Біологічна адаптація

Приведена вище гіпотеза про наявність універсальної структури для всіх мов|язиків| залишається спірною. Проте|тим не менше|, її підкріплюють різні докази. Наприклад, багато властивостей синтаксису здаються|видаються| універсальними (загальними|спільними| для всіх мов|язиків|). Крім того, багато аспектів навчання мові|язику| важко|скрутно| пояснити, якщо ми розглядаємо|розглядуємо| тільки|лише| ту мову|язик|, яку дитина|дитя| чує. Іншими словами, дитина|дитя| знає такі речі про мову|язик|, які виходять далеко за межі тих лінгвістичних даних, які вона одержує|отримує|. Це наводить на думку, що вона повинна мати якусь початкову перевагу при вивченні мови|язика| — деяке знання, не залежне від специфіки тієї або іншої мови|язика| (Обговорення цих положень|становищ| див. в Chomsky, 1981; P. Bloom, 1994; Pinker, 1994; Gleitman and Newport, 1995.)

Немає ніяких|жодних| сумнівів у тому, що люди у багатьох відношеннях біологічно адаптовані|пристосовані| до мови|язика|. Ми знаємо, що окремі області мозку, мабуть|очевидно|, спеціалізовані для використання мови|язика|; це відображається|відбивається|, наприклад, в тому, що пошкодження|ушкодження| цих областей викликає|спричиняє| руйнування мови|промови| (афазію), але|та| не справляє ніякого впливу (або справляє незначний вплив) на інші, нелінгвістичні, психічні функції. У|в,біля| глухих людей ці ж області мозку є|з'являються,являються| головними для вивчення і використання мови|язика| глухих, що свідчить про те, що вони дійсно задіяні в підтримці мови|язика|, незалежно від того, вербальна це мова|язик| чи мова|язик| жестів. Інші складові нашої біологічної конституції: розташування зубів, форма гортані — також безумовно підготовлені для мови|язика|.

Звичайно, це повертає нас до припущення|гадки|, що цілком|сповна| може існувати універсальна структура, яка має генетичне коріння, для мов|язиків|, причому всі люди запрограмовані таким чином, який спонукає нас до вивчення цієї структури. Деякі з найбільш яскравих доказів справедливості цього припущення|гадки| дає вивчення мови|язика| в обставинах, що вельми|дуже| відрізняються від тих, які ми описували дотепер|до цих пір|.

Навчання мові|язику| у|в,біля| людей з|із| порушеннями сенсорики|

Дотепер|до цих пір| ми говорили про нормальний розвиток мови|язика|. У цих умовах навчання мові|язику| відбувається|походить| майже однаково практично у|в,біля| всіх дітей. Вони рухаються|сунуться| від лепету до мови|промови|, що складається з одного слова, просуваються до телеграфної мови|промови| з|із| фразами з|із| двох слів, і врешті-решт|кінець кінцем,зрештою,урешті-решт| переходять до складних форм і значень речень|речень|. Цю послідовність можна спостерігати як у|в,біля| дітей в Пекіні, які вчаться говорити по-китайськи, так і у|в,біля| дітей в Афінах, які вчаться говорити по-грецьки. Ця одноманітність — від однієї дитини|дитяти| до іншої, від однієї мови|язика| до іншої — безумовно узгоджується з|із| твердженням|затвердженням|, що розвиток мови|язика| спирається|обпирається| на нашу загальну|спільну| біологічну основу.

Але|та| чи є|з'являється,являється| цей патерн дійсно універсальним? Що відбувається|походить|, коли діти ростуть|зростають|, маючи абсолютно інші сенсорні можливості|спроможності|, ніж ті, за яких звичайно йде розвиток мови|язика|? Вивчення цих випадків може допомогти нам зрозуміти біологічне коріння людської мови|язика|, а також дозволить дізнатися|упізнати,взнати,пізнати|, чи необхідне наслідування для вивчення мови|язика|.