Вплив спадковості і оточуючОго середовища на інтелект

Вивчення близнят і усиновлених дітей, а також дітей, що виросли у сприятливих чи несприятливих умовах, вказує на те, що індивідуальні відмінності в тестах на розумові здібності породжуються як генами, так і середовищем. Чим же тоді пояснити групові відмінності? Чи не означають подібні відмінності упередженості тестів? Ці питання відносять до найбільш суперечливих областей психології.

Розглянувши природу, значення і динаміку інтелекту, ми не можемо не поставити питання: чим він визначається — генами або середовищем? Як вважав Френсіс Гальтон, інтелект, схоже, передається по сімейній лінії. Більш того, ми бачили, що його розвиненість навряд можна передбачити, спираючись на швидкість, з якою дитині набридають знайомі картинки, або на комплексність і швидкість хвильової реакції мозку на спалах світла. Як же так? Невже інтелектуальні здібності більшою мірою успадковуються? Чи ж вони в першу чергу формуються середовищем?

Навряд яке-небудь інше питання в психології викликає такі пристрасті і має такі серйозні соціальні наслідки. Уявіть собі наступне: якщо ми головним чином успадковуємо свої відмінні розумові здібності і якщо вони відображені в успіху, тоді соціально-економічне положення людей відповідало б їх природженим відмінностям. Таким чином, представники вищого суспільства можуть повірити, що їх природжені розумові здібності виправдовують їх соціальне положення.

Якщо, з одного боку, розумові здібності в першу чергу формуються середовищем, яке ростить і учить нас, тоді діти з несприятливого середовища, швидше за все, проживуть негідне життя. В цьому випадку статус людей буде результатом нерівних можливостей. Таку ситуацію багато хто вважає по суті несправедливою. Прагнучи якнайдалі відкинути подібні політичні наслідки, давайте розглянемо відповідні дані.

Генетичний вплив

Чи мають люди з однаковими генами порівнювані розумові здібності? Як видно з таблиці на мал. 11.7, в якій узагальнено багато досліджень, відповідь на це питання, безумовно, позитивна. На підтримку теорії генетичної дії на інтелект дослідники приводять два типи робіт.

• Показники IQ близнят, що виросли разом, фактично настільки ж близькі, як і показники однієї людини, отримані у двох однакових тестах. Близнюки, що мають тільки половину спільних генів, не настільки однаково здають тест на IQ.

• Близнята, яких батьки не одягають однаково і до яких відносяться по-різному, в тестах на IQ є по-суті копіями один одного (Loehlin & Nichols, 1976). Так само і близнята, які виховувалися окремо, мають однакові показники тестів на IQ — однакові настільки, що дослідник Томас Бушар дійшов висновку, що "близько 70 відсотків" відмінностей показників розумових здібностей "можна віднести до генетичних варіацій". (Деякі дослідники пропонують оцінки ближчі до 50 відсотків.)

Але є також дані, які вказують на наявність дії середовища. Близнюки, генетично схожі не більше, ніж будь-які інші діти одних батьків, але до яких відносяться більшою мірою однаково, оскільки вони однолітки, як правило, одержують ближчі оцінки в порівнянні з іншими дітьми одних батьків.

Прагнучи розплутати клубок з генів і зовнішнього середовища, дослідники також питають, чи мають усиновлені діти і рідні діти одних батьків, завдяки однаковому середовищу, одні і ті ж здібності. У дитинстві показники тестів на розумові здібності усиновлених братів і сестер мають неістотну кореляцію. Але з віком їх розумова схожість зникає, оскільки ефект загального виховання зменшується. У зрілому віці дана кореляція приблизно рівна нулю (McGue & others, 1993). Подібні відкриття суперечать розхожій думці, що у міру накопичення життєвого досвіду вплив зовнішнього середовища на такі властивості, як розум, збільшується. Фактично правдоподібнішою виявляється протилежна думка: з віком генетична відмінність стає більш очевидною (Bouchard, 1995, 1996; Plomin, 1986).

ІНТЕЛЕКТ: ВРОДЖЕНЕ І набуте

Чим вища генетична подібність, тим вища подібність інтелектуальних показників. Не забудьте: коефіцієнт кореляції 1,0 свідчить про повну кореляцію, а 0,0 — про її відсутність (За даними McGueS others, 1993)