Локус контролю

Візьмемо наше власне почуття контролю. Ви почуваєте, що ваше життя перебуває за межами вашого контролю, а світом керує жменька могутніх людей? Що для отримання гарної роботи треба виявитися в потрібному місці й у потрібний час? Або ви все-таки вважаєте, що те, що відбувається з вами, - справа ваших власних рук? Що рядова людина може впливати на рішення уряду, а успіх - результат старанної праці, а не удачі?

У сотнях досліджень проводився порівняльний аналіз людей, які відрізняються сприйняттям контролю. З однієї сторони перебувають ті люди, що володіють як назвав психолог Джуліан Роттер, внутрішнім локусом контролю - сприйняттям, відповідно до якого нашу долю визначають випадкові або зовнішні сили. З іншої, перебувають ті, хто має зовнішній локус контролю й вважає, що більшою мірою вони самі контролюють власні долі. Багато досліджень показали, що "інтернали" домагаються більших успіхів у школі, діють більш незалежно й менше піддані депресії, ніж "екстернали" (Findley & Cooper, 1983; Lefcourt, 1982; Presson & Benassi, 1996). Крім того, вони краще справляються зі спокусами до отримання задоволення й з різними стресами, у тому числі - з подружніми проблемами (Miller & others, 1986).

Зовнішній локус контролю - переконаність, що наше життя визначаємо не ми самі, а вдача, доля або якісь зовнішні сили.

Внутрішній локус контролю - переконаність, що людина владна над власною долею.

Вивчена безпорадність - безпорадність і пасивність, освоєна твариною або людиною у результаті повторюваних негативних впливів при неможливості їхнього запобігання.

Вивчена безпорадність у порівнянні з особистісним контролем

Безпомічні пригноблені люди часто сприймають контроль зовні, що може підсилити почуття покірності. Саме це й виявив Мартін Селігман (Martin Seligman, 1975, 1991) та інші вчені у експериментах із тваринами та людьми. Коли собакам на прив'язі наносили періодичні удари й вони не мали можливості уникнути їх, ними опановувало почуття безпорадності. Пізніше в іншій ситуації, коли з'являлася можливість уникнути покарання, перестрибнувши через загорожу, собаки безпомічно підтискали хвости. Зіштовхуючись із постійними хворобливими подіями, контролювати які немає можливості, люди також починають почувати себе безпомічними, безнадійними й подавленими. Така пасивна покірність називається вивченою безпорадністю (мал. 14.5). І, навпаки, тварини, які можуть уникнути ударів у першій ситуації, здобувають почуття особистісного контролю й легко уникають їх у новій ситуації.

У концентраційних таборах, у в'язницях, навіть на фабриках, у коледжах і приватних лікарнях люди з обмеженим контролем відчувають аналогічне зниження морального стану й збільшення стресу. Частково переживання шоку в незнайомій культурі - це відчуття обмеженого контролю, коли ми не впевнені, як відреагують люди у новому середовищі (Triandis, 1994). Міри, спрямовані на збільшення контролю, - дозвіл ув'язненим пересувати стільці, вільно користуватися світлом і телевізором у камері, можливість робітникам брати участь у прийнятті рішень, а пацієнтам приватних лікарень мати вибір відносно їх середовища помітним образом сприяють поліпшенню здоров'я й морального стану людей (Miller & Monge, 1986; Ruback & Month 1986; Wener & others, 1987). У одному відомому дослідженні, проведеному з пацієнтами приватної лікарні, 93 відсотки людей, яким дозволили виявити більший контроль, стали більше енергійними, активними й щасливими (Rodin, 1986). Дослідниця Еллен Лангер (Ellen Langer, 1983) зробила висновок, що "відчуття контролю є основним для людського функціонування". "І для молодих, і для літніх рівною мірою", як вона стверджує, потрібно створювати таке середовище, що сприяла б відчуттю контролю й особистої користі.

Вердикт цих досліджень досить втішливий: люди процвітають в умовах демократії, особистої волі й вибору. Не дивно, що громадяни стабільних демократичних держав вважають себе більше щасливими (Inglehart, 1990). Незадовго до демократичної революції в колишній Східній Німеччині психологи Габріель Оттінген і Мартін Селігман (Gabriele Oettingen, Martin Seligman, 1990) порівняли сигнальні жести представників робітничого класу в барах Східного й Західного Берліна. У порівнянні зі своїми колегами по іншу сторону Стіни, наділені владою західні берлінці частіше сміялися, сиділи швидше, прямо, ніж згорбившись, куточки губ у них були більше підняті вгору. Перефразовуючи римського філософа Сенеку, можна сказати, що щасливі ті, хто вибирає власний шлях.

ВИВЧЕНА БЕЗПОРАДНІСТЬ. Якщо тварини або люди не в змозі контролювати повторювані негативні впливи, вони часто здобувають вивчену безпорадність.

"Господи, дай нам смиренність прийняти те, що неможливо змінити, дай нам мужність змінити те, що треба, і дай нам мудрість відрізнити одне від другого" ( Рейнгольд Нибур "Смиренна молитва" (1943)