Конформність

Роботи Аша по вивченню конформності і багато інших подібних досліджень, зокрема, дослідження Мілграма, що стосуються підпорядкування, були проведені з участю випробовуваних, які представляли індивідуалістичну культуру Сполучених Штатів. Багато хто з цих випробовуваних проявляв конформність, але відчували при цьому величезний дискомфорт, страждаючи від того, що їх сприйняття ситуації розходиться зі сприйняттям оточуючих. У колективістських культурах справи йдуть по-іншому. Тут конформність супроводжується набагато меншим стресом, навіть у тому випадку, коли підпорядкування думці групи означає підпорядкування неправильній думці. На даний момент в колективістських культурах проведено понад два десятки досліджень на зразок дослідження Аша, і всі вони підтверджують цей висновок.

Атрибуція причин поведінки

Ми вже згадували немало досліджень, в яких було показано, що людина схильна до того, щоб пояснювати поведінку інших людей з погляду внутрішніх диспозицій, а не особливостей ситуації. Але ці пояснення припускають, що люди незалежні і керуються внутрішніми спонуками, а така точка зору типова для індивідуалістичної, а не для колективістської культури. І ми можемо припустити, що представники колективістських культур частіше пропонуватимуть ситуативні пояснення. Підтвердження цієї гіпотези було одержане в результаті дослідження, де випробовуваних просили визначити причини поведінки персонажів коротких розповідей. Частина випробовуваних були громадянами США, інші представляли Індію. Було встановлено, що американці в три рази частіше пояснювали поведінку переважно в термінах особистісних якостей. Індійці ж у два рази частіше пояснювали поведінку в термінах соціальних ролей і інших ситуативних чинників. Так, наприклад, в одній з історій описувалися мотоцикліст і його пасажир, який прямує на роботу. Вони потрапляють в аварію, в результаті якої пасажир одержує травму, а водій залишається неушкодженим. Мотоцикліст доставляє пасажира в лікарню і відправляється на роботу. Як правило, американці називали такого водія «абсолютно безвідповідальним» або «таким, що перебуває в стані шоку», тоді як випробовувані з Індії звичайно пояснювали таку поведінку тим, що водій обов'язково повинен бути на роботі, або тим, що травма пасажира здалася йому не дуже серйозною .

У другом дослідженні були проаналізовані репортажі з американських і китайських газет про два вбивства, що відбулися в Сполучених Штатах. У американських репортажах йшлося переважно про особистісні характеристики: вбивця «був психічно нездоровим», «мав запальний характер» або «психологічні проблеми». У китайських репортажах вбивства пояснювалися доступністю зброї, соціальною ізоляцією або міжособистісною ворожнечею (Morris and Peng, 1994).

Автори кросс-культурних досліджень особливо підкреслюють той факт, що використовування переважно ситуативних (або диспозиційних) чинників для пояснення поведінки — це лише тенденція культури, а не характеризуючий її абсолют. Дійсно, навіть у найбільш колективістських культурах залишається місце для особистісних рис і диспозицій, так само як в самих індивідуалістичних культурах все ж таки враховується, що і ситуація може визначати поведінку. Культуральні відмінності можуть виявлятися в тому, наскільки велике значення надають представники культури ситуативному контексту поведінки. Для представників колективістських культур дії людей включені у взаємозв'язану соціальну матрицю, де дії однієї людини можуть бути пояснені діями всіх інших (тобто з урахуванням ситуації). Представники індивідуалістичних культур розглядають дії як результат індивідуальних диспозицій і не бачать особливої необхідності звертати увагу на інші чинники.

Ін-групи і аут-групи

Колективісти і індивідуалісти (тобто представники колективістських і індивідуалістичних культур) розрізняються ще рядом критеріїв. Розглянемо феномен групового тиску. Можна було б чекати, що колективісти частіше погоджуватимуться з думкою групи і поводитимуться більш конформно, ніж індивідуалісти. Але, виявляється, це залежить ще і від особливостей самої групи. Колективісти, швидше за все, погоджуватимуться і проявлятимуть конформність по відношенню до своєї ін-групи, тобто тієї групі, з якою вони пов'язані традиційними відносинами: до сім'ї (включаючи троюрідних братів, двоюрідних бабусь і так далі), однокласників, близьких друзів, колег. У той же час на них, на відміну від індивідуалістів, набагато менший вплив роблять представники аут-груп, з якими вони не пов'язані такими відносинами.

З цим явищем тісно співвідноситься і стійкість соціальних зв'язків. Колективісти належать до відносно невеликої кількості ін-груп, але їх зв'язок з цими групами сильний і відрізняється тривалістю. Зовсім не випадково, що в Японії (колективістська культура) робітники прагнуть все життя пропрацювати в одній і тій же фірмі, люблять носити одяг корпоративних кольорів і наспівувати корпоративні пісні, такі як «Моє серце переповнює радість від того, що я працюю в Мацушита Електрик» (Weisz, Rothbaum, and Blackburn, 1984).

Навпаки, представники індивідуалістичних культур належать до багатьох пересічних ін-груп, але їх зв'язок з цими групами менш стійкий і тривалий. До деякої міри це визначається системою їх цінностей. Для індивідуаліста найважливіша свобода в досягненні особистих цілей і реалізації особистих переваг. Коли вони змінюються, змінюється і система соціальних зв'язків. В результаті індивідуалісти легше обзаводяться друзями, ніж колективісти, але їх дружні відносини не такі тривалі і не такі тісні. Свобода цінна, але для деяких індивідуалістів платня за неї — самота.

Закінчуючи обговорення соціокультурних особливостей соціального пізнання, зупинимося ще на двох моментах.

По-перше, важливо розуміти, що терміни, за допомогою яких ми описуємо культуру, зовсім не обов'язково відносяться до всіх її представників. Вони позначають лише типове або середнє явище. Зрозуміло, що і серед студентів з Гонконгу є такі, які готові одружитися всупереч волі батьків, а серед каліфорнійців є ті, хто не стане цього робити. Але вірогідність того, що середній студент з Гонконгу поступить відповідно до колективістських цінностей, — вище, ніж вірогідність відповідної поведінки студента з Каліфорнії.

По-друге, культуральний аналіз — напрям для соціальної психології новий (Fiske et al., 1998). І хоча вже знайдено, що багато фундаментальних і достовірно встановлених явищ соціально-психологічного плану в значній мірі залежать від культури, ще дуже рано робити висновки про те, що соціальне пізнання і його функціонування — це всього лише продукт суспільства. Чи існує універсальний аспект нашого соціального пізнання, внутрішня схильність, що визначає те, як ми сприймаємо оточуючих і самих себе? Питання про те, які елементи соціального пізнання — частина нашої загальнолюдської спадщини, а які — результат приналежності до конкретної культури, ще належить з'ясувати вченим, які розробляють соціокультурну перспективу.