Сприйняття

2400 років тому філософ Платон писав, що ми сприймаємо об'єкти розумом через наші відчуття. Щоб відбити світ у голові, ми повинні помітити фізичну енергію в навколишньому середовищі й закодувати її у вигляді нейронних сигналів (цей процес традиційно називається відчуттям). Потім ми повинні відібрати, організувати й інтерпретувати свої відчуття (цей процес традиційно називається сприйняттям). Ми не тільки відчуваємо навколишні звуки, запахи, види, смаки, але ми й сприймаємо їх. Ми чуємо не просто якусь плутанину звуків різної висоти й ритмічності, а відрізняємо плач дитини від болю, шум віддаленого вуличного руху і симфонію. Коротше кажучи, ми перетворюємо безглузді відчуття в значимі сприйняття.

ВИБІРКОВА УВАГА

У якийсь окремо взятий момент наша свідомість, подібно до світла прожектора, фокусується на обмеженій кількості об'єктів і явищ дійсності.

Людина сприймає об'єкти безупинно, при цьому одне сприйняття змінюється іншим. Зверніть увагу на те, що мал. 6.1 змушує сприймати його по-різному. Кружки можна організувати в кілька виразних образів, кожний з яких може бути однаково реальним, а наш розум по черзі переключається з одного на іншій. І хоча ви знаєте, що можливі й альтернативні інтерпретації цієї фігури, відомої як "куб Некера", свідомо ви сприймаєте тільки одну в якийсь конкретний момент. Це підтверджує важливий принцип: наша свідома увага селективна.

Вибіркова увага означає, що в будь-який окремо взятий момент ми фокусуємо свою свідомість на обмеженій кількості об'єктів і явищ, які ми можемо сприймати. Перед тим як ви почали читати цей текст, ви не усвідомлювали, що туфлі тиснуть ноги або що ваш ніс перебуває на лінії бачення зорового сприйняття тексту. А зараз, коли ваша увага переключається, ви відчуваєте, що ноги заклякли, а ніс уперто стирчить перед очами. Сконцентрувавши увагу на тексті, ви виключили з нього інформацію, що надходить від периферійного зору. Але це можна змінити. Дивлячись уважно на X, зверніть увагу на те, що перебуває поруч із книгою (краї сторінки, поверхня стола і т.д.).

Ще одним прикладом селективної уваги є ефект вечірки - здатність чути один голос серед безлічі інших. Уявіть собі, що ви одночасно лівим і правим вухом слухаєте дві різних розмови через навушники. Потім вас просять повторити, що чуєте лівим вухом. Коли ви звертаєте увагу на те, що говорять у ліве вухо, то не будете сприймати те, що говорять у праве. Коли через якийсь час вас запитують, на якій мові вам говорили в праве вухо, ви приходите в замішання (хоча можете пригадати підлогу що говорили й гучність його голосу). Якщо ми свідомо сприймаємо щось, то вся наша увага майже безроздільно їм поглинається.

Те ж саме можна сказати й про зорове сприйняття. З величезної кількості візуальних подразників, які постійно оточують нас, для обробки ми вибираємо лише окремі. Ультрік Нейссер і Роберт Беклен (Neisser & Becklen, 1979), а також Даніель Червоне (Cervone, 1983) продемонстрували це експериментально. Вони показали учасникам експерименту відеокліп тривалістю в одну хвилину, у якому образи трьох чоловіків у чорних сорочках грали м'яч у баскетбольній грі, а за ними на другому плані троє чоловіків у білих сорочках робили те ж саме. Дослідники попросили учасників експерименту натискати на кнопку щораз, коли один із гравців у чорній сорочці передавав м'яч. А тим часом, десь у середині кліпу, молода жінка з парасолькою пройшла між гравців. Більшість глядачів так уважно стежили за гравцями в чорних сорочках, що не помітили жінку. Коли кліп знову був показаний, вони були сильно здивовані, побачивши неї.

Чи можуть подразники, яких ми не помітили, впливати на нас? Так, можуть. В одному експерименті студентки через навушники слухали одним вухом уривок прози. Їхнє завдання полягало в тому, щоб повторити слова уривка голосно й звірити їх з написаним варіантом. Одночасно іншим вухом вони слухали дещо прості, невідомі їм мелодії. Мелодії не були призначені для підсвідомого сприйняття, жінки добре їх чули. Але, сконцентрувавши всю увагу на прозі, жінки звертали на них уваги не більше, ніж ви зазвичай звертаєте на своє взуття. Коли пізніше ті ж мелодії прослуховувалися серед інших, вони не були впізнані (точно так, як люди не можуть пригадати розмову, на яку не звернули уваги). Але проте, коли їх попросили назвати мелодії, які їм сподобалися більше, вони вибрали ті, які вже чули. Їхня перевага виявила те, що не змогли виявити свідомі спогади.

ВИБірковА УВАГА

Що ви бачите, кружки з білими лініями чи куб? Якщо ви вдивитеся в куб, ви можете помітити, що він змінює свій силует, переміщаючи маленький X у центрі з передньої грані на задню. Іноді може здатися, що куб пливе перед сторінкою, і кружки розташовуються за ним; іноді кружки можуть здаватися дірками на сторінці, через які з'являється куб, начебто б він пливе за сторінкою. Оскільки увага селективна, ви бачите тільки один образ у конкретний момент (Bradley & others, 1976)

В інших експериментах слухачам одним вухом давали прослухати двозначну пропозиції "We stood by the bank". - Ми стояли біля (річки чи банку), а іншим - одночасно одне з відповідних ситуації слів "ріка або банк", що слухачі не сприймали свідомо. І все-таки слово впливало на їхню інтерпретацію двозначної пропозиції (Baars & McGovern, 1994). Хоча сприйняття вимагає уваги, все-таки слабкий вплив іноді роблять і подразники, на які звичайно не звертають уваги.

У кожний окремо взятий момент ми свідомо сприймаємо дуже обмежену кількість того, що можемо сприймати. Один із прикладів селективної уваги ефект вечірки - увага тільки до одного голосу серед безлічі голосів.