Cpi: критерії з повсякденного життя

Хоча MMPI може застосовуватися до здоровим випробуваних, у цьому випадку його використають із певними обмеженнями. Головна проблема цієї методики полягає в тім, що її шкали були виділені за допомогою психіатричних критеріїв. Тому були розроблені нові опитувальники, що випливають тій же логіці, що й MMPI, але групи, що використають, здорових людей у якості контрольних. З них найбільш відомий Каліфорнійський психологічний опитувальник (CPI).

Профіль MMPI дорослого чоловіка Шкали відповідають описаним у табл. 16.1. Результати стандартизовані. Більше 70 балів по який-небудь зі шкал одержують близько 2,5 відсотків випробуваних; більше 80 - близько 1 відсотка. Профіль виразно змушує припустити в цього клієнта значну депресію і яскраво виражений невроз (Lanyon and Goldstein, 1971)

В відмінність від MMPI, CPI не є клінічною методикою й призначений спеціально для студентів коледжів і вищих навчальних закладів. З його допомогою досліджуються такі риси особистості, як домінантність, товариськість, відповідальність, самооцінка й т.д.

Щоб пояснити, як конструювалися шкали цього опитувальника, розглянемо таку рису, як домінантність. Студентів просили назвати найбільше й найменш домінантних людей з їхнього соціального кола. З людей, які перебували на кожному з екстремумів, склали дві контрольні групи для виміру протилежних властивостей: домінантності й схильності до підпорядкування. Кількість балів, набраних людиною по цій шкалі, говорить про те, наскільки велике його подібність зі членами такої контрольної групи. Для інших рис шкали розроблялися аналогічно (Gough, 1975, 1990).

Валідність особистісних опитувальників

Творці MMPI і CPI зіштовхнулися зі складностями при пошуку емпіричного критерію для тестових шкал. Щоб оцінити, наскільки увінчалися успіхом їхнього зусилля, звернемося до валідності цих опитувальників.

Предбачена валідность. Звичайний метод оцінки валідності тесту — це перевірка його здатності передбачати події реального світу. Існують підтвердження того, що особистісні тести дійсно володіють деякої предбаченою валідністю. Наприклад, серед студенток коледжу в п'ятидесяті-шістдесяті роки шкала «Товариськість» CPI корелювала з тим, як часто випробувана ходила на побачення, і з тим, чи приймала вона участь у діяльності жіночої організації коледжу. Інші шкали корелювали з оцінкою дівчат їхніми ровесниками (Hase and Goldberg).

Хоча особистісні опитувальники й передбачають майбутнє поводження суб'єкта, точність цього передбачання, на жаль, невисока. Кореляція між тестовими балами й критерієм валідності, як правило, близька до +0,30, що відповідає низькою або помірною виразності зв'язку (нагадаємо, що максимальний зв'язок між рядами величин дає кореляцію +1,00/-1,00, а в тому випадку, коли ряди величин абсолютно не зв'язані між собою, кореляція дорівнює 0). Ця кореляція для особистісних тестів непорівнянна з кореляцією для тестів розумового розвитку (звичайно це кореляція коефіцієнта IQ з академічною успішністю), що дорівнює +0,50. Ще нижче валідність особистісних тестів у порівнянні з валідністью такого повсякденного методу передбачення майбутнього поводження, як звертання до минулого поводження індивіда в аналогічній ситуації. У більшості випадків минулі події (наприклад, психічний розлад або поводження, що відхиляється) - самий точний показник аналогічних майбутніх подій. Один із самих драматичних і найбільше що часто згадуються прикладів - кореляція, рівна +0,61, між товщиною медичної карти психіатричного хворого й імовірністю його повторної госпіталізації (Lasky et al., 1959).