Генетика і поведінка

Наші гени - це біологічний код, що визначає нашу поведінку. Фахівці в області еволюційної психології шукають універсальні фактори, що визначають поведінку. Вони вивчають вплив природного добору на поведінкові тенденції, які сприяють виживаності й розмноженню генів. Генетики поведінки вивчають індивідуальні розходження в поведінці. Їхнє міждисциплінарне дослідження оцінює вплив генетичних факторів і факторів навколишнього середовища на особливості поведінки.

За феноменом нашого мозку — без сумніву, самого дивного утвору на землі - ховається своєрідний код, що визначає й наші загальнолюдські якості, і індивідуальні особливості. Коли яйцеклітина з'єднується зі сперматозоїдом, то 23 її хромосоми поєднуються з 23 хромосомами, які приносить у неї сперматозоїд. Ці 46 хромосом містять у собі генеральний план нашого розвитку. Кожна хромосома складається з довгих ниток молекули, що називається ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота), ДНК, у свою чергу, складається з тисяч ген. Наші гени — це біохімічні одиниці спадковості, які шляхом синтезування специфічних протеїнів роблять кожного з нас неповторною людською істотою. Гени, загальні для всіх людей, роблять нас саме людьми, а не собаками й не тюльпанами (мал. 2.26). Як ми побачимо з подальших глав, однієї з найважливіших проблем психології є наступна: в якій мірі гени визначають не тільки нашу фізичну сутність, але й нашу поведінку. Ясно, що вони визначають деякі типи поведінки. Роберт Пломін і його колеги нагадують нам (Plomin & others, 1997), що кінологи виростили різні породи собак: собака-пастух зганяє худобу в череду, гонча переслідує дичину, шукач знаходить дичину й приносить хазяїнові, пойнтер робить стійку. Вони виростили також спокійних спанієлів і агресивних бульдогів. Психологи теж вивели породи собак, мишей і пацюків, чиї гени визначають їхню поведінку. Тварини можуть бути спокійними й агресивними, здатними до навчання й не здатними до нього.

Гени: розташування й будова

У ядрі кожної з мільярдів кліток нашого тіла перебувають хромосоми. Кожна хромосома складається з довгих ниток молекули ДНК. Гени є сегментами ДНК, здатними синтезувати протеїни. Керуючи виробленням протеїнів, гени визначають наш індивідуальний біологічний розвиток

Кожний погодиться з тим, що генетичний пресинг, що змушує мурах будувати мурашник, собаку-шукача приносити дичину хазяїнові, а кота, стрибаючи, втикати пазурі в здобич, не настільки сильний у людей. Наші гени наділили нас здатністю пізнавати й пристосовуватися до життя й у тундрі, і в джунглях. Але в якому ступені наша генетична схильність впливає й на загальнолюдські властивості, і на індивідуальні розходження?

ЕВОЛЮЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ: пояснення універсальних особливостей поведінки.

У деякому відношенні люди навіть однієї культури відрізняються один від одного, і тим більше - люди різних культур. Але, по великому рахунку, людські життя дивно схожі один на одного. Перед усіма нами встають певні питання: хто мій друг, а хто ворог? Що в мені є? З ким мені будувати шлюбні відносини?

На зорі людської історії деякі індивідууми відповідали на ці питання успішніше інших. Ті, хто вживав їжу, що насичувала організм і не отруювала, виживали, щоб передати свої гени наступним поколінням. Більше щасливими виявлялися й ті, хто знаходив собі підходящого партнера для народження й виховання потомства. А індивідууми, які робили менш удалий вибір, від покоління до покоління губили свої гени, які зрештою й зовсім зникали із загальнолюдського генетичного фонду

Хромосоми

Ниткоподібні структури, що складаються з молекул ДНК, які містять гени.

ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота)

Складна молекула, що містить генетичну інформацію і є будівельним матеріалу хромосом.

Гени

Біохімічні одиниці спадковості, з яких складається хромосоми, сегменти ДНК, здатні синтезувати протеїн.

Еволюційна психологія

Вивчення еволюції поведінки з використанням принципів природного добору, що віддає перевагу типам поведінки яка сприяє збереженню й відтворенню генів індивідуума.

При наступному випадковому відборі ті особини, які виявили кращу пристосованість, продовжували відтворюватися. У результаті, як стверджують послідовники еволюційної психології, виникли не тільки фізичні властивості, але й особливості поведінки й мислення, які дали можливість нашим предкам кам'яного віку вижити, розмножитися й передати свої гени майбутнім поколінням. Природа вибирала тих, хто краще інших пристосовувався до неї.

Будучи власниками цієї доісторичної спадщини, ми любимо смак цукерок і жирну їжу, що колись було важко добувати, але саме вона допомогла предкам переборювати голод. Сьогодні, коли в країнах немає голоду, а цукерки й жирна їжа ваблять нас із прилавків магазинів, точок швидкого обслуговування й автоматів, що видають їжу, ожиріння стає істотною проблемою. Довгий час еволюція була важливим поняттям в області антропології й біології. І тільки відносно недавно психологія визнала її як важливу перспективу, що може допомогти нам зрозуміти й вирішити найважливіші проблеми. Дарвін (1859) передбачав цю "повторну дарвінівську революцію" - застосування еволюційних принципів до психології. У висновку книги "Походження видів" він передбачив "відкриття" простору для набагато більше важливих досліджень. Психологія буде заснована на новому фундаменті...".

Психологи скористалися еволюційними принципами для дослідження наступних проблем:

• Чому на той час, коли діти підростають, вони починають боятися незнайомих людей?

• Чому більшість батьків так безоглядно віддані своїм дітям?

• Чому ми виражаємо більше симпатії й більше намагаємося допомогти тим людям, чиї погляди, помисли й вчинки нагадують наші власні?

• Чому чоловіки знаходять привабливими здорових на вид молодих жінок і чому жінок приваблюють чоловіка з гарним соціальним станом і грішми?

• Чому чоловіки частіше, ніж жінки сприймають дружні відносини як сексуальну зацікавленість у них, чому вони першими зав'язують сексуальні стосунки й приходять у лють від ревнощів, коли їхня партнерка вступає в сексуальні відносини з іншим чоловіком?

Відповіддю на ці й інші питання, як уважають психологи-еволюціоністи, є те, що сама природа вибирає ті способи поведінки, які збільшують імовірність передачі генів майбутнім поколінням. Природа влаштувала так, що ми, мобільні машини по виробленню генів, випробовуємо такі бажання й робимо такий вибір, які працюють на користь наших нащадків. Про можливі пояснення, чому такі типи поводження виявилися генетично успішними, читайте в наступних главах.

БИХЕВІОРАЛЬНАЯ ГЕНЕТИКА:

пояснення індивідуальних відмінностей

Психологи-еволюціоністи досліджують взаємозв'язок теорії Дарвіна з поведінкою, прагнучи пояснити наші універсальні людські властивості, а предмет дослідження біхевіоральної генетики (генетики поведінки) — наші індивідуальні відмінності. Яка частка генетичного коду у формуванні особистості? А яка - виховання? Яка роль культури й життєвих обставин, і як навколишнє середовище реагує на наші генетичні особливості?

Вивчення генетичного фактору

Для вивчення поведінки генетики використають такі методи:

• Дослідження близнюків. Щоб досліджувати вплив спадковості, важливо підтримувати фактор навколишнього середовища незмінним, а фактор спадковості міняти. На щастя, природа подарувала нам готових суб'єктів для такого експерименту: однояйцевих і різнояйцевих близнюків. Однояйцеві близнюки розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини, що потім розділяється на дві, бувають генетично однаковими (мал. 2.27). Різнояйцевіе близнюки, які розвиваються з різних яйцеклітин, генетично бувають не більше подібними один на оден, ніж звичайні брати й сестри. Якщо в одного з однояйцевих близнюків хвороба Альцгеймера, то другий піддається 60% ризику занедужати цією хворобою, у той час як у різнояйцевих близнюків ступінь ризику становить тільки 30% (Plomin & others, 1977). Таке розходження свідчить про вплив спадковості. Генетики шукають подібні відмінності в особистісних якостях і в інших особливостях. В одному з досліджень, що проводиться в цей час, спостерігаються всі близнюки, народжені в Англії між 1994 і 1996 роками. Генетики використають метод близнюків, щоб визначити вплив навколишнього середовища при незмінній спадковості, порівнюючи однояйцевих близнюків, вихованих окремо один від одного.

Однояйцеві близнюки розвиваються з однієї заплідненої клітки, а різнояйцеві - із двох

• Дослідження прийомних дітей. У результаті природного соціального експерименту - взяття дитини на виховання - створюються 2 групи родичів: генетичні родичі (біологічні батьки і їхні діти) і соціальні родичі (прийомні батьки і їхні діти). Генетиків цікавить, на кого більше схожі прийомні діти - на своїх прийомних батьків, які виховують їх, або на біологічних, які дали дитині гени. І наскільки такі діти подібні й на прийомних, і на біологічних родичів.

Спадковість

За допомогою таких методів генетики можуть математично визначити спадковість будь-якої особливості характеру, т. д. Визначити, у якій мірі розходження між людьми обумовлені розходженням їхніх генетичних даних. Як підкреслюється в главі 11, якщо спадковість інтелекту (щастя або темпераменту) становить, скажемо, 50%, це не означає, що ваш інтелект на 50% обумовлений генами. (якщо спадковість росту становить 90% , те це не виходить, що жінка ростом 60 дюймів може 54 дюйма свого росту пояснити генетичною спадковістю, а інші 6 дюймів - впливом навколишнього середовища.) Це значить, що ми можемо віднести 50% спостережуваних розходжень між людьми до генетичного впливу.

Біхевіоральна генетика

Дослідження впливу генетики й навколишнє середовище на поведінку.

Однояйцеві близнюки

Близнюки, які розвиваються з однієї зиготи (заплідненої яйцеклітини), що розщеплюється на дві, створюючи дві генетичні копії.

Різнояйцевіе близнюки

Близнюки, які розбираються з різних зигот. Генетично вони не ближче один одному, чим звичайні брати й сестри, але плоди розвиваються в одному і тому ж середовищі в утробі матері.

Спадковість

Cтупінь розходження між індивідуумами, обумовлена генами

Більше 93% наших генів ідентичні генам шимпанзе, що робить їх такими ж близькими нам, як лисицю - собаці (de waal, 1995). Але ці 2. % розходжень роблять можливими не тільки мистецтво й науку, але й здатність знищувати всі наші досягнення.

Отже, у якій мірі ми є продуктом наших генів? Відповідь Може бути різною залежно від особливостей особистості. Але ми бачимо, що на такі різні особливості, як потреба в сні, повнота, відчуття щастя, інтелект, сексуальна орієнтація, вплив генів буває дуже значним.

І все-таки біопсихосоціальний підхід нагадує нам про те, що гени завжди проявляються в тім або іншім середовищі. Гени й навколишнє середовище, природа й виховання трудяться рука об руку, при цьому навколишнє середовище жваво реагує на природні дані й перетворить їх. Тому питання, продуктом чого є, скажемо, інтелект або особистість - генів або навколишнього середовища, - можна вподібнити питанню, від чого залежить площа поля - від довжини або ширини?

Однак можна задати й таке питання: від чого більше залежить різниця площ двох полів - від довжини цих полів або від їхньої ширини? Щодо психологічних особливостей можна сказати, що у всіх людей вони обумовлені майже завжди й генетичними, і соціальними факторами. Так, нам тепер відомо, що на розлад у засвоєнні їжі впливають наші гени - одні люди мають більший ступінь ризику, чим інші. Але нам також відомо й те, що не залишається осторонь і культура, тому що ожиріння й інші розлади, пов'язані із уживанням їжі, це феномен сучасної західної культури. Відомо також, що на злочинність і насильство впливають генетичні фактори. І все-таки одним генетичним впливом не можна пояснити вибух насильства серед молоді, починаючи з 1960 року.

Якщо генетичним впливом можна пояснити індивідуальні особливості людини, наприклад, агресивність, то чи можна ними пояснити групові розходження між чоловіками й жінками або між людьми різних рас? Не обов'язково. Індивідуальні розходження в росту й вазі тіла в значній мірі обумовлені спадкоємними факторами И в той же час, скоріше харчування, чим спадковість, пояснює, чому в масі своєї сучасні люди й вище ростом, і важче по вазі, чим їхні попередники в минулому столітті. Так само як із проблемою росту й ваги, йдуть справи й з особистісними якостями й інтелектом: спадкоємні індивідуальні розходження зовсім не мають на увазі спадкоємних групових розходжень.

Молекулярна генетика

Учені, що займаються молекулярною біологією, поєднуються із психологами в пошуках генів, які обумовлюють різні розлади. Як ми побачимо далі, серед таких розладів - алкоголізм, хвороба Альцгеймера, тривожність, депресія, синдром Дауна, ожиріння й шизофренія. У главі 15, наприклад, мова йтиме про проведений у цей час дослідженні світового масштабу з метою виявлення генів, що впливають на емоційні перепади, або "біполярний розлад" (раніше відоме як маніакально-депресивний розлад). Щоб з'ясувати, які гени задіяні в цьому розладі, фахівці з молекулярної генетики використають зв'язний аналіз. Спочатку вони знаходять родини, у декількох поколіннях яких спостерігаються розлади. Потім беруть кров у заражених і незаражених членів родини й досліджують їх ДНК, намагаючись помітити розходження. Кінцева мета - знайти шкідливі гени, що викликають хворобу.

Кількість близнюків, що народжуються, буває різним залежно від раси. На Кавказі народжуються приблизно у два рази більше близнюків, ніж в Азії й на половину менше, ніж в Африці (Piamonp, 49s6).

Таке дослідження стосється важливих етичних проблем. Якщо вчені проводять генетичні дослідження, що виявляють людей, які ризикують занедужати тим або іншим розладом, то чи захочете ви проводити досліди на вашій ще не народженій дитині? Чи піде на користь або на шкоду суспільству рятування жінки від хворого ембріона? Чи треба майбутнім батькам віднести до генетика в лабораторію й перевірити свої яйцеклітини й сперму, перш ніж у результаті їхнього злиття утвориться ембріон? На більшість важливих психологічних особливостей впливають численні типи генів, що робить нереальним навіть простий генетичний тест. Але навіть розлади, обумовлені впливом якого-небудь одного типу генів, можуть викликати важко розв'язні етичні проблеми. Як завжди буває в житті, прогрес - це шабля із двома лезами, що створює й нові можливості, і нові проблеми.

Резюме

Гени - це сегменти складних молекул ДНК. Ці біохімічні одиниці спадковості беруть участь у виробленні протеїнів - будівельних блоків нашої фізичної сутності й поведінки. Психологи-еволюціоністи вивчають, як природний добір вплинув на універсальні тенденції в поведінці. Генетики, що вивчають поведінку, досліджують наші індивідуальні розходження. За допомогою методів близнюків і прийомних дітей вони визначають спадковість різних психологічних особливостей і психічних розладів. Фахівці з молекулярної біології працюють разом із психологами, прагнучи виявити гени, від яких люди ризикують одержати різні психічні розлади.

КЛЮЧОВІ СЛОВА Й ПОНЯТТЯ: хромосоми, ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота), гени, еволюційна психологія, біхевіоральна генетика, однояйцеві близнюки, різнояйцеві близнюки, спадковість.

Терміни й поняття для запам'ятовування

Біопсіхологія, нейрон, дендрит, аксон, міелінова оболонка, потенціал дії, поріг, синапс, нейротрансмітери (медіатори), ацетилхолін (Ach), ендорфін, нервова система, центральна нервова система (ЦНС), периферична нервова система (ПНС), нерви, симпатична нервова система, парасимпатична нервова система, рефлекс, сенсорні нейрони, інтернейрони, моторні нейрони, склетна нервова система, автономна нервова система, нейронні мережі, ендокринна система, гормони, надниркові залози, гіпофіз, ушкодження, електроенцефалограма (ЕЕГ), КТ (комп'ютерний томограф), ПЕТ (позитронний емісійний томограф), МРВ (магнітно-резонансне відображення), стовбур головного мозку, довгастий мозок, ретикулярна формація, таламус, мозочок, лімбічна система, мигдалини, гіпоталамус, кора головного мозку, клітки глії, передні частки, тім'яні частки, потиличні частки, скроневі частки, моторна кора, сенсорна кора, асоціативні зони, афазія, зона Брока, зона Верніке, мозолисте тіло, розщеплення мозку, Хромосоми, ДНК (дезоксирибонуклеиновая кислота), гени, еволюційна психологія, біхевіоральна генетика, однояйцеві близнюки, різнояйцеві близнюки, спадковість.

ВПРАВА НА РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Ричард О. Штрауб

Тепер, коли ви прочитали й повторили матеріал глави 2, просуньтеся далі в пізнанні, перевірте свою здатність мислити критично, виконавши наступну вправу.

Гра на музичному інструменті складне заняття, що вимагає знання й відповідну поведінку. Щоб грати високо професійно, музиканти повинні мати добре розвинені моторні навички. Крім того, потрібен відповідний рівень мислення, у тому числі пам'яті; потрібно пам'ятати, як грати і що грати; музикант повинен мати здатність до планування й прийняття рішень, настільки необхідної для перетворення нотного запису у звук. На музичне виконання величезний вплив роблять мотивація й емоції самого музиканта. У цій вправі ви дасте відповіді на перелік питань, пов'язаних з тим, як різні ділянки мозку надають музикантові можливість виконувати музичний твір. Визначте три структури мозку нижчого рівня й три структури вищого рівня, потім опишіть, як кожна структура веде себе під час виконання музичного твору.

Структури мозку нижчого рівня

1.

2.

3.

Як кожна структура проявляє себе під час виконання музичного твору

1.

2.

3.

Структури мозку вищого рівня

1.

2.

3.

Як кожна структура проявляє себе під час виконання музичного твору

1.

2.

3.

ЗМіст

Взаємодія нейронів............................. 3

Нервова і гуморальна системи .......... 1528

Мозок ................................................... 25

Генетика і поведінка............................58