Риси особистості або ситуація: погодженість і протиріччя

Прихильники теорії рис, сперечаючись про кількість і властивості базових рис, необхідних для опису особистості, погоджуються в одному: існують риси -особистості, які є стабільними й стійкими для даного індивіда. Дійсно, всі тестові методи дослідження особистості базуються на тій передумові, що особистість людини досить стабільна, щоб її можна було виміряти.

Однак переконання було піддано серйозній критиці. Однієї із причин цієї критики став рівень передбачуваної валідності особистісних тестів. Наприклад, такі тести, як MMPI і CPI, передбачають поводження людини, але не будь-яке й не завжди. Критики теорії рис говорять, що передбачувана валідність особистісних тестів невисока тому, що вимірюваного ними набору стабільних рис особистості в реальності не існує. Іншими словами, прихильники ситуаціонізму вважають, що немає реальної погодженості в тім, як люди поводяться в різний час і в різних ситуаціях.

Критика теорії рис

Виклик теорії рис був кинутий Уолтером Мішелем, якого робота з літературними джерелами привела до думки про те, що люди поводяться набагато менш послідовно, чим це припускає теорія рис (Mischel, 1968). Класичне дослідження такого роду стосувалося виміру чесності в дітей (Hartshorne and May, 1928). Учнів початкових класів ставили в такі умови, де вони мали можливість збрехати, зшахраювати або украсти: на спортивних змаганнях, у класі, будинку, на самоті або в групі ровесників. Важливим ефектом, відкритим у цьому дослідженні, було те, що дитина, що повелася нечесно в одній із ситуацій (скажемо, зшахраював на контрольній роботі), не обов'язково поводився нечесно в іншій (наприклад, на спортивному змаганні). Деяка погодженість була присутня, але її величина не вражала; пізніший аналіз результатів показав, що середнє значення кореляції між чесним поводженням в одній ситуації й чесному поводженні в іншій становило +0,30 (Burton, 1963). Чим більше була подібність між двома ситуаціями, тим вище була кореляція. Отже, прояв чесності в одній ситуації в класі частіше спричиняло прояв чесності в іншій ситуації в класі, чим прояв чесності будинку.

Двовимірна класифікація Айзенка Дві пари факторів: нейротизм/емоційна стабільність і екстраверсія/інтроверсія — визначають простір, у якому розташовуються різні терміни, що позначають риси особистості (Eysenck and Rachman, 1965)

Мішель показав, що подібна непогодженість поводження в різних ситуаціях існує й для інших видів поводження, таких як агресивне, залежне, ригідне й поводження стосовно вищестоящих осіб. Значення кореляції між різними проявами того, що здається однієї й тією же рисою, рідко бувають вище +0,30 і ніколи не доходять до +0,40 (Mischel, 1968; Nisbett, 1980). З погляду Мішеля, ця непослідовність пояснює, чому прогностична валідность особистісних тестів так низка. Ці тести досліджують поводження людини в одній ситуації, а критерій валідності оцінює його в іншій. А оскільки погодженість поведінкових реакцій у різних ситуаціях низка, така ж і міра валідності тестів.