Мова структурована

Ми можемо винаходити і весь час|увесь час| винаходимо нові пропозиції|речення|, проте|однак| існують обмеження, які регулюють цю здатність|здібність| творення. Це виявляється в тому, що є безліч поєднань слів, які — якщо не рахувати випадковостей — ми ніколи б не вимовили|виголосили|. Наприклад, ми ніколи б не сказали «Кролик це ось|от|» чи «Ось|от| кролик це». Ці словосполучення несумісні з|із| певними принципами мовної структури, принципами, які керують об'єднанням слів для побудови|шикування| нових речень|речень|. Як правило, ми використовуємо ці принципи неусвідомлено, але|та| навіть в цьому випадку вони регулюють те, як ми використовуємо мову|язик|; вони дозволяють нам створювати величезну кількість речень|речень|, але|та| заважають|мішаючи| нам вимовляти|виголошувати| таку ж величезну кількість неречень|речень|.

Правила, які регулюють фактичне використання мови|язика| (іноді|інколи| їх називають дескриптивними правилами), необхідно відрізняти від певних нормативних правил, спущених зверху різними інстанціями і які стосуються того, як, на їх думку|на їхню думку|, ми повинні говорити або писати. Нормативні правила — це так звана граматика, яку багато хто з|із| нас насилу вивчив у школі. Ці правила мови|промови| і мовлення часто не відповідають фактичним даним про звичайну розмову і розуміння. Насправді|дійсно|, в деяких випадках «правильне» формулювання звучить вельми|дуже| неприродно для більшості тих людей, що говорять даною мовою|язиці|.

У цьому розділі ми зосередимося на структурних принципах, яких кожна нормальна людина дотримується без жодних зусиль. Чому ми говоримо «Це кролик», а не «Кролик це»? Чому ми говоримо «Цікаво, куди вона пішла», а не «Цікаво, пішла куди вона»? У кожній мові|язиці| є ці правила, і вони абсолютно|цілком| необхідні для розуміння мови|язика| як універсального людського уміння.

Мова змістовна

Кожне слово в мові|язиці| виражає|виказує,висловлює| змістовну думку|гадку| про який-небудь предмет (наприклад, фотоапарат чи кролик), дію (бігти чи вертіти), абстрактне поняття (справедливість чи радість), якість (червоний чи людинолюбний) і т.д. Мета|ціль| мови|язика| — передати всі ці значення іншим людям. Тому у|в,біля| людини немає іншого вибору, окрім|крім| як вивчити словниковий склад мови|язика| — той склад, який ми розділяємо з|із| усіма людьми, які говорять цією мовою|язиці|.

Але|та| змістовна думка|гадка| передається не лише|не лише| окремими словами. Як правило, люди говорять цілими реченнями|реченнями|, і граматичні зв'язки усередині речення|речення| мають вирішальне|ухвальне| значення для змісту|змісту,рації|. «Собаки кусають кішок» означає дещо| інше, ніж «Кішки кусають собак». Таким чином, частину|частку| змісту|змісту,рації| несуть не тільки|не лише| окремі слова, але і те, як саме вони організовані в реченні|речення|.

Мова співвідносна

Необхідно також знати, з|із| чим в світі співвідносяться ті або інші слова і речення|речення|. Якби дитина|дитя| сказала «Це черевик» (речення|речення| з|із| бездоганною граматикою і очевидним змістом|змістом,рацією|), але|та| сказала це, вказуючи|вказуючи| на носорога, ми не думали б, що вона добре володіє мовою|язик|. Йдеться про проблему співвідношення, тобто|цебто| про те, як ми вживаємо|використовуємо| мову|язик| для характеристики| світу|світу| реальних речей і подій: говоримо черевик, щоб вказати на черевик, але|та| говоримо носоріг, щоб вказати на носорога.