Творчість і інтелект

Креативність — це здатність до творчості, можливість створювати одночасно нові і цінні ідеї. Межі застосування творчості варіюються залежно від культури. У культурі народності само заохочується творчість в танці, в балінській культурі — у музиці, в культурі африканської народності ашанті — у різьбленні по дереву (Lubart, 1990). У кожної народності творчість означає вираз знайомих тем новими способами.

Результати тестів на розумові здібності і схильність до творчості припускають, що певний рівень здібностей необхідний, але цього недостатньо. Люди з високим інтелектом в основному добре справляються з тестами креативності. ("Скільки застосувань ви можете придумати для цеглини?") Але за межами певного рівня — за 120 балами — кореляція між результатами тестів на інтелект і на здібність до творчості зникає. Виключно творчі архітектори, математики, вчені і інженери звичайно набирають в тестах на інтелект не більше балів, ніж їх менш творчі однолітки (MacKinnon & Hall, 1972). Тому очевидно, що творчий початок не можна пов'язувати лише з оцінкою тесту на інтелект. Дослідження творчих людей пропонує п'ять інших компонентів творчого начала (Sternberg, 1988; Sternberg & Lubart, 1991, 1992).

• Перший з них — досвід — розвинена база знань. "Випадок благоволить тільки підготовленому розуму", —- помітив Луї Пастер. Чим більше ми маємо ідей і образів (одержаних в результаті накопичених знань), з якими повинні працювати, тим більше у нас шансів зібрати цю інтелектуальну мозаїку по-новому.

• Навики образного мислення забезпечують нам здатність бачити речі по-новому, розпізнавати моделі, знаходити зв'язок. Щоб проявити творчість, ви повинні спочатку засвоїти основні складові частини задачі, потім переформулювати її або досліджувати проблему новим чином. Коперник спочатку накопичив знання відносно Сонячної системи і її планет, а потім визначив, що ця система обертається навколо Сонця, а не навколо Землі.

• Сміливі особистості терпимо відносяться до незрозумілих ситуацій і ризику, проявляють завзятість у подоланні перешкод і прагнуть швидше набути нового досвіду, ніж йти проторованою дорогою. Винахідники, наприклад, вміють проявляти наполегливість після невдач, як Томас Едісон, який випробував нескінченну кількість речовин для нитки розжарення електричної лампочки.

• Принцип внутрішньої мотивації творчості — це четвертий компонент. Як відзначає психолог Тереза Амабіль, "люди більшою мірою проявляють творчість, коли відчувають мотивацію у вигляді інтересу, насолоди, задоволення і азарту безпосередньо від самої роботи, а не від зовнішніх стимулів" (Amabile & Hennessey, 1992). Творчо мислячі люди зосереджують свою увагу не стільки на зовнішніх мотивах — на виконанні завдань в строк чи заробити гроші, - скільки на внутрішньому задоволенні і азарті від своєї роботи.

• Творче середовище запалює, підтримує і очищає ідеї. Вивчивши кар'єри 2026 видних учених і винахідників, Дін Кейт Симонтон (1992) відзначила, що найвидатніші з них не були самотніми геніями. Швидше, взаємовідношення з колегами дає їм можливість мати наставників, суперників і помічників. Такі люди часто володіють добре розвиненим емоційним інтелектом, необхідним для ефективного зв'язку з колегами.

Дорогою додому із Стокгольма після вручення Нобелівської премії фізик Річард Фейнман заїхав в американське місто Квінс штат Нью-Йорк, щоб подивитися свій табель успішності в старших класах. "Мої оцінки виявилися не такими високими, як мені здавалося, - згадує Фейнман, - а мій IQ - високим, але не винятковим – 124 бали. (Faber, 1987).

Експерименти Амабіль (1983, 1987) показали також, що творче середовище звільняє людей від необхідності шукати соціальне схвалення. У одному з експериментів вона попросила студентів коледжу написати курсові роботи, попередивши половину з них, що їх роботи будуть оцінені експертами. Ті студенти, які не знали, що їх роботи хтось оцінюватиме, проявили більшу творчість. Не турбуючись про те, що їх оцінюватимуть, вони почували себе більш розкуто, що вивільняло їх творчий початок.

Керівники, які прагнуть розвивати новаторство в роботі, повинні пам'ятати про принцип внутрішньої мотивації, як відзначає Амабіль (1988). Їм потрібно налаштувати своїх підлеглих на виконання певного виду роботи так, щоб вона природньо зацікавила їх. Вони також можуть використовувати приклад тих керівників, які успішно стимулюють творчість і підлеглих, надаючи їм час, свободу і підтримку у здійсненні поставлених цілей. Так, компанія ЗМ заохочує штат дослідників витрачати 15 % часу на творчі проекти, що не мають миттєвої віддачі. Одинадцята заповідь цієї компанії свідчить: "Не убій нову плідну ідею". З цього творчо сприятливого середовища вийшли такі вироби, як самоклейкі блокноти для заміток "Post-it", які сьогодні можна знайти в більшості офісів (Kreitner, 1992).

Стабільність чи мінливість? Стабільність показників тестів на розумові здібності збільшується з віком, причому практична передбачаюча результативність має місце з 3 років, а до 7 років результати тестів стають досить стабільними. Серед немовлят ті, яким швидко набридає якась картинка і вони вважають за краще дивитися на нову, звичайно мають кращі показники в подальших тестах на розумові здібності.

Крайнощі розвитку інтелекту. Порівняння тих, хто одержує дуже низьку оцінку ("знехтуваних" або розумово відсталих), з тими, хто одержує надзвичайно високі бали ("обдарованими"), збільшує очевидну валідність тесту.

Творчість і інтелект. Розум і творчість мають слабку кореляцію. Збільшення інтелекту вище необхідного порогу не пов'язано із збільшенням творчості.