Політичні права громадян України

Політичні права громада України ивмчеаі статтями 36, 37,

ЗХ, 39, 70, 71 Конституції України. частина і яких с правовою но-ваиісю в консші\ііінном\ процесі нашої держави.

Такою повапню є віііо.іошсііс Консшіуцісю України право громадян на свободу об'єднання у полішчиї парні іа громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод га вдово­лення політичних, економічних, соціальних, культурних га інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони ідоров'я населення, або зачне і\ прав і свобод інших людей.

Проіолошення іакою прана от мовлено поглибленням демо­кратизації суспільства, полггочною, економічною та ідсолої ічною багатоманітністю суспільного життя в України (сг. 15): «Держаки сприяє розшпк\ політичної і а громадської активності, іворчої ініціативи іромадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єд­нань» (Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня

1992 року).

90

Оскільки діяльність по. п пічних нарий безпосередньо пов'язана з формуванням органів влади на місцсвом) і іаі а.іьнодсржавном\ рівні, з визначенням основних напрямків державної по іпики, пра­вом утворення полі пічних парнії і \ часті в їх діяльності користу­ються лише громадяни України.

Таким правом не можуть користуватися громадяни іншпч країн, га особи без громадянства, що проживають на кріп ори Ук­раїни (ст.36 ч. 2). Членами по.ииічиіїх парші можуть, оми лише громадяни України.

Крім цих обмежень щодо утворення політичних парші і участі в іч ДІЯЛЬНОСТІ, законами України передбачено іакож інші обмеження ця певних категорія іромадян. Гак. членами по іішчних парнії не можуть бути судді прокурори, працівники правоохоронних органів.

За радянських часів, в умовах монополії Комуністичної парт наявність партійних осередків була обов'язковою у всіх ор-іаиїзаніях, підприємствах, установах, учбових закладах, військо­вих формуваннях, якщо в них с не менш як 3 члени партії.

Індію ст.37 Конституції України «не допускається створення і діяльність організаційних структур шшгнчних партій в органах виконавчої влади, судової влади, виконавчих органів місцевою са-мовряд\вання. військових формуваннях, а також на державних підприємствах, в навчальних <ак ладах іа інших державних устано­вах і орі аінзаніяч».

іакопамн України забороняється створення полі пічних партій, керівні органи яких знаходяться за межами України.

Конституційні обмеження іоркаюп.ся гакож програмних шеа і політичних нарий га їх громадських дні.

Забороняється створення і діяльність гакнх політичних парші. громадських рухів і об'єднань, програмні ш.п якич або дії спрямо­вані на ліквідацію незалежності України іа зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, на порушення суверенітету, ісри-торіальноі цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоп­лення влади, пропаганд) війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи полини, ідоров'я населення.

Заборона ДІЯЛЬНОСТІ таких ПОЛІТИЧНИХ парші іа об'єднань мінених її,ея в судовому порядк] >а поданням прокурора або орга-и\, що зареєстрував таку політичну організацію.

Заборона може бути остаточна, або тимчасова і годі відновле­на рішенням суд) (Законом України «Про об'єднання іромадян»

91

Р.С. Балакірсва

Конституційно право України

від 16 черная 1992 p.) Крім таких сипкіші Міністерство юстиції мо­же вкпа.п відмовиш В ретраті піч типичным париям, tipoiра­ма яких суперечить мпниом\ законодавству і Конституції України. Після проголошення незалежності України правом на створеная полііичшіх парші скористалися шсячі громадян України. Ніни в межах України діє понад 100 но иіпчних парші кі рухів. Деякі з них мають свої фракції в Парламент бер) її. безпосередню участь у розробці державних про] рам іа визначенні державної ПОЛІТИКИ.

Конституцією України проголошено право громадян брані безпосередню участь в управлінні державними справами, участь \ референд) мах, вільно обирал і б) ш обраним м орі ввів держав hoi влади та органів місцевою самоврядування (ст.38, 70, 71). < вме через участь у референдумах і виборах громадянам гарантується вільне волевиявлення.

Через референдуми (місцеві або Всеукраїнські) громадяни ма­ють право шляхом голосування висловити спою думку і свою волю відносно питань заіальнодсри.авною або реї шпальної о значения.

Висловлюючи свою волю на виборах, громадяни гим самим бс-руть участь у формуванні органів державної влади. Конституція передбачас, що вибори відбуваю і ься на основі заі ального. рівного і прямою виборчою права шляхом наемного і олосування

Правом обирані, тобі о активним виборчим правом, гористу-еоться вії громадяни України, яким па день виборів випопнилось 18 років. Пасивним виборчим правом, правом бути обраним і" місцевих органів влади, користуються громадяни, то на день ви­борів досяілп 18 років, до Верховної Ради 21 року, на па Президента 35 років.

Крім віковою цензу, пасивне виборче право мас ще деякі о ження при виборах деп) сатівдо Верховної Ради і а Президента, про не мова йтиме далі \ гемі «Про вибори і референдуми».

Полі пічним правом громадян с право збиратися мирно, без зброї, проводит ібори, мітинги, походи і демонстрації, про що своєчасно сповпиаюп.ся оріанн виконавчої влади, чи органи миневою самоврядування. Конституцию в цій частиш всіанов-ЛЮЄТЬСЯ певне обмеження, яке стосується іноземців іа осіб осі ір<> мадянгіва Лшдс іромадяип України конституційно надияю правом па проведення мі піні їв, демонстрацій. Таке обмеження су­перечить сі.II Європейської конвенції про захнсі прав і основних свобод людини, н їли») якої колін мас право на збори, мітим и і де­монстрації.

92

Консіитуція України передбачас також інші обмеження цього права судом в інтересах національної безпеки гя іромадською по­рядку, з мстою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро­ни здоров'я та захисту прав і свобод інших людей.

Громадянські права людини і громадянина

Серед політичних прав людини особливе місце посідає право на свобод) думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переко­нань. Частково таке право відповідає характеристикам невід'ємних прав людини, якщо річ йде про свободу думки Хоча і в пні частині мають бути вислов лет певні остереження. Психологам і соціоло-іам відомо як формується думка особи, інтегрованої в певне суспільство, як шляхом впливу 'ЇМІ на психічну структур) людей здійснюється витончено з використанням сучасних психологічних технологій зміна мотивів і цілей поведінки в потрібиомх владі иа-іірямкд Ні [бувається маніпулювання свідомості, коли людині, шля­хом вплив) на її підсвідомість навіюються чужі д\мкн. іцо в резуль­таті їх інісріорізаци. засвоєння сприймаються людиною як власні переконання Тим самим порушується одне з основних невід'ємних прав полини право на свободу думки. Ст.34 Конституції маг іа-кож і.п чі і ко виражений політичний зміст, бо проголошує свободу слова, виголошеної о чи надрукованого, як матеріального буия сумки. Відомо, шо думка людини реально існує для інших інше втілившись у вероа и.и\ форму. Умови ;тля висловлення думки ма­ють політичний характер; або заборонний або дозволяючий.

Саме через політичний зміст цієї норми ст.34 в ч. З мас заборо­ну. Обмеження, зберігання, викорнсіання. поширення інформації в ппересах національної безпеки, територіальної цілісності або іромадською порядку 3 метою запобігання заворушенням чи зло­чинам, ;іля охорони здоров'я населення, ,іля захист) репутації або прав інших людей, Л'ія запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупс-реджеяесті правосуддя.

Враховуючи, що конституційні норми цс норми прямої дц, судові органи, спираючись па ч. З с і.34 можмі. ніпначіпії санкції за висловлену або видр)ковану крамольну думку, що суперечнії, панівним ПОЛІТИЧНИМ докіринам. Судові позови до журналістів ос-іаннім часом сіа.іп буденною справою, а суми відшкодування мо­ральних збитків СТЯПЯ просто захмарними.

93

Р.С. Балакірєпа

Конституційно право України

Громадянські права записані у статтях 26, 25, 24, 57-64 Конеін­гуша України і вони перегукуються з деякими невід'ємними права­ми людини, які відображено \ сіаиях 21, 22, 23, 27, 28, 29, ЗО, 31 Конституції України.

Лсйімошвом в системі громадянських прав людина зв\чии. в Конституції України думка, то всі громадиш маю 11. рівні кон­ституційні права і свободи, іа • рівними перед законом (сі.24).

Рівність перед законом виключає будь-яку дискримінацію, пс-редбачас рінпісп. всіх громадян, незалежно від етнічних, еко­номічних, соціальних, мовних і статевих ознак. Всі мають дотриму­ватись закону, виконувати його і пес і її відповідальність за ного по­рушення.

Конституційною нормою с рівність жінки і чоловіка, що забез-печусіься рівною участю жінки в економічному, політичном) і культурному жиі п країни. рівн\ плат) г.\ рівн) працю з чоловіком. Але Консіпіунісіо України передбачено заходи щодо охорони пращ жінок, пенсійні пільги для них. правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства, шляхом надання оплачуваних відпусток, пільї вагітним жінкам і матерям.

Па жаль, пі конституційні вимоїн ще недостатньо запроваджл-юіься у жпгія. Становище жінки в умовах переход] до ринк) знач­но ускладнюється. При скороченні працюючих безробіїнпмп перш за все стають жінки Іде процес «фемінізації безробіття)», процес «фсмніпанії бідності». Жінка виявляпься найменш сота іьпо захи­щеною і вона більш за всіх потерпає ви невдало проведених реформ.

Серед і ромадянськИХ прав слід наша і н право на громадянство, яке означає, що Україна sa будь-яких обставин гарантує своїм гро­мадянам відповідний мишеі з боку держави і збереження для них громадянства, що нона піклується про них. коли воин псрсб\ваіоп, за межами держави. Статтями Коне і и і уші 4 і а 25, Законом Ук­раїни «Про внесення імні і доповнень до Чакои\ України «Про іро-мадявство України» від 16 квітня 1997 p.. Указом Президента «Про порядок розіляд\ питань, пов'язаних з іромадянсівом України» реї ла.мсиі\єіься порядок наб\ 11 я і ромадянствя іа бої о с\ мис і ь.

Суп свою ознакою ірома„чянсіва с ііоіо сталість, неперервність з момент) набуття і до момент) припинення.

Конституційним правом визначено основні принципи грома­дянства і» N крани. Стаття 4 віпначаг існування в Украпи слиною громадянства. Цс означає, що для набуття громадянства України особа має позбутися громадянства іншої країни оскільки законо-

94

девство України не визнає подвійне іромадянсіво особи (так зва­ний біпатрцзм). Деякі країни (Росія. Іспанія) визнають подвійне і ромадянепю, хоча із певними застереженнями. Підсіави набуття і припинення громадянства визначаються чинним законодавством країни. І) міжнародній практиці існують гакі шляхи набуття грома­дянства як філіація, натуралізація і домни-шї. оптація.

Натуралізація це набуття громадянства шляхом вільною во-кнпявлення особи. Передумовою натуралізації едомщедій як факі постійного проживання в крани, іа опіанія свідоміш вибір гро-мадянетва даної країни на користь громадянства пішої.

Законодавство України визнає філіацію набуття громадянства за народженням, хоча зміст філіації пов'язаний з «правом крові» і «правом грунту». «'Право крові» передбачає набуття дні иною громадянства батьків, а «право грунту» передбачає наб) 11 я і рома­дянства країни народження. В українськом) законодавстві закріплюється зминанні) принцип набуття громадянства.

і момент) проголошення Україною незалежності всі колишні громадяни СРСР мали можливість автоматично одержані ірома­дянсіво України незалежно від час) прожинання в крани, знання мови, расових чи національних ознак. В сучасних умовах крім філіації визнається також натуралізація, яка вимагає для набуття і ромадянства іноземцями, апатридами (особами без і ромадянства) псиної о іермшу проживання в Україні, знання мови та виконання

ІНШИХ ВИМОГ.

Консіиічия України передбачає прано громадян України змі­нній громадянство і передбачає, що держава не може позбавиш її*мину і ромадянства.

«Громадянин України не може бути позбавлений громадянст*

на...» «не може бути вигнаний за межі України або видатні пиши

к ржаві». Ця норма свідчи 11, про гуманізацію законодавства України

) порівнянні з правовою практикою радянських часів, коли громадян

держава позбавляла громадянства і їх висилали іа межі держави.

Конституція України забезпечу* громадянські права іноземцям іа особам без і ромадянства (апатридам), які перебувають в Украпи на законних підставах. Згідно сі.26 вони користуються гимн сами­ми правами і свободами, мають гаю самі обов'язки, як і громадяни України, іа винятком, встановленим Конституцією, законом га міжнародними модами України.

Держава гарантує іноземцям іа особам без громадянства врн-гулок у порядку, встановленому законом

95

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Бі или конкретно розкрию змісі сталі 26 у Законі України «Про правовий статус іноземців» віл А вотого IW4 р- Так, іноземні і особи без громадянства мають деякі економічні, соціальні, еко-лопчні. культурні права і корпсгуюіься ними нарінні з іромадяиа-\іп України. Але вони не мають прана на \інорсипя по іипчшіх парші, права обирані і буш обраними, не мають права брані участь у референдумах, на них не поширюй ься загальний військо­вий обов'язок, {мкоіюч регулюється порядок в'їзд\ і виїзду іно-ісмщв з України.

Громадянські права конституційно визначаються сі.55-63 Ос­новною закону України. Кожном) гаранту* 11.ся право знате свої права і обов'язки. Всі закони і а нормаїнвно-правові акт маки і. б) пі доведеш до відома і ромадян. вони с нечинними, якщо не до­полені до відома населення.

Законі іа ниш правові, нормативні акт (Постанова Кабінету міністрів, Укази Президента) не мають зворотної сили. Людина не може пест відповіде іі.ііісп. за діяння, вчинені до прииняі ія за­кону. Виняток може с сановні н ситуація, коли іакі закони пом'як­шуюсь або скасовуюсь відповідальність особи.