Класифікація, розроблена на основі даних мови

Одна зі спроб класифікації рис особистості використала як метод аналіз «словника властивостей особистості» (Allport and Odbert, 1936). Захисники цього методу стверджують, що прикметники, які ми використаємо, коли описуємо або характер, (наприклад, що заслуговує довіри, вірний; послужливий, дружелюбний, покірний і т.д.), зберігають у собі накопичені поколіннями спостереження. Якщо ці терміни збереглися в мові протягом багатьох десятиліть, можливо, вони в такий спосіб довели свою придатність для опису людей, а поверхневі або неінформативні слова зникли із уживання через непотрібність. Отже, ретельний аналіз цих виражень може дати нам інформацію про індивідуальні розходження, які виявилися досить значимими, щоб витримати перевірку часом (Goldberg, 1982).

Ця гіпотеза втілилася в широко відомому особистісному опитувальнику Раймонда Кеттелла (Raymond Cattell, 1957). Відправною точкою роботи над опитувальником стали 4500 прикметників, обраних з 18000 слів. Цей список був скорочений шляхом елемінування синонімів, жаргонних виражень і складних або незвичайних слів. У результаті цієї процедури залишилося 171 найменування рис особистості. Потім групу експертів попросили проранжувати учасників експерименту, використовуючи ці терміни. Отримані результати були піддані процедурі факторного аналізу, схожої з тієї, котра використалася при обробці результатів тесту інтелекту. У результаті Кеттелл одержав 16 факторів, які він порахував первинними вимірами особистості, що включають у себе всі приватні властивості, що відповідають 171 прикметнику, які були взяті спочатку. Кожне з базових властивостей описувалося парою протилежних за змістом прикметників (антонімів), наприклад, товариський — замкнутий, підозрілий — довірливий, напружений - розслаблений, безтурботний — розважливий і т.д. (Cattell, 1966).

Виміри особистості: Більша п'ятірка

У роботах інших дослідників неодноразово вживали спроби зменшити кількість первинних факторів. У широко відомому дослідженні Уоррена Нормана були виділені п'ять базових факторів, які часто називають Великою П'ятіркою: нейротизм, екстраверсія, схильність до згоди, сумлінність і відкритість до досвіду (Norman, 1963; див. також Goldberg, 1993; Bouchard, 1995).

Норман, як і Кеттелл, застосував у своїй роботі методи факторного аналізу. Наприклад, хтось, описуваний як говірка людина, може також бути описаним і як товариський, але навряд чи - як замкнутий і потайний. Отже, ми не можемо вважати ці чотири терміни відповідним чотирьом різним рисам особистості; скоріше, ми повинні розглядати їх як прояви однієї й тієї ж риси, причому говіркість і товариськість відбивають її наявність, а скритність і схильність до самоти - відсутність. Таким чином, ми можемо замінити чотири описових терміни одним. Продовжуючи в тім же дусі, ми прийдемо до п'яти вимірів особистості, запропонованим Норманом.

Звичайно, між говіркістю й товариськістю є різниця. Але модель Нормана по своїй структурі є ієрархічної, тобто риси, що належать до більше низького рівня, ідентифікуються в ній як приватні прояви одного з факторів Великої П'ятірки. Таким чином, ці специфічні прояви можуть розглядатися як варіації на теми, задані цими п'ятьома базовими факторами (див. табл. 16.2).

Ідею Нормана, що лежала в основі його класифікації, можна викласти в такий спосіб: людська особистість може бути повністю описана за допомогою п'яти базових факторів, точно так само як фізичні розміри об'єкта описуються трьома вимірами (висота, ширина й глибина). Ці виміри не заперечують нескінченну розмаїтість людських особистостей, які можуть нам зустрітися, але при цьому дають можливість описати їх дуже ощадливо. Звичайно, нам знадобляться менш узагальнені риси (акуратний/недбалий замість сумлінний), щоб точно охарактеризувати кожну особистість, але навіть незважаючи на це, опис особистості по п'яти базових факторах може свідчити досить багато про її індивідуальності.