Переосмислення дисонансу

Переоцінка колишніх рішень і ефект вимушеної згоди — це способи зменшення дисонансу. Але що є самим дисонансом, який необхідно редукувати? Можна було б порівняти дисонанс з логічною невідповідністю, наприклад, невідповідністю між переконанням у тому, що Земля обертається навколо Сонця, і переконанням у тому, що Земля — це центр Сонячної системи. Немає ніяких сумнівів у тому, що людина намагається привести свої уявлення у відповідність одне з одним. Так, якщо хтось чує фразу «Він підстриглася», в його свідомості ця фраза, швидше за все, трансформується або в речення «Вона підстриглася», або в речення «Він підстригся», щоб іменник і дієслово не суперечили один одному. Але чи будь-який когнітивний дисонанс може бути зредукований по тій же схемі, по якій ми приводимо в логічну відповідність свої уявлення? Відповідь на це питання буде негативною, оскільки інформація, що є у нас, доводить, що усунення дисонансу не завжди пов'язане з когнітивними чинниками. У ряді досліджень було встановлено, що ми часто намагаємося усунути дисонанс між власними вчинками і переконаннями з причин емоційного характеру. Один з таких чинників — це прагнення до підтримки позитивного образу самого себе.

Проаналізуємо ретроспективну переоцінку людиною того, чи коштували одержані результати витрачених зусиль. Люди, що погодилися на значні жертви для досягнення мети, цінуватимуть її значно більше, ніж ті, хто не приклав до її досягнення ніяких зусиль. Одна гіпотеза зводиться до того, що редукція дисонансу здійснюється відповідно до тенденції по відновленню логічної відповідності: потрібно, щоб цінність мети відповідала витраченим зусиллям, так само як іменник відповідає дієслову. Але не менш вірогідні і причини, що не мають відношення до когнітивних процесів. Людина, яка приклала масу зусиль, щоб вступити в клуб, а потім знайшла, що відвідини цього клубу не приносять їй ні користі, ні задоволення, може відчути себе дурнем. І щоб підтримати позитивний образ самого себе, вона змінить свої установки так, щоб вони відповідали її вчинкам, і переоцінить своє відношення до приналежності до групи.

Стабільність установок

Отже ми бачили, що установки можуть бути змінені за допомогою переконання, якщо саме повідомлення адекватне, а його джерело авторитетне і заслуговує довіри, а також унаслідок тенденції, що є у людини, до підтримки когнітивної узгодженості (особливо відносно вже зроблених нею вчинків). Але потрібно мати на увазі, що не дивлячись на схильність до змін, установки все ж таки відрізняються достатньою стабільністю. Їх можна змінити, проте для цього потрібні певні зусилля.

Загалом і в цілому, ми можемо говорити про існування тенденції до підтримки вже існуючих у людини установок.

Чому так відбувається? Одна з причин стабільності установок криється у тому, що люди, як правило, залишаються в рамках одного і того ж соціального і економічного оточення. Їх сім'ї, їх друзі і колеги, їх соціальна і економічна ситуація залишаються практично незмінними впродовж багатьох років. Менеджери вищої ланки спілкуються з іншими топ-менеджерами, члени профспілки - з іншими членами профспілки. Цілком можливо, що час від часу вони читають в газетах повідомлення на підтримку позиції, яка суперечить їх власній, і ці аргументовані повідомлення навіть можуть справити на них враження. Але вже до вечора, а тим більше наступного дня, вони повернуться в те ж саме оточення, до своїх колишніх поглядів і думок. Враховуючи цей факт, не слід дивуватися з того, що стабільність установок - феномен частіший, ніж зміна установок.