Проективні особистісні тести
В 1940-1950-і роки особливою популярністю користувався новий підхід до дослідження особистості — використання проективних особистісних тестів (які іноді називають нестандартизованими особистісними тестами). У цих методиках випробуваному пропонується слабко структурований стимульний матеріал і досить вільно сформульоване завдання, скажемо, скласти розповідь по картинці або описати те, на що схоже чорнильна пляма. Нестандартизовані особистісні тести з'явилися на противагу надмірно структурованим тестам, описаним вище. Як ми бачили, MMPI і подібні опитувальники містять ряд шкал, що допомагають визначити, чи не бреше випробуваний експериментаторові. Однак, як указують критики, ці тести не дають ніякої гарантії того, що випробуваний не бреше самому собі. Критики стандартизованих тестів погоджувалися із прихильниками психоаналізу в тім, що глибинні шари особистості містять витиснуті бажання й несвідомі конфлікти, які недоступні при застосуванні звичайних засобів діагностики (див. главу 17). На їхню думку, ці глибинні шари не можуть бути відкриті за допомогою тверджень, використовуваних в MMPI, CPI і схожих опитувальниках.
Але як же клініцистові довідатися те, чого не знає навіть сам випробуваний? Адепти проективних методик вважають, що головне - обійти психологічні захисти, вибудувані випробуваним проти своїх власних страхаючих імпульсів і ідей. Це можна зробити, запропонувавши йому слабко структурований або двозначний стимульний матеріал. На їхню думку, під час відсутності структури, що нав'язує ззовні, випробуваному прийде структурувати матеріал самостійно, і в цієї, створеної їм самим, структурі суб'єкт мимоволі відкриє досі колишні сховані риси своєї особистості. Тестовий матеріал у проективних методиках розглядається як подоба екрана, на який випробуваний «проектує» свої сховані почуття, бажання. конфлікти й ідеї.
Існує цілий ряд відомих проективних методик. Деяким випробуваним пропонується давати словесні асоціації або закінчувати незавершені пропозиції, іншим намалювати людину, треті просять сформулювати три бажання. Ми розглянемо тільки два найбільше широко використовуваних тести - Тест чорнильних плям Роршаха й Тематичний апперцептивний тест (ТАТ).
Тест Роршаха
Швейцарський психіатр Герман Роршах застосовував для діагностування сприйняття випробуваним неструктурованих форм (Rorschach, 1921). Він використав десять карток із симетричними чорнильними плямами, деякі з яких були чорнобілими, а деякі - кольоровими, пропонував їхнім різним групам психіатричних пацієнтів і запитував, на що схоже та або інша пляма. Відповіді пацієнтів були різними залежно від їхнього діагнозу. Роршах розглядав результати своєї роботи як попередні, але, проте, розробив на їхній основі систему підрахунку й інтерпретації результатів (Zubin, Eron, and Shumer, 1965).
Проведення тесту й обробка результатів. Хоча зараз існує кілька різних систем проведення, обробки й інтерпретації тесту Popшаха, у їхній основі, є щось загальне (Klopfer et al., 1954; Exner, 1974, 1978, 1993). Випробуваному по черзі пропонують десять карток і запитують, що він бачить на картці, на що схоже ця пляма (приклад картки, подібної тим, що використаються в тесті, наведений на мал. 16.2). Після того як всі десять плям описані, експериментатор повертається до кожної відповіді випробуваного, щоб з'ясувати, яка конкретно частина плями використалася для асоціації і які його параметри були для випробуваного найбільш важливі.
Дівчинка, що проходить тест Роршаха (Mimi Forsyth, Monkmeyer)
Відповіді класифікуються за допомогою ряду категорій, як то: частина плями, використана у відповіді (наприклад, пляма в цілому, велика деталь, дрібна деталь), параметри, що послужили основою для відповіді (форма, тінь, кольори) і зміст відповіді (людські фігури, частини людських фігур, тварини або частини тварин, неживі об'єкти, кров).
Інтерпретація результатів тесту. Фахівці з тесту Роршаха наполягають на тому, що інтерпретація результатів не повинна відбуватися механічно. Необхідно звертати увагу на взаємозв'язок між всіма особливостями відповіді у всій їхній складності. Відповідно до цієї точки зору, інтерпретація плям Роршаха - це тонке мистецтво, що вимагає великого таланта й ще більшого вміння. Незважаючи на це, ми спробуємо перелічити кілька основних гіпотез щодо деяких особливостей відповідей.
Чорнильна пляма, подібна тим, які використаються в тесті Роршаха
Тому що знайомство випробуваного з картками унеможливлює об'єктивну оцінку його найпершої реакції, більшість психологів воліють не публікувати картинки, використовувані в тесті. П'ять із них чорнобілі, п'ять – кольорові.
Наприклад, використання цієї плями говорить про ітегративне, концептуальне мислення, у той час як велика увага приділяється дрібним деталям, допускає компульсивну ригідність. Відносно більше часте використання білого простору (яке в цьому випадку частіше служить фігурою, між тлом) може означати негативізм, а відповіді, засновані на колірному враженні, - емоційність і імпульсивність.
Оцінка валідності тесту Роршаха — важке завдання (Ехпег, 1995), додатково ускладнена розбіжностями різних систем інтерпретації тесту (Kline, 1992). Підхід Роршаха критикується за повну відсутність психологічної теорії, що лежить в основі інтерпретацій (Kline, 1995). Ми розглянемо ці заперечення вкупі з аналогічного, дотичного Тематичного апперцептивного тесту, створеного Кристианой Морган і Генрі Мюрреем (Morgan and Murray, 1935).