Копінг-стратегії і психічне здоров'я

Тільки що описані нами моделі характеризують людей, що переживають емоційні конфлікти, які вряді випадків виявляються досить серйозними. Але чи можуть вони допомогти нам зрозуміти людей здорових? Сучасні автори, що дотримуються психодинамічного підходу, відповіли б на це питання ствердно. Адже, з їхнього погляду, підсвідомі конфлікти й захисні механізми властиві як людям з високим рівнем соціальної адаптації, так і людям, що страждають психічними відхиленнями; перші відрізняються від других лише тим, наскільки способи дозволу цих конфліктів відповідають їхній суті.

Ряд учених досліджували характерні паттерни захисних механізмів, до яких прибігають здорові люди. Багато в чому ця робота була пророблена під впливом одного із напрямків психоаналізу, що одержав назву Егопсихологии, одним з ініціаторів якого була дочка Фрейда, Ганна Фрейд (1895-1982).

Серед ідеологів цього напрямку варто згадати Хайнца Хартманна (1994-1970) і Еріка Еріксона (1902-1994), праці яких ми обговорювали в попередній главі. Прихильники цього напрямку, так само як і неофрейдисти, підкреслюють роль соціальних і міжособистісних факторів. Але вони йдуть далі, підкреслюючи аспекти, пов'язані із психічним здоров'ям, за допомогою яких людина намагається впоратися з навколишнім його світом - взаємодіяти з реальністю, замість того щоб спотворювати її або намагатися від її зникнути. У світлі їхніх поглядів Его виступає вже не просто як арбітр між Ід і СуперЕго, а скоріше як мудрий стратег, що володіє значними внутрішніми ресурсами (Freud, 1946; Hartmann, 1964).

Лонгитюдні дослідження копінгстратегій

Задавшись питанням, як протягом свого життя людина використає копінгстратегії (тобто стратегії володіння реальністю) ряд дослідників провели лонгітюдні дослідження. Ці дослідження, які, як правило, охоплюють відрізок життя учасників тривалістю 20-30 років, досить трудомісткі; по тим або іншим причинам учасники «випадають» з вибірки, та й що стосується самих учених, те вкрай рідко завершують дослідження ті ж автори, які його починали. Коли мова йде про лонгітюдному дослідження особистості, сирі дані звичайно являють собою запису інтерв'ю, що проводилися в різні моменти часу. Потім ці записи аналізуються на предмет виявлення різних психологічних характеристик, таких як, наприклад, особистісні особливості або використання певних механізмів захисту.

Показники успішності й зрілість захисних механізмів. Малюнок ілюструє успішність дорослих чоловіків у роботі, любові й дружбі. Світлими прямокутниками відзначено чоловіків, що мали замолоду більше зрілі захисні механізми (Vaillant, 1971)

Як найбільше яскравий приклад лонгітюдного дослідження можна розглядати роботу Джорджа Ваиллента, у ході якої він аналізував дані, отримані їм на вибірці, що складалася з 94-х випускників Гарварда на різних етапах їхнього життєвого шляху. З ними проводили докладні інтерв'ю, коли їм було 19 років, потім - 31 рік і 47 років. Ваиллент вивчав домінуючі стратегії співволодіння з реальністю, використовувані кожним з учасників на кожному етапі дослідження. Ці копінгстратегії він класифікував відповідно до рівня психологічної зрілості. На нижньому щаблі ієрархії він розташував захисні механізми, застосовувані в раннім дитинстві й людьми з важкими психічними захворюваннями, такі, як заперечення або грубе перекручування зовнішньої реальності. Над ними виявилися механізми, які часто можна спостерігати в підлітків і дорослих з деякими відхиленнями, - проекція, іпохондрія й ірраціональні емоційні спалахи. Вінчали ієрархічну модель Ваиллента копінгстратегії, які дослідник уважав здоровими (як у підлітків, так і в дорослих), - гумор, придушення (свідоме відволікання від думок, що породжують тривогу,, принаймні, на час пильнування, на відміну від витиснення, що є підсвідомим процесом) і альтруїзм (коли людина дає іншим те, що він хотів би одержати сам).

Отримані Ваиллентом результати досить наочні (мал. 17.2). Немає нічого дивного в тім, що, стаючи старше, учасники тяжіли до усе більше зрілих копингстратегиям. У їхньому динаміку простежувалися не тільки прогресивні зміни, але й певна послідовність; ті, для кого в 19 років були характерні більше інтегровані копінгстратегії, найчастіше демонстрували більше зрілі моделі й в 47 років, що, у свою чергу, визначало результати по різних об'єктивних показниках - задоволеність шлюбом, дружбою, роботою й гарне фізичне здоров'я. Як і в багатьох інших випадках, ми не можемо однозначно сказати, що саме в житті цих людей стало причиною, а що - наслідком, але поза залежністю від того, чи спричиняється зрілість копінгстратегій благополуччя в сімейних відносинах і кар'єру або навпаки, дані про те, що ці два показники корелюють між собою, заслуговують на пильну увагу (Vaillant, 1974, 1976, 1977, 1994). Ця кореляція, що зв'язує копінгстратегії з досягненнями другої половини життя, поширюється не тільки на чоловіків, що закінчили Гарвардський університет; аналогічна картина спостерігалася в дослідженні за участю 131 чоловіка з бідних кварталів, яких уперше интервьюірували, коли вони вчилися в початкових класах, а потім - 30 років через (Vaillant, Bond, and Vaillant, 1986).