Хто ви за знаком зодіаку?

Психологи мають у своєму розпорядженні багато інструментів оцінки рис особистості людини: MMPI, CPI і іншими стандартизованими тестами; тестом Роршаха, ТАТ і іншими проективними тестами. Однак існує досить велика кількість інших процедур для оцінки властивостей особистості, які багато з людей приймають серйозно. Наприклад, багато з людей переконані в тім, що особистість людини відбивається в його почерку, і аналіз почерку (графологічний аналіз) іноді використається як допоміжний засіб при рішенні питань наймання й кадрових питань, для оцінки кредитоспроможності кого-небудь і навіть при відборі присяжних засідателів (Carswell, 1992; Klimorski, 1992; Reagh, 1992).

Інші люди думають, що риси особистості людини мають безпосереднє відношення або до його року народження по місячному календарі («Це ж очевидно, тому що він народився в рік Кролика!»), або - найпоширеніше переконання серед жителів західної півкулі - до того знака Зодіаку, під яким людина народилася. За даними одного дослідження, 78% американок і 70% американців читають свої гороскопи й багато хто з них переконані, що гороскопи дають настільки точну інформацію, що обов'язково потрібно скласти свій, індивідуальний гороскоп (Halpern, 1998; Lister, 1992).

Але ні одне із таких переконань не було підтверджено експериментальними даними досліджень. Взаємозв'язок була відсутня, наприклад, між властивостями особистості, обмірюваними з допомогою шкал MMPI і знаком Зодіаку, під яким людина народилася, або роком його народження по місячному календарі (Dahlstrom et al., 1996; Dean, Nias, and French, 1997; Kelly, Dean, and Saklofske, 1990; Carlson, 1985). Аналогічно, для графологічного аналізу також не було отримано ніяких підтвердженні його діагностичної цінності (Tett and Palmer, 1997 Beyerstein et al., 1992).

Чому ж велика кількість людей продовжують вірити цим обґрунтованим методам? Почасти це обумовлено эфект Барнума (по імені власника відомого цирку Барнума). Першим цей ефект продемонстрував Бертрам Форер, який запропонував своїм студентам відповісти на питання особистісного тесту (Forer, 1949). В опитному аркуші від них було потрібно перелічити їх хоббі, індивідуальні особливості, таємні надії й амбіції. Форер пообіцяв респондентам, що через тиждень видасть кожному коротку характеристику його або її особистості, засновану на результатах тесту. Він дотримався свого слова через тиждень роздав листочки з «індивідуальною інтерпретацією»: видрукувані на машинці невеликі тексти, кожний з яких був позначений угорі призвищем студента.

Потім він попросив студентів після прочитання характерно оцінити їхня точність, використовуючи шкалу від 0 (немає відповідності) до 5 (повна відповідність). Швидше за все, студенти порахували цей тест точним діагностичним інструментом, тому що в серед виставили йому 4,3 бали. Дивним було тільки одне: поза незалежністью від рис особистості студента, Форер видав всім своїм підопічним копії того самого тесту.

Як же трапилося, що кожний студент порахував стандарт! Тест точним описом своєї унікальної особистості? Подивимося, якого роду твердження Форер включив у цей опис: «У Вас висока потреба в любові й визнанні від інших людей. Ви надмірно критичні до себе. У Вас є деякі слабкості, але звичайно Ви здатні з ними справитись. У Вас існують деякі проблеми в інтимному житті».

Ці твердження і їм подібні досить розпливчасті щоб пасувати всім студентам, оскільки всі ми коли-небудь, відчували потреба у визнанні, турбувалися із приводу своїх проблем в інтимному житті й т.д. Беручи до уваги ці обставини, не дивно, що студенти так високо оцінили точність цього тесту — він дійсно точно описова кожного з них!

Багаточисельні пізніші дослідження підтвердили основний висновок Форера (Snyder, Shenkel and Lowery, 1977; Dickson and Keily, 1985), а саме: простий факт того, що люди вірять, інтерпретація тесту точно їх описує, не є гарантією його валідності. Форер брав твердження, з яких становив опис характеру для студентів, - із книги по астрології, купленої в газетному кіоску. (Емпіричні дані про ролі ефекту Барнума в довірі людей до астрологічних прогнозів - див. Click, Gottesman and Jeffrey, 1989; Fichten and Sunerton, 1983.)

Інша причина віри в гороскопи - той факт, що багато хто з нас не настільки добре знають себе, як їм здається. І, отже, якщо наш образ неточний або містить відхилення від істини, ми не можемо виразно судити, наскільки добре нас описує гороскоп. Якщо наш Я-образ у цілому позитивний (як часто буває!), ми, природно, добре приймемо астрологічний опис, що нам лестить. Факти підтверджують це: коли людям, що скептично ставляться до астрології, дають сприятливий прогноз або опис, їхня думка про астрологію стає більше високою (Click, Gottesman, and Jolton, 1989).

Останній фактор ми вже згадували в іншому контексті (наприклад, у главі 8). Це — схильність до підтвердження, ряд механізмів, які допомагають нам зберігати наші нинішні переконання незалежно від того, вірні вони чи ні! Коли ми перевіряємо свої переконання на практиці, та схильні шукати інформацію, яка б їх підтвердила, а не спростувала. Коли ми думаємо про минулі події, ми більше схильні пам'ятати підтверджуючі факти («Так, вона - типові Терези!»), чим ті, які не сходяться з нашою думкою. А коли ми все-таки зіштовхуємося з даними, які можуть спростувати нашу точку зору, ми однаково пояснюємо їх зі своєї позиції («Ну звичайно, він не міг надійти як типовий Скорпіон, тому що в нього Місяць у Діві...»). Разом ці тенденції допомагають нам підтримувати безліч переконань, включаючи віру в астрологію, графологію й т.п. (див. також Gilovich, 1991; Reisberg, 1997).

Феномени, подібні схильності до підтвердження й ефекту Барнума, показують, чому абсолютно необхідно перевіряти свої переконання систематично зібраними емпіричними даними, а не покладатися на неформальне, неупорядковане сприйняття фактів на рівні здорового глузду (див. додаток 1). Це особливо важливо, якщо врахувати, як часто в людей бувають переконання, засновані на реальності, такі, як переконання в точності а