Наскільки іншим був би розум тварини, якби вона могла розмовляти.

Аліса прийшла в ліс, де ніщо не мало назви. Вона зустріла Оленятко, яке довірливо пішло поряд з|поряд із| нею. «І так вони разом йшли через ліс. Аліса ніжно обіймала|обнімала| м'яку шию Оленяти, поки|доки| вони не вийшли на відкрите|відчинене| поле, де речі мали назви. І тут Оленя раптово підстрибнуло|підплигнуло| і скинуло з себе руку Аліси. "Я — Оленя!" — захоплено крикнуло воно. — "Боже! Ти — людське дитинча!" Раптово в його прекрасних|чудових| карих очах з'явилася|появилася| тривога, і в наступну|таку| мить воно стрілою помчало геть» (Люїс Керролл. Аліса в Країні чудес)

Твердження Бенджаміна Уорфа

Приклад|зразок| з|із| поняттям сніг абсолютно|цілком| непереконливий через приведені вище причини. Але|та|, можливо, інші приклади|зразки| підтверджують думку, що мова|язик| має вплив на мислення? Деякі з перших доказів були запропоновані антропологом Бенджаміном Уорфом, переконаним прихильником|прибічником| точки зору, що мовні категорії примушують|заставляють| нас думати|вважати| певним чином. Свого часу|у свій час| Уорф працював пожежним інспектором, і він помітив|відмітив|, що недбалі робітники|робочі| іноді|інколи| кидають недопалки в нафтові бочки, на яких написано «порожня|пуста|», причому з катастрофічними наслідками, тому що|бо| ці бочки часто все ще містять|утримують| легкозаймисті пари. Уорф стверджував, що причина, через яку робітники|робочі| так вчиняють|надходять|, полягає в тому, що в англійській мові існує тільки|лише| одне слово для терміну «порожній|пустої|». Якби в англійському були два слова: одне — для «вільний від рідини», а інше — для «вільний від всього», то робітники|робочі| були б чутливіші до відмінностей і тому їм не довелося|припало| б дзвонити пожежному інспектору так часто (Whorf, 1956;).

Але|та| чи так це? Що саме вводило|запроваджувало| робітників|робочі| в оману? Те, що в англійській мові є одне слово «порожня|пустої|» для двох різних понять? Або до катастрофи приводила|призводила,наводила| видимість порожнечі|пустоти| — непомітність пари? Тлумачення фактів Уорфом в цьому випадку неправомірне, бо ми знаємо, що мови|язики| часто використовують одне слово для виразу|вираження| різних понять, і це не приводить|призводить,наводить| до плутанини. У англійському ми користуємося словом «bat», говорячи і про кажанів, і про бейсбольну біту, але|та| не дивлячись на|незважаючи на| цю омонімію, англомовні| люди не схильні плутати|путати| ці два поняття. Те ж саме можна сказати про сторони річки|ріки| і фінансові установи (banks), стовбури|стволи| дерев, хобот слона і певні контейнери для зберігання (trunks). Схоже, що поняття можна легко розрізнити|, навіть якщо мова|язик| позначає|значить| їх одним словом. Це заперечує твердження Уорфа.

Уорф також наводив|призводив,наводив| доводи на користь глибшого впливу мови|язика| на мислення. Наприклад, він стверджував, що мови|язики| абсолютно по-різному позначають|значать| час дієслова, і це, заявляв він, має глибокі наслідки|результати| для нас, коли ми роздумуємо про течію часу і відносинах між минулим, сьогоденням і майбутнім. Він стверджував, що розрізнення між об'єктами і подіями не неминуче. Навпаки, ми розчленовуємо реальність на ці категорії тільки|лише| тому, що наша мова|язик| робить|чинить| відмінність між іменниками і дієсловами. Якби цієї різниці в мові|язиці| не було, ми б абсолютно|цілком| по-іншому сприймали реальність.

Але і з цих пунктів докази Уорфа досить слабкі|слабі|. Він намагався|пробував| показати, наприклад, що люди, які говорять на мові|язиці| хопі|, думають|вважають| про час по-іншому, ніж ті, хто говорить англійською, але|та| його єдиний доказ був пов'язаний з тим, як хопі| виражають|виказують,висловлюють| свої думки|гадки|, коли говорять про різні види подій. Такий доказ не має цінності: можливо, хопи| думають|вважають| так само, як англоговорящие| люди, але|та| вони виражають|виказують,висловлюють| ці думки|гадки| по-іншому, тому що|бо| їх мова|язик| відрізняється від англійського. В цьому випадку дані свідчать тільки|лише| про те, що спосіб виразу|вираження| думок|гадок| людини знаходиться|перебуває| під впливом його мови|язика|, — висновок|виведення|, який не тільки|не лише| не дивовижний|дивний|, але і не дуже цікавий. (Інші неточності, властиві затвердженням Уорфа, можна знайти в роботах Воуєг, 1996; Clark, 1996; Kay, 1996.)