Критика теорії психосексуального розвитку, запропонованої Фрейдом

Деякі критичні відкликання стосувалися теорії психосексуального розвитку, запропонованої Фрейдом. Забавно, але Фрейд, чиї погляди щодо дитячого розвитку зробили такий величезний вплив на західний світ, сам ніколи не вивчав дітей. Його теорії раннього розвитку особистості будувалися, в основному, на дитячих спогадах його дорослих пацієнтів, на їхніх сновидіннях і вільних асоціаціях. Але на сьогоднішній день дослідження розвитку особистості в дитячому віці одержали найширший розмах і мають більший діапазон можливостей (див. глави 13 і 14). Яке світло вони проливають на роль подій раннього дитинства у формуванні особистості людини?

Оральний і анальний характери. Вердикт відносно орального характеру простий. Немає практично ніяких доказів на користь того, що розходження в способах годівлі дитини можуть вплинути на подальший розвиток особистості (мова, зрозуміло, іде про правильну годівлю). Як видно, його майбутні розвиток і адаптація будуть відбуватися приблизно однаково, незалежно від того, чи годували його грудьми або з пляшки, чи відняли його від грудей раніше або пізніше (Zigler and Child, 1969, 1973).

Деякі автори, що займаються проблемою дитячого розвитку, погоджуються з тим, що поняття анального характеру є досить змістовним. Вони приводять докази того, що риси, що визначають анальний характер - нав'язливе прагнення до порядку, упертість і скнарість, - дійсно в значній мірі корелюють між собою (Fisher and Greenberg, 1977). В одному з досліджень студентів старших курсів просили оцінити виразність певних характеристик у них самих і їхніх друзів. Їхні оцінки показали, що ці три визначальні риси дійсно утворять єдину, тісно зв'язану групу. Ті студенти, які охарактеризували себе (або описувалися іншими) як завзяті, як правило, відрізнялися прагненням до порядку й деякою скнарістю. Більше того, і матерям студентів з такими яскраво вираженими рисами анального характеру найчастіше були властиві ті ж якості, що з'ясувалося після опитування матерів цих студентів. Може здатися, що дані результати підтверджують теорію Фрейда, оскільки виходить, що в дітей з анальним характером - точно такої ж матері. Але більше повні дослідження спростовують цю гіпотезу. Матерям ставили запитання, у якому віці вони вчили своїх дітей користуватися туалетом. Між цим фактором і виразністю рис особистості, що визначають анальний характер, кореляцій не виявилося (Beloff, 1957).

Ці результати узгоджуються з даними інших досліджень про вплив навчання користуванню туалетом. Деякі батьки приступають до цього непростого заняття, коли маляті здійснилося ще тільки 5 місяців; інші відкладають це «на потім» - коли йому стукне 2, а те й 3 роки. Є дані, що більше пізніший початок навчання спрощує сам процес і дозволяє звести до мінімуму деякі дитячі відхилення, пов'язані з видільними функціями, скажемо, нічний енурез (Brazelton, 1962). Однак стійкість ефекту від навчання користуватися туалетом, по суті, так і не одержала підтвердження ні в нашої, ні в який би то не було іншій культурі (Orlansky, 1949). Взаємозв'язку між твердістю поводження «педагогів» у різних культурах і рівнем економічної стабільності, очевидно, немає (Cohen, 1953). Отже, переконаність Фрейда в тім, що навчання користуванню туалетом - це школа банківської справи й промисловості, на жаль, безпідставна.

Фрейд у віці шістнадцяти років зі своєю матір'ю Амалией Натансон Фрейд. Фрейд був первістком у родині й мазунчиком матері; можливо, цей факт вплинув на його теорію сімейних відносин. По його власних словах, «чоловік, що був незаперечним мазунчиком своєї матері, іде по життю, почуваючи себе завойовником, це додавши! відчуття впевненості в успіху, що найчастіше забезпечує справжній успіх» (Е. Jones, 1954, с. 5; Mary Evans)

Але як же бути з тим фактом, що тріада так званих анальних характеристик передається від батька до дитини? Одна з гіпотез така: можливо, вона відбиває різні аспекти темпераменту, що до деякої міри визначений генетично (Тоггеу, 1992; див. також главу 16). Інша полягає в тім, що, можливо, ці характеристики передаються як елемент загальної моделі цінностей і установок середнього класу, якими насичена сама атмосфера суспільства, у якій дитина росте і яку усмоктує, стаючи таким, яким його хотіли б бачити батьки. У світлі подібного пояснення тріаду анальних характеристик цілком можна розглядати як наслідок зусиль батьків, які намагаються виховати у своїй дитині незалежність для того, щоб він міг багато чого домогтися. Так чи інакше, ці характеристики зовсім не є побічним продуктом того, що дитини вийняли з пелюшок.

Універсальний Едіпов комплекс. Фрейд стверджував, що виникнення «романтичного» трикутника мати-син-батько, що він називав Едіповим комплексом, - неминуче, а сам цей феномен універсальний для всіх. Це його заява спонукала антропологів до проведення досліджень в умовах інших культур.

Отримані дані свідчать проти декларованого Фрейдом універсальності цього феномена. Їх зібрав англійський антрополог Броніслав Маліновски (1884-1942), ґрунтуючись на своїх спостереженнях за народами, які населяють Тробріанскі острови в західній частині Тихого океану (Malinowski, 1927). Модель родини остров'ян докорінно відрізнялася від нашої. У них біологічний батько не був главою родини. Він проводив час із дітьми, грав з ними, але не мав практично ніякого авторитету. Ця роль приділялася братові матері, від якого до хлопчиків переходили майно й суспільний статус і який виконував всі дисциплінарні функції стосовно дітей. Таким чином, у родинах остров'ян відбувався поділ ролей, які у Відні часів Фрейда грала та сама людина.

З погляду Фрейда, існування різних моделей родини не має ніякого значення. Однаково в родині неодмінно присутній Едіпов комплекс, де батько ненависний негідник, адже, зрештою, саме він стає на шляху хлопчика, заважаючи йому завоювати прихильність матері. Але Маліновски розповідає про зовсім інше положення справ, при якому між батьками й синами немає ні найменшого тертя, хоча йому доводилося спостерігати чимало проявів ворожості, спрямованих на брата матері. Якщо відштовхуватися від висунутого Фрейдом припущення про те, що в сновидіннях (і міфах) фігурують несвідомі бажання й тривоги, то прийдеться визнати, що хлопець-остров'янин повинен ненавидіти не батька, а дядька. Інакше кажучи, дитину переповняють страхи й фантазії, зв'язані зі значимої для нього фігурою - із чоловіком, що має над ним влада. В австрійській культурі часів Фрейда такою фігурою був батько дитини, а на Тробріаских островах - дядько. Страхи хлопця-остров'янина не пов'язані з персоною коханця матері, тому що він не випробовує ненависті до свого батька, що виступає в цій ролі.

(Альтернативні варіанти інтерпретації представлені в роботах Powell, 1969; Spiro, 1982; Brown, 1991.)