Риси особистості й біологія

Один з варіантів теорії рис переконав нас у тім, що константність особистості існує. Люди відрізняються один від одного манерою поводження, ці відмінності можна описати й оцінити (хоча й не в досконалості) за допомогою словникового запасу теорії рис. Але звідки беруться ці відмінності?

Дотепер ми говорили про риси особистості як про прості описові ярлики для великих класів поведінкових реакцій. Однак деякі прихильники теорії рис ідуть далі. З погляду цих фахівців, риса особистості - це загальна схильність людини надходити тим або іншим способом, що, в остаточному підсумку, закладена в генетичному багажі індивіда.

Рис. 16.5. Розходження темпераменту в собак різних порід

а — басети спокійні;

б — тер'єри збудливі;

в - спанієлі товариські й ласкаві

(Wilfong Photographic/Leo de Wys;

Reinhard/Bruce Coleman)

Риси особистості й темперамент

Ряд сучасних дослідників упевнені в тім, що риси особистості ведуть своє походження від особливостей темпераменту людини, характерної моделі реакцій індивіда, що спостерігається вже у відносно ранньому віці (Rothbart and Ahadi, 1994). Як і Гіппократ, що ввів цей термін 2500 років тому, вони переконані, що розходження темпераменту у великій мірі обумовлені генетичними й конституційними факторами. Моделі поводження людини проявляються вже в перші місяці його життя. От один із прикладів, узятий з дослідження 141 дитини, за якими спостерігали в перші 10 років їхнього життя: «Дональд демонстрував винятково високий рівень активності із самого народження. В 3 місяці він крутився й вовтузився у сні. В 6 місяців він "плавав як риба", коли його купали. В 12 місяців він крутився й вовтузився, коли його одягали або мили... В 2 роки він був постійно в русі, стрибав і лазив. В 3 роки він хоче "лазити як мавпочка й носитися як щеня, якого спустили з повідця..." Коли Дональду здійснилося 7 років, він стикнувся із труднощами в школі, тому що був нездатний сІдіти спокійно досить довго, щоб навчитися хоч чому-небудь...» (Thomas, Chess, and Birch, 1970, с. 104).

У більше пізніх дослідженнях темперамент намагалися описувати в рамках традиційних класифікацій теорії рис. Прикладом такого підходу є шкала темпераменту, що має дві «осі»: товариськість і емоційність (Buss and Plomin, 1984). На думку авторів, ці дві властивості головні складові осей системи Айзенка: екстраверсії/інтроверсії й нейротизму/емоційної стабільності. Вони дотримуються тієї точки зору, що в маленьких дітей екстраверсія найбільшим чином відбивається в їхній товариськості (яка, природно, впливає на характер відносин між матір'ю й дитиною, на його реакції на незнайомих людей і т.д.), у той час як нейротизм (емоційна нестабільність), головним чином, виражається в більшій схильності дитини випробовувати почуття страху (тривога й почуття провини - реакції, які проявляються в більше пізньому віці). Підтверджує цю точку зору стабільність рівня товариськості й емоційності в перші 20 років життя людини. Кореляція між значеннями параметра тривожності, оціненої відповідно у віці 5-ти років і в дорослому стані, становить +0,48, а між значеннями параметра товариськості в 6 років і в 15 дорівнює +0,53 (Bronson, 1966, 1967).