Константність особистості

Оглядаючись назад, варто помітити, що протиставлення «риси особа-ситуація» можна знайти й серед проблем соціальної психології (див. глави 11 і 12). У психології особистості критики теорії рис затверджують, що одні тільки риси особистості не визначають, як поведеться людина в тій або іншій ситуації. Аналогічно, у соціальній психології була замічена тенденція перебільшувати роль індивіда й недооцінювати роль ситуації, що веде до фундаментальної помилки атрибуції. Те ж перебільшення ролі рис особистості проявляється в розповсюдженому переконанні, що незвичайні дії (як, наприклад, сліпа покора експериментаторові в досвідах Милграма) відбивають незвичайні властивості особистості (див. главу 12).

Дебати про ролі рис особистості й ситуації спалахують знову й знову, і тепер соціальні психологи - як і персонологи — компенсують колишній надмірний акцент на ролі рис особистості вказівкою на вирішальну й часто недооцінювану роль ситуації. Але що ми можемо сказати сьогодні про інший полюс цього континуума — про допущення, що є погодженість у тім, як індивід надходить, думає й почуває, тобто, що особистість існує й визначає поводження людини?

Стабільність особистості й карикатура. Більшість художників завжди вірили у те, що поведінкові властивості людини так само стабільні, як і тілесні, що ілюстрував своєю гравюрою Луи Леопольд Бойль (фрагмент гравюри «Тридцять шість осіб експресії», 1825;

Explorer, Paris/SuperStock)

Емпіричні дані говорять про те, що це припущення - яке сходить до античного й навіть більше раннім часам - дотепер збереглося. В усіх нас є інтуїтивна віра в сталість особистості, аналогічна феномену константності в психології сприйняття (див. главу 6). Стілець сприймається нами як стабільний об'єкт, що зберігає свої розміри незалежно від того, перебуваємо ми до нього близько або далеко, і форма якого залишається незмінної поза залежністю від кута нашого зору. Ця константність - не ілюзія; вона відбиває щиру стабільність зовнішнього світу. Стабільність особистості до певної міри аналогічна. Іноді нам вдається заглянути по ту сторону калейдоскопа постійно мінливих ситуацій і побачити послідовність у поводженні іншого чоло століття. Константність особистості не так яскраво виражена, як константність об'єктів, але настільки ж реальна.

Однак іноді ми помиляємося й бачимо в поводженні більше послідовності й сталості, чим є насправді, і тоді перебільшуємо константність особистостей інших людей і нашої власної (Shweder, 1975; Nisbett and Wilson, 1977; Nisbett, 1980; Kihlstrom and Kantor, 1984). Але той факт, що в нашому сприйнятті особистості є помилки, аж ніяк не означає, що особистість існує тільки як феномен сприйняття. Зрештою, зорові ілюзії теж існують, але, незважаючи на це, у загальному й цілому ми бачимо мир таким, який він є насправді. Те, що відбувається при сприйнятті неживих об'єктів, напевно, відбувається й при сприйнятті особистості, і, можливо, тому теорія рис дотепер залишається такий притягальної (Kenrick and Funder, 1988; Funder, 1995). Константність особистості - це реальний факт. Джон залишається Джоном, будинку він або на роботі, сьогодні або вчора або післязавтра. І на певному рівні він відрізняється від шести мільярдів людей, що живуть на Землі сьогодні, оскільки його особистість - як і особистість будь-якої людини - унікальна.