Валідність проективних особистісних тестів

На цей момент опубліковано більше 11 тисяч статей, присвячених ТАТ і тесту Роршаха. Незважаючи на великий обсяг інформації, її зміст розчаровує. На думку деяких учених, ці методики володіють якоюсь, хоча й обмеженої, валідністю; на думку інших, ця валідність мізерно мала або зовсім відсутній (Holt, 1978; Kleinmuntz, 1982; Rorer, 1990; Kline, 1995).

Валідность тесту Роршаха. Показники, отримані випробуваним по тесту Роршаха - особливо ті, які не пов'язані зі змістом відповіді, - майже ніяк не пов'язані із зовнішнім критерієм валідності. В одному дослідженні психіатричних пацієнтів було використано до трІдцяти параметрів (наприклад, кількість відповідей, у яких використане вся пляма цілком, а не його частина), щоб з'ясувати, чи зв'язані які-небудь із них з діагнозом випробуваного. Зв'язку виявлено не було. Те ж виявилося й при тестуванні здорових людей. Наприклад, перевага відповідей, де згадуються люди й рух, уважалося характерним для творчих людей, але група видатних художників не продемонструвала при дослідженні ніяких відмінностей від групи звичайних, із цього погляду, людей (Zubin, Eron, and Shumer, 1965).

Такого роду дослідження критикувалися за свій редукціонізм, тому що вони взяли до уваги тільки один який-небудь аспект відповідей випробуваного. Чи не краще розглядати тест у цілому, дати експертові прочитати дослівний запис відповідей випробуваного й потім попросити в нього висновок на основі цієї цілісної, глобальної інформації? В одному з досліджень, організованому таким чином, брали участь дванадцять видатних експертів по плямах Роршаха, які оцінювали особистість різних пацієнтів, ґрунтуючись на записі їхніх відповідей на тестові завдання. Ці «діагнози, поставлені на основі тесту Роршаха», потім рівнялися з узагальненим судженням ряду психіатрів, що вивчили історію хвороби кожного пацієнта, отриману в процесі шести або біля того бесід загальною тривалістю в кілька годин. Середнє значення кореляції між діагнозами експертів по плямах Роршаха й психіатрів склало +0,21. Отже, глобальна оцінка на основі запису відповідей випробуваного на завдання тесту Роршаха має якусь, хоча й невелику, валідность (Little and Shneidman, 1959).

Джон Екснер припустив, що клінічна корисність тесту Роршаха може бути підвищена при використанні більше строгої системи його проведення й інтерпретації (Ехпег, 1974, 1978, 1995; Exner and Clark, 1978). Розроблена ним система містить у собі систему кодування відповідей випробуваного на тестові завдання, що привело до значного підвищення ретестовой надійності методики. Чи підвищила вона також діагностичну здатність тесту, (тобто його валідність), залишається неясним.

Валідність ТАТ. У процесі досліджень прогностичної валідності ТАТ були отримані далеко не кращі результати. В одному з таких досліджень брали участь сто колишніх учасників воєнних дій чоловічої статі, частина з них перебувала в психіатричних установах, а частина в коледжі. Результати обстеження випробуваних за допомогою ТАТ не виявили ніякої різниці між психічно здоровими й психічно хворими людьми, не говорячи вже про конкретні діагнози (Eron, 1950).

Незважаючи на те що ТАТ не може бути використаний для діагностики в психіатрії, він цілком придатний для рішення інших завдань. Ряд досліджень показав, що ТАТ може служити прекрасним індикатором наявності певних мотивів, тоді як інші дослідники прийшли до зворотного висновку. В одному з таких досліджень учасники були не мають змоги приймати їжу протягом певних проміжків часу. Коли їм показували картинки, аналогічні стимульному матеріалу, використовуваному в методиці ТАТ (причому ситуація, зображена на деяких з них, припускала прийом їжі), виявилося, що голодні випробувані частіше згадували у своїх розповідях стан голоду або пошук їжі, чим ситі учасники експерименту (контрольна група) (Atkinson and McClelland, 1948). Аналогічні ефекти були виявлені й при дослідженні інших мотивів, включаючи агресію, сексуальне порушення, мотив досягнення успіху й т.д. У такий спосіб була проведена конструктная валідизація ТАТ, принаймні, для деяких приватних мотивів.

Практична значимість. Отримані дані досліджень валідності переконали фахівців-психологів у тім, що проективні методики - це не тести, а спосіб одержання додаткової інформації в ході клінічної бесіди (Zubin, Eron, and Shumer, 1965). Асоціації, що виникають при розгляді плям Роршаха, і розповіді, складені по картинках ТАТ, нічого не дадуть практикуючому психологові, якщо він не проводив ці тести особисто або, хоча б, не прочитав повного запису відповідей випробуваного. До того ж їх важко інтерпретувати, не знаючи історію життя випробуваного, хоча ентузіасти цих тестів вважають, що, використовувані як частина загальної клінічної оцінки особистості людини, вони можуть допомогти більше глибокому її розумінню. І дійсно, коли тест Роршаха й ТАТ використаються подібним чином, вони володіють якоюсь (втім, не дуже великий) передбачуваною валідністью стосовно діагнозу. Однак, на думку деяких учених, однієї передбачуваної валідності не досить; важливо, щоб тест володів ще й додаткової валідностью (Мееи, 1959). Вона визначається тим кількістю додаткової інформації, що дають проективні методики поверх того, що втримується в історії хвороби й інших джерел. Проведення й інтерпретація проективних методик займають багато часу й, до того ж, досить дорого коштують. Щоб окупити витрачені на їх час і гроші, ці методики повинні давати значний приріст інформації. Однак наявні в нас дані говорять, що це не так. Було показано, що коли клінічні психологи роблять висновок щодо рис особистості хворого на основі однієї тільки історії хвороби, цей висновок практично нічим не відрізняється від висновку, зробленого з використанням ТАТ і тесту Роршаха (Kostlan, 1954; Winch and More, 1956).