Конституція Пилипа Орлика

Ідея державної самостійності України була відтворена в норма-півно-иравових актах XVII! сі. і перш за все в іак званні «Консіи-гуцй Пилипа Орлика», ім'я якого пов'язано з ісїьманом І. Мазе­пою і а подіями Північної війни.

Як відомо, у 1700 році Петро І розпочав Північну віин\ и шве­дами, до якої втяїнув і Україну. Союзниками Росії в цін ВІЙНІ була Саксонія, Данія, Польша одвічний ворог України. Північна війна пін іа і перемінним успіхом ятя Швеції і Росії. Козацькі війська ви­користовувались \ ні їда геннх північних місцях, мега війна була для них чужа і незрозуміла. Війна призводила до занепаду економіки України, до численних людських жертв. Серед козацької старшини митноїь опозиніііні ан і имосковські настрої. Гетьманові Мазепі ііо-ю радники пропонують вступити до шведської коаліції.

Коли шведські війська восени 1708 року вступили на територію

Укра , І. Мазепа остаточно порвав зв'язки з Росією і звернувся

до війська і народ) з закликом підтримати IHBCVUB. Він доводив, що союз зі шведами допоможе визволити Україну з-під влади Росії, відновити и самостійність, що Україна буде дотримуваїись в Північній війні збройного нейтралітету.

Але народ ис підтримав Мазепи, із підозрою поставився до но-іо закликів. Його ім'я ш.ідава.іи анафемі в церквах.

X липня 1709 р. відбулася вирішальна бшва під Полтавою, де російські війська разом з козаками завдали шведам нищівної о уда­ру. Карі XII. разом з Мазепою і а кошовим Гордієнком, відірва­лись від погоні і потратили до м. Бендери. 1710 року Мазепа помер в Бендерах і попало питання, кою обрані нїьманом в скзплі (у вигнанні).

Разом із Мазепою з України втекло близько 5 тисяч козаків, і а близько 50 старший иа чолі з Гордієнком. Гетьманом у вигнанні ця полпнчнаеми рація обрала 1710 року генерального писаря Пилина

29

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

Орлика. У киї і їй 1710 pom j Бендерах були написані ним і Гюго помічинкамп Г. Гірником та А. Войнаровським «Пакт і консін-і \ ті законів і a вільності вшсі.ка ЗанорОЬКОГО», як свосрілііа \і о-і.і иш іеїьманом. козацькою сіаришною, іа низовим козатвом. Конпні\цію було паинсано латиською мовою, їпсксі вперше бу­ло нерск ладено на українську мову вже за наших часів.

Після ироіолошсння незалежності України в 1991 році цей до-кумеяі леїа іі.но внвча< п.ся і переважна більшість дослідників і

його першою евроиена,кою констшуцісіо. Справ її. ши маг оз­наки коне і п і \цп. коча ніколи м >~>\в рсалпованиіі і еіановпіі. сьо-і одні інтерес, як історпко-правовпйакг, якії ан \ розвшку конспі-і чинної о процес; в Украпи

Структура коиспнчіїї Пилина Орлика відповіла) іра.шипінні формі консппчіиі Нона мас преамбул) і 16 параірафів. В прсам-Г>\ и никлалаілься иоліпічнпіі міф про іе. іио козаки б] їй першими хриспіянами на Русі що воші розповсюдили чрпсіняпсіво і чрес-іи пі Русь. Саме козаки, тон. іаспчкі ш Київська Русь, мри і\чп ш н до європейської цивілізації. юм\ вони більш цнві.нюваішн на­род, ніж московіпі

В І параграфі ром вдаються питання віри, православ'я. ІІояс-ііюпься. що Б. Хмельницький уклав угод; з Московісю лише з міркувань (тільності православної три І сії.май маг охороняїн правої-давну віру, борони і н віл впливу «облчдіті о плаї »му». хоча щодо кат іиннзм\ II. Орлик збери ас толерантнії, і прямо не іа-к.шкаі до викорінення ні каю.ііщнзму. ні мііаигва.

Друпііі параграф присвячено проблемі кордонів України, які ІМЮТЬбуТИ відновлені j вілиовідносп доуіод Б. Хмельницької о з Польщею. Росією та Гурцквх Проіекгором і гвравтом всиоруик носи цих кордонів мас буя король Швеції. Саме до ііою милої 11 анелюс Гі. Орлик.

НІ параї раф передбачав відновлення дружби і військового сою­зу з кримським чаном

IV параграф вимагав звільнення від московських форти, і укріплень володінь впіська Запорізькою, вередачі $ ВО іодінпя ііо-м\ \сьою Нижньою Придніпров'я

\і коїніптпі ПОрлііка в параграфі VI викладено примітнії організації влади. Тут, дпісно, справді вперше в світовій" практиці зроблено спробу в правовом; плані провесні ідею розподілу влади.

Законодавча влада мала належані Ра п. ч іонами якої маюіь б\-ін полковники зі своею ііарпіиною, соїііикп. існера.іьііі радники

ЗО

ікіч полків, «посли від низовою війська Запорізького», щоб обго­ворювані справи. Рада мас збирапісь Грачі па рік (на Різдво, Ве­ликдень. Покрову).

В період між зібранням Ради иїьман маг вирішчваїн веіпиіаіі- ня. але радячись із с і ар нами, «па власний розсуд нічого не по­ винно ні починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися». І Ірак піч­ но цим положенням про операпівіп влад\ і еїьмана сівсрдж\вали­ ся ного повноваження, як глави виконавчої влади, якпії наділявся конституцією «повною свободою влади і впливу», але остаточно вирішувати справи мав за порадою генеральної 11 аршини.

Кчнеііплпія передбачала противаги, стримуванні вищай геть­мана і генеральної іі.іршіши. Останні мала право на Ралі и\б пчно висловиш довір гетьманові який» він чинить «щось супроіивнс справедливое! і» і небезпечне дія Батьківщини, відхи іяєтьса від за­конів, або завдас школи «вільної іям козацьким».

Особливими повноваженнями наділявся Генеральний і і який чи судити ПЯВПЬ і еїьмана. якщо він виявиїься винним «через і пішії умисел або вппа;іково».

Конституція П. Орлика IX параграфом регламентувала фінан­сове забезпечення війська іапорізького. Податі ІІВЮТЬ ипіраїн не полковники, а скарбники кожною рок\ і передавані іч ю.іовноч\ Генеральном) с карбннкові. який шачолився ирн іеїьманові. і знав приб\ ікп і піп рані.

Цікавим в Конституції II. Орлика було положения про соціаль­ний зачнеї населення.

Від подаїив звільнялися вдови козаків. їх дружини га диіі-сн-роти, козацькі господарства, чоловіки яких неребувахль на шіііи або військовій службі.

Таким чином, можна іверщіп про безумовно демокраіпчниіі характер Конституцй Пилипа Орлика, яка. проіс. школи ие б\ла pea її ювана.

Ідеї конституціалішу в Україні XIX — початку XX століття

Отримана внаслідок Визвольної війни ІШ 1654 pp. полппчна ВВТОНОМІЯ України поступово була втрачена. Російський \ряд послідовно проводив полянку колонізації України, перетворення н в провінцію Роси. Складовою шсі по.ішікн був процес ліквідації іс-гьмаяства і Іалорізькоі Січі, як останнього оп ют) демокраіичних форм чнравління і відпоєної ПОЛІТИЧНОЇ иеза.іежносп козацтва.

31

Р.С. Балакирева

Конституційне право України

Україна поступово втрачає всі ознаки полинної автономії і пере­творюється у складов) частин) Російської імперії.

Перша хвиля національного відродження, формування національної елпн прокотилась Україною наприкінці XVIII сі і була пов'язана з ім'ям І. Котляревського, з «Історією руеів», автор якої лишився невідомим. Лейтмотивом «Історії русів» була надія і заклик до відновлення автономних прав України, спокутування Росією історичних кривд України, відокремлення України від Росії.

Нова хвиля українського національною відродження припала на початок і середину XIX сі. провідними політичними га ідейни­ми постатямв і ото часу були М. Костомаров, П. Куліш, духовним натхненником був Т. Шевченко.

На почаіку ІК46 року в Київському університеті 3 ініціативи Миколи Костомарова нпннкло «Кпрп.то-Мефодісвськс братство», національна культурницька організація, яка у своїй проірамі про-юлосида ВИЩИМИ соціальними ЦІННОСТЯМИ кристиявські ідеали сво­боди, рівиосп і справедливості, розвивала ідею українського мссіансіва, вибранності українського народу. Вважалося, що саме український народ може звільни і п слов'янські народи віддеспоінз-м\ Роси і аристократизму поляків («Статус К'ирп ю-Мсфодісвсько-го братства», «Кипіа буття українського народу», «Закон Божий»),

«Кирило-Мсфодісвськс братство» широко пропагувало ідеї пан­славізму, єднання слов'янських народів для уїворсння єдиної, феде-ратнвної слов'янської держанії » демократичною формою ирав-ішия. Кіірнло-мсфодіїїіїн іверталися з відозвами до українського, російського, польського народів з роз'ясненням своєї політичної проірами («Брані українці», «Браіья всликороесняне и поляки»).

Незважаючи на культурницький характер товариства, воно ма­ло певну соціадьн) програму, яка передбачала скасування кріпацтва, як несумісного з рівністю і справедливістю, забезпечен­ня культурною розвиїку народу через загальн) освіту. Конкретної проірами скасування кріпацтва браісіво ис мало, не орієнтувало­ся на революційну форм) исреівореиня суспільства. Йоіо позиції були більш помірковані, більш ліберальні, «братчики» більше сподівались на реформи «зверху», ніж на революцію «знизу».

Але навіть така поміркована позиція членів «Кпрпло-Ме-фодісвською братства» не врятувала його від репресій. Навесні ІХ47рок\ за доносом студента члени організації були заарештовані і отримала різні види покарання від заслання для Т. Шевченка з за­бороною писані і малювати, до алмшісіративппх санкцій дія

32

II.Kv.iiina. М.Костомарова. М. Гулака. Спочатку до Казані, а потім на заслання до Петрозаводська було виправлено «братчи­ка» сіудеіпа-юрпсіа Георгія Андрузького. який розробив «На­черки Конституції республіки», що за змістом і формою справді на-і вдують Конституцію. Написані вони російською мовою, дещо пс-регукуються не лише з народницькими концепціями перебудови і вдосконалення суспільства, але іі з програмами соціалістів-утопістів, які мріяли про «Місто Сонця». Так, детально і конкрет­но Г. Аидрузький малює картин) міста майб) піьою, де люди жн­іть громадою, де всі освічені і заможні. Вдень працюють у полі, а ввечері культурно відпочивають: «пісні, музика, ганці звідусіль вас поражаю 11.».

Поі ія.іи І Андрузького на організацію майб) гиього суспіяьс-гея пройшли певну еволюцію. В перини редакції «Начерків» він вважав за необхідне обмежиш абсолютну монархію КОНСТИТУЦІЄЮ, в другій же редакції 1X50 року приходить висновку про не­обхідній і. скасування самодержавсіва як передумову демократи­зації суспільства, побудови слов'янської федерації.

Демократична слов'янська держава М8І бути побудована і;і гразком США на федеративном) припиши і обсушувати 7 штатів:

1. Україну з Чорномор'ям, з Галичиною і Кримом;

2. Пояьш) і Познанню;

3. Литву із Жмуддю;

4. Бсссарабпо з Молдавією і Ва іамсю;

5. Остзею, Сербію;

6. Дон;

7. Болгарію.

Дуже показово, що до складу слов'янської федерації Г.Андрузь-кніі не включає Росію. «Щоб створити Україну, необхідно -<р\ йну-ватн Росію» - записан І . Андрузький в 1850 році. Така позиція не була типовою для української інтелігенті тих часів, бо більшість їі розуміла спільність долі українських демократичних державних пе­рсі пореш, з долею Роси, чоча вбачала в самодержавстві юловне і альмо прогресу.

«Начерки Конституції Республіки» не лише претендували на роль нормативно-правового документу, що може визначати прин­ципи організації державною життя, вони справді мали деякі озна­ки коне і п піні. Так, провідною засадою організації влади в май­бутній федерації І. Андрузький вважав самоврядування. В май­бутній демокраіичнш державі люди жипуіь громадою, але не не

З³" 33

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

традиційна селянська громада, це форма самоврядування населен­ня усісі країни і в містах, і на селі. Саме громада є суб'єктом влади.

Керує громадою виборча управа, яка «соединяет в себе власні судебные, распорядительные и пенолншельные». її представник збіїрас податки («7 рублей деньгам! в другеє натурой»), роз-поділяс IX, веде судові справи і призначас різні види покарання «выювор, штраф, арест, отстранение от выборов, тюрьма от 1 до 7 дней». Складанні» Управу вільно обрані депутати, з них оби­рається голова. З 4 старшини.

Г. Андрузький розробив структуру ієрархічного шдворядку* ванпя адміиісіраііівиих одиниць держави. Громада (община) вхо­дить до складу області, область - до складу округа, а округи скла-дакт піки. Штаті об'еануютьеа за принципом федерації. Кож­ним штатом керус президент штату, аіи мас віце-президентів і кан­целярію. Центром словенської федерації, зіяічаііііо. мас буї її Кшн.

Цей докумсні був .інше проектом конституції, він не був рс-;і іповаиий як копсппуція і станови 11. інтерес інше як певніш сіап в розвитку коисініушйішх ідей в Україні. В ньому відтворено праї нення української інтелігенції до відродження автономії Ук­раїни в складі панслов'янської федераті, але без Росії.

Більш широкий, космополітичний погляд на проблем) майбут­нього України був властивий вндатном) українському вчсиом\. етнографу, історику Михаил) Драгоманову (1841-18У5). Україн) вій розі.іядав у контексті ісюричпого розвшку європейської цивілізації, разом з Росією, але на основі денсніра.изаші влади v федеративній державі.

Людина великої наукової ерудиції, М. Драіоманов був не лише обізнаний з основними ідеями марксизм\. але н намаїався популя-рнзунаїи і\ через просвіїпнш.ку організацію га збірку «Громада». як\ шн видавав у 70-і роки в Швейцари. М. Драіоманов виходив з лінеарної концепті розни і к\ суспільства і вважав, що проірсс с магістральним напрямком розвнтк\ кожної наші, яка мас енергію ісюричного творення. Пізніша ідеї внутрішнього історичною по-icnma.iv націй будуть розвий) гі російським вчешім Л. Гумі.тьовпм и «теорії пасіонарної'11», за якою «внутрішній ВОГОНЬ» кожної нації с надійним стимулом її ісіоричного прогресу.

Виходячі і федарашетячиих ідей. М. Драгоманов вважає за нс-обхідне реорганізувати моиархічп\ російську імперію у вільну ешлк) їй льіінх народів, по.іііпчно-авгономних реї іонів, які б мали самоврядування. Він обґрунтовував ісюрнчну необхідність перехо-

34

Д) від абсолютної монархи до конституційної о режиму, до федера-і пішого устрою держави.

На думк) М. Драгоманова, прилучення України до світової цивілізації можливе лише на шлях) докорінних соціальних пере­творень. Серед них па перше місце він поставив самовизначення націй, розвиток місцевою самоврядування, полі пічну автономію реї іонів Російської держави. М. Драгоманов на відмін) від соціалістів вважав, що до майбутньої федеративної республіки Ук­раїна маг ввійти не шляхом революції і насильства, а просвініцць­ким шляхом. Основою нової державності мас бути культура. Звідси ідеї М. Драгоманова про необхідність загальної оевпп. всебічного розвитку особистості, пріориіеі інтересів людини над інтересами держави. Стратегічною метою цивілізації, історичною прогресу М. Драгоманов вважав розвиток людини. Демократичний харак­тер демократичної республіки в найкращий спосіб забезпеч^ всебічний розвиток особистості і том) ( найбільш проірссивнпм.

У «Проекті основаній устава українського общества «Вільна спілка» М. Драгоманов виклав конституційну за змістом проірам\ організації влади у демократичній, федеративній республнці. Вищім органом влади в ній маг 6\ш Союзна Дума, яка представ­ляє інтереси регіонів в центральному уряді. Вона обирається всім населенням на основі загального виборчого права, в умовах по п-гичної свободи. Органи місцевого самоврядування часіково обира­нні.ся. а частково призначаються центральними органами влади.

Такс поєднання принцип) виборності з принципом призначен­ня с найбільш ефек і пвіпі м у формуванні орі анів влади і воно засто­совує і ься у нашій державі і в сучасних умовах

Особливе місце в конституційному процесі України належнії. Михайлові Груиісвськом> (1866 1934 pp.). Видатний вчсннй-ісго-рик 11 ромадсько-по.пнічний діяч М. Грунісвськпн не інше вніс іс-оретпчний доробок до української конституційної традиції, але н зробив спробу втілити в життя власні ідеї державотворення і кон-

СІІІІМЩІ IHMV.

II.і початку XX століття і, особливо після революційних подій 1905 року, перед ІІОЛ1І1ІЧІІІІМП верхами Росії постало питання про шляхи вдосконалення управління державою з мстою запобігання революційним потрясінням.

Частина російських політиків і вчених (Милюков. Фортунатов, Ковалевськпй га інші) вважали за необхідне проведення реорга­нізації влади. У 1905 році з власним проектом реорганізації влади

³* 35

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

в «Ліі(.р.п\рііо-іі;і\ковом\ віснику» зі статтею «Конституційне пп-ганяя і українство в Росії» вис і упив М. Грушсвськш'і, да обгрунтував Ідею необхідності і сувереіюації Укриши, її національного самовизна­чення. Перш, ніж вирішувані шггаши державної форми існування України, вважав М. Грушевський, слід забезпечувати їй суверенітет.

Саме Михайлу Грушевськоиу належить часта відкрішя ісіо-рнчною закону сувереаізації, суть якого поляїас в тому що «по-вніїіі суверенітет с завершенням національного розвитку будь-якої народності, що заіімас певну територію і мас енергію історичною розвитку». В цьом\ м і.ми сеоріа сувереяізеції перегукується з ідеєю історичною прогресу М. Драї оманова. На підміну від коипиіу-ЦІЙШ.Х проскив І. Андрузького, М. Грушевський майбутнє Укра» пін вбачав лише j вільному союзі з Росією іа іііпіпміі народами. ( аме гака форма державності могла, на думк) М. Грушевського. забезпечити безконфліктні) історичний розвиток суспільства.

Пізніше, готуючи ироскі Конституції УНР, він ішходип саме ^ цих конституційних ідей організації України, як держави у вільно­му союзі з іншими державами. Але. враховуючи * копкретио-ісіо-ричн\ ситуацію, він вважав за можливе відокремлення України від Роси і сіворсшія з нею політичного союзу на паритетній основі. Як відомо, проекі не було реалізовано, а іе іин становить певний ініе-рсс. як етап розвитку конституційного процесу в Украпи.

На початку XX столи і я активізувалася діяльність громадських організацій в Украпи. Якщо старі громади і говарисіва надана пі псреваї п культурно-просвітницькій роботі, іо в нових об'єднаннях основну увагу приділяли політичним питанням.

У 1899 році N Харькові. з ініціативи університетського гуртка, яким керував Д. Антонович, було проіолошено про організацію Революційної Української Парто' (РУП), основною метою якої бу­ло створення суверенної, політично-нсзалежноі від Росії ук­раїнської держави.

У 1902 рош від РУІІу відокремилася група ПІД проводом адво­ката М. Махновського і утворила Українську Народи) парию (УНП). Інша ж група, під приводом |>. Ярошсвського, проголосила себе Українською Соціалістичною партією.

Програма УНП була ціновою і дуже характерною дія шх часів, вона виклала,іа перспектив) розвитку української держав­ное 11 в нових історичних умовах зростаючої революційної кволі.

У 1905 році УНП опублікувала свій проекі держанною \ сірою України. Ту і УШІ відмовляється від ідеї федерації під егідою Росії

36

і вимагає повної самостійності ;уія України. Україна, як суверенна держана, маг складатися з 9 земель, які формують центральний уряд шляхом прямих виборів. За формою правління це мас були президентська республіка; Вищий орі ан влади двопалатний пар-і.імені, складається з Рамі і Сенату, мас законодавчі прерогативи. Обнраюіься ні палати прямими виборами від земель. Виконавча влада належнії, президентові, який обирається строком на 6 роки».

Судова в іада належить Верховному Суд) і місцевим суддям, які незалежні від інших гілок влади. В цьому проекті організації влади. її функціонування відтворено принцип розподілу влади, притаман­ний світовій конституційній традиції.

Конституційний проект УНП передбачав розв'язання земель­ного питання, надзвичайно гострого ятя України. Держава мала націоналізувати землю, покінчити з поміщицьким, монастирським іемлекорнстуванням і перетворити землю у державну властен,. Потім, шляхом викупу, земля мас розподілятися між селянами за націона іьніїм принципом. Іноземець не міг отримати землю ні з викупом, ні без викупу.

В умовах наростаючих революційних подій УНП прийшла в зане­пад, а конституційний проекі лишився лише історичним документом.

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах бездер-жавносп України ідеї її суверенності і конституційного ладу про­довжували розвиватись, що знаходило втілення в діяльності гро­мадських організацій і політичних партій.

Лютнева 1917 р. революція. Універсали Центральної Ради. Гетьманат. Директорія.

23 лютого 1917 р. повстанням робітників і десятків тисяч солдат Петроградського і арнізону почалася Лютнева революція. 27 люто­го було утворено Петроі радську Раду робітничих і солдатських дс-пугата. 2 березня Тимчасовий комітет Державної Думи у погод­женні з Радою конституював статус і склад виконавчою органу влади Тимчасовою уряду, який мав виконувані свої функції до скликання Установчих зборів Росії.

Звістка про падіння царського режим) надійшла до Киева І бе­резня 1917 р. (за старим стилем). Товариство українських посту­повців іа Київська Рада об'єднаних громадських організації), що була утворена 4 березня 1917 p., ініціювали створення представ­ницькою органу української демократії Центральної Ради,

37