сіма, різні строки їх виборів, право Верховної Ради па ІМП1ЧМСН1 і право Президента «не всю», па досіроковс припинен­ня повноважень Верховної Ради, участь Президента і Верховної Ра­ди \ формованім органів виконавчої, судової влади га інше.

Конституція не пі і їй закріплює принцип розподі л\ влади на за­конодавчу, виконавчу і судову, вона обумовлює межі повноважень кожною органу влади. Так. єдиним нисонодавчим органом с

119

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Верховна Рада України, витим органом виконавчої влада с Кабінеі Міністрів України, і.іавою держави с Президент України Конституцією визначено також повноваження оріпнів, які здійснюють правосуддя в Україні.

Розподіл влади вкрай необхідний, бо влада без вн) грішніх про-шваї не може збереї ні демократичну форм\ правління і неминуче ево ооціонуї до авторитаризму.

Розію и і державної влади в Україні иніснкн і і,ся не лише по го­ризонталі чіл нищими органами влади: Верховною Радою України, Президентом, Кабінетом Міністрів України, Верховним Судом Ук­раїни. Державна влада реалізується на засадах централізації і децен­тралізації. Тому розподіл владних повноважень йде і по вертикалі

Владна вертикаль передбачає законодавчо визначений роз­поділ владних прерої атив між місцевими і центральними орі анамн державної влади. Місцеві органи влади частину своїх повноважень делегують центральним органам влади, яким вони підзвіті і підконтрольні. Центральні органи влади передають частину влад­них функцій органам влади на місцях.

Кожна піка влади мас свою владну вертикаль. Так, крім Вер­ховної Ради, як вищою представницького органу влади, існують місцеві Ради народних депутатів, представницькі органи влади на місцях. Виконавча влада реалізує частину своїх повноважень через місцеві районні га обласні адміністрації. Судова влада розподі:іт свої повноваження між Центральними орі анамн судової влади і місцевими судами.

Такий горизонтальний і вертикальний розподіл державної вла­ди градиційно властивий демократичній моделі держави і забезпе­чує її оптимальне функціонування.

Порушення балансу повноважень між і і.іками влади, між ієрар­хічними ланками владної вертикалі негативно впливає на функціо­нування механізму державної влади.

Представницькі органи влади формуються шляхом обрання їх складу шляхом виборів.

Громадяни України делегують свої права і повноваження на­родним депутатам рад різних рівнів. Але обрання не єдиний спосіб формування орі анів державної влади. Конституція передба-маі і призначення посадових осіб, затвердження і\ і івільнення з по­сад або Президентом або Верховною Радою України.

Поєднання принципу обрання і призначення існ\с в багатьох країнах світ) і він діє ефективно, забезпечує оптимальне фунхціону-

120

вания відповідних оріаінв влади і посадових осіб. Так. голови місцевих Рад народних дсп\ гатІВ обираються населенням України. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються Прези­дентом з урахуванням певної владної ієрархії. Так. Голови облас­них державних адміністрацій призначаються Прсзидснюм. а рай­онних Головою обласної адміністрації.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ — ЄДИНИЙ ОРГАН ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ

У відповідності з принципом розподілу влади, єдиним законо-данчнм органом України є Верховна Рала України. її прсрогаїи-ви, склад, статус депутата будуть розглянуті у гакій послідовності: статус Верховної Ради України: статус цеп) гага Верховної Ради: функціональний аналіз прерогатив Верховної Pa m

Статус Верховної Ради Укрепи як єдиного органу законодав­чої влади в Украпи і а порядок її діяльності визначено ст.75 Кон­ституції України. Законами України «Про постійні комісії Верхов­ної Ради України» від 4 квітня 1995 p., «Про статус народного де-ггутата України" від7листопада 1992 р. га іншими законодавчими актами.

Конституцією України визначається сутність Верховної Ради як < піною загальнонаціонального, представницького, колегіального оріан\ державної законодавчої влади в Україні. Виключно до її компетенції входин, прийняття законів на і ери і ори України. Ні­якого іншого органу законодавчої влади в Украпи сьогодні немає. До 1995 р. Верховна Рада АРК мала конституційне право прийма­ти закони За Законом України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. Верховна Рада АРК втратила право приііма-іи нормапівпо-правові акт J нш їм п законів і всю законодавч\ ДІЯЛЬНІСТЬ було сконцентровано \ Верховній Раді України

Принципи взаємодії Верховної Ради України t іншими гілками влади регламентуються відповідними розділами Конституції України (pp.V, VI, VII, VIII) іа іншими законами України.

За Конституцією України Верховна Рада України нарла-мент однопалатний. Цс обумовлено унітарним характером нашої державі, яка на відмін) від федерації не має снсіемн автономних утворень

121

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

11.1 квітневий референдум 20(H) р. б\.ю винесено для обговорен-ня питання про доцільним і. запровадженая двопалатною парла-метну (бікамсралпм\) в Україні. По ми інша відповідь ^{||;| ІІС} ПИТаН-ия в ході референдуму повніша мамі певні правові иас.ті дкн. л са­ме зміну конституційної норми про однопалатний парламент і запровадження двох палат в парламенті верхньої і нижньої.

Бікамсралізм явище в практиці парламентаризму не нове. В ретроспективі Гюіо існування в парламентах баї а 11,ох країн пояс-нюсться необхідністю політичного компромісу між феодалами і буржуазією в боротьбі за політичну владу. В сучасних умовах біка-мералізм унітарних держав пояснюють необхідністю опіиміиіцп роботи парламенту, забезпечення більш високою рівня про­фесіоналізму за рахунок професійних ПОЛІТИКІВ в складі верхньої палати, складними умовами розвязанняетнічних проблем.

Двопалатна побудова парламентівї федеративних державах по­яснюється необхідністю більш сфекінвною представництва в нижній палаті ниересів суб'екпв федерації, а в верхній палаті і.иа іі.нодсржавнііх, консолідованих інтересів. Загальна геяденція врозвніку парламентаризм) за сучасних \ мов — перехід від бікаме-р.і пзмудо однопалатних парламентів, хоча двопалатні парламент існують в США. вФРН, в Польщі, Румуна гадеяких інших країнах.

В двома.іа і них парламентах різних країн існують відмінності не .nunc в прероіаіива.х верхньої і нижньої палати, але гакож > шля­хах їх формування. В процесі виборів до цих палаї засюсовуються різні виборчі кхно.іопі. різні норми вредставинцтва, різний віко-вніі ценз для виборців і депутатів.

СЬОГОДНІ не можна прої позу ваш правові шляхи у і ворення дво­палатного парламенту в Україні, доки Верховною Радою не буд) п, пршїняи імінв до Конституції України \ відповідності з результа­тами референдуму 16 квітня 2000року.

З опрсиодисиням Указу Президепіа «Про винесення на всена­родне обговорення проскіу Заков] України «Про внесення змін до Конституції України» ви 6 березня 2003 р. знову актуаявум ись проблема парламеніської реформи шляхом зміни структури парла­менту, ііою кількісного склад) га меж йою повноважень, і ак, про­понується внесення в СТ.75 Конституції положення про те. що Вер­ховна Рада України мас складатися З ДВОХ па.іаі Палаш реї іонів і Державних зборів.

Передбачаються імши кількісною складу парламенту. Іпк. СТ.76 чинної Конституції визначала склад Верховної Ради юти*

122

рисіа п'яідссяі депутатів, які обираються на основі загального, рівною і прямого виборчою права шляхом і ас мною голосування строком на чо міри роки.

До СТ.76 рекомендовано внести гакі текстуальні «міни: «Кон­ституційний склад Державних зборів триста деп) київ України, які обираються відповідно до закону на пропорційній основі».

До Палаш реї іонів обираються по три представники від Авто­номної Республіки Крим, областей Киева і Ссвасіополя». Порядок обрання депутатів Палаш регіонів не визначається конкретно. По­гребу* N гочнення правова основа формування Палати реї іонів. Чи шляхом прямих, чи багатоступеневих виборів буде формувашеь персональний склад Верховної палати парламенту — мають визна­чити депутати Верховної Ради підчас внесення змін до Конституції. Вимога скоротиш кількісний склад парламенту мотивується нс-об.хідшсік) іидвиїнепням ефективності ііою закона творчої роботи. Хоча цю тезу не можна сприймати беззастережно, бо кількісний склад парламенту однозначно не визнача* ні ступінь Вогодемокра-іпзму. ні ефективність ііою діяльності.

Ці доповнення пов'язані з наслідками квітневою 2000 р. Вссук-раївського референдуму, який пропонував електорат) схвали і и пропозицію суб'єктів референдної ініціативи скоротити чи­сельність складу Верховної Ради до Зон деп) іапв.

Чисельний склад парламентів в різних країнах визначається різноманітними факторами, починаючи від іагальної кількості насе­ления і кінчаючи парламентською ірадищсю. Конституції або спеці­альні пікоии визначають чисельність парламенту, виходячи з норми представництва, середньої кількості виборців, яких мас представляти в парламенті один депутаї (найменший гл чисельністю парламент Кіпру 60 депутатів, найбільший у Китаї 3 тне. депутатів).

5а Конституцією України сьогодні один депутат представляє 111 тис. громадян. При можливій кількості в 300 депутатів один де­путаї буде представляти 167 ніс. громадян. Для порівняння можна навесні іакі факти: Великобританія мас в палаті громадян 682 де­путати і кожен дш\ іа і представляє 89 тис. виборців: [талія в палаті депутатів мас 630 місць, один депутаї представляє 90 міс. виборців; у Франції Національна асамблея мас 577 деп) іапв: один депутат представляє 100 шс. виборців; в Швейцари один депутаї представ­ляє 35 тис. виборців.

Зміна кількісного ек іад) парламент) шіннть і норми представ­ництва е.іекіораіу в особі одної о деп) кил.

123

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

У складі Верховно! Рада лпоп, профільні комітети, повнова­ження яких визначаються Законом України «Про комітете Верхов­ної Ради України» віл 4 квітня 1995 р. Відповідно до Конституції України комітетам належнії, право законодавчої ініціативи, зако­нопроекта робота одна з основних функцій комітетів. Саме профільними комітетами здійснюється за дорученням Верховної Ряди або з власної ініціативи розробка проскіів законів, іч експерт­на оцінка, узагальнення пропозицій, що надходять теля всенарод­ного обіоворсиия, правовий ирої поз дії закону.

Про основні напрямки роботи комітетів Верховної Ради Ук­раїни може лапі Інформацію перелік Комітетів Верховної Ради Ук­раїни IV скликання:

- Комі к і і піп.nil. правової реформи.

Комітет з питань державною будівниці на. місцевою самовряду­вання га діяльності Рад.

Комітет з питань соціальної полі інки і а прані. Комітет з витань охорони здоров'я, материнства і дитинства. Комітете питань молодіжної полі піки, фізичної культури і спорту. Комітет і питань вауки і освіти. Комітет з питань культури і духовності. Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством* власності та інвестицій Комітет з питань бюджету:

- Комітете питань фінансів і банківської діяльності. Комік і з ііінаїп. промислової полі піки.

Комисі з питань па іивно-еисрі епічної о комплексу, ядерної полі піки і а ядерної безпеки

Комііег з питань будівництва, гранслорту і зв'язку і комуна, іьію-і о господарства.

- Комнеї з питані аі раряої політики і земельних відносин. і омітет v закордонних справах і зв'язках з СНД.

Комі к і і питань еко югічноі політики, природокористування і а

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Комисі з питань законодавчою забезпечення правоохоронної

діяльності та боротьби з організованою шочинністю і корупцією.

Комітет з потань національної безпеки і оборони

Комітет з питань Регламенту, депутатської вінки га організації

роботи Верховної Ради України.

Комітет з питань свободи ( і інформації.

124

Комітетз пні ані. прав людини, національних ПОШЛИН і міжнарод­них відносин.

Коміїст у справах пенсіонерів, ветеранів і іниалідін. Комітет з ліпшії, європейської писі рації

Перелік комітетів стверджує Верховна Рала України і обирає і о ин комітетів.

Склад Верховної Ради України XII, XIII та XIV скликання нолі-гечноструктурованнй на засадах багатопартійності і ідео.тоі ічної ба-іаіомаиііноси. У складі Верховної Ради XIV скликання (після утво­рення у січні 2000 р. парламентської більшості і зміни керівниці на парламенту це скликання одержало назв) •• ірстього»), існувало ІЗ фракцій: КОМУНІСТИЧНОЇ парні, сотала іичінч. селянської, народ-но-дсмокра пічної, проіреснвно-соціаліс пічної, сота і ,к мокра піч­ної (об'єднаної), дві партії Руху, Зелених. «Громада*, «Реформи Центр», «Батьківщина», «Трудова Україна», дві групи «Незалеж­ні» і «Відродження реї іонів». На кінець I99S р. кількість фракцій ско-ротялвсь до 8, найбільш численними фракціями були КПУ га НДП.

Після виборів 2002 p. u парламенті з'явились ноні фракції «На­ші Україна», «За един) Україну», «БЮТ» та інші

Парламентські фракції огворюються за партійною прішалсж-іпспо з деїтаин членів однісі парні, або членів ПОЛІТИЧНИХ блоків. Фракції відіграють суттєву роль \ підготовці і прийнятті парла-мсінських рішень, узгоджують позицію членів фракції в процесі го­лосування, беруть участь j складанні регламенту робот парламенту, \ формуванні постійних і спеціадьннх парламентських комісій.

{а реї ламепіом робош парламент) IV скликання припускалась пракпіка внход) кандидата із фракції, за списком якого ного було обрано, до іншої фракції, або до складу позапартійної, позафрак-нніної часіпнн депутатів.

Проектом закону «Про внесення змін до Конституції України» забороняпьея іака практика, а в разі порушення заборони припи­няються повноваження дсп\ і ага достроково і він позбавляє і ься де-и\ іаіською мандату.

Коїн пп\ція України сі.КХ визначила порядок обрання і функції Голови Верховної Ради України. Верховна Рада України зі свого складу обирає Голов> Верховної Ради, першого заступника і іастушшка Голови Верховної Ради України та підкликає їх.

В разі внесения змін до Конституції мас обиратись не Голова Верховної Ради України, а Голови палаі Державних зборів і палата регіонів. Голови палат будуть мати повноваження, що

125

l'.C. Валакірєва

Конституційне право України

співпадають з повноваженнями Голови Верховної Ради України сьогодні:

- весні засідання палати;

оріанізовуватп підготовку питань до розгляду на засіданнях палат;

• підписувані акти, прийняті палатою;

• прсдставляін палату у зносинах з органами державної влади Україна іа органами влади інших країн.

Спільні засідання палаі Голови па.іаі мають вести по мери.

Конституція України сі а нею 77 внзиачас. що чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю березня четвер­того року повноважень Верховної Ради України.

В ході парламентської реформи передбачаї гься зміна терміну повноважень Верховної Ради з чо трьох до п'яти років. До ст.77 Конституції України маю 11, бути внесені доповнення, що юрка-юп.ся позачергових виборів не до Верховної Ради України, а до Державних Зборів, виборів, що призначаються Президентом і про­водяться в період шестидесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Державних зборів.

Передбачається конституційно врегульоване право Президента достроково припиняти повноваження не Верховної Ради в цілому, а лише Державних зборів. Значно поширено в проекті Закону «Про внесення змін до Конституції» перелік умов припинення повнова­жень Державних зборів доповненнями до ст.90 Конституції Ук-

раїпп.

Чинною Конституцією передбачаї гься піше одна ситуація, ко­ні Презпдсиі ма< правові підстави достроково припиняти повно­важення Верховної Ради якщо протягом грндцяти днів однієї черіової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись (відсут­ність кворуму, блокування окремими фракціями чи групами депу-і а і їв реєстрації і а інше).

Стаї гею 90 рекомендується до названої умови додані гаю:

якщо протягом одної о місяця в Державних зборах не сформо­вано постійно шоч\ парламентську більшість;

якщо прогяюм шестидесяти днів після відставки Кабінет) Міністрів України не сформовано персональний склад Кабпіеі\ Міністрів України, який відповідно до Конституції України при­значається Державними зборами:

якщо до 1 грудня не затверджено Державний бюджет України на нас і миші) календарний рік.

126

Конституцією врегульовано правовий статус Верховної Ради України і правовий статус народного депутата України.

Статтею 76 Конституції визначено, то народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів до-сяг двадцяти одною року, маг право голосу і проживає в Україні прогяюм останніх п'яти років.

Віковий ценз кандидатів > депутат (не менш двадцяти одного року) законодавець вважас необхідною умовою для nam 11 я певио-іо соціального досвіду, певною рівня освин і інтелектуального розвитку, політичної зрілості

Цензом оеїд юси. безперервною проживания в Украпи иротя-1ОМ останніх няні років перед виборами іабезоечується більш гли­боке розуміння сошалі.но-скономічної ситуації в країні, усвідо­млення проблем, якими живе народ.

Цілком зрозумілим с зміст ч. III СТ.76: «Не може бути обранім до Верховної Ради України ітюмадяніш, який ча< судимість за вчинення \ мискою злочину, якщо ня судимість не погашена і не зпяіа у вста-новленом] законом порядку». Законодавець передбачає високі мо-ра и.іі і норми для обранців народу. деп\ гатів Верховної Рані України.

Депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі, на відміну від депутатів Верховної Ради УРСР, які збирались на сесії двічі на рік. а в межсесіинип період працювали на своїх робо­чих МІСЦЯХ. Законотворчу робоп здійснювала Президія Верховної Ради, а депутати лише схил нова пі запропоновані законопроект, надавали їм сили иікону своїм голосуванням.

Часткою II сі.7Х Конституції депутатам забороняється маш інший представницький мандат, б) ги на державній службі, суміща-пі деп\ гатськ) діяльність з б\дь-якою іншою.

Ця правова норма означає, що па період ідшснення повнова­жень депутата j Верховній Раді, він не може виконувати будь-яку іншу робоїу, крім наукової, творчої або викладацької.

Таким чином, робоїа у Верховній Раді є ,ия депутата основ­ною, що маг забезпечити більш високий рівень професіоналізму, більшу ефективність діяльності Верховної Ради в цілому. Ці поло­ження пропонується викласти більш конкретно шляхом внесення змій до Коне ш і уші. а саме: народні деп\ гати не можу і ь «обіймані інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або під­приємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової іа творчої дія плюси). ВХОДИТИ ДО складу керівною або наглядового орган) підприємства або організації, що маї на меті одержання прибутку».

127

Р.С. БалакірсБа

Конституційне право України

За порушення ВИМОІ н щодо нсс\місності дси\ пггського манда-га ) іншими переліченими видами діяльності передбачається до спи, с\вора і конкретна конституційна відповідальність. У двадця-іидсинип сірок депутат припиняє іак\ діяльним ь, або подаєособи-еі\ заяву про складання повноважень народного деп) гата України.

У В1ДПОВ1ДНОСИ з чинним законодавством депутаті нас відміни манд.п па відмін) від імисраіивноіо мандату, якіпі мали деп) гати <а радянських часів.

Імперативний мандат передбачав накази виборців своєму депу-гатові, можливість відкликання дсн\ гата виборцями, в разі, якщо він на належному рівні не виконував депутатські повноваження. Імперативная мандата зобов'язував депуіата обстоювані у Вер­ховній Раді пперсен окремих районів і іруп виборців, передбачав періодичні звіти депутата перед виборцями.

Вільний мандаї виключає накази виборців, лобповаиня дсп\ іа-гом шісрссів свою виборчою округу, бо він представляє інтереси усього українського народу. Вільная мандат не виключає відкли­кання депутата виборцями, якіно він не виправдав довір'я виборців (Закон «Про статус народною депутата України» с.7). З метою за­безпечення депутатської незалежності Конституція України стат-duo хо запроваджує принцип депутатського імунітеті ' дсаутатсь* кого індемнітету.

5і ідио вршщиду депутатського імунітету народним депутатам України гарантована депутатська недоторканність. Без згоди Вер­ховної Рада вони не можуть бути прніяїимі до кримінальної відповіла ii.iuHii, затримані чи заарештовані. Основною мстою за­провадження іакою принципу с необхідність забезпечиш депуте-іам достатні правові умови ДЛЯ безперешкодного і ефективного здійснення ними їх повноважень.

Встановлюючи депутатський імунітет, Конституція поряд з іа-раннями особистої недоторканності, які згідно етапі 29 мас кожна иодипа, встановлює ;ш депутатів додатков) конституційну, гаран-іію, як для повноважних представників napo.iv. Крім депутатів Вер­ховної Ради додаїкової гаранта особистої недоторканності мають о мі и.ко шее і п шеяч осіб (судді, прокурори та інші посадові особи).

И Законі «Про статус народною депутата України» розроблено процедур) позбавлення депутатського імунітету. Питания не обгово­рюється Верховною Радою України лише за поданням Генерально­го прокурора України, яке попередньо розгляди і ься і відповідних комітетах Верховної Ради, а потім з їх висновками розілядасться

128

па вдеяариом) засіданні Верховної Ради. Рішення про оритяі пения дел) гата до кримінальної відповідальності, затримання чп арешту приймається більшістю ви конституційного складу Верховної Ра­ди при поіменному голосуванні і є остаточним.

Питання про доцільність зберігання депутатського імунітет) було винесено на квітневий референдум 2000 p., де переважна більшість опитуванні громадян висловилась за скасування ;іля де-н\ іапв Верховної Ради України додаткових гарантій особистої не­доторканності. В разі імплементації рішень референдум) можуть бути виссеш зміни до еі.ко Конституції та ст.27 Закон) України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 p., (гідно якої народний депутат України не може бути притягнений' до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий за­ходам адміністративного стягнення, шо накладаються в судовому порядку, без його письмової зі оди або згоди Верховної Ради. Ска­сування чи обмеження цієї правової норми буде означати зменшен­ня авторитет) народних деп) іапв і Верховної Ради як самодостат­нього демократичною інституту, перетворення її в додаток прези­дентської влади. Тенденція до таких ПОЛІТИЧНИХ меіаморфоз намітилась підчас люїнсвої «оксамитової революції» 2000 p., коли було змінено керівництво Верховної Ради і створено парламентсь­ку більшість. Дискусії навколо правової норми про депутатський імунітет у 2001 році завершились зняттям недоторканності з депу­татів місцевих рад. прийняттям Верховною Радою України Закон) • Про статус деп) киш місцевих рад». В проекп і мін до Конституції СТ.80 взагалі переглядається.

До деп) готських привілеїв, крім депутатської о імунітету, мож­ на віднести і а кож і принцип депутатського індемнітету, викладе­ ний у 4.2 статті 80 Конституції України: «Народні депутати Ук­ раїни не несун, юридичної відповідальності <а результате голосу­ вання або висловлення j парламенті іа його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». Внесення в Конституцію України гакої правової норми можна розглядати як своєрідну ре­ акцію на відом\ практик) парламентських дискусій радянських часів, коли кожне слово деп) гата попередньо було узгоджено або в комісіях, або в партійному осередку. Принцип індемнітету поклав гакій практиці край, Запровадженням нього принципу законода­ вець мас на меті гарантувати деп) гагу право вистоювати свою по- иііию \ Верховині Раді та її органах, незважаючи на фракційну чи партійну приналежність. Але часом j парламентській практиці 9>» 129

Р.С. Балакірєва

Конституційно право України

принцип індемнітет) призводи 11. до певної безвідповідальності, ко­ні и прийняті рішення персонально ніхто з дсн> іаіів пс несе нс.ін-ше юридичної, але й ніякої іншої відповідальності.

Виняток становить пише відповідальність іа наклеп або образу, які в порядку парламентської процедури розглядає комісія з питань деп) іаіської епіки.

Повноваження народних депутатів починаються з моменту складання ними присяги, припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради або достроково.

Статтею 81 Конституції України передбачено припинення по­вноважень деп) гата достроково \ разі:

1. подання особистої заяви:

2. обвинувальною вироку суду, якщо він всипив у дно;

3. визнання депутата судом недієздатними або безвісно відсутнім;

4. припинення громадянства або виїзд за кордон на постійне проживання:

5. в разі смерті.

Цісю статтею не передбачено припинення повноважень депута-га в ран відкликання його виборцями. Причиною припинення по­вноважень депутата може бути вирок Київською суд) щодо нс-сумісності депутатського мандата з іншими пилами діяльності Га­ка колізія передбачена статтею 78 Конституції України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції Ук­раїни» передбачає су пені зміни до ст.81 Конституції України.

До перелічених вище умов припинення повноважень депутата даюТЬСЯ ЩЄ іакі:

якщо ним не усунуто протягом двадцяти днів обставин, то порушують вимоїн щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності;

в разі виходу (виключення) народною депутата України, об­раною від політичної парі її (виборчою блоку політичних партій), зі склад) депутатської фракції цієї політичної парій (виборчою блоку політичних партій);

відсутність ііою без поважних причин на засіданнях палати Верховної Ради України, спільних засіданнях палат Верховної Ра­ди України протягом двадцяти пленарних днів.

Рішення про припинення повноважень народною депутата України у випадках, передбачених пунктами І. 4, 5, 7 сг.К 1 приіі-маеться відповідною палатою Верховної Ради Украйні. В разі ви­ходу з деп) готської фракції парні або блоку, за списком якої депу-

130

гата було обрано, рішення про припинення ііою повноважень приймає вищій керівний орган парні чи виборчий блок.

В разі набрання чинності обвинувального вироку повноважен­ня припиняються з дані набрання ЧИННОСТІ рішення суду. В разі смерті ДЄП) і а і а \ дані видачі свідоцтва про смсріь.

( і.п гею 81 визначено загальний порядок припинення повнова­жень народного депутата України, які припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Таким чином, Конституція України і відповідні закони регла­ментують статус народного депутата як представника народу Ук­раїни, надаючи йому не лише особливі представницькі повнова­ження, але іі особливі піп,і и і перевш н.

Конституція передбачає право кожного депутата Верховної Ра­ди на сесії Верховної Ради звернутись із запитом до Кабінету Міністрів України, до органів Верховної Ради, органів місцевою самоврядування, керівників підприємств, організацій, установ, роз-гашованнх на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності (сі.86).

Депутатський запит може стосуватись практично необмежено* і о кола проблем, які знаходяться у компетенції відповідною орга­ну, куди цей іншії адресовано.

Задні у письмовці формі вноситься Голові Верховної Ради, який оголошує його на засіданні Верховної Ради і переда< ііою у Секретаріат. Текст запиту негайно відсилається адресату, який зобов'язаний у семиденний або інший, означений Верховною Ра­дою термін, надії-лапі Голові Верховної Ради або депутату, що вніс запит, офіційну відповідь.

В такій відповіді повідомляються результати розгляд) депу­татського запиту. В разі необхідності і якщо депутат наполягає і при ньому ііою підтримуі 1/5 від фактичної кількості депутатів, Сскрсіаріаі Верховної Ради може мпросятн посадових осіб, яким було адресовано депутатський запит взяти участь в обговоренні порушеного питання.

За результатами обювореиия Верховна Рада приймає постано­ву, яка публікується в офіційному виданні Верховної Ради «Відомо-стях Верховної Ради» і а «Голосі України».

Розглянувши статус Верховної Рада, як вищою законодавчою орган) України іа статус депутата Верховної Ради, перейдемо до розгляд) прерогатив, повноважень Верховної Ради, які обумовлені її основними функціями.

⁹* 131

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Основними ф\акціями Верховної Рили с:

мконодавча; - установча;

КОМ 1 po.ll.IUI.

Основна функція Верховної Ради ііриііияі ія законів, поста­нов іа інших нормаїпвно-ираіювіїх актів. Закони, прийшлі Вер­ховною Радою, маю 11. вайвшцу юридичну cii.iv. з ними маю 11. уз-юджуватнсь всі нормаіннпо-правові акін.

Основна сфера діяльної її Верховної Ради законоіворчісіь.

Верховна Рада повноважна затверджувати заіа и.іюдсржавні програма економічною, науково-технічного, соціальною, націо­нально-культурного, екологічною характеру; визначати завади ВН) гріШНЬОЇ і зовнішньої по.мшкії України, затверджувати держав­ний бюджет України та вносит зміни до нього.

Регіамсіп Верховної Ради передбачає розпвд шконів у трьох чатаннях Попередньо проекти законів готують компсім Верхов­ної Ради або подаю і ь інші суб'єкти права законотворчої іншіаіиви (Президент, народні депутати, Кабінет Міністрів, Національний Банк України). Пропонується також в процесі змін до Конституції України надані право законодавчої иішкнивії іакож Всрховиом\ Суду України і позбавиш права законодавчої іншіашвн Націо-п.і п.ніш банк України.

Крім законів, Верховна Рада приймає постанови іа інші акт. які мають допоміжний характер (наприклад постанова про введен­ня вдію певною закону),

Коло питань, які регламентуються законами України, то їх приймає Верховна Рада, дуже широке.

Виключно законами України, згідно статті 92. визначаю і ься:

1. права, свободи і обов'язки людніш і громадянина;

2. проблеми громадянства;

3. права корінних народів і національних меншин;

4. порядок застосування мов;

5. правовиіі режим власної 11.

6. правові засади підприємництва;

7) основи використання природних ресурсів, освоения кос­ мічною простору, експлуатація енергосистем, транспорту і зв'язку:

8. основи соціальною захисту, регулювання лраш і а зайнятості населення, демографічних процесів, виховання, охорони здоров'я, культури і освіти;

9. засади зовнішньої і внутрішньої діяльнос 11:

132

10. засади утворення і діяльності політичних партій га інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

11. 'ісріїіоріалміиіі устрій України га діяльність органів вико­ навчої влади; основи місцевою самоврядування;

12. судоустрій, судочинство, діяльність прокуратури, органів дізнання, адвокатури, нотаріату, органа виконання покарання;

13. проблеми національної безпеки, правопорядку, режиму дер­ жавної о кордону;

14. правовий режим военного і надзвичайного стану, зон над­ звичайної екологічної ситуації.

11 рак пічно всі сторони економічного, соціального, політично­го і культурного життя регламентуються законотворчими актами Верховної Ради. І в Коне і пічні України, і в законах, що їх прнймас Верховна Рада, можна простежиш певну системність, можна виділити окремі групи законів, що іоркаються певних сторін жит­тя громадян України. В разі запровадження запропонованих Пре­зидентом $мін до Конституції України зміниться порядок прийнят­тя законів Верховною Радою України.

Коисініунія Украйні с і .94 визначає, що закон, прийнятий Вер­ховною Радою, відписує Голова Верховної Ради України і невід­кладно направляє його Президентові України. Президент протя-іом п'ятнадцяти днів після отримання закон] підписує його, беру­чи до виконання, або поверіас закон для повторного розгляду до Верховної Ради (накладає на закон президентське всю).

В умовах двопалатного парламент) процедура проходження Зам>н\- і його прийняття буде іншою. Державні Збори обговорю-юіь і приймають закон, після чою він потрапляє до вищої пала-пі Падати регіонів, яка закон розглядає і може повернути Дер­жавним Зборам для повторного розгляду. Якщо всю Палат реї іонів двома і рентами юлосів буде подолано Державними Збо­рами, закон підписують Голови иа.іаі і направляють закон Прези­денту. Президент або підписує його прогяюм п'ятнадцяти днів, або поверіас .пя повторною розі.іяду. Такий подвійний контроль має сирішн підвищенню якості законотворчою процесу, підви­щенню відповідальності законодавців за результати своєї дія п,-носи, але стримає процес законотворчості в часі.

Крім законодавчої. Верховна І'п щ реалізує установчу функцію.

Як зазначено в Коне і п і j mi України (стаття 92), виключно зако­нами, прийнятими Верховною Радою, встановлюється Державний бюджет України, податкова система, статус національної валюти

133

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

га іноземних валют на гернторй України відносно гривні, засадп існування фінансовою, кредитного і а іивесішіїїіпоіо ринку, ви­пуск і оси цінних паперів, порядок утворення і воі ашснвя держав-мнч борі їв (зовнішньою і віі\ грішньоі о).

Рішепнямв Верховної Ради встановлюється порядок викорнс-гання Збройних (ні України на гернторй інших держав га перебу­вання іноземних військових формувань на геритори України. Важ­ливість цих питань обумовлено гим, то саме через їх розв'язання («ржава иічщцас свій суверенітет і територіальну цілісність, забез­печує економічну, інформаційну га екологічну безпеку. Разом з за­конами про державні кордон» України, про воаінпй стан ня Група правових акин мас на меті забезпечиш політичну іа економиш незалежність України. Разом з тим цими актами визначається сіа-ivc України як суб'єкта міжнародною права, на законодавчому рівні вирішується питання про мгжнародно-правові зобов'язання України перед іншими державами.

Для ювнішньополітичної діяльності держави, керівництва Збройними силами га орі апізанн державної служби велике значен­ня маї встановлення військових звань, дипломатичних ранив га інших спеціальних звань. Всі вони всіановліоіоіься законами України, які приймає Верховна Рада.

Верховна Рада України законодавчо встановлює порядок вико-ристания і захист) державних символів України, встановлює дер-} іти свята па геритори України.

Однак, установча функція Верховної Ради України реалізу­ється не дише через наведений ранние персик и прерогатив. Уста­новча функція реалізується гакож через призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання зі оди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Коїісіпіупісю (ст-85,11.14).

Ь згодою Верховної Ради призначаються на посади і звільна-юіься з посад:

за зі одою Верховної Ради Прешдсиі призначає на посаді і звільняє з посади Прем'єр-міністре, Голову Антимонопольного комітету України. Голову Фонду державною майна України, Го­лову Комітет) гелебачеиня і радіомовлення;

за поданням Прем'єр-міністра у гворюс міністерства, інші цей-гральні органи виконавчої влади:

І о юна і члени Рахункової падати;

Уповноважений Верховної Ради з витань прав людини;

134

- Голова Національною Банку України за поданням Президен­та і половини склад} Ради Національною банку;

половина склад) Національної Ради України з питань телеба­чення і радіомовлення;

члени Центральної виборчої комісії (за поданням Президента), іа згодою Верховної Ради Презндеш призначає Генерально­го Прокурора України, недовіра Генеральному прокурору з боку Верховної Ради г умовою припинення ііою повноважень.

В змінах до Конституції пропонується нова редакція п.Іб ст.85. а саме: «Ло повноважень Верховної Ради України, здійснюваних па спільних засіданнях її па ип належить п.Іб призначення на поса-л\ іа ші іьнсння з посади керівника апарату Верховної Ради Ук­раїни, заівсрдження кошторис) Верховної Ради України га струк­тури її апарату.»

Передбачаються зміни порядк) формування складу Коистн-і утиного Суду України. Статтею І4Х визначалось, що по шість суддів Конституційного Суду призначають Президент України, Верховна Рада України і а з'їзд судив України, що становить в кожному випадку третину складу Конституційного Суду. В май­бутній редакції ІІрсзпдсні і Верховна Рада будуть призначати по половиш склад) Конституційної о Суд)

Обрання суддів буде здійснюванні, не Верховною Радою, а Па-і.ііоіо регіонів і не безстроково, я с і роком на НІ років.

До компетенції Верховної Ради України входить досгроковс припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим при наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або законів України: призначення поза­чергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Усіановчі повноваження Верховної Ради України прояаіяюіься в) і ворсиш і ліквідації районів, встановленні меж між районами і міс-іамн. в найменуванні і перенаймеяуванні пасе.кіпіх mнхгів і районів.

Користуючись установчими повноваженнями. Верховна Рада України призначає чергові і позачсрюві вибори до оріанів місце­вого самоврядування.

Наремп і. Верховна Рада може достроково припинити повнова­ження Президента України, висловивши йо\н недовіру (імпічмент) \ разі, якщо Президент скоїв злочин або державну зраду у відповідності до сі.111 Конституції.

Гаким чином, установчі функції Верховної Ради дуже різно-манпні. починаючи з раміфікації і денонсації міжнародних угод і

135

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

кінчаючи призначенням виборів до органів місцевою самовряд>-ванна.

Окрім розглянутих повноважень і функцій» Верховна Рада Ук­раїни виконує функцію парламентського контролю за діяльністю Органів державної влади щодо виконання ними правових норм іа ЗАКОНІВ України.

Так, Кабінеї Міністрів звітує перед Верховною Радою про вико­нання Державного бюджет; України. Попередньо такій «ви вивчає­ться в комітетах Верховної Ради, ніддасіься коміїеісігпий експерти, яка мас па меноніти и організацію Каошетм Мінісірів р\ху КОШТІВ J крани. Висновки комітетів з шііаііь оюджеїл. фінансів і фінансо­вої діяльності с пі.шаною ;иія заіверджсння або відхилення Вер­ховною Радою України зви у про виконання Державною бюджету.

Функції парламентського контролю Верховної Ради за виконан­ням Державною бюджету значно посилились з > іворсшіям Рахун­кової палаш. Останнім часом факт утворення Рахункової палаш. її діяльнісіь спиш об'гкюм кришки з ooKv Президента, який вама-гається довеств неконституційний характер гакої організаційної структурн при Верховній Раді України. Прерогативи Рахункової палаш передбачені сіаііею 98 Конституції, відповідаю! і. міжна-роднпі практиці. Саме Рахункова палата uiiicuioc від імені Верхов­ної Ради кой і роль за впкорисіаиням КОШТІВ Державною бюджету.

Останнім часом в Держанном) бюджсп України зфокусовано всі економічні і соціалміо-но и пічні проблеми, якими живе країна. Він відбиває соціа.іьііо-економічіп політик) Кабінет) Міністрів, який має бюджетні видатки привести у вівдовідшеть з прибутками, мобілізувати і вишукати прибутки без поіірпісння економічною с і ану громадян України.

Всі останні роки державний бюджет приймався з дефіцитом прибуткової частини. В правовій сфері мають місце спроби Верхов­ної Ради чітко розмежувати правосуб'скписіь Верховної Ради і Кабінету Міністрів j бюджетній сфері,дотримуватись Закон] «Про бюджети) систем) Украйні»від29червня 1995р.

В іакіїх умовах функціонування Рахункової палаш має на меті ідпіснення більш ефективного парламентського контролю за над­ходженням і витратами коштів з Державною бюджету.

В міжнародній практиці відомо існування аналогічних органів парламентського контролю. Так, в США в 1921 р. засновано Голо­вих Контрольн) Службу, яка здійснює поточний контроль за вит­рачанням федеральних коштів, ідШснюс на запити Конгресу ревізії

136

та експертизи федеральних програм щодо їх фінансового забезпе­чення. В цій системі близько 5 тисяч працівників, які щорічно пода­ти, Конгресу США до тисячі звггів і більше гнеячі матеріалів про використання федеральною бюджету. В ФРН з 1921 р. ліс Головна Кой і рольна Служба як основний коні рольний оріан Ьупдесіаі у.

Необхідність сіворсния Рахункової палат в Україні обумовле­на і им, пю комі іеш Верховної Ради у відповідності до чинного за-конодавс і ва ис маю і ь права безпосередньо контролювати порядок виконання державної о бюджету. Тому Конституція стаі і ею 98 виз­начає повноваження Рахункової палаш, надаючи ні право контро­лю за використанням коші їв Державного бюджету України від імені Верховної Ради України.

Завдяки створенню Рахункової палати. Верховна Рада мас своїх власних висококваліфікованих аудиторів, фахівців фінансової справи, спроможних аналізувати од виконання бюджету. Цей апа­рат дас Верховині Раді ііеупсреджеиу, об'єктиви) інформацію про етан бюджету, ііою виконання, про надходження до бюджету і а бюджетні виграш.

Контролю Рахункової палати підлягає Кабінет Міністрів Ук­раїни, Національний Банк України, фінаисово-ековомічні структу­рн органів виконавчої влади, всі суб'єкти державною та приватно-го секторів власності, які отримують, перераховують або викорис-говують кошти Державного бюджету України.

Рахункова палата діє виключно за дорученням Верховної Ради і підзвітна ііі. Вона реалізує функції парламентського контролю ви­щого орган) законодавчої влади.

Голова Рахункової палаш призначається Верховною Радою строком на "і років (стаття 85, п. 16). Призначення проводиться гаєм-ним голосуванням шляхом подачі бюлеіснш. Головою Рахункової палаш може бути громадянин України, який мас ВНЩ) економічна або юридичну освіту, досвід професійної діяльності в галузі держав­ною управ ппня. державного контролю, економіки, фінансів, прана Крім голови, до склад) Рахункової палата входин» перший заступ­ник, заступник юловії, головні коніро іери-ксрішінкн департаментів Рахункової палати і а секретар Рахункової палат н. Вони складають колегію Рахункової палати, яка керує апаратом Вахушсової палат.

Рахункова палата не може притягти до відповідальності поса ю-ву особу, що порушила Закон про Державний бюджет і Конституцію України відносно статей 95, 96. 97. Вона лише доповідає результате своїх перевірок Верховині Раді. Але паві 11. за ілкоїумовн Рахункова

137

Р.С. Балакірєва

Конституційно право України

пі кил маг повноваження контролю за виконанням .інше видатко­вої масі шиї бюджету, і МСТОЮ розширення повноважень Рахунко­вої палаш, як коиіроліоючоіо органу, то наглядає за внкорнсіап-ням коїигів Державною бюджету, Верховна Рада у січні 2002 р. прийняла Закон «Про внесення змін до сг.9Х Конституції V країни». який ман на меп надані Рахунковії палаті право контролю над формуванням прибуткової частини бюджеіу. ІІрсзндсіїї вкоржстаа-ся правом всю. яке не було подолане Верховною Радою. Коне і н-iviuiiiiiiii Суд визнав дії Президента коне і пі чинними.

Парламентський контроль за додержанням конституційиш прав і свобод полінні і громадянина uiiicHioc Уповноважений Вер­ховно! Ради України і про» людини, шо забезпечується статтею І о І Копи німці іа Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України і Праї модний» від 27 і рудня 1997 р.

Запровадження посади Уповноваженою Верховної Ради з прав модніш цс новація в Конституції України. Жодна Конституція УРСР не мала такої правової норми, бо вважалася, що сама Кон­ституція с самостійним і арантом прав людини.

Конституція України запропади.іа посад) Уповноваженого з прав людини, виходячи зі світового досвіду. В багатьох країнах cm іу Конституцією передбачена гака або аналогічна за функціями посада народною захисника, посередника, омбудеменв.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини мас право пар­ламентського контролю за діями всіх без винятку державних поса­дових осіб, які торкаються прав і свобод людний і громадянина. Він призначає гься Верховною Радою шляхом гаемиого іолосувап-ня і ііі підзвітнії.

Уповноваженим може бути призначено громадянина України. який на день обрання досяі 40 років, володіє державною мовою, мас високі моральні якосп. досвід правозахнсиоі діяльності і иро-іяюм останніх няні років проживає в Україні.

Уповноважений призначається проком на 5 років і повнова­ження ііою не можуть <п ні припинені чн обмежені в разі закінчен­ня строк) повноважень Верховної Ради України або її розпуск\ (або саморозпуску), писання военного або надзвичайною еіан\ в Украпи чи в окремих п місцевостях

Уповноважений з нрав людний розглядає заяви, звернення. скарги громадян з приводу порушення їх прав і свобод, вживає за­ходів по відшкодуванню шкоди, завданої їм ними порушеннями.

Статус Уповноваженого з прав людини особливий. Він може без-

138

посередньо звертатись до Конституційного Суд) України і питань консіпіушииосп правових акпв Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст.150).

} чисто морально-пенхолої ічного погляду це маг бх ш людина сильної політичної волі, незалежна, нсконформиа і мужня.

З правового погляд) ня людина мас діяти незалежно від будь-якої влади, вона необмежена в своїх рішеннях ніяким імперативним мандатом, членством j будь-якій політичній парти, не може працю­вати ні в якому оріані державної виконавчої плані чи органах місцевого самоврядування, займатись підприємницькою або іншою оплачуваною роботою, крім творчої, викладацької або наукової.

І .жим чином, можна зробите деякі висновки:

1. Верховна Рада єдиний законодавчий орган держави;

2. статус Верховної Ради і народних депутатів визначається Конституцією га законами України;

3. Конституція розділом IV регулює реалізацію основних функцій Верховної Ради її прерогатив, взаємодію з іншими піками державної плані:

4. відповідними функціями Верховної Ради с законодавча, ус- гаиовча і а коні рольна.

І/шин ш їй іУш самоконтролю

1. Які переваїн робо і п парламент) иа постійній основі?

1. Які підстави для достроковою припинення повноважень Вер­ ховної Ради України передбачено Конституцією України'

2. Яка з різноманітних функцій Верховної Ради України с прнорп- гетиою?

3. Яка правова мотивація деп) гатської о імунітет) і деп) гатського індемнітету?

4. Які підстави визначено Конституцією України для досгроково- ю припинення повноважень народною urn такі'.'

Список використаної іітсратури

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради Ук­ раїни 28 червня 1996 р.

2. Коментар до Конституції України. К.: Іи-гзак-ва ВРУ. 19%.

3. Основи конституційного права України. К.: Юріпком Ініср, 2000.

4. Кривенко Л.Т. Верховна І'а іа України. К\: Ішоре. 1997.

5. Проекі Закон) України «Про внесення змін до Конституції Ук­ раїни». На всенародне обговорення. К.: Преса України. 2003.

139

Р.С. Балакірсва

Конституційне право України

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

1. Вибори Президента України.

2. Коис і її тушінні іі с і а гус II рс лі, їси га України.

3. Основні повноваження Президента України.

В багатьох країнах світу з республіканською формою правління с посада Президента як і лави держави і носія верховної державної влада.

В Украпи посі Президента було запроваджено спеціальним за­коном від 5 липня 1991 рок\ після прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України.

Законом «Про заснування поста Президента України» Коне пі-і\ція УРСР пула доповнена і.іавою 12 «Президені Української РСР», де Президента б\ло визнано найвищою посадовою особою української держави і іоловою виконавчої влади.

Основним мотивом запровадження поема Президента була нс-обхідпісіь координації діяльності центральних органів вдані в складніш період утвердження державною суверенітету України і переход) до ринкової економіки.

Законом України «Про вибори Президента» від 5 липня 1991 р. було визначено процедур) виборів і лани держави. Вона передбача­ла порядок висування, реєстрації і виборів Президента. Цей іакон втратив чинність після прнііняпя Закону «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року.

Право вис\ваін кандидатів на пост Президенті надавалось політичним партіям, які мають не менше 1 місячі членів або партій­ним блокам. Такс ж право надавалось зборам виборців, на яких ма­ють бути присутні не менш 500 громадян України. Висування і реестрашя кандидата у президенти забезпечаться 2/3 юлосів при-с\ і ніч на зборах громадян, на яких складається список з адресою та датою народження.

іаконом передбачалось, ню висування починається за 90 і закінчується за 60 днів до виборів.

На основі цих правових документів І і рудня 1991 року одночас­но з проведенням всенародного референдуму, що підтримав иосіа-нову Верховної Ради про суверені і сі України, було проведено ви­бори першою Президента України.

Після прнііняпя Конституції процедура обрання Президента ('IV іа прописана більш детально і закріплена \ сілі гі 103. Тут внзіїа-

140

чено. що Президент України обирається громадянами України па основі загального, рівною і прямою виборчою права шляхом таємного голосування строком на 5 років.

Для кандидата па посаду Президента визначається віковий ценз і ценз осідлоси. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, мас пра­во голосу, проживає в Украпи не менш 11) років перед днем виборів і володіє державною мовою.

Одна і іаж особа не може бути обрана Президепіом України

мі ніж на 2 строки.

Чергові вибори Президента проводяться в останню неділю жовтня п'ятою року повноважень Президента України.

Як бачимо, вибори Президента проводяться на справді демо-к р: 1111 ч 1111 \ мсадах, на основі загального, прямою і рівною вибор­чого права, як і мас б\ш в демократичних державах з рес­публіканською формою правління.

Капдндлі \ Президенти мас бутті іромадянииом України, але Конституція не уіочиюс підстави набуття грома.тяисіва каидида-юм. Він може б) пі громадянином України за народженням, але мо­же набути і ромадянсіва у ВІДПОВІДНОСТІ з чинним законодавством.

При ЦЬОМ) важливо, щоб кандпдаї на час виборів проживав в Украпи не менш 10 років.

Сенс такої вимоги зрозуміло. Щоб бути добре обізнаним з жш-іям України, розуміти її проблеми, перейнятись ними проблемами, розумнії менталітет народу, потрібно орієн і минися в суспільному житті і країни, знані ного особливості зерез власний досвід. Тому Коіїсші\И1ГЮ передбачено ценз осідлоси для кандидата в Прези­дент.

Лопчио умонтовано і віковий ценз для кандидата, який на день виборів мас досягти 35 років. Саме в ньому віці людина мас певний жпттевий досвід, зрілість мислення, життєву енергію, ис-обхідну для виконання президентських обов'язків.

В різних країнах світу конституційно визначається нижча віко­ва межа ятя кандидата ) Президенти. В деяких країнах вояа досить висока. Гак, у ФРН не 40 років. Ііали 50, Японії 45. Але в Росії. США, як і в Україні прийнято віковий ценз в 35 років.

Серед умов, які висуваюіься щодо кандидатури у Президенти с ще в гаха як володіння активним виборчим правом, мані право го­лосу. Мається на увазі, що кандидатом у Президенти можебутя ли­ше особа юридично необмежена у правах.

141

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

КОНСТИТУЦІЯ, ви іиамаїочи конкреції леїалі виборів і неребчиш-ня Президента на посаді, регламентує строки виконання Президен­том своїх обов'язків і можлнвіси. його повторною переобрання. Гак. Прением і обпраі п.ся строком на 5 років. Одна і іа ж особа може бути обрана на що посад) не більше як 2 строки підряд.

ІЗ проекті Закону України «Про внесення змін до Конституції України» пропонується проводит чергою вибори Президента Ук­раїни в перш) неділю грудня п'ятою року повноважень Президен­та обраною па черювих виборах При гом) вибори Президента мають проводи і псі. в один рік з виборами до Верховної Ради Ук­раїни, до органів місцевою самоврядування іа Верховної Ради АРК. Нормами чинної Констнтуцп України ці вибори розведеш н часі і герміни повноважень Президента України і представниць­ких орі аіпв влади не співпадають.

Проблема перебування однієї особи на посі\ Президента регу­люється Конституцією кожної країни по-різному. В Украпи. Росії, США президентство однієї особи обмежується двома строками. м h.і ні. франції іакнх обмежень Конституція не передбачає.

Конспіімия України регламентує не лише вибори Президента \ країни. Вона передбачає можливій ь дострокового припинення по­вноважень Президента і призначення позачеріових виборів. В части­ні 5 сі.103 Конституція України зазначай і.ся, що \ рай досіроково-іо припинення повноважень Президента країни вибори Президента України проводя і ься в період 90 днів з дня припинення повноважень.

Картина виборів Президента України була б неповною, якби Конституція України не регламентувала порядок вступу Президен-га на свою посаду. Саме цьом) момент} присвячено статтю 104 Коне і и і \ ції України, де записано, що новообраний Президент Ук­раїни вступає на пост не пізніше, ніж через ЗО днів після офіційно­го оіо.іошепия результатів виборів, з моменту складання присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради

Приводни, Президента України до присяги голова Конститу­ційного Суду України. Тексі присяги наводи 11. в статті П>4 Констн-ічііі. Обраний на позачергових виборах Президент України скла­дає прнсяі у v >денний сірок після офіційною проголошення рс-і\ п.і.мів виборів.

Процедура складання Президентом присяга народ) існує в ба-іan,ох країнах свп\ і скрізь вона мас на меті офіційно і урочисто проголошений Президентом обов'язок дбати про інтересі народ) і країни.

142

Таким чином, процедура обрання Президента України складна і регламентується Конституцією України і Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року

Розглянувши порядок виборів Президента України, перейдемо до аналіз) конституційного статусу Президента. Як уже зазнача­лось, перша спроба визначній статус Президента України була зроблена в главі 12 Конституції Української РСР 1978 рок\.

З 1991 року з час\ запровадження поста Президента України його правовий статус змінювався і уточнювався.

В доповненні до Конституції УРСРв главі 12 Президені визна­чався як найвища посадова особа і і.іава виконавчої влади.

Такий статус мас Президент США.

Пізніше Президені визначався як і лава держави і глава виконав­чої влади, що було зафіксовано в Конституційній угоді 1995 року

Коне і німця 1996 року статтею 102 так визнач» статус Прези­дента: «ПрезидентУкраїни с главою держави і виступає від її імені. Президені України с гарантом державною суверенітету, герн-іоріальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і іромадяиііна».

В нікому визначенні статусу Президента с певна правова юпка. Справді, і лавою виконавчої влади с Прем'єр-міністр Ук­раїни, а не Президені. Визначення Президента главою державі на-дас йому додаткових повноважень і відносно орі ашв законодавчої, виконавчої і судової влади. Так. він мас право накласти вето і відхилити прийнятий Верховною Радою закон, може скасувати по-еіанови Кабінету Міністрів і Ради Міністрів Автономної Рес­публіки Крим, може достроково припинити повноваження Верхов­ної Ради України і Верховної Ради АВТОНОМНОЇ Республіки Крим за обставин, передбачених Конституцією.

Але Президент не якийсь-то самодержавець. Конституцією пе­редбачена різноманітна процедура противаі і стримувань у взаємодії Президента і іншими піками вводи. Гак, Верховна Рада може дост­роково припишин повноваження Президента в порядку імпічменту, якщо він СКОЇТЬ злочин або держави) (раду. Верховна Рада може по­долані всю Президента на прийнятий псю закон, Верховна Рада да< згод) на призначення Президентом Прем'єр-міністра України.

Існують противаіп і засоби стримування також і в співпраці Президента з органами виконавчої влади.

Конституцією передбачено, що деякі акт Президента стають обов'язковими лише після підписання їх відповідними особами

143

Р.С. Палакірєва

Конституційне право України

виконавчої влади. Ця процсд\ра іак званої «коиірасім натури» по­ширена в парламентській і президентській практиці багатьох країн Вона спрямована на підвищення відповідальної-11 діяльносії кои-кретннх посадових осіб за прийняті і узгоджені рішення.

Пост Президента, як новація в суспільно-полі пічному житті на­шої краінп. вимагає і теоретичного аналізу і правового обір\иі\-вання. Тому для віпначсння конституційних повноважень Презн-дев га, і\ співвідношеная з повноваженнями інших і і.юк влади і зо­крема Верховної Ради у 1995 ропі було Президентом і Верховною Радою укладено і підписано Конституційний договір.

Відповідно до цього Договору. Президент України персо-ннфікує веякусь окрему гілку державної влади, а представляв

К8В) ВЦІЛОМ) і мас повноваження виси па і п під її імені \ ■ міжна­родних відносинах і j внутрішньому житті України. Розподіл по­вноважень Президента України і Верховної Ради було конкретизо­вано Конституцією України p.lV і V; між Президентом і Кабінетом Мшіслрів України p.V і VI Конституції України. Наступили ета­пом узгодження і розподілу повноважень Верховної Ради і Прози ден і а була Конституційна мода 1997 року, змін якої надавай Пре­зидентові додаткові владні прерогативи.

( гатус Президента обумовлює п'оіо прерогативе, обов'язки і повноваження.

Як іараиі Конституції він зобов'язаний забезпечувати реаліза­цію і втілення її основних положень, повинен сприяти реалізації прав і свобод громадян України. Як і арап і суверенітету України. Пре пі, їси і проводим. іак\ ЗОВНІШНЮ і вн\ іріпіню політик), яка и-безпечус верховенство державної влади па всій гериторй країни, иеііоді.іьіпсіь і незалежність її. забезпечує недоторканість кордонів України, виключає будь-які спроби розчленлтн гериторію України або відокремиш якусь її истину.

Статус Президента України як глави держави обумовлює привілеї його і певні обмеження. На час виконання повноважень Президент користується правом недоторканності (стаття 105). Конституція не розкриває иьою положення детально і тому можна вважати, що вимога недоторканності мас певну спільність з дспу-гатським імунітетом.

За посяіання на честь і гідність Президента винні особи приія-гаються до відповідальності на підставі закону. Ця норма не роз­крита детально ні в Конституції України, ні в Законі України «Про Президента України» і поірсбус подальшою \ гочнення. Природно

144

внпнкаг питання: чи можлива теоретично і практично кришка полгшки і особи Президента, чи будь яка критика може буї и кваліфікована як посягання на чесп. і ііднісп. Президента.

До того ж в Конституції України і стаття 111. якою передбаче­но процедуру імпічменту, оголошення Верховною Радою недовіри в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. При про-веденні розслідування спеціальною СЛІДЧОЮ комісією при Вер­ховній Раді можливе посягання на честь і гідність Президент*, бо саме по собі обвинувачення в тяжкому злочині виключає повагу до гідності людини, яка вчинивши злочин втратила подсьх) плини.

Процедура імпічменту застосовує і ься до вищих посадових осіб держави і в інших країнах у разі скоєння тяжкого ЗЛОЧИН) (в Італії за посяі ання на Коне і и і \ цію, в США за зраду, хабар­ництво, у Франті лише за державну зраду).

Резолюція недовіри приймається Верховною Радою не менш як трьома четвертима голосів віл її конституційного складу після пе­ревірки справи Копстніміїіініїч Судом України іа висновку Вер­ховного Суду України про ознаки державної зради v вчинках II рс-зплсіпа. При цьому Конституційний Суд ч,іі дати висновок щодо КОНСТЯТушйності про дурно-процесуально сторони проголошення імпічмеиіу Президенту, а Верховний Суд України дає висновок по с\ п висунутого обвинувачення.

Серед переваг і пільг Президента елі і відзначати і іакі як збере­ження звания Президента за ним довічно, якщо тільки він не був усунутий з поста в порядку імпічменту- Законом України «Про Президента України» передбачена піша система привілеїв і ні п.і Президентові навіть після закінчення строку його повноважень.

У відповідності до статусу, Президеиі здійснює різнопланові функції і користується багатьма повноваженнями, реалізацію якп\ забезпечу адміністрація Президента, численні Ради і радники, кваліфіковані спеціалісти.

Основні функції діяльності Презндсніа: кіконогворча;

• установча;

• контролююча;

• керівна, розпорядча: представницька.

Законотворча функція Президента реалізується через його зако­нодавчу ініціативу. Пройдені мас конституційне право виданат укази і розпорядження, подавати до Верховної Ради проект

10* 145

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

• Голову державної мінної сдужбн;

• Голову служби безпехЯ України;

• Голову державною комі і сі \ у справах охорони державного кордну України і припиняє їх повноваження.

Призначення на посаду особи Генерального прокурора передон-маї ЗГОД) не усьою складу Верховної Ради, а .інше Палаш реї іонів.

Проектом Закону «Про внесення змін до Колеги їлин України» не передбачай ься одержання ЗГОДИ Верховної Ради України на призна­чення Президентом України па посаду та на звільнення з посад: Го­лови Антимонопольно!о комітету, Голови Фонд\ державного маііна України, Голови державної о комітету з ра.иомовлеппя і іслебачсішя.

Контролююча функція в діяльності Президента обумовлена йо­го конституційним статусом. Як глава держави Прсиїдепі України ( і арап і ом U суверенітету. Реалізується ця іарання через дія. і ьи їси, Ради Національної безпеки і оборони України, головою якої с Пре-нідсні України. Він же с Верховним Головнокомлн іміачем Зброіі-нпх Сил України.

ігідностаї и Ім7 Констнтуції України Рада Національної безпе­ки, очолювана Президентом України, коордипус і коїпролюс дія п.нісп. оріанів виконавчої влади у сфері національної безпека і оборони, віии.і'іаг жін к во важ ніш національні інтереси і пріори­тети України в сфері міжнародних і внутрішніх відносин, розроб­ляє с і раї сі по і іакіик\ заосіпсчсння національної безпеки і оборо­ни України. Саме Укази Президента України надають чинності рішенням Ради Національної безпеки. У порядку здійснення коп-іро.по скасовує акт Кабінету Міністрів України і а акти Ради Міністрів-Автономної Республіки Крим.

У відповідності до статті І<)6 Президеш внкояус керівну, рото-рядну функцію. Він здійсиюс керівниці во зовнішньоекономічною дія и.иісію держави, веде переговори і укладає міжнародні доюво-рп. призначає всеукраїнські референдуми, вносить до Верховної Ради подання про оголошення скип ВІЙНИ іа надзвичайного ciaiiv, приймає рішення про надання громадянства України, а також при­пинення громадянства України.

ІІрсзндені реалізує представницьку функцію. Як глава держанії він внетупас шд її імені, предсіавляс Украпи на міжнародній арені.

іс Президент України приймає рішення про визнання іноземних держав, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних пред-с кінними іноземних держав, призначає і звільняє дшгломаїїічііпх представників України за кордоном.

148

Від імені української держави ІІрсзпдені впроваджує презн-і відзнаки та нагороджує державними нагородами, при­своює виші військові звання, ВИЩІ дипломатичні ранні.

Як глава держави Президент України забезпеч)с державну не-шлежшеть, національну безпеку і правонаступницгво держава здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю.

Як глава держави Президент України звертається з щорічними посланнями до Верховної Ради і народ) з питань зовнішнього і нн\ іріпінього становиша України.

Всі перелічені і рупії функцій і повноважень пов'язані зі сгаі\-сом Президента як гаавн держави, гом\ мідію Конституції Прези­дент не може де.іеі \uani (передавати) свої повноваження пішим особам або органам. Цс положення визначено статтею 106 Коисгп-і чцп України.

У відповідності до статті 103 Консіиіуци Президент виконує свої повноваження протягом 5 років з дня обрання.

Але Конституція України передбачає можливійь дострокового припинення повноважень Президента України. Стаї гею І (Ж перед­бачено, шо повноваження Президента України припиняються до­строково у разі:

1. Відставки;

2. Номож никни виконувати свої повноваження за етапом здо­ ров'я;

3. Ус\нсння з поста в порядку імпічменту;

4. У разі емер 11.

{.і шіічапііпх умов Президент викон\с свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Але можуть скластись обставини, за яких повноваження Президента можуть припинятись доеіроково. Такі обставини передбачені і перелічені

J Сіамі 1(18 КОНСТИТУЦІЇ.

Аналогічна практика усунення Президента і ііою посади існує з деякими варіаціями і п інших країнах. Хоч не завжди Консгн г\ті цих крапі детально прописують пронсд\р\ дострокового припи­нення повноважень Президента.

Конституція України и п'яні статтях (НЖ 112) розділу Vдеталь­но прописує процедуру дострокового припинення повноважень Президента України. Стаття 109 регламентує порядок відставки Президента за особистою заявою на засіданні Верховної Ради. В сакому разі його відставка це наслідок добровільної відмови •ІД обніманої посади. Вона набуває чинності одраз) з момент)

149

Р.С. Балакірєва

Конституційно право України

оголошення заяви Прсзидсиїа на засіданні Верховної Ради і згоди деп) газів Верховної Ради непотрібно. Верховна Рада відповідно до статті Х5 Конституції призначає вибори новою Президент.

Більш складна проие.пра чиї іьпспня Прсзидсиїа з ного посади за станом здоров'я (стаття і 10).

У разі виникнення сумніву відносно можливості Президентом виконувати свої повноваження и сіаном здоров'я, Верховна Рада звертається по Верховного Суду України, який забезпечує меднчвн обстеження особи Президента. На основі зібраних матеріалів Вер­ховний Суд надсилає Верховині Раді письмове подання разом з ме­дичним висновком. Після ЦЬОГО в pan нсіаиои кння неможливої п виконання Прсзидсніом його обов'язків за спіном иоров'я. Вер­ховна Рада бгіьііпепо голосів від конституційного склад\ приймає рішення про відставку Президента.

Напої и.пі складна процедура імпічменту. На засіданні Верхов­ної Ради більшістю від консіи і мийного складу Верховної Ради по-рупіупься ппіання про усунення Президента $ посади в порядку імпічменту.

,|ія рои іід\ваппя обставин справи Верховна Рада створює шмчасову спеціальну слідч\ комісію, до складу якої, крім депу-гатІВ, входить спеша.іі.ніііі прокурор і спеціальний с їїдчий. Ма-теріаяв розслідування розглядаю і ься на засіданні Верховної Ради, яка при наявності підстав 2/3 від конституційного складу прийми

рішення про Пред'явлення звинувачень Президентові.

Далі справа надсилається до Конституційного і до Верховного Судів України, які дають висновок про сутність справи і консти-тийиісіь процедури розслідування. Якщо додержано процедури, справа маг мотивовані ДОХазя державної зради або іншого злочи-н\. маїеріа ні новсріаіоіься до Верховної Ради вже дія остаточно-іо вирішення ппіання про імпічмент.

Рішення про усунення Президента з посади в порядку імпічмсп-і\ може бути прийняте не менш як s від конституційного склад) ВерХОВЯОЇ Ради.

В правовій практиці процедура імпічменту вживається дуже рідко і вважається, що ця норма має щебіяьшого запобіжне, профілактичне значення.

У разі дострокового припинення повноважень Президента на період до обрання і вступу на пост нового Прсзидсиїа виконання обов'язків Президій la Україно поклада< іься на Прем'єр-міністра України. Але Прем'єр-міністр не може виконувані повноваження

150

Президента України, передбачені пунктами: 2, б, 8,10, II. 12.14.15,

16. 22, 26, 27 статті 106 Конституції України.

І аким чином, посада Президента України г новацією у сусиїи.-ио-полігнчиом\ житті України, вона реї дамчі іована Конституцією України, реалізація повноважень Президента передбачає коорди­націю і співдпо Президента з іншими гілками державної влади.

Питання <Кін са чоконтро. по

1. Як конституційно визначено статус Президента України'

2. Які внмої п висуваються щодо кандидата на посаду Президента України?

3. Який термін повноважень Президента України і які умови дост­ рокового припинення пою повноважень?

4. Які повноваження Президента України'

( пінокрско\ич)()оішної іітературн

1. Конституції України. К., IW6.

2. Коментар до Конституції України. К. 1996.

3. Основи конституційного права України. — К.: Юрінком Інтер,

2000.

4. Бурчак Ф.Т. Президент України. К.: Ін Юрс, 1997.

5. Проект Закону Украйні «Про внесення змін до Конституції

України)». К.. 2003.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ — СИНІШІ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Склад Кабінету Міністрів і йою функції.

2. Основні сфери діяльності Кабінету Міністрів України.

Коне і п і чия України визначає Статус Кабінету Міністрів, як вищого органу виконавчої влади н державі (розділ VI).

Статтею 114 Конституції Украйні і а Указом Президента Украї­ни від 15 грудня 1999 року визначається склад Кабінету Міністрів і а порядок ного формування.

До склад\ Кабінету Міністрів України входин» Прем'єр-міністр України, перший вшс-прсм'ср-міністр, три віцс-прсм'ср-мінісгри. 15 міністрів і Держании секретар Кабінет) Міністрів.

З 1997 року Президентом України було започатковано адмініст­ративну реформу в Україні, метою якої с утворення більш прозорої

151

Р.С. Балакірсва

Конституційне право України

моден виконавчої влади. В межах адміністративної реформи Ука­зом Президента «Про чергові захода щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Украпи» віл 29 іравпя 2001 року було запроваджено посади Державних секретарів міністерств, які мають широкі повіїоваженеїшя втілення і реалізації стратегічних цілей поліїнки відповідних міністерств. Тактичне керівництво роботою міністерств здійснюють міністри. Цим же Указом скасовано посади перших заступників і заступників мине і рів і запроваджено посади заступників Державних секретарів міністерств,

Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, формує персональний склад Кабінету Мине грів, подаючи на затвердження Президентові канди­датури міністрів і вше-прем'ср-мшісгрів. Президент України при­значає Державних секрсіарів мнпсісрсів.

Прем'єр-міністр України готує питання про реорганізацію, утворення і ліквідацію міністерств га окремих підрозділів в них. іа піших центральних органів виконавчої влади і входить п своїми пропозиціями до Президента України.

Кандидатуру на посад) Прем'єр-міністра вноси 11. на засідання Верховної Ради Президент України. Попередньо ця кандидатура обговорюється у відповідних комісіях, комітетах Верховної Ради, У відповідності до регламенту Верховної Ради, кандидат на посад) Прем'єр-міністра виступає з доповіддю про програм) діяльності майбутнього уряду. Якщо кандидатур) на посаду Прем'єр-міністра Верховна Рала не затверджує, Президент > 10-денний сірок має за­пропонувати нов> кандидатуру, годі проводиться нове обі оворсн-ня і нове голосування. Таємним голосуванням деіп кпи приймають рішення про призначення Прем'єр-міністра і ухвалюють спеціаль-в) постанову.

Діяльність Кабінету Мшісірш України забезпечує і і.ся Секре­таріатом КМУ. Його очолює Державний ескрсіар, який призна­чається КМУ з поданням Прем'єр-міністра. Секретаріат ідпіснюс організаційне, ексиеріно-ана.піичпе, правове, інформаційне, ма-кріально-ісхиічнс забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ КМУ.

Кабінет Міністрів сі ворюються на сірок повноважень Прези­дента, юбю на 5 років. Ця обпавшій обумовлена президентсько-парламентською формою правління в Україні, коли Прсзидсігі має велику вагу у діяльності вищих оріапів виконавчої влади.

Але повноваження Кабінету Міністрів мож\ гь оми припинені до­строково, якщо \ відставк) йде Прем'єр-міністр і разом з ним йде

152

у відставку весь склад Кабінету Мшісірів. У разі, якщо не призначе­но і не утверджено Верховною Радою нову кандидатур) на поп Прс-м ір-мшкіра, Кабінет Мшісірів виконує свої обов'язки прогяіом 60 днів. Відставк) Прем'єр-міністра і Кабінету Міністрів вриймає Пре-шлеш. Гака відставка може бути добровільна з ініціатива Прем'єр-міністра (наприклад, відставка П. .Назаренка) або за ініціативою піших державних орі анів, «окрема Верховної Ради. І оді гака відстав­ка мас обов'язковіш дещо примусовий характер і їй передує прийняі-ія Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів.

Президент України не довше ніж ш (>" днів зобов'язаний при­значити новий склад Кабінету Мшісірів у відповідності до ст.П4 Конституції України. За роки незалежності змінилося І0 Прем'ср-міиістрів і І" урядів. Це були уряди В. Фокіна, Л. Кучми, Ю. Звя-п.п.ського, В. Масо іа (двічі), Ё. Марчука, П. Лазаренка, В. Пусто-' вонтенка, В. Ющенка, А. Кінаха.

З'ясувавши склад Кабінету Мшісірів. порядок його формування, розглянемо функціональний зміст повноважень Кабінету Міністрів.

Серед багатьох напрямків діяльності Кабінет) Мшісірів Кон-стнтуція України перш за все визначає такі ключові:

1. забезпечення державною суверенітет) і економічної само- і гійиості України;

2. здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, яку визначає Верховна Рада України:

3. додержання і виконання Конституції і законів України га актів Президент України;

4) вжипя конкретних заходів по забезпеченню прав і свобод полини і громадянина.

Конституція визначає функціональне призначення Кабінету Міністрів v проведенні і реалізації загальнодержавних проірам економічною, науково-технічного, соціального і культурного роз­витку держави.

Ці завдання конкретизуються через проведення Кабінетом Міністрів:

1. фінансової, цінової, інвестиційної іа податкової політики;

2. політики ) сфері іайнятості населения га у сфері праці;

1. соціальною піхисіу, освіти, науки, культури, охорони при­ роди, економічної безпеки і природокористування;

3. забезпечення умов для розвнік\ всіх форм власності;

2. здійснення <;і її забезпечення обороноздатне! 11 націо­ нальної безпеки України;

153

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

6) організацію зовнішиьо-скономічноі діяльності України, роз­виток митної справи.

Особливе місце серед повноважень Кабінету Міністрів посідаг ііою прсроіашвл щодо розробку проекту Закону «Про державшій бюджет України» якшї подається па розгляд і затвердження Вер­ховною Радою.

В такій діяльності Кабінету Міністрів в повному обсязі вняв-ЛЯепся ііою право законодавчої ініціапівії у такім найважливішій сфері нашою соціа іміо-скономічиою жнпя. як складання держав­ною бюджету країни. Кабінет Міністрів не лише складає проеп бюджету України, ііою міністерства і відомства забезпечмо 11. ного виконання, про що Кабінет Міністрів зніт перед Верховною Ра­дою. Щорічно державний бюджет мас б) ги сх мдений і прийнятне Верховною Радою України у вересні поточною рок\ на ііасіупшііі рік з І січня по ЗІ і рудня.

Законодавча пінна шва Кабінету Міністрів реалізується не пі­ше через підютовк) проекту Закону «Про державний бюджет України». Статтею 117 Конституції України передбачено, що в ме­жах своєї компетенції Кабінет Міністрів видас постанови і розпо­рядження, які обов'язкові до виконання на всій терн торії України. Ці законодавчі акти підписує Прем'єр-міністр і вони набувають ЧИННОСТІ з дня їх підписання.

Ці правові акти мають певн) процедуру підготовки, яка вклю-ча< не лише ПІДГОТОВКУ іексі\ акі\. а п пояснюна іьиоі записки до пьою. сота 1Ы1О-СКОИОМ1ЧНО1О прогнозу в процесі пою реалізації. Проект рішень і постанов мають б) пі \ згоджені з зацікавленими органами державної влади, іромадськимн та інішімп оріашза-ціями. Всі ці проекти вимагають іак званої «контрастнатури» — відповідного підпису керівника зазначеною органу.

Кабінет Мінісірів дк J маючу зв'язку з місцевими оріанамп виконавчої впади. За поданням Кабінет} Міністрів Прсзидсиі при­значає ю.ив обласних державних адміністрацій, які підзвітні і підконтрольні Президентові і Кабінету Міністрів га підконтрольні органам виконавчої влади вищою рівня.

Конституція в статті ІIX визначила підзвітність місцевих ор-ганів виконавчої влади відповідним обласним чи районним Радам J часини ін\ повноважень, які їм ці ради делегували.

Останнім часом ця конституційна норма порушу* гься і фактич­но місцеві органи виконавчої влади не визнаю 11, контролю з боку місцевих Рад народних депутатів. Навіть, якщо більшість деп) гати

154

місцевої Ради вислови 11. недовіру Голові державної адміністрації, Прсзидені зберігає за собою право вирішувані питання щодо пере­бування і одів місцевих державних адміністрації на своїх посадах на витаний розод.

І піше коли двома і ренінами свого складу Ради висловлять не­довіру голові державної місцевої адміністрації, Президент зо­бов'язаний прийняти рішення про усунення ііою з посади.

Отже, туї бачимо дію протпваї і стримувань і для виконавчої і і ія представницької влади в особі місцевих Рад. Конституція рег-яаментус функцію місцевих органів виконавчої влади, визначає їх прерогативи, підкреслює, що саме вони забезпечують виконання Конституції га іакоігів України, актів Президента, Посіанов Кабінету Міністрів і а інших органів на місцях.

Органи місцевих адміністрацій J взаємодії з судовою владою забезпечують законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.

Місцеві державні адміністрації забезпечують виконання дер­жавних і регіональних програм сошально-скономічною І куль-і > ріюі'о розвіпку. прої рам охорони ДОВКІЛЛЯ за рахунок місцевих бюджетів та державних дотацій; j місцях компактного проживан­ня корінних народів (автохтонів) та національних меншим забез­печую 11. pea гізацію прої рам їх національного культурною роз­витку.

Державні ВДМІНІС і раті ГОТуюі Ь нроек і н місцевих бю. (Же і їв. пе­редаю 11. і\ на «твердження місцевим Радам, а попм uuiciuoioii, контроль за впровадженням їх \ життя і складають шн про вико­ристання бюджетних кош і їв.

Регламентуючи діяльність вищою оріану виконавчої влади Кабінет\ Міністрів та місцевих державних адміністрацій, Коисіп-туція України запроваджує принцип несумісності обіймання поса-пі керівника центрального га місцевою оріан\ виконавчої влади і будь-якою іншою роботою крім гворчої, наукової га викладацької. здійснюваної в позаурочний час.

Конституцією забороняється робоїа <а сумІСННЦТВОМ керівни­кам, що мас па меті одержання нрікп ік\.

Закон «Про бороп.бу з корупцією» виї 5 жовіня 1995 р. ДО< більш детальне і конкретне роз'яснення цього принцип) заборони використовувати своє службове становите для підприємницької діяльності, для отримання субсидій, кредитів, дотацій чи пільг, благ та посл\ і,

155

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Цей Закон забороняє входиш до складу правління підпри­ємств, крсдиіно-фшаисовпх установ, об'єднань та коопераційні, які здійснюють підприємницьку.іія.іьиісіь.

Державним службовцям, що є посадовими особами, Законом «Про боротьбу з корміикіо» від 5 жовіия 1995 р. забороняється сприяти шипім юридичним і а фізичним особам, впкорнстовиочи своє службове становище, займатись зовнішньоекономічною, бан­ківською іа іншою дія.імиспо. одержувані за цей зиск, матеріальні і.і інші блага, пільга або переваги. На жаль, і статті 120 Консіи-і\ци і Закон від 5 жовтня 1995 року часто-густо порушується дер­жавними службовцями і посадовими особами безкарно.

Правовою основою вдосконалення діяльності Кабінету Мініст­рів України має стати Закон «Про Кабінет Міністрів України» ще не прийнятий сьогодні Верховною Радою України. Саме іакий ,»а-кон мас стані основою адміністративної реформи, надані ні систе­матичного характеру, визначити стратегію перетворень в системі виконавчої влади, створити справді прозор\ і зроз\чі.і\ народові модель функціонування органів виконавчої влади.

Питання дія саиокошпро.ііо

1. Яка структура Кабінету Міністрів України?

1. Як формусіься персональний склад Кабінету Міністрів Украї­ ни?

2. Які основні функції і повноваження Кабінету Міністрів України?

2. Які зв'язки Кабінету міністрів з місцевими органами виконавчої влади?

Список рекомендованої.linwpamypu

1. Конституція України. К.»1996

2. Коментар до Конституції. К.. 1996

3. Основи конституційного орава України. — К.:Юрінком [нтер.

2000.

4. Авср'янов В.Б. Орі ани виконавчої влади ь Украпи. К: Ін Юрс. 1997.

5. Проект Закоіп України «Про внесення змін до Конституції Ук­ раїни». К.. 2UO3.

156

СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ

1. Система судової влади в Україні.

2. Загальні засади судочинства в Украпи

3. Конституційний статус Прокуратури України.

Конституція України визначає Украіп\ як незалежну, суверенну правову державу, закріплює дсмокраіпчнип поділ влади на законо­давчу, вяконавчу і судову. У попередніх розділах було розглянуто основні особливості законодавчої і а виконавчої влади в Украпи.

Особливості судової влади, її конституційний статус та специфі­ка функціонування, закріплені pp.VII. VIII Конституції України. За­конами України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року, «Про Вишу Рад) юс ищи» від 15 СІЧНЯ І99Х p.. «Про статус суддів» m і І5 грудня І992 p.. «Про прокуратуру)) ві і 5 Еистооада І99І р.

Конституція закріпила незалежність судової влади, розширила повноваження судів особливо у сфері захисту прав і свобод грома* іян. Конституція містить чимало правових норм щодо самої судо­вої системи (розділ VIII Конституції «Правосуддя»).

Загальні принципи судової системи України визначено ст.125 Конституції іа Законом «Про судохегрій України» 2002 року. Основні засади здійснення правосуддя визначено статтями 124, 129, статус суддів 126,127,128, структура судової влади визначена Зако­ном України «Про судоустрій України» 2002 року.

Основне положення конституційного права в умовах правової держави здійснення правосуддя виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органа* ми чи посадовими особами не допускається. Абсолютно виклю­чає і ься практика радянських часів, коли створювались спеціальні комітети, надзвичайні комісії, які перебирали на себе функції судо­вих органів, провали ні судочинство і підривані иіконнісіь. Судо­чинство в Украпи здійснюється Конституційним Судом га судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі пра­вовідносини, що виникаю і ь в державі.

Демократичну природу судочинства в Україні забезпечено (1.1 нею 124 час піна 4 Конституції України, де визначено, що на­род безпосередньо бере участь у здійснені правосуддя через інсти­тут народних засідателів і присяжних. Законом України «про судо­устрій України» 2002 року конкретизовано Процедур) утворення судів присяжних і народних засіла і елів в судах першої інстанції, і\ кількісний склад, правовий статус і а повноваження. Для розгля.п

157

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

тяжких криміналі,нп\ їлочввів суди присяжних маюп. б> ш утво­рені і при апеляційних судах. Присяжні і народні засідателі, як і судді, будуть мат додаткові гарантії особнсюі недоторканності, кі робот) н суді отримуватимуть грошову винагороду у розмірі і\ середньою місячною заробітку чи пенсії, але не менше посадовою оклад) судді відповідної о суду.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами ісрніоріа іі.ііосп і спеціалізації.

Принцип гериторіадьності полягає в юму, що юрисдикція ок­ремих судів поширюється на певні гериюрн, які можуть співпала-ш. а можуть і не співпадати « адмішетративно-територіадьннмн однятими. Побудова судової системи за іаким принципом врахо­вує іранспоріиі комунікації між населеними пунктами і має на меті наближення судів до населення іа їх ДОСТУПНІСТЬ.

Принцип спеціалізації судів, поділ їх на господарські, арбіт­ражні, військові і а піші мас н.і чиї акщалпацио суддів > певній і а-iv іі права, ііідніїїцення їх кваліфікації, більш надійний іахисі ними прав громадян.

В судовг) енстем) Конституція включає суди загальної юрис-іикцп. Верховний Суд, Вшц) Рад) юстнцй га Конституційний < і Логічно в що систем) включено і прокуратуру. Сг. 124 внзначаї, що

'чиисіво здійснюється Конституційним Судом га судами за-іа іьііоі юрисдикції. Туг маемо певне проінріччя зі сі. 147. де зазна-чається, то Конституційний судеєдшшм органом конституційної юрнсдикин в Україні, Це положення іреба розуміти гаким чином, що Конституційний судне займається питанням судочинства у к.іа-енчном) розумінні, коли • с) ювпй спір, змагальність сторін, участь прокурора.адвоката.

Прсроіапівп Конституційного Суду докладно будуть розгля­нуті) розділі «Конституційний Суд України».

Закон України «Про судоустрій України» 2002 року визначив чо-іпрп ланки судової влади: районні, міські, міжрайонні суди; апе­ляційні суди в кожній області і апеляційний суд України: касаційний суд України, який мас повноваження розглядати касаційні скарги учасників судового процесу га касаційні подання прокурорів; вищий орган судової влади — Верховний Суд України. Замість колишніх арбітражних суди діють господарські суди, прерогативою яких с розгляд справ про порушення правових норм в сфері господарських підноснії. Адміністративні суди розглядають адміністративно-пра-вові відносини між громадянами і органами державної влади

158

Вершиною судової влади с Всрховпиіі Суд України вища інстанція \ цивільних, криміналі.них. господарських і адмінісгра-півних справах. Верховини Суд України очолює Голова Всрховно-ю Суду, який обнрасіься Пленумом Верховною Суду України строком на п'ять років шляхом іасмною голосування не більше ніж иа два іерчіни підряд. Голова Верховною Суду України за по­садою с членом Вищої Ради юсіицн України.

Більш деіальне уявлення про систему судів загальної юрис­дикції України може да і н іаб.іиня, ню наводи і ься далі.

Система судів ииіиьної юрисдикції України

Судова па­лата Вії ПО-

кктратнв-ии\ снукіїшх

С Чдово

іосіюдар-

сі.кич

справах

Miciiom адмішсііш- 111X111 СУДИ

Міс цсні господарські С\.Ш

В ЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Сулам		Судоми Ііл-		Військом
пала і ;і v		лапі \ кри-		судом
ЦИВІЛЬНИХ		міікі ВПК		колім ін
00ИМ>		шршых

Апеляційний суд Ужраїш	Касаційний од України		1ІІ1ІЦИИ піпсіра-питии суд Укра&ш	Нищий господарський І України
	Військові апс імиїшн суди		Окружні ,111^ ІНЦ1ЙИ1 ,1 1\!1НН шиш суди	■овпцШш гасшдфоькі суди

Місцеві суди

Військам MR1ICMI C\«U1 І.ірППОІІІН

Особливий с гаї ус в цін системі мас Верховний Суд України. Він повноважний переглядати будь-яке рішення судів нижчих ланок. Верховний Суд складається < пленум] га спеціалізованих палаї з окремих категорій справ. Судова реформа більш конкретно визна­чила функції Верховного Сулу, організацію і порядок його роботи.

159

Р.С. Балакірева

Конституційне право України

В Конституції У РСР була відповідна ст. 159 про а, дока і \ р\ і по­рядок надання нею юридичної допомоги іромадянам. В Коисін-»>ни України не виділено інститут адвокатури, юча він практично існує і діс як професійне громадське об'єднання юрнсіш. Коне і и-туцісю 1996 р. передбачено гакож іак\ складову судової системи як ііісіпі \ і присяжних і народних засідателів, які беруп, учасп. у здійсненні правосуїдя.

Але чпііііпм законодавством передбачено утворення Державної судової адміністрації України, яка івітуватиме перед Радою суддів, а раз па три роки перед з'їздом суддів України

Конституцією України і чинним законодавством визначено правовий статус суддів в умовах судової реформи

Для піднесення роді судів Конституція України ст.126 проголо-іп\с незалежність, недоторканність суддів, забороняє вшшватн на

пи N будь-який спосіб, дає додаткові гарантії особистого право­вого імунітету.

Без зіО;Ш Верховної Ради України суддя не може б\ пі і;і і рича­нні) чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Крім Конституції Укра принцип незалежної 11 і недогоркан-

носп суддів проводціься послідовно в Законі «Про статус суддів», «Про судоустрій України» 2002 року, окремими статтями Кодексу України про адмшправопорушення. Новий Кримінальний Кодекс України статтями 377, 378 передбачає кримінальну відповідаль­ність за спроби вплив) на суддів, народних засідателів та присяж­них з метою перешкодити об'єктивному розгляду справи, винесен­ня законною рішення. Крім того, стаття 316 передбачає штраф до п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів або виправні роботи на строк/to двох років, або ареол с і роком до піссіи місяців за спробу перешкоди і п вихованню професійною обов'язк\ судді.

Кримінальні санкції застосовуються в рай поі рози судді. Непо-вага до суду, «непе ухилення від явки в с\д іяїне за собою адмі-шсірамівну відповідальність.

Особиста недоторканність судді, \ відповідності з Законом «Про статус суддів» поширюється гакох па його житло, службове приміщення, засоби зв'язку, іраиспорт. майно, документ. Перед­бачена КОНСТИТУЦІЄЮ України умова затримання або арені і у судді лише за згодою Верховної Ради ПОЯСНЮЄТЬСЯ і випливає э процедури призначення суддів на їх посади. Для більш повної не­залежності суддів Конституцією України передбачено особлива процедура формування оудШського корпусу України.

160

Су;іді обнімаюіь свої посади безстроково, крім суддів Консти­туційного Суду, які призначаються на один дів'ятирічннй сірок.

Якщо а.ідя призначається на посад) вперше, це призначення здійснює Президент України строком на 5 років за поданням кваліфікованих комісій судів. Наступне, після 5 років, обрання. здійснює Верховна Рада України і суддя обирає і ься безстроково.

Проектом Ькону «Про внесення змін до Конституції України» передбачається зміна терміну, на який обираються судді на посаду, небезсіроково, а іермшом на десять років. Цс положення не поіпіі-рюсіься на суддів Конституційної о Суду України та суддів, які призначаються на посаду вперше. Змінюється також суб'єкт обран­ня суддів. За чинною Конституцією судді судів загальної юрис­дикцією обираються Верховною Радою після п'ятії років, на які їх було призначено Президентом. В разі змін до Конституції обрання суддів на наступні десять років буде здійснювати Палата регіонів.

Пропонується проектом Закону внести зміни до етапі 126 ч.5 п.2 про максимальний вік судді, як підставу звільнення йоі о з поса-ш і шести десяти років до семи десяти п'яти, але лише ,ия членів Конституційного Суду і Верховного Суду України

Кваліфікаційні комки Вищої Ради юстиції при розгляді канди­датура на посаду судді керуються 127 статтею Конституції згідно якої, па посаду судді може бути рекомендований громадянин Укра­їни не молодший двадцятії п'яти років, який мас вищу юрндичн) освіту, стаж роботи в галузі права не менш 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Свою посад) суддя обіймає до 65 років незалежно від статі.

Додаткові вимоги Конституція України висуває щодо суддів спеціалізованих судів. Ними можуть буї и . і її 11 to особи, що мають спеціальні підготовку у відповідності зі специфікою цих судів. Ці судді відправляють правосуддя .інше в складі кола ії суддів.

Закон «Про статус суддів)» визначає процедуру обрання суддів Верховного Суд) га Голови Верховною Суду. В ній частині Закон конкретизує норми статті 128 Конституції, де сказано, що голова Верховного Суду України обирається на посад) шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України. Судді ж Верхов­ного Суду обираються Верховною Радою після складання кваліфі­каційного екзамен).

Про процедуру кваліфікаційного екзамен) більш детально гово­рінь Закон «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України» від 02.02.94 р.

її- 161

Р.С. Балакірєва

Конституційні' право України

Вимога де суддів Верховного Суд) визначено в Законі «Проекті сумі»», .к* сказано то суддею Верховного Суду може бути nunc громадянин України, якпіі на день обрання досяі 35 років, мав ви­ту юридичну оевпу. стаж роботи в юриспруденції не менше 5 ро­ків, в і. ч. не менше 5 років на посаді судді

Припиняє повноваження суддів і звільняє їх з посади орган, то

обрав їх або призначив. Коне і м і \ ція Украї оре іоачас сп і у аиію.

за якою припиняю!ься повноваження судців і вони звілміяюіься з посади. Це відбувається в рай

1. Закінчення строку, на який судцю було обрано або призначено;

2. Досяі нення суддею 65 років;

3. За ставом здоров'я;

4. Порушення виши щодо сумісництва;

5. Порушення присяги;

6. Набрання обвину на п.ним вироком щодо судді законної сили;

7. Втрата ним українського громадянства;

X. Визнання ііоіо безвісно відсу ним або оголошення померлим;

9. Подання заяви про відставку м В кишім бажанням;

Ю. В разі емері і.

Вся пя доспи, складна процедура призначення, обрання га ви­конання професійних обов'язків мас на меті забезпечити неуперед­женість, об'єктивність суддів, при розгляді ними справ, незалеж­ним і. під орі аінв як законодавчої іак і виконавчої влади.

Консіиі>шя України забезпечм державний замісі, безпекч суддів і члени» і\ сімей. Це положення конкретизується в Законі «Про державшій зимні працівників суду і правоохоронних орга­нів» від 23.12.1993 p., де сказано, що працівники суду і їх близькі родичі мають право використовувати спеціальні засоби і зброю для заміс і \ особистої безпеки, свого жпіла і майна, отримувати матеріадьн) компенсацій) в рай смерті, каліцтва або пошкодження манна працівника правоохоронних оріапів під час виконання службових обов'язків. Житія працівників суд) підлягає обов'язко­вому страхуванню за рахунок бюджетних коші їв.

Крім псрсваї іа засобів захнсіу суддів, Конституція України пс-редбачас і певіп систему обов'язкових обмежень щодо професійної діяльності суддів. Так, професійні судді ве можуть належати до полі пічних парі їй і а професійних спілок, брані участь в будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймані будь-які інші оплачувані посади га виховувати іншу оплачувану ро­боту, крім наукової, викладацької га іворчої. Конституція 1978 р.

162

іакнх обмежень щодо професійної діяльності суддів ие мала. Ст. 6 Конституції УРСР про керівну силу суспільства Комуністич­ну партію передбачала, шо гака сила діє і в межах судочинсі-ва.

В нових умовах сьогодення, коли політична баї а і омані шість стала реальністю і міжпартінна боротьба с фактично боротьбою за нілі\. судді можуть зберегти об'єктивність лише за межами політичних чвар. Тому Конституцією заборонена партійна прина­лежність суддів і участь їх в будь-якій політичній діяльності

Заборона сумісництва професійно! діяльності з будь-якою іншою оплачуваною роботою мас на мсті створення умов ,хія по-і иіб.тсної професіоналі tanii суддів, отримання і рунтовної юридич­ної фахової підготовки, для зосередженої 11 на професійних справах та інтересах. Крім іою. інша оплачувана посада може стави і и суд­дю в економічну залежність від роботодавця, підривати його пре­стиж, шкоди пі об'єктивності і незалежності. Тому встановлюючи гакізаборони і обмеження, держава забезпечу* фінансування га на­лежні умови функціонування судів і діяльність суддів. Фінансується судова система безпосередньо з Державного бюджету, що передба­чено ст. 130 Конституції України.

Конституція України не лише задекларувала сілім- суддів га порядок створення корпусу суддів України, вона встановила ос­новні принципи судочинства в країні. В правовій державі, якою в маіібу і ньому маг стані Україна. СУДОЧИНСТВО спирається перш за все на принципи:

1. незалежності суду;

2. законное і і;

1. рівності всіх учасників судового процесу перед судом і перед законом;

3. презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини;

2. змагальності сторін та свободи в доведенні перед судом пе­ реконливості своїх доказів;

4. підтримання в cv.ii державного обвинувачення прокурором;

3. гласність судового процес] га його повне фіксування гехніч- ііпми засобами;

4. забезпечення апеляційного га касаційною оскарження рі­ шення суду, крім випадків встановлених законом;

5. обов'язковості рішень суду;

10) преюдиціальність врахування всіх попередніх рішень

і ми вищої інстанції.

и. 163

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

І процедура призначення і а обрання суддів і умови їх про­фесійної діяльності прописані в Конституції України і в процесу­альному Кодексі іак. що справді с можливість реалізації одною з основних принципів судочинства принципу незалежності судив прн розі лялі і прийнятті судових рішені..

Конституцією України забороняється будь-який сторонній вплив на суддів з боку органів державної влади чи окремих осіб, а іакож тиск чи втручання в процес судочинства вищих судових інстанцій, слідчих орі анів та прокуратури.

Рівність всіх учасників с\довою процесу перед судом і законом забезпечується не пише ст.Шп.З, алей ст.2І, де задекларовано, що всі по,пі вільні і рівні у своїй і ідності і правах

Обов'язок судді забезпечити доведеність впни в ході судового розгляду справи безпосередньо пов'язані з дісю сг.62 Конституції України, де говориться, що особа вважаєіься невинною у вчиненні злочину і не може буш піддана кримінальному покаранню, доки її впну не буде доведено в законному порядку і встановлено обвину­вальним вироком суду.

Ця вимої а складає зміст так званої о припиши врез) мини неви­нуватості.

Принцип гласності судового процесу означає, шо розгляд судо­вії \ справ відбувається відкрито, за винятком тих випадків, які пе­редбачені діючим законодавством.

Крім суддів загальної і спеціальної юрисдикції до склад) судо­вої системи Конституцією України віднесено Вищу раду маниш,. Цс повни інституі в системі правосуддя, раніше невідомий вітчиз­няній юридичній практиці, але такий, що існує у деяких країнах світу, хоча мас дещо інші назви (Італія, Іспанія, Франція). Цей ор-і ait бере участь у формуванні суддівського корп\су країни разом з кваліфікованими комісіями. Саме він приймає остаточне рішення про подання кандидатур на перше призначення суддів Президен­том і на обрання їх Верховною Радою безстроково. Зіідно ст. 131 Конституції, гакож Закону «Про Впш\ раду юстиції)» від 15 січня 1998 рок\ саме Вища рада юстиції подає кандидатури суддів і.і івільняє і\ і посад за мотивами, передбаченими ст.126 Конституції України, а гакож J разі порушення суддями і прокурорами заборо­ни па сумісництво професійної діяльності з іншими видами роботи, крім викладацької, наукової іа творчої. Щодо суддів Верховного Суд) і суддів вищих спеціалізованих судів Вища рада юстиції вико­нує функції дисциплінарного контролю і розглядає скарги віднос-

164

по пршяі ііенпя до дисциплінарної відповідальності суддів місце­вих іа апеляційних судів та прок>рорів усіх рівнів.

Незалежність і високий авторитет Вищої ради юстицп забезпечу-і 11.ся вже самою процедурою формування її ск ПД). Вона складається з 20 членів. По 3 таєна призначають до Вищої ради юстиції, Верховна Рада, Президент, з'їзд суддів, з'їзд адвокатів, з'їзд представників юри­дичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Двох членів призначає всеукраїнська конференція працівників прокуратури. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховно­го Суду України. Міністр юстиції, Генеральний прокурор України

Таким чином, представництво у Випий раді юстиції різних ка-і стрій юрпсіів, які в правосудді виконую 11. рипі функції, мають різні процесуальні обов'язки і нпереси енрияс неупередженості і об'єктивності цього органу у формуванні корпусу суддів і в прші-пяіп рішень щодо дисциплінарного нагляду за діяльністю різних і.шок судової системи.

Осой шве місце в структурі судової системи посідає прокурату­ра. Тому невипадково в Конституції України їй присвячено окре­мий розділ VII «Прокуратура».

Конституцією України в сі. 121 визначено, що прокуратура стано­вить єдину систему, як\ очолює Генеральний прокурор України, що призначається на посаду і звільняється з посади Президентом Ук­раїни за згодою Верховної Ради. До складу цієї системи входить Ге­неральна прокуратура, прокурори Автономної Республіки Крим, об-і.илей. міст Києва і Севастополя, міські, районні, а іакож військові прокурори. Всі нижчі ланки прокуратури підпорядковані вищим а всі разом Генеральному прокурору. Ця ієрархічна залежність ре-гулюсться Законом України «Про прокуратуру» від 5 липня 1991 р.

Не зважаючи на ге, що прокуратура функціонує в межах систе­ми правосуддя, вона є незалежним централізованим державним ор-іаном, функції якою чітко визнані ст.121 Конституції України.

Основні функції прокуратури:

1. Підтримання державною обвинувачення в суді;

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках передбачених законом.

3. Нагляд за додержанням законів опсраіивно-розшукової ро­ бо і н, дізнання, досудовою слідства;

4. Контроль за додержанням законів прн виконанні судових рішень у кримінальних справах, прн застосуванні заходів примусо­ вого характеру, що обмежують особисту свободу громадян.

165

Р.С. Балакірсна

Конституційне право України

Підгримуюча державне обвинувачення в суді, прокурор спрпяс боротьбі зі злочинністю. Як рівноправний учасник судово­го пронесу, прокурор бере участь и судовом) допиті, в дослідженні доказів, висловлює свою пропозицію щодо міри покарання під/ йому.

Виступаючи в роп державного обвинувача, прокурор бере участь j перегляді судових рішень в процесі апеляції.

На прокурора покладається представництво інтересів громадя­нина, організації або держави в суді \ випадках, передбачених за­коном. Прокурор за власною ініціативою може звертатись до суду за захистом прав громадян, а гакож законних інтересів держави або окремих орі аннамці чи підприємств.

Не менш важливою функцією прокурора г нагляд <>і додержан­ням законності на етапі досудового слідства сшеративно-розшуко-віімп іа правоохоронними органами (слідчими прокуратури, слідчими міліції та оріанів служби безпеки). Думка прокурора в кримінальній справі і директивною і обов'язковою для органів дізнання іа попереднього слідства.

Саме прокуратура ЗДІЙСНЮЄ нагляд іа додержанням законності на етапі виконання судових рішень з кримінальних справ, нагляде* ta додержанням шконності в ізоляторах гимчасового утримання, слідчих ізоляторах, виправио-трудових колоніях, в'язницях, психіатричних лікарнях з суворим і посиленим наглядом.

Таким чином, судова влада складається з оріанів правосуддя різних рівнів і а прокуратури, які незалежні в своїй професійній діяльності і підкорж іьея лише Закону.