Оптимізм
Мірою того, наскільки безпорадно чи дієво ви себе відчуваєте, є ваше зперебування на шкалі виміру оптимізму-песимізму. Як ви звичайно пояснюєте негативні й позитивні події? Можливо, ви знаєте студентів з негативним атрибуційним стилем, які відносять погану успішність до недоліку здатностей ("Я не здатний зробити це") або до обставин, які перебувають за межею їхнього контролю ("погані" учителі, підручники або екзаменаційні питання). Такі студенти більше схильні одержувати низькі оцінки, ніж їхні колеги з оптимістичним відношенням, що полягає в опорі на власні зусилля, гарне навчання й самодисципліну (Noel & others, 1987; Peterson & Barrett, 1987).
У спеціальному дослідженні оптимізму й поведінки Селігман і Пітер Шульман (Peter Schulman, 1986) порівняли кількість продаж, здійснених новими службовцями страхових компаній по страхуванню життя, які були більш-менш оптимістичні за своєю зовнішністю. Ті з них, хто оптимістично дивився на недоліки - розглядав їх як випадковість або необхідність пошуку нового підходу, а не як ознаки некомпетентності, - продали більше полісів у перший рік роботи й мали вдвічі меншу ймовірність втратити роботу. Відкриття Селігмана торкнулося й особисто його, коли Боб Діл, один з оптимістично налаштованих новобранців, який продавав страховки для "Метрополітен лайф" після проходження тесту Селігмана на оптимізм, подзвонив йому й продав страховий поліс.
Здоров'я теж перебуває під сприятливим впливом загального оптимізму. Відомо, що подавлений безнадійний стан погіршує імунну систему. Багаторазові дослідження показали, що оптимісти живуть довше песимістів і менше хворіють.
Позитивне мислення перед лицем всіляких напастей дає позитивні результати. Те ж саме можна сказати й про частки реалізму. Стурбованість щодо передбачуваної невдачі може викликати енергійні зусилля, спрямовані на запобігання загрозливої ситуації (Captor & Norem, 1989; Goodhart, 1986; Showers, 1992). Надмірно впевнені студенти часто мають гіршу успішність, ніж їх не менш здатні однолітки, які, побоюючись невдачі на майбутньому іспиті, ретельно вчаться й одержують прекрасні оцінки. Эдвард Чанг (Edward Chang, 1996) констатує, що американські студенти азіатського походження у порівнянні з їхніми однолітками європейського походження проявляють у якомусь ступені більшу частку песимізму, що, як він підозрює, допомагає пояснити їхні значні досягнення в навчанні. Успіх вимагає достатньої частки оптимізму, що підтримував би надію, але також і необхідна кількість песимізму, щоб запобігти самовдоволенню.
Надмірний оптимізм здатний засліпити нас перед лицем реального ризику. Нейл Вайнштайн (Neil Weinstein, 1980, 1982, 1996) показав, як наша природна схильність до позитивного мислення може привести до "нереалістичного оптимізму щодо майбутніх подій". Більшість студентів вважає, що вони менш схильні, ніж їхні середні однолітки, зштовхнутися із проблемами алкоголізму, кинути школу або пережити серцевий наступ до сорока років. Більшість юнаків і дівчат вважає себе у порівнянні зі своїми однолітками, менш підданими ризику, заразитися вірусом Спида (Abrams, 1991).
- Просто ми занадто слабко махали крильми.
При такому ілюзорному оптимізму, зафіксованому майже у 200 дослідницьких звітах, люди можуть не починати розумних застережливих мір. Більшість молодих американців знає, що половина шлюбів у їхній країні закінчається розлученням, але вони впевнені, що саме їхньому шлюбу це не грозить (Lehman & Nisbett, 1985). Більшість курців використає сигарети з високим змістом смол, але тільки 17 відсотків з них визнає, що їхній тютюн містить шкідливу кількість смол, чим більшість інших сортів (Segerstrom & others, 1993). У порівнянні з іншими жінками в університеті сексуально активні студентки - особливо ті, які не завжди використають контрацептиви, - вважають себе менш підданими небажаній вагітності (Burger & Burns, 1988). Ті, хто нерозважливо кидається в нещасні відносини, не визнають шкоди паління або випадкових статевих зв'язків, нагадують нам про те, що сліпий оптимізм, як і гординя, може стати початком падіння.