Подібність між людьми й універсальні паттерны особистості

Підхід до особистості з погляду теорії рис, на якому ми зупинялися в главі 16, описує основні розходження між людьми за допомогою всіляких властивостей особистості. Але цей підхід не дає нам можливості довідатися, чим же люди схожі один на одного. На думку ряду авторів, наша загальна біологічна спадковість припускає, що паттерни особистості й емоції остров'ян квакіутли, арапеш, добу й наш власні повинні бути схожі в певних аспектах, незважаючи на те що антропологічні дані свідчать про численні розходження між ними. Парадоксально, але ці розходження можуть дати нам ключ до розгадки деяких універсальних принципів людської природи. Принаймні, саме на цьому ґрунтується кросскультуральный метод.

Дроблячи гіпотезу про існування елементів, універсальних для всіх паттернов особистості, деякі антропологи критикували Мід і Бенедикт, роботи яких, на їхню думку, відрізнялися неточністю й спрощеністю. Наприклад, вони заперечували факт, наведений в одній з робіт Мід, стверджуючи, що напевно існували універсальні статеві ролі; зокрема, війна - це незмінно чоловіче заняття, навіть у племені квакиутли. Вони наполягають, що це може бути обумовлено біологічними факторами, оскільки фізична агресія почасти визначається гормональним тлом; з підвищенням рівня тестостерону чоловіка й самці тваринних видів стають більше агресивними (Reinisch, Ziemba-Davis, and Sander, 1991; Lynn, 1995; див. глави 10 і 14).

З біологічної точки зору, деякі аспекти фізичної агресії є частиною нашої природи поза залежністю від приналежності до тієї або іншої культури. Роль культури полягає в тім, щоб визначити, куди й проти кого ця агресія буде спрямована, чи володіє вона тією або іншою цінністю й у яких рамках вона припустима. (Дані, отримані Мід, фігурують у роботах таких сучасних авторів, як Brady, 1983; Freeman, 1983, 1986; Patience and Smith, 1986; Brown, 1991; Torrey, 1992.)

Крім того, розходження між культурами на рівні певних особистісних рис не позбавляють ці риси універсальності. Щоб це продемонструвати, припустимо, що в нас є можливість провести тестування тих людей, яких вивчали Мід і Бенедикт. Допустимо навіть, що деякі їхні описи трохи перебільшені; однаково середньостатистичний чоловік із племені квакіутли продемонстрував би більше високі показники по таких шкалах, як домінантність і дратівливість, чим його побратим — представник племені арапеш. Зрозуміло, типові паттерни особистості людей, що належать до різних культур, трохи розрізняються. Але все-таки в них є щось загальне: параметри, у яких ці особистості варіюють.

Підтверджуючи цей висновок дані були отримані в ході використання перекладних особистісних тестів в умовах таких далеких від західної культури країн, як Бангладеш, Бразилія, Гонконг і Японія. Паттерн, отриманий у результаті факторного аналізу даних, практично повністю збігався з тим, що ми виявили в Сполучених Штатах і у Великобританії. Це особливо явно виявилося у випадку із двомірною моделлю Айзенка, утвореної шкалами екстраверсії й нейротизму (див. главу 16). Це не виходить, що виразність цих рис у представників різних культур однакова, зовсім немає. Наприклад, оцінки по екстраверсії в Сполучених Штатах набагато вище, ніж у Японії. Їх ріднить іншу обставину: на зв'язані між собою питання вони дають однакові відповіді, наслідком чого й стала поява аналогічних параметрів особистості. Образно виражаючись, люди розрізняються по параметрах і розмірам тіла, але, проте, все їхнє різноманіття можна описати за допомогою набору кравецьких інструментів. Зрозуміло, шведи здебільшого вище ростом, чим японці, але для виміру й тих, і інших можна використати той самий ростомер (Eysenck and Eysenck, 1983; Bond, 1979; Yang and Bond, 1990).

Ці результати не можна назвати несподіваними. Досить імовірно, що в основі таких рис, як екстраверсія й емоційна стабільність, лежать особливості темпераменту, які, як ми знаємо, є генетично детермінованими (див. главу 16). Якщо це так, то ці показники рис особистості повинні відповідати широкій схемі, що описує все людство. Варіації можуть стосуватися лише того, куди саме усередині цієї схеми попадає кожна конкретна людина. А це почасти залежить від тієї культури, до якої він належить.