Вихідний захисний механізм: витиснення

А тепер повернемося до запропонованого Фрейдом формулюванню (яка тут представлена в значно спрощеному виді) тих правил, по яких ведуться ці внутрішні війни. Конфлікт починається тоді, що коли виникають в Ід імпульси й спогади, що асоціюються з ними, виключаються зі свідомості, витісняються. Але заборонені імпульси неможливо придушити повністю. Вони знаходять інші виходи, внаслідок чого споруджуються всі нові й нові бастіони захисних механізмів, стримуючи потік бажань, породжуваних Ід, що забезпечує можливість збереження цілісності Его (Freud, 1917, 1926, 1946).

Що лежить в основі витіснення? Фрейд прийшов до висновку про те, що вирішальне значення в цьому випадку має сильна тривога — емоційний стан, те саме, що ми переживаємо, коли піддаємося погрозі ззовні (див. главу 3). На думку Фрейда, зв'язок між забороненими діями й тривогою встановлюється в той момент, коли дитини сварять або карають. Іноді батьки прибігають до фізичного покарання, іноді просто виявляють невдоволення, насупивши брови або зауважуючи; так чи інакше, дитина зіштовхується з погрозою втратити їхня любов і починає випробовувати тривогу. Коли наступного разу він наміриться зробити же саме - скажемо, ущипнути молодшого брата, - він відразу випробує приступ тривоги, внутрішній сигнал про те, що батьки можуть його кинути й він залишиться один, всіма покинутий і нікому не потрібний.

А оскільки тривога — переживання вкрай неприємне, дитина буде робити все можливе, аби тільки відвернути її появу. Якщо причиною тривоги служить подія або об'єкт зовнішнього світу, то дитині досить просто втекти, тим самим позбавивши себе від небажаного відчуття. Але що йому робити в тому випадку, якщо загрозлива йому небезпека таїться всередині нього самого? Він по звичці намагається врятуватися втечею від джерела тривоги, але цього разу вона виходить зсередини. Щоб неї придушити, дитина змушена загальмувати те, що спричиняє її появу, а саме — заборонена дія. Фрейдистська концепція витиснення ставиться не тільки до дій, але й до слів. Неважко зрозуміти, що чотирирічний хлопчик, якого карають за те, що він кривдить свого маленького брата, у майбутньому відмовиться від подібних войовничих дій. Але, по Фрейду, хлопчик не тільки перестане так робити; він не буде навіть думати про це! Як таке може бути? Один з можливих варіантів полягає в тім, що подумати про щось — майже те ж саме, що це зробити, особливо для дітей, чиї когнітивні здатності ще досить обмежені і які ще не навчилися розрізняти слова й дії. Ніхто з дітей навіть не підозрює про те, що батьки не вміють читати їхньої думки, що належать тільки їм, і що це захищає їх від покарань із боку батьків. Таким чином, витиснення поширюється не тільки на дії, але й на пов'язані з ними думки, спогади й бажання.

Додаткові захисні механізми

Витиснення можна розглядати як первинний, вихідний захисний механізм, що рятує людину від болісного для нього переживання тривоги. Але витиснення рідко буває абсолютним. Досить часто витіснить думки й спонукання не вдається утримати на підсвідомому рівні й разом з ними назовні проривається й тривога, що з ними зв'язана. Внаслідок цього починають діяти різні додаткові захисні механізми, покликані зміцнити греблю, що стримує заборонені імпульси.

Одним з таких додаткових механізмів є заміщення. Якщо закупорити діючий гейзер, вода звичайно починає проникати в усі тріщини й щілини й зрештою розливається всюди. На думку Фрейда, те ж саме відбувається й з витиснутими спонуканнями, які, як правило, виявляють себе в нові й нерідко не занадто соціально прийнятних проявах. Приклад тому — зміщена агресія, що розвивається, коли покарання блокує нормальний напрямок поводження. Жінка яку вичитав шеф, може повернутися додому й улаштувати скандал своєму ні в чому не винному чоловікові; дівчинка, що покарали батьки, нерідко зриває злість на своїй ляльці. На думку багатьох соціальних психологів, ті ж самі механізми лежать в основі гонінь на всілякі меншості, які відіграють роль надзвичайно зручних «козлів відпущення» для виміщення агресивних імпульсів, породжуваних соціальними й економічними катаклізмами (Hovland and Sears, 1940).

При заміщенні заборонений імпульс направляється в більше безпечне русло. Деякі додаткові механізми захисту зводяться до спроби доповнити витиснення, заблокувати той або інший імпульс взагалі. Як приклад можна назвати утворення реакції, бажання, що витісняє коли, заміняється його діаметральною протилежністю. Маленькому хлопчикові, що ненавидів свою сестру, якого частенько карали за агресивні випади на її адресу, удалося перетворити свої почуття в зовсім протилежні: тепер він прямо-таки дошкуляє її перебільшеними любов'ю й ніжністю, що створюють наймогутніший бастіон проти тих агресивних бажань, з якими він намагається впоратися. Але під глянцем показної любові однаково помітна витиснута ворожість; його показні почуття настільки нав'язливі, що його сестра, швидше за все, почуває себе задавленою ними.

При включенні психологічного захисту по типі утворення реакції має місце спроба (хоча й не занадто успішна) заблокувати заборонені імпульси. Інші механізми відбивають іншу лінію «захисних дій»; витиснуті думки прориваються, але при цьому інтерпретуються по-новому. Така раціоналізація, при якій людина інтерпретує деякі свої думки й вчинки в більш соціально прийнятному світлі. Жорстока мати безжалісно шльопає власної дитини, будучи при цьому зовсім упевненій у тім, що вона робить це «в ім'я його ж блага». Під маскою альтруїзму відбувалися незліченні звірства: єретиків катували, щоб урятувати їхні безсмертні душі, з обличчя землі стиралися цілі міста заради того, щоб захистити їх від варварства. До раціоналізації прибігають і в повсякденному житті, коли метою захисту стають не витиснуті бажання, а думки, що створюють у людини відчуття дискомфорту й тривоги. Гарний приклад - феномен «зеленого винограду» . Покинута коханка розповідає подругам, що сама вона ніколи не дорожила відносинами з її коханим, що кинули; зрештою вона й сама починає в це вірити.

Іншим прикладом захисного механізму, при якому чільну роль грає когнітивна реорганізація, є проекція. У цьому випадку заборонені бажання досить сильні й чітко усвідомлюються. Але людина, захищаючись, починає приписувати ці бажання іншим. «Я хочу тебе» перетворюється в «Ти хочеш мене» (багато ґвалтівників говорять, що їхньої жертви «насправді хотіли їх»). «Я ненавиджу тебе» трансформується в «Ти ненавидиш мене» - розпачливий захист від витиснутих сексуальних або ворожих бажань, які більше неможливо втримувати за межами свідомості (Freud, 1911).

При іншому додатковому механізмі психологічного захисту — ізоляції (яку іноді називають інтелектуалізацією) — небезпечні спогади допускаються у свідомість, але їхній зв'язок з мотивами й емоціями людини ховається. Самі спогади зберігаються, але ізолюються від супровідних їхніх почуттів. Цей механізм іноді спостерігається в людей, на частку яких випало пережити жахливі страждання, наприклад, у в'язнів, що вижили, концентраційних таборів або жертв насильства, які можуть описати те що сталося з ними в дрібних деталях, але в чиїх спогадах немає ні сліду тих мучень, які супроводжували ці події.